Влада цих країн підозрювала, що на борту літака також перебував колишній співробітник Агентства національної безпеки США Едвард Сноуден, що розшукується Вашингтоном.
Міністр закордонних справ Болівії Давид Чокеуанка різко засудив Париж і Лісабон за те, що вони піддали життя Моралеса небезпеці, і заявив, що Сноудена на борту літака не було.
За словами Чокеуанка, Португалія і Франція раптово скасували дозвіл на політ над своїми територіями, що змусило президентський літак здійснити незаплановану посадку у Відні.
«Вони пояснили це технічними причинами, але після того як ми отримали роз’яснення від деяких представників влади, з’ясувалося, що існували деякі безпідставні підозри, що Сноуден перебував на борту. Ми не знаємо, хто вигадав цю неправду», – сказав міністр.
Моралес прибув до Росії для участі у конференції з питань енергетики. У ході свого візиту він заявив, що готовий розглянути питання про надання політичного притулку Сноудену, якщо таке звернення надійде.
Міністр оборони Болівії Рубен Сааведра припустив, що за рішенням заборонити літаку Моралеса увійти в повітряний простір Франції і приземлитися в Португалії стоїть Державний департамент США.
«У нас є підозри, що якась зовнішня сила – в даному випадку США – вплинула на уряди двох європейських країн, щоб залякати Болівію і президента Ево Моралеса», – заявив він.
Міністр закордонних справ Венесуели Еліас Хауа також засудив рішення Франції і Португалії. Він заявив, що влада цих країн, яка не знала про те, який запас пального у літака Моралеса, по суті «скоїла замах на лідера суверенної держави».
«Події на Миколаївщині вже більш сприймаються не як трагічні події, а як технологія нагнітання ситуації. Спроби скористатися цим народним гнівом уже є. Тут людська трагедія, тут є недовіра до силовиків. Чи може бути соціальна революція? Може! Але тоді будуть бити не по кольору, а по гаманцю. Тобто незалежно, чи ти є регіонал, чи ти є від «Батьківщини», – наголошує Телешун.
Ефективне і швидке розслідування та адекватне покарання винних може згасити хвилю протесту, вважає Сергій Телешун.
Розгром відділення міліції у Врадіїівці означає, що перейдена межа – Сич
Водночас, у парламентській опозиції наголошують, що мешканці Врадіївки пішли на розгром райвідділу міліції не через те, що їх підбурювали політики, а через те, що у них вичерпався запас терпіння міліцейського свавілля та безкарності. Зокрема, про це у залі Верховної Ради, звертаючись до присутнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, говорив депутат від «Свободи» Олександр Сич.
«Характерною ознакою нашого суспільства є психологія етатизму, тобто схиляння перед всесиллям держави. Прості селяни не те щоб напасти на відділ міліції, а підійти до нього бояться. Якщо у Врадіївці розгромили відділення міліції – це означає, що перейдена межа», – вважає Сич.
У Верховній Раді під час доповіді Віталія Захарченка щодо ситуації у Врадіївці опозиційні депутати кілька разів пропонували йому заради залагодження ситуації піти у відставку.
02.07.2013На Миколаївщини вимагають кари ґвалтівникам і керівнику областіЛюди розгромили райвідділок міліції, вимагаючи арешту обох правоохоронців далі
Обрані форми протесту є неприпустимими – Захарченко
Утім, міністр на пропозиції не відреагував. Він заявив, що «обрані форми протесту є неприпустимими», а також змалював проблему як окремий несистемний випадок і поклав усю відповідальність на окремих міліцейських чиновників.
«Однією з основних причин цієї резонансної події є безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків окремими працівниками, насамперед керівниками різного рівня та бажання створити уявне благополуччя», – сказав Захарченко.
Відтак Віталій Захарченко повідомив, що звільнив керівника Врадіївського райвідділу міліції Віталія Синицького і відсторонив від роботи керівника управління МВС у Миколаївській області Валентина Парсенюка.
За фактом масових заворушень і розгрому райвідділу міліції порушили кримінальну справу – за статтями «хуліганство» і «псування майна», повідомила Радіо Свобода речниця прокуратури Миколаївської області Наталія Абрамова.
Тим часом, президент Віктор Янукович заявив, що взяв під особистий контроль розслідування справи про зґвалтування у Врадіївці Миколаївської області.
Ситуація у Врадіївці демонструє наскільки мешканці української провінції потерпають від свавілля правоохоронців. Про це в інтерв’ю “Голосу Америки” розповів Анатолій Онофрійчук, шеф-редактор видання «Novosti-N», яке першим розповіло про зґвалтування у Врадіївці та оприлюднило інтерв’ю із жертвою міліціонерів Іриною Крашковою.
«На четверте число у Врадіїївці заплановане так зване “Віче”. Зійдеться фактично все населення, будуть підійматись питання не лише стосовно цього злочину, а взагалі стосунків жителів із правоохоронними органами – бо у них є чимало проблем», – розповів «Голосу Америки» Анатолій Онофрійчук.
«Врадіївка не є якоюсь унікальною. Свавілля правоохоронних органів існує у всій Україні, і чим глибше у провінцію, тим це свавілля більше», – зазначив Онофрійчук.
«У місті все таки легше. Там є громадські організації, ЗМІ, політика – у місті легше відбитися. У провінції люди фактично беззахисні, бо там правоохоронні органи, які мають слідкувати одне за одним, швидко знаходять спільну мову і тоді просто управи на них немає», – відзначив Анатолій Онофрійчук.
«Ми значною мірою зацікавленні у підписанні з Україною Угоди про асоціацію, але ми мусимо поділяти єдині європейські цінності. Німеччина відзначає прогрес, досягнутий Україною на цьому шляху. Я хотів би заохотити Україну не сповільняти темпів, а послідовно втілювати реформи, особливо у сфері верховенства права та законності.
…Справа Тимошенко має для нас, німців, особливо символічне значення. І я про це сказав під час мого візиту у Київ кілька днів тому. Ми вважаємо що стан здоров’я Тимошенко погіршився. А це з точки зору Німеччини робить більш нагальним пошук рішення цього питання на гуманітарних засадах. Наша пропозиція почати лікування Тимошенко в Німеччині залишається в силі».
Голова МЗС України Леонід Кожара такою ж вишуканою дипломатичною мовою натякнув, що Україна поки не збирається відпускати Тимошенко:
«Ми відчуваємо, що подекуди підходи до цієї справи в Україні і в Європейському Союзі є різні. Зокрема… українська влада не може керуватися політичними підставами…. Інформація про загострення стану здоров’я – українські лікарі не можуть скласти певної думки про стан її здоров’я».
Вінстон Воул Собоєджо – професор Прінстонського університету. За його словами, коли країна досягає глобальної величі, вона намагається залишити після себе значні архітектурні пам’ятники, які б свідчили про її сходження на верхівку:
«Ми повинні переконатись, щоб разом з виникненням монументальних споруд відбувався і розвиток суспільства, адже саме це в решті решт має справжнє значення».
Китай завжди називав свої відносини з Африкою «союзом між братами» в «боротьбі проти колонізаторів». Зростаючий інтерес економічно потужного Пекіна до природних ресурсів Африки викликає серед деяких активістів та експертів певне занепокоєння. Китайський активіст Вей Жиншень каже, що інвестування Китаю в Африці часто відбувається за корупційними схемами, до яких і уряд, і приватний бізнес звикли бачити у Китаї:
«Ці люди звикли вести бізнес, вдаючись до корупційних механізмів в Китаї. Цю практику вони везуть і в Африку, що викликає незадоволення та спротив з боку пересічних африканців».
Вей додає, що європейські та американські корпорації через існуючі ризики, інвестують в Африці обережно та повільно, що залишає африканські ринки широко відкритими для Китаю:
«Тепер Америка та Європа зрозуміли, що такий підхід до Африки є проблематичним, що Африка вже майже перетворилась на подвір’я Китаю. Сьогодні США та Європа поспішають знайти спосіб змінити ситуацію. Я не певний, якими будуть їх кроки».
Народжений в Нігерії професор Собоєджо стверджує, що самі африканці позитивно ставляться до збільшення присутності американців та континенті:
«Багато людей насправді високої думки щодо багатьох речей у США. Наприклад, їм подобається їх система освіти, їм подобається, як у США дбають про довкілля. Їм подобаються також продукт, який пропонує американська кіноіндустрія чи їх галузь високих технологій».
Собоєджо додає, що США також можуть завоювати нових друзів та побудувати для себе нові можливості для інвестицій в Африці шляхом просування ідеї свободи самовираження та приймаючи у себе африканських іммігрантів з різноманітним життєвим досвідом:
«Я думаю, за допомогою таких кроків, за допомогою встановлення таких зв’язків, Африка поступово стане все більш вагомим торговельним партнером, від чого скористаються обидві сторони».
Президент Обама, за ознаками, дотримується подібної точки зору. У своїй промові під час турне країнами Африки він наголосив, що Вашингтон готовий посилити свою співпрацю та збільшити інвестиції. Він також не виключив можливості відновлення закону, який би зняв велику кількість митних тарифів на експорт з африканського континенту.
У своєму виступі Обама оцінив прогрес на африканському континенті і визначив основні політичні цілі США у регіоні.
Лейтмотивом його виступу було зростання Африки. Водночас Обама наполягав, що швидкому прогресу континенту заважає відсутність поваги до прав людини:
«Прогрес не відбувається достатньо швидко для дитини, яка животіє в бідності у забутому містечку. Він є не достатньо швидким для протестуючого, якого побили в Гараре, або для жінки, яку зґвалтували у Конго. Ми мусимо більше зробити для того, щоб ці африканці не залишались один на один з їх проблемами».
Президент США підкреслював, що для прогресу в Африці принциповим є зростання ролі жінок:
«Жодна країна не досягне свого повного потенціалу, без використання талантів своїх матерів, своїх сестер та своїх дочок».
Ще однією перепоною прогресу на континенті, за словами Обами, є страх. Президент згадав збройні конфлікти в Малі, Сомалі, Конго та Судані:
«Від Малі до Могадішо, бездумний тероризм, який часто перекручує зміст ісламу, однієї з великих світових релігій, забирає життя численних невинних африканців. Від Конго до Судану тліють конфлікти, викрадаючи в чоловіків, жінок та дітей життя, на які вони заслуговують. У занадто великій кількості країн злочинці, військові ватажки, наркокартелі та торговці людьми забирають в Африки її майбутнє, беруть інших в рабство для власних цілей».
Під час візиту президент США, окрім офіційних зустрічей, відвідав також релігійних та суспільних лідерів Африки. У молодіжному центрі з запобігання СНІДу Обама зустрівся з першим чорношкірим архієпископом у ПАР Десмондом Туту, який заявив:
«Ваш успіх – наш успіх. Ваша поразка – подобається вам це, чи ні – наша поразка. І ми хочемо вас запевнити, що ми молимося за ваш великий успіх. Ми хочемо, аби ви були відомі тим, що принесли мир в цей світ».
Та найбільш емоційно насиченою частиною поїздки президента з родиною до Африки стало їх відвідання в’язниці на острові Роббен. У цій тюрмі Нельсон Мандела провів 18 з 27 років ув’язнення через свою боротьбу з апартеїдом.
Утім, з самим Манделою Обама не зустрівся через критичний стан здоров’я колишнього південноафриканського президента.
Теренс Інграм називає себе натуралістом. Він каже:
«Послухайте птахів навколо».
Однак Теренс каже, що найкраще зливається з природою через бджіл:
«Я обожнюю бджолярство, це найбільше Господнє чудо».
З 1954 року Теренс виростив десятки тисяч бджіл на пасіці біля своєї хати в містечку Еппл Рівер, що у штаті Іллінойс. Він розповідає:
«Якось у нас одночасно було 250 вуликів. Ми продавали по п’ять-шість тонн меду на рік».
Але тепер об’єми значно впали. Він накачує десь чотири тонни.
І це не тому що, сімдесятитрирічний Теренс втомився, а тому, що бджіл стає все менше. Він каже, що через надмірне використання сусідніми фермерами гербіцидів та пестицидів. Поступове скорочення колоній бджіл почалось ще у 1996 році, каже він:
«Кожні три тижні того літа, вони обприскували посіви з літака. До кінця року, у мене не залишилось жодного із 250 вуликів».
Це явище привернуло увагу дослідників, поміж яких Крістіан Крапкі, професор ентимології Університету Пердю:
«Подібні дослідження були проведені в Європі. Ми почали глибше вивчати, по-перше, від чого гинуть бджоли, а по-друге – як ці хімікати потрапляють в організм комах».
У своєму дослідженні команда Крапкі зосередилась на використанні неонекотіноідів – хімікату, який додається безпосередньо до насіння у процесі засівання.
«В організмах мертвих бджіл – каже професор Крапкі – ми завжди знаходили два компоненти: клотіанідін та тіаметоксам. Ці пестициди додаються до насіння кукурудзи. Таким чином, бджоли, попадаючи під вихлопи сівача, який містить оброблене пестицидом насіння, заражаються хімікатом та гинуть. Вони попадаються під потоки отрутного тальку, яким обробляють насіння».
Приблизно тридцять років тому у Сполучених Штатах було близько чотирьох мільйонів пасік. Сьогодні залишилось менше двох мільйонів. Науковці кажуть, що зупинити вимирання бджіл можна, відмовившись від хімікатів у сільському господарстві.
Говорить професор ентимології Крістіан Крапкі:
«Чи можемо ми обійтися без використання неонікотіноїдів для вирощення зернових? Думаю, можемо. У нас є дані, які підтверджують це».
У грудні цього року Європейський Союз планує заборонити використання певних видів пестицидів, які, за словами науковців, вбивають бджіл. Щоправда, США до такого кроку вдаватися не збираються. А для таких бджолярів, як Теренс Інграм, наслідки надмірного використання пестицидів є незворотними:
«Багато моїх колег просто залишили бізнес. Просто пішли, тому що не можуть працювати».
Щоправда, Теренс йти на пенсію не збирається. Його пристрасть до бджіл така ж сильна, як і понад шістдесят років тому, коли він почав доглядати за своєю першою пасікою.
Опозиція закликала армію, поліцію та чиновників перейти на їх бік і відмовити у підтримці Мурсі. Четверо міністрів уряду вже подали прохання про відставку. У понеділок керівництво збройних сил Єгипту оголосило у зверненні, яке транслювалось державним телебаченням, що лишає політикам 48 годин, щоб виконати вимоги народу. У протилежному випадку армія обіцяє втрутиться у ситуацію.
За підрахунками Міністерства внутрішніх справ Єгипту, в неділю на мітинги по всій країні вийшли три мільйони людей. За деякими даними, в ході зіткнень між опозиціонерами та прихильниками Мурсі від середи вже загинуло біля 14 осіб і більше 600 отримали поранення. У понеділок у Каїрі протестувальники захопили, спалили та пограбували штаб-квартиру правлячого руху «Брати мусульмани». Під час штурму, який розпочався вночі, з будівлі охоронці стріляли по нападниках.
Протестувальники з руху «Тамарруд» також пообіцяли захопити президентську резиденцію, якщо Мурсі не піде у відставку до вечора вівторка.
Єгиптяни незадоволені стагнацією економіки, авторитарністю Мурсі та ісламізацією країни. Один з протестувальників сказав:
«Я протестую проти ганебного становища Єгипту та президента. Єгипет – велика країна, матір світової цивілізації. Цей президент ганьбить нас, тож має піти!»
Над натовпом під президентським палацом майорить плакат «Братство геть!».
На президентських виборах минулого року Мухаммеда Мурсі, представника «Мусульманського братства» підтримало майже 52 відсотки виборців. Тепер люди кажуть – він не надто відрізняється від свого попередника Госні Мубарака, якого єгиптяни примусили зректися влади.
Подібні думки висловлюють й інші демонстранти:
«Якщо він нас не послухає, ми примусимо його піти. Його попередник теж не хотів нас чути, не розумів наших вимог, то ж, якщо Мурсі триматиметься цієї ж лінії поведінки, ми його позбудемось».
Зі своїми симпатіями вже визначилась єгипетська армія у спеціальному зверненні до єгиптян у понеділок представник керівництва ради збройних сил заявив, що народ висловив свою волю, і армія лишає політикам дві доби, щоб виконати її, у протилежному випадку військові запропонують єгиптянам власну «дорожню мапу у майбутнє».
Агентство «Інтерфакс» з посиланням на чергового консула МЗС РФ в аеропорту «Шереметьєво», повідомило, що Сноуден подав прохання в неділю ввечері через громадянку Великобританії Сару Гаррісон – представницю WikiLeaks, яка представилася адвокатом і довіреною особою Сноудена.
Раніше президент РФ Володимир Путін заявив на прес-конференції за підсумками саміту Форуму країн-експортерів газу, що, «якщо (Сноуден) захоче залишитися тут – є одна умова: він повинен припинити свою роботу, спрямовану на те, щоб завдавати шкоди нашим американським партнерам, як це не дивно звучить з моїх вуст».
Офіційний представник Держдепартаменту США Патрик Вентрелл заявив, що позиція американської влади по відношенню до Сноуденом не змінилася.
«У мене немає коментарів з приводу прохань про надання політичного притулку, – сказав Вентрелл. – Але наша позиція все та ж – вони повинні вислати його, щоб він повернувся до США і постав перед судом. Він все ще залишається громадянином США, з усіма правами і обов’язками – включаючи право на справедливий суд, захищений Конституцією».
Вентрелл повторив також, що адміністрація США погоджується з оцінкою ситуації президента Росії – що інцидент не повинен вплинути на відносини між двома країнами.