Другий тур дебатів відбувся у вівторок в Університеті Гофстри у штаті Нью-Йорк і пройшов у форматі «міського зібрання»: питання кандидатам ставили заздалегідь підібрані американці, які не визначилися зі своїм вибором.
Експерти були впевнені, що під час цієї зустрічі Обама повинен атакувати. Справа в тому, що він програв першу очну зустріч з Міттом Ромні, у результаті чого колишній губернатор штату Массачусетс зміг істотно зміцнити свої позиції в декількох «ключових» штатах, підсумки голосування в яких здатні вирішити долю виборів.
На відміну від попереднього раунду дебатів, ця зустріч пройшла в набагато більш агресивному тоні. Обидва учасники дебатів перебивали один одного і звинувачували суперника у перекручуванні фактів. Модератору дебатів – політичному журналісту і телеведучі Кенді Краулі зі CNN – доводилось заспокоювати пристрасті.
Як і очікувалося, левова частка дискусії була присвячена обговоренню проблем в економіці та соціальній політиці. Були задані традиційні для президентських виборів трьох останніх десятиліть питання про погляди кандидатів на контроль над особистою зброєю, про їхнє бачення імміграційної реформи і про захист прав жінок. Відповідаючи на ці питання, Обама і Ромні повторювали свої програмні постулати, підкреслюючи, що програми їх суперника не дадуть позитивних результатів. У виступах демократа й республіканця звучали декларації про те, що вони діють і мають намір діяти в інтересах «середнього класу» США.
Обама і Ромні згадували про свій особистий досвід – про свої сім’ї, про зустрічі з різними людьми, – аби підкріпити свої аргументи.
Ромні підкреслював, що Обама не виконав обіцянок, даних ним чотири роки тому. Обама стверджував, що він дотримав слова і, що програма Ромні не дозволить вирішити проблем, що стоять перед країною.
На Обаму і Ромні чекає ще один раунд дебатів – 22 жовтня у штаті Флорида. Президентські вибори в США призначені на 6 листопада.
Поки що не встановлено, яким чином вірус менінгіту потрапив у стероїди в массачусетській лабораторії. Втім, місцева влада вже підняла питання, чи може бутікова аптека виконувати роль постачальника ліків на загальнонаціональному рівні. Для цього, кажуть, вони, діяльність таких аптек повинна регулюватися федеральними нормами. Патрік Люкалай представляє «Фармакопію» – групу науковців, що встановлює стандарти виготовлення ліків у США. Він каже, що діяльність аптек по всьому світі треба контролювати більш жорстко.
«Мені здається, найкращий підхід до захисту ринку ліків у країнах всього світу – це надання контролюючим органам більших наглядових повноважень», – каже експерт.
У Сполучених Штатах та інших країнах світу такі бутікові фармацевтичні компанії часто допомагають з проблемою дефіциту ліків, особливо, коли йдеться про вакцини. Вони вважаються невід’ємною частиною фармацевтичної індустрії. Тому, кажуть експерти, цілком логічно застосувати до таких компаній більш жорсткі норми та правила ведення бізнесу.
– Звісно, ці принципи існують і ці принципи існують на рівні документів, ухвалених і Радою Європи, і документів, на яких базується існування Європейського Союзу як міжнародної організації, як спільноти 27 країн, де чітко зазначається, що це є спільнота, де поважаються права людини і немає ні расової, ні етнічної, ні мовної, ні релігійної дискримінації. Документи, які визначають, де може мати місце ненависть і щоб уникнути цього, вони є. І якщо ми говоримо про правові країни Європейського Союзу, то ці документи виконуються, вони не є декларативними, будь-яка ненависть може мати кримінальну відповідальність і так далі. Тобто в Європі це врегульований інститут суспільного життя.
– А чи є статистичні дані про динаміку мови ненависті у європейських засобах масової інформації ?
– Те, що мова ненависті присутня, то це є факт. Хочу сказати, що ця мова ненависті зі зростанням економічних проблем у Європі, вона навіть посилилася. Недавно відбувся візит Анґели Меркель до Афін. Люди її зустрічали, це був багатотисячний натовп, який зустрічав її з плакатами, де була і свастика зображена. Меркель звинуватили у всіх тих проблемах, які зараз існують у Греції, економічних і так далі. А засоби масової інформації використали цей факт по-різному. Одні це подали як просто існуючий факт, що грецьке суспільство так от сприйняло Анґелу Меркель. Інші це подали під іншим кутом зору. І в результаті, наприклад, зараз німецьке суспільство думає: от греки нашого канцлера так сприйняли і вони дійсно думають, що ми є такі. Моя точка зору з цього приводу, що ворожнеча в медіа існує настільки, наскільки існує запит у суспільстві з цього приводу. Задача медіа в таких ситуаціях – витримувати цей певний рівень толерантності і не піддаватися на не завжди цивілізаційні запити суспільства.
– Ви живете і працюєте в Європі. Наскільки часто Вам доводиться чути лексику, відому як мова ворожнечі з уст європейських політиків, громадських діячів?
– Це досить хороше питання. Тому що, як ми знаємо, вже декілька років існує така тенденція, коли вся політична боротьба зараз ведеться на телебаченні, боротьба, яка спрямована на маси. Такі випадки трапляються в Європі. Я не можу сказати, що це дуже часто. І наприклад, якщо порівняти з українськими реаліями, їх менше, але вони все ж таки трапляються. Тут ще є питання, яку лексику вони використовують. Вони не йдуть в порівняння з тими словами, які можуть бути використані українськими політиками на телебаченні. Тут в Європі є такі неписані червоні смуги, через які переступати не можна.
– Пане Бельмега, а якщо порівнювати мову політичної ворожнечі в Україні і, скажімо, в країнах так званої нової Європи, то де ситуація, на Вашу думку, більш небезпечна?
– Я не можу сказати, що суспільство є надто толерантне так само в цих країнах, як і в Україні. В Україні і конотація тих слів, які використовуються політиками, щоб образити своїх опонентів, вона набагато гостріша і сильніша. Як це може бути сприйнято суспільством? Якщо, ми пам’ятаємо, в Угорщині, наприклад, були спроби урізати там свободу слова і так далі, то це потягнуло за собою масові демонстрації. Суспільство просто не давало цього зробити. Порівнювати важко звісно, тому що цю мову ворожнечі, її не можна поставити на вагу. Але ми можемо говорити про те, що і громадянське суспільство, і закон власне, в Центрально-Східній Європі, він стоїть на сторожі і протидіє таким явищам у суспільстві.
Вибори президента США сприймаються американцями як доленосні. Про це свідчить небувалий ажіотаж навколо дебатів, як між кандидатами у президенти Бараком Обамою та Міттом Ромні так і між ймовірними віце-президентами, республіканцем Полом Раяном та демократом Джо Байденом.
Дослідники з Центру Пью днями повідомили, що кожен десятий американець одночасно слідкував за дебатами по телебаченню та на екрані свого комп’ютеру чи мобільного.
Так, Келі Болтон, студентка Центрального Коледжу у місті Денвіл у штаті Кентукі, де цього тижня відбулись дебати між другими номерами команд Барака Обами та Мітта Ромні. Келлі, отримує останні політичні новини не з телебачення чи традиційних джерел інформації, а просто з мобільного.
Джерелами інформації для Келі є соціальні мережі Twitter та Facebook, якими американці все активніше користуються зі своїм мобільних телефонів.
“Всю інформацію я отримую в реальному часі. Так я першою дізнаюсь, якими є рейтинги кандидатів, та що кажуть Обама та Ромні”, – каже студентка.
Адам Шарп, який представляє сайт Twitter, каже, що під час президентських дебатів трафік сайту зростає в 100 раз. Від тисячі повідомлень на хвилину до понад сотні тисяч.
“Одне два покоління тому, ми чекали наступного ранку, щоб дізнатись, що сталось в ході виборчої кампанії. Сьогодні ми отримуємо новини та коментарі щодо них в реальному часі на Twitter”, – розмірковує Шарп.
Річ у тім, що проводять їх компанії, які протягом багатьох років довели свій авторитет і вдосконалили процес збору та аналізу інформації. Значну увагу до соціологічних опитувань звертають і самі політики. Для них зміна рейтингів є індикатором успішноcті їхньої кампанії.
Наприклад, після перших теледебатів тиждень тому між Міттом Ромні та Бараком Обамою, рейтинги президента покотилися вниз. Штаб Обами відреагував миттєво. Президент додав своїм виступам енергії, намагається звучати більш впевнено і жорсткіше атакує програму свого опонента. Саме цього, за висновками соціологів, Обамі бракувало під час перших дебатів. До других дебатів, які пройдуть у вівторок, Барак Обама протягом трьох дів буде готуватися у заміській резиденції у штаті Вірджинія.
Тим часом Мітт Ромні намагається закріпити свій успіх, здобутий після перших дебатів. Ромні також взяв паузу у кампанії щоб підготуватися до чергової словесної баталії з Президентом.
«Я не думаю, що губернатор Ромні стане занадто самовпевненим. Але я думаю він повинен продовжувати робити те, що і під час перших дебатів», – говорить експерт із зв’язків Бретт о‘Донел.
Другі дебати між кандидатами у президенти пройдуть у дещо іншому форматі – запитання кандидатам ставитиме не модератор, а виборці, які сидітимуть у залі.
Слухання у Верховному суді супроводжували дебати під його стінами. Студентка Техаського університету Жасмін Кайлс вважає, що навчальні заклади мусять брати расу абітурієнта до уваги, бо це створює середовище різноманітності:
«Після того, як ми закінчимо навчання, ми опинимося у реальному світі, де інші на тебе не схожі, не думають так, як ти. І це прекрасно. Ми звикаємо до цього почуття різноманітності під час навчання, щоб потім, коли ми вливатимемося у глобальну економіку, були вже до цього готові».
Але позивач Абігайл Фішер, якій було відмовлено у вступі до у 2008-му році, так не вважає. Вона та її прихильники говорять, що вона мала кращі оцінки, ніж деякі інші абітурієнти, але стала жертвою дискримінації за ознакою кольору шкіри:
«Раса та етнічна приналежність не мусять братися до уваги під час прийому на навчання в Техаському університеті».
Техаський університет бере до уваги такий фактор як раса під час набору 20% першокурсників. Мета цього – досягти расової різноманітності серед студентів. Подібної політики дотримуються понад сто університетів та коледжів. Волтер Вебер, старший радник Американського Центру за закон та справедливість, вважає, що раса не має визначати, чи потрапить абітурієнт до університету чи ні:
«Адміністрація Техаського університету визнала, що вони базують свої рішення на кольорі шкіри. Наша ж позиція така: ми не будемо дивитися на расу, ми оцінюємо кожного абітурієнта за його здібностями».
Юрист Джош Цівін не погоджується: «Чи мусять університети мати усі інструменти у своєму розпорядженні, аби вони могли досягти різноманітного навчального середовища? Ми віримо, що не можна в них забирати один з найпотужніших інструментів, тому що це важливо для нашого майбутнього як суспільства, є основою нашої демократії».
Подібна справа вже слухалася у Верховному суді. У 2003-му році суд місцевого рівня визнав расові преференції під час набору в Мічиганський університет неконституційними, порівнявши їх з системою квот. Але Верховний суд це рішення скасував, оскільки раса не була визначальними, а лише одним з багатьох факторів, які бралися до розгляду. Утім, цього разу суддівський склад консервативніший.
«Я думаю, що університет програє. Єдині, хто може його підтримати, – Верховний суддя Робертс і суддя Кеннеді. Але і вони публічно виступали проти расових преференцій», – каже експерт Ілля Шапіро.
Експерти кажуть, що суд може як повністю скасувати расові преференції, так і встановити межу їх застосування. Позивач та її прихильники сподіваються, що політиці, започаткованої ще в 60-их роках, незабаром буде покладено край.
підвищення рівня безпеки в регіоні. Разом з тим, як вважає співдиректор цього проекту, співробітник миротворчої організації PATRIR Денис Матвєєв, створення мультлінгвальної освітньої моделі, названої «Кримська школа», дасть поштовх у збереженні і розвитку української, російської і кримськотатарської мов на півострові, дозволить реалізувати кримчанам право на освіту рідною мовою, уникнувши сегрегації за мовною ознакою.
Провідний експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер каже, що для Криму питання безпеки і розвитку мов взаємопов’язані, а багатомовність є природною.
«Безпека через мультикультурний, полілінгвальний простір як компонент сучасного європейського співтовариства. Як звичний, нормальний, природний спосіб співіснувати в сучасному світі та Європі. Для Криму це більш ніж природно», – вважає Наталія Беліцер.
Природною називає багатомовність у кримському шкільництві й голова профільної комісії у Верховній Раді Криму Валерій Косарєв. За даними Міністерства освіти автономії, зараз в Криму вже є елементи мультилінгвальної освіти, тут діє майже 40 шкіл з трьома мовами викладання. Валерій Косарів припускає, що деякі з них зможуть взяти участь в експерименті, коли навчання вестиметься не паралельно, а одночасно українською, російською і кримськотатарською мовами.
На черзі – практичні кроки
«Головна наша мета – створити на рівні АРК програму мультилінгвальної освіти. Ми беремо на себе зобов’язання – через Центр законодавчих ініціатив кримського парламенту вийти на Верховну Раду України, Кабінет міністрів, Міністерство освіти України, Адміністрацію Президента з пропозицією про необхідність створення такої програми», – зазначив голова Постійної комісії з питань освіти Верховної Ради АРК Валерій Косарєв.
На конференції в Сімферополі він повідомив, що до кінця місяця при місцевому парламенті буде затверджено склад Координаційної ради з багатомовної освіти в Криму. Водночас, учасники заходу сформували Науково-методичну раду, яка, з огляду на наявний міжнародний досвід, розроблятиме свою систему мультилінгвальної освіти, адаптовану до кримських реалій.
Представник Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України Юрій Кононенко каже, що відкриття перших шкіл з навчанням одночасно трьома мовами можливе вже за рік-два, і цю ідею в Києві підтримують.
«А що стосується роботи тут, то зараз заступник міністра освіти Криму Володимир Буякевич дуже чітко сказав. Вони зацікавлені в тому, щоб це перевести на практичні рейки. Тобто, розробити програму експерименту так, як це необхідно для проведення будь-якого експерименту в галузі освіти. Я думаю, це абсолютно реально, зараз для цього немає жодних перешкод», – вважає Юрій Кононенко.
Співдиректор «Кримського політичного діалогу» Денис Матвєєв теж оптимістично розцінює перспективи «Кримської школи». Він каже, що настав уже час конкретних кроків. За його даними, до кінця року буде визначено перелік навчальних закладів автономії, де, найвірогідніше, з 1 вересня 2014 року розпочнеться експеримент з впровадження багатомовної освіти в Криму. До цього часу слід підготувати і програму, і методики, і вчителів. В Криму сподіваються на підтримку у цьому з боку Європейського Союзу.