Голос Америки: Україна | NLight DC++
Голос Америки: Україна | NLight DC++

Голос Америки: Україна

Затримано 6 членів екіпажів суден, що зіткнулися у Гонконгу

Поліція Гонконгу затримала 6 членів екіпажів двох пасажирських суден, що зіткнулися в пізніх голинах у понеділок у гавані Вікторія біля острова Ламма. Втім водолази продовжують шукати уцілілих після катастрофи, жертвами якої стали щонайменше 37 людей.
 
Виступаючи на прес-конференції у вівторок, шеф гонконгської поліції сказав, що за попередніми результатами слідства підозрюється, що екіпажі обох суден не виявили під час керування необхідної обережності для гарантування безпеки як човнів, так і людей на них. Проте він не подав інших деталей цієї найбільшої катастрофи у судноплавстві Гонконгу за останні десятиліття.
 
Пором, який належав компанії Hong Kong Electric, пішов на дно через кілька хвилин після зіткнення з іншим пасажирським судном. На момент трагедії на його борту перебувало понад 120 працівників компанії і членів їхніх сімей, які направлялися на вечірній розважальний круїз, щоб помилуватися феєрверками з нагоди національного свята.
 
Поки що невідомо, що стало причиною аварії, оскільки умови видимості були нормальними і, назагал, громадський транспорт у Гонконгу вважається безпечним.

Міжнародна амністія закликає до реформ поліції і війська в Єгипті

Правозахисна організація Міжнародна амністія закликає уряд Єгипту привести поліцію і представників збройних сил до судової відповідальності за зловживання щодо демонстрантів та реформувати ці інститути, щоб запобігти майбутнім зловживанням.

В одному із двох документів, оприлюднених у вівторок, ця базована в Лондоні правозахисна організація заявила, що проведені нею розслідування вказують, що єгипетські війська завдавали тортур і вбивали демонстрантів. Ідеться про період протестів під правлінням колишньої військової ради.

Міжнародна амністія заявила, що демонстрантів судили військові суди, але що солдати, відповідальні за ці зловживання, не відповідали перед незалежними цивільними судами.

У другому звіті з’ясовано зловживання з боку трьох головних поліцейських сил. Серед цих зловживань були побиття, довільні арешти і навіть обстріл натовпів бойовими кулями.

Єгипет мусить провести «значні реформи» своїх поліцейських сил, щоб здобути довір’я з боку громадськості, сказано у звіті Міжнародної амністії.

Правляча партія Грузії визнала свою поразку на виборах

Президент Грузії Михайло Саакашвілі визнав поразку своєї правлячої партії «Єдиний національний рух» на парламентських виборах у понеділок, заявивши про перемогу опозиційної коаліції, яку очолює Бідзіна Іванішвілі.
 
У телезверненні до грузинського народу, Саакашвілі пообіцяв співпрацювати з опозицією у процесі формування нового уряду.
 
За даними Центральної виборчої комісії, блок мільярдера Бідзіни Іванішвілі “Грузинська мрія” веде перед набравши 54% голосів, а партія “Єдиний національний рух” – 41%.
 
У понеділок увечері обидві партії заявили про свою перемогу. Тисячі прихильників опозиції зібралися на Площі свободи в центрі Тбілісі.
 
Згідно із ухваленими раніше змінами до Конституції Грузії, прем’єр-міністр перебере на себе чимало повноважень, які тепер належать президенту, після того , як наступного року закінчиться другий й останній термін президентства Саакашвілі. Парламент обиратиме прем’єр-міністра.
 
Під час передвиборчої кампанії, Саакашвілі заявляв, що перемога «Грузинської мрії» і прихід до влади на посаді прем’єра Іванішвілі відверне Грузію від Заходу, і поверне її під вплив Москви. Такі твердження Іванішвілі заперечує.
 
Прихильники Іванішвілі називають президента Саакашвілі диктатором. Вони звинувачують його відповідальності за короткотривалу, але катастрофічну, війну з Росією навколо Південної Осетії.
 
Кампанія правлячої партії зазнала значного удару коли менш ніж за два тижні до дня голосування з’явилися відеокадри знущань і сексуальної наруги над в’язнями однієї з тбіліських тюрем.

ООН занепокоєна з приводу продовження боїв у Сирії

Сирійські активісти повідомляють про тривалий обстріл з боку урядових сил. День раніше генеральний секретар ООН Пан Гі Мун висловив занепокоєння з приводу тривалих повітряних та артилерійських атак.

Активісти заявили, що у вівторок, у результаті обстрілу передмістя Дамаска Дума, загинуло двоє людей. Урядові сили атакували також інші повстанські об’єкти поза столицею.

За повідомленням Міцевих координаційних комітетів, атаки сталися в Дараа та Ідлібі.

Представник ООН заявив у понеділок, що генеральний секретар ООН закликав міністра закордонних справ Сирії Валіда аль-Муалема «виявити співчуття до свого народу». Вони мали зустріч при нагоду сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку.

У своїй промові до Генеральної Асамблеї Муалем звинуватив Сполучені Штати, Францію, Катар, Саудівську Аравію і Туреччину у підтримці «тероризму» в Сирії тим, що вони постачають зброю і кошти повстанцям. Він також охарактеризував заклики до президента Сирії Башара аль-Асада, щоб він подав у відставку, як «кричуще втручання» у внутрішні справи Сирії.

Державне агентство новин САНА повідомило у вівторок, що сирійські збройні сили знищили групу терористів і «фабрики вибухівки» в Алеппо.

«Спілкуйся українською і будь українцем!» – гасло студентських активістів

Одна з картинок сучасного життя України – майданчики захисту української мови у більш як десяти містах країни. Українці протестують проти утисків прав та зневаги на адресу української мови, що їх демонструє чимало політиків, чиновників, митців. Чому ж на початку 21-го століття мова, яка так довго боронила своє право на існування і яку вважають однією з найбільш мелодійних у світі, опинилась під загрозою?

Згідно зі статистикою, українську мову вважають рідною понад 60 відсотків громадян України. Але в Україні існує така специфічна ситуація, що не всі, для кого українська мова рідна, постійно її вживають. Це результат спроб спершу російського царату, а потім радянської влади знищити українську мову, «переписати» її історію й перетворити Україну на Малоросію. І це основна відмінність між українською мовою та мовами інших слов’янських народів, вважає історик, професор Михайло Кірсенко.

Він також зазначає, що українська мова має шанс подолати складнощі у разі належної підтримки з боку її носіїв, як це відбулось у Центрально-Східній Європі.

Чехи впадали у зневіру, як і українці. Вони долали цю невіру. Більше того, це абсолютно нормальний процес у народів Східної та Центральної Європи

«Чехи впадали у зневіру, як і українці. Вони долали цю невіру. Більше того, це абсолютно нормальний процес у народів Східної та Центральної Європи, – каже Кірсенко. – Литовський музикант і художник Чюрльоніс до своїх 25 років не знав жодного слова литовською мовою. У ті ж часи поляки думали по-німецьки або по-російськи, а говорили по-польськи і прекрасно працювали на Польщу!».

Українці в усьому, хоч і з місцевими особливостями, наслідують успіхи й поразки своїх сусідів, переконаний експерт. Українцям варто не лише вивчити успішний досвід Польщі або Чехії, але й трагічний досвід Білорусі, котра за панування авторитарного режиму Лукашенка фактично втратила білоруську мову, зауважує Кірсенко.

«Розстріляне українське відродження» і сьогоденна «інтелектуальна пустка»

Професор Кірсенко вважає, що знищення у 1930-х роках інтелектуальної еліти України спричинило величезну, непоправну втрату для українського духовного, наукового, культурного розвитку. І до відродження незалежності Україна підійшла з «інтелектуальною пусткою», каже історик.

Знищення інтелектуальної еліти дається взнаки досі, адже в Україні складно знайти науковця, який системно і постійно розробляє й утілює проект під назвою «українська мова», як це робили чехи, впевнена письменниця і перекладачка Наталка Позняк-Хоменко.

Масарик, який запропонував і втілив відродження чеської мови, сам жив так, як і його народ: спілкувався чеською мовою, їздив з простими людьми на трамваї

«Масарик, який запропонував і втілив відродження чеської мови, сам жив так, як і його народ: спілкувався чеською мовою, їздив з простими людьми на трамваї. Ця енергія віри Масарика передалась усім. Відтак, проект Масарика, його колег став успішним, адже це був загальнонаціональний проект!» – зауважує письменниця.

У нас в Україні ті, хто пропонує проект розвитку мови та культури самі доволі часто у мові і культурі орієнтуються на Росію

Подібного проекту Україні бракує, зазначила Наталка Позняк-Хоменко у розмові з Радіо Свобода. «У нас в Україні ті, хто пропонує проект розвитку мови та культури самі доволі часто у мові й культурі орієнтуються на Росію. Їхні ж діти навчаються за кордоном. Тобто, вони ніби і пропонують проект відродження нації, але самі не вірять у можливість цього проекту», – каже письменниця.

Розвиток держави як поштовх до розвитку мови

Експерти вважають, що найголовніша умова існування мови – це наявність держави, в якій вона існує. Без держави Україна неможлива й українська мова, ці поняття завжди були синонімами. А наприкінці 1980-х, як і на початку 1990-х років, без розвитку української мови не могла б постати й Україна.

Дехто з високих посадовців відверто заявляє: «Мы – русские»

У розмові з Радіо Свобода поет, видавець Іван Малкович пригадав: «Згадайте, яке піднесення було на першому фестивалі «Червона рута», у кінці 1980-х років, коли визрівала Українська держава! Тоді багато людей це пов’язували зі своїм добробутом, з усім українським. Але за цей час так і не справдилось багато надій, і до влади дістались люди, які тоді і не голосували б за українську Незалежність, а дехто з високих посадовців відверто заявляє: «Мы – русские».

На думку Малковича, багато чиновників та посадовців, таких як міністр освіти Дмитро Табачник, роблять усе, щоб знизити значущість української мови як мови державної. Вони ініціюють антиукраїнські по суті законодавчі акти, відміняють обов’язковий іспит із української мови до вищих навчальних закладів тощо. Тобто, українська мова відтісняється від процесів національного і міжнародного розвитку, вважає митець.

А відтак інтелектуали за підтримки усього суспільства мають повернути повагу до української мови політикам і чиновникам; зробити українську мову необхідною для отримання якісної освіти та високих посад. А ще українська мова має стати модною у молодіжному середовищі, як про це пишуть у соціальних мережах студенти: «Навчайся англійською, вдягай італійське, спілкуйся українською і будь українцем!».

Особливості політичної реклами в Британії

Понад 300-річний досвід парламентаризму у Британії виробив особливі правила і стиль політичної реклами. Найпомітніші з них – це різні вимоги до преси і телебачення, й радіо.
 
Пересічний скептичний британець, напевне, скаже, що практично усе, що політики роблять на людях можна назвати політичною рекламою. Наприклад, цього тижня, для чого британський прем’єр-міністр Дейвід Камерон після виступу в ООН подався на канал американський телеканал CBS для участі у програмі The Late Show with David Letterman?
 
Камерон не знав відповідей на усі запитання, але причарував аудиторію гумором. І, звичайно ж, репортажі про це з’явилися у британських ЗМІ, що відповідає інтересам прем’єра і його Консервативної партії.

Телебачення без засилля політичної реклами
 
Проте, коли йдеться про пряму політичну рекламу, Британія дуже відрізняється і від США і від України. На британському телерадіомовленні платна політична реклама заборонена.
 
Натомість провідні партії під час виборчих кампаній мають право на безкоштовний ефір – кілька хвилин, які можуть бути прямими зверненнями політиків, громадських діячів, або яскравими рекламними роликами.
 
В одному з таких відеозвернень науковець Роберт Вінстон закликав голосувати за лейбористів, щоб «врятувати» Національну систему охорони здоров’я NHS від реформ Консервативної партії.
 

На відміну від телерадіомовлення політична реклама у британських газетах чи наочна реклама на вулицях може з’являтися коли завгодно і обмежена насамперед фінансовими правилами.
 
Грошові рамки і контроль
 
Під час типової парламентської виборчої кампанії британський кандидат має право витратити до 25 тисяч фунтів і додатково по 7 пенсів на кожного виборця в окрузі. Кандидат зобов’язаний повідомляти про джерела фінансування кампанії.
 
Правила вимагають, щоб пожертви сумою понад 50 фунтів були документально зареєстровані. Виборча комісія домагається, щоб кандидати документували надходження і витрати з підтвердженням у вигляді чеків, квитанцій тощо.
 
Партійні фінанси також підлягають контролю і перевіркам. Партії зобов’язані декларувати фінансові потоки Виборчій комісії, яка регулярно публікує звіти про їх надходження і видатки.
 
Пожертви на користь партії, які перевищують 7 тисяч 500 фунтів повинні бути задокументовані з вказуванням імені жертводавця.
 
Реклама з іронією
 
Чи має політична реклама у Британії якийсь особливий стиль? Фахівець із лондонської рекламної фірми AMV BBDO Венедикт Принґл вважає, що на відміну від американців британці не дуже люблять прямолінійність.

«У Британії люди більш стримані і не люблять виставлятися. Реклама це відображає. Британська реклама не така відверта. Часто використовується іронія. Я вважаю, що в кожній країні реклама відображає культуру народу, на який намагаються вплинути рекламодавці», – сказав Венедикт Принґл в інтерв’ю Радіо Свобода.
 
Останнім часом британські політики намагаються вплинути на виборця і через інтернет.
 
Наприклад, Нік Клеґ – лідер Ліберально Демократичної партії, яка є партнером консерваторів в урядовій коаліції, прямим відеозверненням в мережі просив вибачення у суспільства за те, що його партія не змогла дотриматися однієї з головних обіцянок – не підвищувати ціни на навчання в університетах.
 
Цей крок спрацював із несподіваним поворотом. Комп’ютерні умільці переробили слова пана Клеґа «I am sorry» (мені шкода) на смішну пісню, яка блискавично поширилася в таких cоціальних мережах як Фейсбук.

 
Наскільки шкідливою стала ця пародія на виступ лідера Ліберальних демократів буде зрозуміло на наступних загальних виборах – приблизно через два роки. Хоча чимало британців стверджують, що політична реклама на них не діє, а обіцянкам політиків вони вірять щораз менше.

В Україні стартував новий проект з протидії ВІЛ/СНІДу

В Україні стартував новий проект з протидії ВІЛ/СНІДу, фінансований Агентством США з міжнародного розвитку. Програма розрахована на 5 років і має бюджет у 22 мільйони доларів безоплатної допомоги від американського народу.  Ініціатори проекту кажуть про нову стратегію боротьби зі СНІДом і очікують на якісно новий результат.

В українських медиків поки що немає добрих новин. Зі СНІДом боряться, але показники інфекції невпинно ростуть. Торік  число зареєстрованих носіїв сягнуло найвищого рівня за всю історію епідемії в Україні – 46 інфікованих на 100 тисяч населення. Ситуація з ВІЛ/СНІДом в Україні – далі найзагрозливіша серед усіх країн Європи.

Уповільнити розвиток інфекції покликаний новий проект, фінансований урядом США. П’ятирічна програма сфокусується на групах найвищого ризику – споживачах ін’єкційних наркотиків, ув’язнених, працівниках комерційного сексу. Саме їхня ризикована поведінка залишається рушійною силою епідемії. Проект не тільки зосередиться на групах ризику, але й надаватиме послуги цим групам на місцях. Такий підхід уже показав свою ефективність у світі, і як вірять ініціатори програми, спрацює і тут в Україні, зазначив посол США Джон Теффт:

Ми сподіваємося від цього проекту, що він зможе змінити ситуацію за 5 років.

«Я був особисто причетний до запровадження цього 5-річного проекту, допомагав провести міжурядові переговори, щоб запуск програми відбувся. І я щасливий бути тут сьогодні, аби засвідчити мою підтримку цієї нової ініціативи, на яку ми покладаємо великі надії».

Проект виконуватиме в Україні американсько-український тандем неурядових організацій.

Марк Візо – президент міжнародної організації “ПАКТ”:

«Ми сподіваємося від цього проекту, що він зможе змінити ситуацію за 5 років. Він має зробити місцеві громадські організації та урядові установи спроможними надавати більш якісні послуги представникам груп ризику. Ми також сподіваємось на прориви у профілактиці СНІДу».

Олена Герасимова, директор проекту «Покращення послуг у сфері ВІЛ/СНІД» каже:

«Ми спускаємось на місцевий рівень, ми спускаємось ближче до потреб людей. І в цьому новизна проекту. Тому що ми віримо, що рішення знаходяться на місцевому рівні. І тому ми будемо працювати саме на місцевому рівні».

Обама та Ромні інтенсивно готуються до своїх перших теледебатів

Президентська виборча кампанія у США підійшла до чергової важливої стадії. У середу кандидати зійдуться у словесній баталії на своїх перших телевізійних дебатах. В умовах майже рівних рейтингів і підвищеної уваги виборців до події, дебати можуть визначити долю президентства. Отож, кандидат від Демократичної партії Барак Обама і кандидат від республіканців Мітт Ромні готуються до екзамену прямим ефіром і складними запитаннями. 

Президент Обама ще в неділю прибув у штат Невада. Наступні кілька днів він проведе у заміському клубі, де займатиметься лише одним – підготовкою до теледебатів.

Екс-губернатор штату Массачусетс Ромні також наполегливо готується до поєдинку зі своїм опонентом. Для нього, каже політичний оглядач Мет Дод, дебати важать особливо багато:

«Це критична подія для Мітта Ромні. Якщо він погано проведе дебати, в нього залишиться дуже мало шансів виправити ситуацію на свою користь».

Це можливість для кандидатів, розповісти про своє бачення, про свої цілі, свої мрії. А також можливість пояснити, як він збирається виконувати свої обіцянки.

Зазвичай під час президентської кампанії у США, кандидати проводять три раунди теледебатів. Крім того, один раз між собою зустрічаються кандидати у віце-президенти. Головна мета дебатів – дати виборцям можливість порівняти кандидатів, коли вони знаходяться в рівних умовах, на одній сцені, і ненадовго зняти з них фільтр старанно відрежисованих відеороликів та завчених гасел.

Досі кандидати вибудовували свої кампанії, розміщуючи в телеефірі рекламні ролики, де підкреслювали особливості своїх виборчих програм. Дебати дадуть виборцям можливість почути деталі програм з перших вуст. А також – зробити висновок, чи справді кандидат готовий відстоювати те, про що він говорить у політичній рекламі.

«Це можливість для кандидатів», каже професор Джорджтаунського університету Марк Ром, «розповісти про своє бачення, про свої цілі, свої мрії. А також можливість пояснити, як він збирається виконувати свої обіцянки».

Формат, у якому проходять теледебати, нагадує інтерв‘ю, що проводить модератор – авторитетний журналіст. Пояснює Кендіс Нельсон з Американського університету:

«На перших і других дебатах між кандидатами у президенти, а також на дебатах між кандидатами у віце-президенти, буде один модератор, який ставитиме питання кандидатам, по черзі. Після того, як кандидат відповість, його опонент матиме можливість прокоментувати цю відповідь. Задум такий, що модератор зможе контролювати хід дискусії і зробить так, щоб усі мали рівні можливості висловити свої позиції».

Дебати у середу триватимуть 90 хвилин. Головною темою буде внутрішня політика США – економіка, бюджет, соціальні питання.

Наступного разу кандидати сконцентруються на питаннях американської зовнішньої політики.
 
Президентські теледебати у США проводяться постійно, починаючи з 1976 року. А вперше їх провели у 1960 – коли за Білий дім змагалися Джон Кеннеді та Ричард Ніксон.

Деяких кандидатів, кажуть експерти, саме дебати привели до президентства, як наприклад, Рональда Рейґана. У 1980-му він поставив запитання, яке на думку багатьох, дозволило йому перемогти тоді чинного президента Джиммі Картера:
 
Це критична подія для Мітта Ромні. Якщо він погано проведе дебати, в нього залишиться дуже мало шансів виправити ситуацію на свою користь

Це критична подія для Мітта Ромні. Якщо він погано проведе дебати, в нього залишиться дуже мало шансів виправити ситуацію на свою користь.

«Я думаю, коли ви будете приймати рішення, за кого голосувати, вам не завадить запитати себе: а чи живете ви сьогодні краще, ніж ви жили 4 роки тому».
 
Часто дебати навпаки шкодять кандидатам. У 1976 році, у розпал Холодної війни,  під час дебатів з демократом Джиммі Картером, чинний президент Джеральд Форд зробив заяву, яка здивувала багатьох і змусила засумніватися в його компетентності.
  
«Радянський Союз не домінує у Східній Європі. І він ніколи не буде там домінувати, поки при владі моя адміністрація», – заявив Джеральд Форд під час дебатів у 1976 році.

Форд програв Картеру. Його рейтинги впали одразу після дебатів.

Серед інших невдах теледебатів  – Джордж Буш старший, який на дебатах у 1992-му поглядав на свій годинник, чекаючи, коли це все закінчиться. І Альберт Ґор, який чомусь вирішив вийти в центр сцени, коли на питання відповідав Джордж Буш молодший.

Дебати цього року між Бараком Обамою та Міттом Ромні також можуть як допомогти комусь з них стати президентом, так і закрити шлях до Білого дому. Тому кожен кандидат готується до них як до свого найголовнішого іспиту.

Журналісти об’єдналися проти закону про наклеп

«Ганьба! Ганьба!» – такими вигуками українські працівники ЗМІ, які зібралися біля комітетів Верховної ради розпочали протест проти прийняття закону про наклеп. Учасники акції тримали білі листки паперу, як алегоричний символ – якщо закон буде прийнято, то всім доведеться виходити з порожніми за змістом шпальтами тому, що ніхто не зможе собі дозволити говорити правду та критикувати владу. Журналісти та редактори, які виступали під час мітингу, пояснювали, що під законом про наклеп прихований закон про цензуру.

«Така акція – це зараз єдиний спосіб протесту проти закону. Ви бачили яким чином його ухвалили у першому читанні – представники Партії регіонів проголосували за нього майже одноголосно», – сказав Голосу Америки журналіст Інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко. «Якби цей закон ухвалювали у Західній Європі, було б десятки тисяч людей на вулиці, тому, що люди відчувають прямий зв’язок між їх правом на інформацію та соціальними правами, пенсіями, доступом до правосуддя, у нас цього не відчувають».

Журналісти вказують на те, що законопроект передбачає ув’язнення за наклеп, а оскільки довести, де справедлива критика та розслідування, а де наклеп – складно в умовах української судової системи, працівники ЗМІ побоюються, що з прийняттям законопроекту, в медіа почнеться тотальна цензура.

Влада боїться свободи слова… якщо зараз не буде свободи слова, будуть заарештовувати за критику влади. Все іде за російським сценарієм.

Через годину після початку акції, до її учасників вийшов голова комітету з питань свободи слова Юрій Стець, який розповів, що було прийнято рішення розглянути у вівторок постанову про скасування першого читання документа. Після цього організатори запропонували розійтися і зібратися у вівторок. Так, представники ЗМІ хочуть створити громадський тиск на членів погоджувальної ради парламенту, щоб вони внесли постанову про скасування законопроекту про наклеп на голосування, а депутати підтримали її.

«Влада боїться свободи слова… якщо зараз не буде свободи слова, будуть заарештовувати за критику влади», – сказав кореспондент видання «Комерсант-Україна» Артем Скоропадський. «Все іде за російським сценарієм».

​​​​Учасники акції у особистих розмовах вказували на те, що зачистка інформаційного поля уже активно проходить і це стосується не тільки ЗМІ, а й, на приклад, історії, адже уже є приклади того, як у деяких книгах з історії зникла інформація про те, як раніше «придушували» пресу.

Хоча серед протестувальників більшість були співробітники ЗМІ, деякі представники аудиторії також долучилися до акції. Учасники переконують – всі розуміють, що закон про наклеп стосується не лише журналістів.

«Для мене, все що стосується наклепу  – це ще пам’ять того, що відбувалося в 30-х роках. Зараз небезпека у тому, що всіх будуть садити, хто, що на кухні скаже. Ми зараз тут стоїмо обговорюємо, що відбувається в країні, а тоді будемо боятися», – сказала Марія, учасниця протесту.

Така акція – це зараз єдиний спосіб протесту проти закону. Ви бачили яким чином його ухвалили у першому читанні – представники Партії регіонів проголосували за нього майже одноголосною.

Невисоку участь представників громадськості у подібній акції деякі експерти пояснюють тим, що є нерозуміння того, що законопроект означатиме, а також загальна недовіра до того, що можна змінити ситуацію.

«Певна депресія у суспільстві буває, є активніші, ті хто не опускають руки, а є частина, яка тільки спостерігає, а потім вийде та підтримає свій вибір, може не мітинг, але свій політичний вибір – я думаю, що більшість українців до цього готові», – сказав Голосу Америки журналіст Андрій Куликов.

У понеділок до протесту приєднався і україномовний розділ Вікіпедії. На всіх сторінках ресурсу розміщений банер «Ми маємо право знати: Вікіпедія говорить «Ні! Закону про наклеп».  Прес-служба Вікіпедія-Україна повідомила, що українські автори ресурсу засуджують прийняття подібного законопроекту.

Раніше, на знак протесту проти законопроекту про наклеп виступили Інтернет-видання, вони вийшли з рекламою, якою закликали читачів телефонувати депутатам, які проголосували за законопроект та спитати навіщо вони це зробили. Невдовзі, до акції приєдналися і друковані ЗМІ, які у якості протесту вийшли у друк з порожніми першими шпальтами. Серед таких видань «Кореспондент», «Kyiv Post», та львівські газети «Високий замок», «Zik», «Львівська газета», «Львівська пошта», «Ратуша», «Коловорот».

Розпочалася нова сесія Верховного суду Сполучених Штатів

Розпочинається нова сесія Верховного суду Сполучених Штатів, в ході якої судді ознайомляться з аргументами сторін і винесуть важливі рішення щодо одностатевих подруж, преференційного статусу расових меншин і виборчих прав.

Перша справа стосується того, чи американські суди можуть розглядати справи проти компаній, звинувачених у порушенні прав людини в іноземних країнах.

Справа стосується 12 нігеріців, які подали до суду компанію Royal Dutch Petroleum, звинувачуючи її в причетності до тортур, страт та інших порушень, вчинених у Нігерії за правління військового керівника Сані Абачі.

Це питання привернуло міжнародну увагу. Представники урядів Німеччини, Великобританії і Аргентини, разом з верховним комісаром ООН з прав людини Наві Піллай, енергетичними компаніями і правозахисними групами, що підтримують жертв, узяли участь у засіданні як так звані «друзі суду».

Наступного тижня судді Верховного суду розглядатимуть справу, яка кидає виклик преференційному статусу расових меншин у прийнятті до вищих навчальних закладів.