Голос Америки: Україна | NLight DC++
Голос Америки: Україна | NLight DC++

Голос Америки: Україна

Низка країн приєдналися до США у призупиненні фінансування Агентства ООН для допомоги палестинським біженцям

Британія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Швейцарія та Фінляндія приєдналися до Сполучених Штатів, Австралії та Канади у призупиненні фінансування Агентства ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт на Близькому Сході (UNRWA) після початку розслідування щодо 12 співробітників, які ймовірно брали участь під час атаки 7 жовтня під керівництвом ХАМАС. Про це повідомляє видання The Guardian.
Генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш у суботу звернувся з проханням до країн-донорів «гарантувати безперервність» роботи цього органу.
«Хоч я розумію їхнє занепокоєння — я сам був нажаханий цими звинуваченнями — я рішуче закликаю уряди, які призупинили свої внески, принаймні гарантувати безперервність операцій UNRWA», — сказав Ґутерріш у заяві.
«Ймовірні огидні дії цих співробітників повинні мати наслідки… Але десятки тисяч чоловіків і жінок, які працюють на UNRWA, багато з яких перебувають у найнебезпечніших ситуаціях для гуманітарних працівників, не повинні бути покарані», – заявив
Ґутерріш підтвердив, що в звинуваченнях фігурують 12 співробітників UNRWA, які ООН розслідує. Дев’ятьох було звільнено, один загинув, а “особи двох інших з’ясовуються”, – сказав Ґутерріш.
Генеральний комісар агентства Філіп Лаццаріні в суботу назвав рішення призупинити фінансування шокуючим і закликав залучені країни змінити курс. «Ці рішення загрожують нашій поточній гуманітарній роботі в регіоні, включно з сектором Газа», — сказав він.
У п’ятницю Лаццаріні заявив, що Ізраїль надав UNRWA докази причетності співробітників агентства до 7 жовтня. Раніше міністр закордонних справ Ізраїлю заявив, що його країна домагатиметься припинення діяльності UNRWA.
Закликів офіційних осіб ООН було недостатньо, щоб перешкодити деяким із найбільших спонсорів організації призупинити свою підтримку. Міністерство закордонних справ Великої Британії незабаром слідом за США та іншими великими союзниками заморозило фінансування агентства.
«Сполучене Королівство приголомшене звинуваченнями в причетності співробітників UNRWA до нападу 7 жовтня, жахливого терористичного акту, який уряд Великої Британії неодноразово засуджував», — йдеться у заяві британського уряду. «Великобританія тимчасово призупиняє будь-яке майбутнє фінансування БАПОР, поки ми розглядаємо ці звинувачення. Ми як і раніше віддані наданню гуманітарної допомоги людям у Газі».
Палестинці та гуманітарні працівники стверджують, що замороження фінансування може мати катастрофічні наслідки.
«Накладення санкцій на UNRWA, яке ледве підтримує життя всього населення Гази, за ймовірні дії кількох співробітників, рівнозначне колективному покаранню населення Гази, яке живе в катастрофічних гуманітарних умовах», — повідомив Agence-France Presse юрист і колишній директор юридичного офісу агентства в Газі Йоганн Суфі.
Як раніше повідомляв Голос Америки, 26 січня Державний департамент США повідомив, що тимчасово призупинив додаткове фінансування UNRWA, “поки ми розглядаємо ці звинувачення та кроки, які ООН вживає для вирішення ситуації”.
Також американське дипломатичне відомство повідомило, що державний секретар Ентоні Блінкен напередодні у розмові із генеральним секретарем ООН Антоніу Ґутеррішем, наголосив “на необхідності ретельного та швидкого розслідування цієї справи”. Крім того, уряд США звернувся до уряду Ізраїлю, щоб отримати більше інформації про ці звинувачення.
“Ми вітаємо рішення провести таке розслідування та обіцянку Генерального секретаря Ґутерреша вжити рішучих заходів для реагування, якщо звинувачення виявляться правдивими… Має бути повна відповідальність за всіх, хто брав участь у жахливих нападах 7 жовтня”, – йдеться на сайті відомства.
UNRWA, створене в 1949 році, підтримує понад 5,6 мільйона палестинців на окупованих територіях, включаючи Єрусалим, а також біженців та їхніх нащадків у Сирії, Лівані та Йорданії.

Вибори-2024: експерти застерігають від “голосування” за “дипфейки”

Вибори 2024 року стануть першими в еру штучного інтелекту (ШІ). Зважаючи на поширення так званих клонів чи “дипфейків”, коли штучний інтелект копіює зовнішність і мову будь-якої особи, експерти застерігають: виборці ризикують проголосувати на основі почутої дезінформації від “підроблених кандидатів”.

Вибори 2024 року – перший досвід голосування в еру штучного інтелекту

Виклики, пов’язані із зловживаннями штучним розумом, потенційно стосуються 83 виборів у 78 країнах світу та понад 4 мільярдів людей сукупно.
Такі дані про “вибухонебезпечний для демократій рік” наводить газета The New York Times, публікуючи “глобальний календар виборів” на основі даних, зібраних фахівцями компанії Anchor Change.

Еволюція впливу на виборця: від пропаганди, ботів і гумористичних серіалів до “дипфейків”

Якщо раніше вплив на думку виборців здійснювали через класичну пропаганду і дезінформацію, згодом через соціальні мережі, ботоферми і навіть гумористичні серіали, як на президентських виборах в Україні, то зараз у світі побоюються “втручання” штучного інтелекту.

У США вже на етапі праймеріз стартували недобросовісні приклади застосування ШІ

У США вже на етапі праймеріз стартували недобросовісні приклади застосування ШІ. Так, у штаті Нью-Гемпшир виборці отримували дзвінки від бота з голосом, що імітував Джо Байдена.
Фейкове звернення закликало людей не голосувати на місцевих праймеріз. Генеральний прокурор штату припустив, що аудіо було згенероване саме за допомогою штучного інтелекту, писало видання NBC News.
Такі аудіозаписи, а також популярні останнім часом “дипфейки” можуть набути поширення під час виборчої кампанії і навіть вплинути на результати голосування, попереджають експерти.
Республіканець Рон Десантіс уже вибув із виборчих перегонів, але на їх початку відзначився поширенням трьох зображень свого тодішнього конкурента-однопартійця, експрезидента Дональда Трампа, які були оцінені судовими експертами, пише NYT, як “майже напевно дипфейками, створеними за допомогою штучного інтелекту”.
Демократична партія США своєю чергою тестувала ШІ для написання перших чернеток деяких повідомлень про збір коштів, повідомляє видання і зазначає, що такі звернення часто виявляються ефективнішими, ніж ті, що написані людьми. Однак, швидкий розвиток штучного інтелекту в політиці вже стирає межі між фактом і фейком, наголошує газета.
У кількох штатах США вже розроблено законопроєкти для регулювання політичного контенту, створеного штучним інтелектом, щоб запобігти введенню виборців в оману.
А Європейський Союз минулого місяця ухвалив найперший у світі комплексний закон щодо регулювання штучного інтелекту, який може запровадити світовий стандарт для класифікації ризиків, пов’язаних з ШІ, а також забезпечення прозорості розробок у цій сфері й визначення заходів фінансового покарання для компаній-порушників.
Перед тим президент США Джо Байден також видав указ про “безпечний, захищений і надійний штучний інтелект”.

Західні виборці більш вразливі, ніж… українці

Разом з тим, мешканці західних країн можуть повчитися стійкості до дезінформації від українців, розповіла у коментарі Голосу Америки експертка Ольга Токарюк, дослідниця Chatham House Ukraine Forum.
Досвід протистояння російській дезінформації зробив українців більш обізнаними та обережними у споживанні інформації, каже експертка. Допомагають і роки війни, боротьби з пропагандою та освітні кампанії про фактчекінг.

Мешканці західних країн просто не живуть у ситуації постійних інформаційних загроз, як українці.

“Українці вже добре знають, що Росія може намагатися втручатися у наш інформаційний простір, вона поширює пропаганду і дезінформацію. Не можемо узагальнювати, але значна частина українців однозначно вже виробила в собі цю стійкість до інформаційних загроз. Натомість не завжди це можна сказати про мешканців багатьох західних країн, які в принципі, по-перше, звикли більше довіряти інформації та й, по-друге, рівень довіри у їхньому суспільстві загалом вищий.
Вони просто не живуть у ситуації постійних інформаційних загроз, як українці сьогодні та упродовж щонайменше останніх 10 років”, – пояснює Токарюк.
За її словами, український досвід, “уроки з України” – популярна тема аналітичних звітів та доповідей на міжнародних конференціях сьогодні.

ШІ може виявляти пропаганду та інші зловживання на виборах – експертка
“Штучний інтелект уже досить широко застосовується в комунікаційних кампаніях. Власне його застосування не є чимось однозначно хорошим чи поганим. Це просто вже відбувається, – наголошує експертка. – Питання більше у тому, хто його використовує і для чого”.
Ризик у виборчий період, каже Токарюк, полягає у тому, що певні організації або навіть держави можуть використовувати штучний інтелект у власних кампаніях впливу чи дезінформації компаніях пропаганди, включно, щоб вплинути на хід виборів.

Варто уникати надмірної демонізації штучного інтелекту і страху, що “людство під загрозою”

Але так само штучний інтелект може застосовуватися і для протидії цим злим намірам, наголошує експертка:
“Тобто штучний інтелект – це лише інструмент. А далі вже залежить, у чиї руки він потрапить і як його застосовуватимуть”.
Тому варто уникати надмірної демонізації штучного інтелекту і страху того, “що цей інструмент все кардинально змінить” або що “людство під загрозою”, закликає Ольга Токарюк.
ШІ – зброя
Водночас експертка нагадує, що, наприклад, Росія включила можливості штучного інтелекту і кібератак до зброї, котрою веде війну, на рівні із традиційними військовими засобами.
І не лише проти України, а й, наприклад, як елемент зменшення єдності західних країн у їхньому намірі допомагати Україні.
“Як бачимо, в Україні вже були неодноразові спроби вкидання аудіофейків у інформаційний простір – від перших досить недолугих спроб до досить якісно зроблених”, – каже Токарюк. Усе це навчило українців бути достатньо настороженими та перевіряти інформацію.
Проте експертка не погоджується із колегами, які прогнозують тотальну еру недовіри:
“Я вважаю шкідливими поради не довіряти в принципі жодній інформації. Варто просто сприймати критично те, що чуємо і бачимо, задумуватися, наскільки ймовірно, що мені особисто подзвонить президент чи якийсь інший політик, а також бути в курсі останніх технологічних новинок та їх можливостей загалом щодо потенційної дезінформації”.

Експеримент із дипфейком: експерта “клонували” прямо під час дискусії
Небезпеки ШІ для виборчого процесу розглянули у ході дискусії в американському правничому інституті Brennan Center for Justice.
Експерти виокремили кілька рівнів потенційної небезпеки. Насамперед це “імітаційна загроза” – використання “дипфейків” або чатів на зразок GPT для написання текстів.
Крім того, поширеним залишаються “фішингові атаки”, коли, наприклад, працівник отримує листа від ніби-то свого менеджера з проханням надати пароль або іншу конфіденційну інформацію чи доступу до певних файлів.
Перешкоджати роботі посадовців або членів виборчих комісій можуть і зливи штучно згенерованих звернень чи емейлів. Ще гірші наслідки мають кібератаки, які останнім часом активно застосовують такі країни, як Росія і Китай.

Ризики ШІ: виборці обиратимуть на основі неправдивої інформації. При цьому вважатимуть, що почули її з достовірного джерела чи навіть від першої особи

Але чи найбільше експерти побоюються того, що виборці обиратимуть на основі неправдивої інформації. При цьому вважатимуть, що почули її з достовірного джерела чи навіть від першої особи.
До слова, безпосередньо під час експертної дискусії організатори запропонували послухати “секретного гостя” – сюрпризом для учасників став “виступ” дипфейка одного з них. Згенерований за допомогою ШІ відеозапис містив не лише обличчя експерта, говорив його голосом, але й ШІ згенерував навіть відповідь на запитання, яке реальний експерт перед тим отримав у ході дискусії.
Для цього організатори експерименту використали попередні виступи експерта та написані ним самим матеріали – усе, що було опубліковано у публічному доступі.
Далі “клонували” голос на основі його попередніх інтерв’ю та синхронізували рухи губ зі згенерованим аудіо.
“Дипфейки та інші методи штучного інтелекту створювати фальшиві, але реалістичні кадри можуть ввести громадськість в оману та підірвати довіру до демократії”, – “сказав” згенерований клон експерта.
“Я не думаю, що я наразі цілком готовий бути заміненим [штучним інтелектом]. Але це насправді виглядає дуже вражаюче”, – прокоментував експеримент Ларрі Норден, старший директор програми виборів і уряду Центру Бреннана.
Він також застеріг, що використання ШІ може впливати на безпеку та основні права людей, як і демократичні норми, які так само потерпатимуть, якщо регулювання штучного інтелекту стане суворішим.
Норден вважає, що частина можливостей ШІ буде визнана “неприйнятним ризиком” і заборонена, як, наприклад, потужності із розпізнавання облич у публічному просторі, що у демократичних країнах вважається досить сильним посяганням на громадянські права і демократичні свободи.
Він також припускає, що у сучасній реальності важливішим буде спроможність підтвердити автентичність того чи іншого відео чи аудіо матеріалу, аніж спростувати засилля фейків від ШІ.

USAID допоможе відновити зруйнований росіянами Бородянський суд. Відео

Відновити будівлю взялось Агентство США з міжнародного розвитку USAID. Його представники вважають цей крок важливим для забезпечення процесів правосуддя в Україні. Розповідає Анна Костюченко.

Трамп критикує угоду щодо безпеки кордону, після заклику Байдена її підтримати

Найпопулярніший політик Республіканської партії США колишній президент США Дональд Трамп виступив з критикою домовленості щодо зміцнення імміграційних правил у США.
“Погана угода з кордону значно гірша, ніж відсутність такої угоди”, – написав Трамп в соцмережі Truth Social 27 січня.
Заява прозвучала на тлі заклику президента США Джо Байдена до Конгресу узгодити пакет заходів, який би посилив правила імміграції до США. Республіканці пов’язують питання безпеки кордону із схваленням допомоги Україні.
“Те, про що домовляються – в разі затвердження – стане найжорсткішим і найсправедливішим набором реформ для безпеки кордону, який ми будь-коли мали в нашій країні”, — йдеться в заяві Байдена, розміщеній на сайті Білого дому.
Байден запевнив законодавців, що коли цей законопроєкт прийде йому на підпис, він одразу в день підписання застосує свої нові надзвичайні повноваження закрити кордон в разі кризи.
У Сполучених Штатах набирає обертів суперечка між Білим домом та губернатором-республіканцем штату Техас на тему контролю за південним кордоном країни між Техасом і Мексикою.
Техас, дії якого підтримала влада ще 25 штатів, де губернатори належать до Республіканської партії, не надавав федеральній владі доступ до ділянки кордону США з Мексикою і встановив там загородження, включаючи колючий дріт. В спільному зверненні губернатори наполягали, що Техас має конституційне право на самозахист.
В понеділок Верховний суд США дозволив федеральній владі усунути загородження.
Домовленість щодо кордону підтримує значна частина республіканців в Сенаті, однак серед членів Палати представників США є гучні голоси проти угоди. Зокрема угоду розкритикував спікер Палати представників Конгресу Майкл Джонсон.

Проукраїнські активісти NAFO Fellas праві: Російський спорт тісно пов’язаний з військом

У грудні 2023 року Північноатлантична організація Fella (NAFO), волонтерська глобальна онлайн-спільнота, яка підтримує Україну та бореться з російською пропагандою, розпочала інформаційну кампанію, щоб не допустити Росію до літніх Олімпійських ігор 2024 року, які відбудуться в липні та серпні в Парижі.
Кампанія NAFO, яка отримала назву “Кривава Олімпіада”, охопила мільйони користувачів в Інтернеті: активісти публікують і поширюють меми та карикатури проти участі Росії в Олімпіаді.
Міжнародний олімпійський комітет (МОК) відмовився ввести загальну заборону, дозволивши тим російським і білоруським спортсменам, які відкрито не висловлюють підтримку агресії Росії в Україні, змагатися як нейтральні. Оголошуючи рішення 14 грудня 2023 року, МОК заявив, що жоден російський спортсмен, пов’язаний з російською армією чи спецслужбами, не буде допущений до участі в Іграх у Парижі 2024 року.
Того ж дня президент Росії Володимир Путін дав зрозуміти, що він проти того, щоб російські спортсмени виступали без російського прапора. Росія ще не відповіла МОК.
Кампанія NAFO розкритикувала рішення МОК, відкидаючи ідею участі російських спортсменів в нейтральному статусі в час, коли російська війна в Україні триває.

Північноатлантична організація Fella (NAFO) – це волонтерська глобальна онлайн-спільнота, яка підтримує Україну та бореться з російською пропагандою

22 грудня член NAFO Beefeater написав у дописі на X, що кампанія йде “повним ходом”, і включив фотоколаж із 12 російськими олімпійськими спортсменами у військовій формі. Відтоді колаж став вірусним контентом, його поширили тисячі людей на X та інших платформах соціальних мереж.
“Олімпійський комітет Росії спонсорує Міністерство оборони Росії, і майже половину російських медалей на минулій Олімпіаді в Токіо завоювали рядові, сержанти, прапорщики та офіцери російської армії, МВС і Російської нацгвардії”, – написав Beefeater.
Це правда.
На літній Олімпіаді-2020 у Токіо спортсмени Росії виступали під “нейтральною” парасолькою. Але спортсмени з військовими званнями становили до 40% російської збірної. Міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив, що військові спортсмени завоювали 45 із 71 медалі країни. Офіційний сайт Нацгвардії заявив про 16 медалей нацгвардійців. Це означає, що військові спортсмени завоювали 86% медалей Росії.
Колаж із 12 російськими спортсменами у військовій формі, схоже, походить з українського вебсайту bloodyolympics.com, створеного в грудні 2023 року Інформаційними силами України, самоназваною групою українських ІТ- та медіакомпаній, громадських діячів і маркетологів.

Про те, що майже половину російських медалей на Олімпійських іграх у Токіо завоювали спортсмени у формі, швидше за все, першим написав латвійський незалежний новинний сайт Meduza. 3 серпня 2021 року, за п’ять днів до завершення Ігор у Токіо, Meduza повідомила, що “майже половину російських медалей на Олімпіаді в Токіо завоювали рядові, сержанти, прапорщики та офіцери – з армії, МВС справ і Національної гвардії РФ”.
Однак підсумкові дані Олімпіади в Токіо показали, що внесок російських спортсменів у формі ще вагоміший. Bombardir.ru, російський спортивний сайт, у липні минулого року повідомив:
“Спортсмени ЦСКА становили третину збірної Росії і завоювали 45 медалей із 71 — це 64% від загальної кількості. …Ще 16 медалей (6+5+5) отримали спортсмени Національної гвардії Росії”.
Таким чином, військові спортсмени отримали 86% медалей — 61 із 71, — які Росія завоювала на літній Олімпіаді-2020.
З 335 російських спортсменів, які поїхали в Токіо на літню Олімпіаду-2020, 109 служили в російській армії, 26 – в Нацгвардії РФ. Всього в цих іграх брали участь 135 спортсменів з різними військовими званнями – 40% олімпійського складу Росії.
За даними московського новинного сайту Postnews, 78 із 212 російських спортсменів, які брали участь у Зимовій Олімпіаді 2022 року в Пекіні, — більше третини — мали контракти з російською армією (61) і Національною гвардією (17).
Система, за якою армія та служби безпеки готують спортсменів-олімпійців, бере свій початок з ранніх днів Радянського Союзу понад століття тому:
“Спортсмени здобули нагороди та прославили свої підрозділи, за що отримали нові звання. Більше того, їхня служба cкладається не лише із змагань. Спортсмени проходять збори, водять техніку, їздять на стрільбища”, – писав PostNews у вересні 2022 року.

Як і активісти NAFO, українське спортивне керівництво та спортсмени вимагають від МОК не допускати російських спортсменів незалежно від їхньої декларованої приналежності.
У зверненні до президента Франції Еммануеля Макрона, міністра спорту Франції, мера Парижа та голови Національного олімпійського комітету Франції вони закликали повністю заборонити російських спортсменів брати участь у змаганнях.
“Допущені до Олімпіади [російські] спортсмени не є «нейтральними», а є відкритими прихильниками війни, що підтверджується інформацією, опублікованою в Інтернеті”, – пишуть українське спортивне керівництво та спортсмени.
Polygraph також підтвердив, що всі 12 російських олімпійців, фотографії яких є на вірусному фотоколажі, мають військові звання. 12 перелічено нижче:
CSKA.ru – сайт спортивного клубу Російської армії повідомляє, що триразовий олімпійський чемпіон із видів спорту на санках Альберт Демченко є майором запасу російської армії.
Біатлоніст, учасник Зимової Олімпіади-2022 у Пекіні Даніїл Серохвостов – молодший сержант. Готувався до Олімпіади в ЦСКА.
Сноубордист Дмитро Логінов також брав участь у Зимовій Олімпіаді-2022 у складі команди ЦСКА. Російське військове звання Логінова — “прапорщик”.
Дворазовий олімпійський чемпіон зі стрибків у воду Дмитро Саутін має військове звання підполковника і також є членом ЦСКА.
Дворазовий олімпійський чемпіон з фігурного катання, учасник команди ЦСКА Євген Плющенко має звання старшого лейтенанта російської армії.
Спортсменка ЦСКА, єфрейтор російської армії Євгенія Буртасова взяла участь у змаганнях з біатлону на Олімпіаді-2022 у Пекіні.
Біатлоністка ЦСКА Ірина Казакевич має в армії звання прапорщика. Вона завоювала срібну медаль на Олімпіаді-2022 у Пекіні.
Едуард Латипов, триразовий бронзовий призер Олімпіади з біатлону, учасник команди ЦСКА, отримав звання лейтенанта 29 квітня 2022 року.
Після підвищення Латипов подякував міністру оборони Росії Сергію Шойгу:
“Наш військовий дух допомагає нам долати ці труднощі і досягати перемог. Дякую за увагу до спорту та фізичної підготовки в Збройних Силах Російської Федерації. Я пишаюся тим, що є частиною армійської родини”.

Дворазовий бронзовий призер Олімпійських ігор з біатлону Олександр Логінов виступає за команду ЦСКА і має звання лейтенанта російської армії.
Максим Цвєтков завоював бронзу в чоловічій біатлонній естафеті на Олімпійських іграх у Пекіні-2022. Він виступає за команду ЦСКА і має військове звання старшого лейтенанта.
Олімпійська чемпіонка зі стрибків у висоту Марія Ласіцкене має військове звання капітана і виступає за команду ЦСКА. Міноборони РФ нагородило Ласіцкене медаллю “За військову доблесть” і Почесною грамотою.
Гімнаст Микита Нагорний, який був у складі збірної Росії зі спортивної гімнастики на літніх Олімпійських іграх у Токіо 2020 року, є членом спортивної команди Національної гвардії Росії, сил внутрішньої безпеки країни, і має звання прапорщика.
У 2016 році слідчий орган МОК, Всесвітнє антидопінгове агентство або ВАДА, звинуватило Росію в спонсорованому державою допінгу, а через три роки російську команду було відсторонено від великих спортивних змагань.
Polygraph.info розвінчує пропаганду російського спорту і систематичні брехливі заперечення допінгу чиновниками.

Українські полярники в Антарктиці: про життя, дослідження, зміни клімату та підтримку України. Відео

Українські полярники на станції “Академік Вернадський” в Антарктиці розповіли про роботу 28 Української експедиції, зміни клімату, міжнародну співпрацю, вплив російської війни в Україні та головну мрію.

Українські полярники в Антарктиці: розмова про дослідження, зміни клімату, війну та підтримку України. Частина 1

Українські полярники, які перебувають на станції “Академік Вернадський” в Антарктиці, розповіли Голосу Америки про роботу 28-ї української антарктичної експедиції під час війни, дослідження, зміни клімату, про те як стати полярником, підтримку України та свою головну мрію. Про все це читайте тут, в першій частині інтвер’ю.
А от про життя, побут і різні цікавинки з життя на станції Вернадського читайте в другій частині цієї розмови, яка буде опублікована 28 січня. Повне відеоінтерв’ю дивіться на нашому YouTube.
Інтерв’ю відредаговане для ясності та плинності.
У розмові взяли участь: метеоролог Олександр Полудень, біолог Тарас Перетятко, біолог Вадим Ткаченко, геофізик і керівник експедиції Богдан Гаврилюк.
“З військових позицій” прямо до Антаркдити. Як формувалась 28-ма українська антарктична експедиція
Марія Моісеєва, Голос Америки: Як довго ви вже на станції?
Богдан Гаврилюк, геофізик і керівник експедиції: Трошки більше 9 місяців, щось біля цього. По-різному – наприклад, Вадим прибув на станцію раніше, тобто він на пару місяців більше тут знаходиться. Ми, основний склад 28-ї української антарктичної експедиції, прибули на станцію в кінці минулого березня.
М.М.: Скільки полярників беруть участь в цій експедиції?
Богдан Гаврилюк: Загалом, наш склад експедиції – 14 зимівників, але це той склад, який має працювати протягом всього року. Декілька тижнів тому [інтерв’ю записане 9 січня 2024 р. – ред] прибуло до нас наше судно забезпечення, наша “Ноосфера”, і ще 8 сезонних працівників прибули на станцію, які будуть протягом наступних трьох місяців працювати з нами. Зараз на станції 22 людини – 14 зимівників і 8 працівників сезонного складу.

Станція “Академік Вернадський”. Фото: НАЦІОНАЛЬНИЙ АНТАРКТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

М.М.: Як ви добиралися до станції?
Богдан Гаврилюк: Основна група виїжджала з Києва автобусом до Польщі, до Варшави, далі у нас були перельоти, трансатлантичний переліт, перельоти через Європу до Південної Америки. Спочатку ми летіли в Доху, здається, в Катар, звідти – в Бразилію, потім в Чилі, і з південного порта “Пунта Аренас”, де ми завантажились на наше судно, нашу “Ноосферу”, звідти вже морським шляхом ми добирались до станції.
М.М.: Скільки це тривало?
Богдан Гаврилюк: Досить швидко ми подолали шлях повітряний, тобто перельоти, це все досить швидко було. Ну і десь приблизно біля 4-5 діб – це судном загалом. Це приблизно десь тиждень, може, трошки більше.

Криголам “Ноосфера”. Фото: НАЦІОНАЛЬНИЙ АНТАРКТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

М.М.: Розкажіть про шеврон цієї експедиції.
Богдан Гаврилюк: В непростих умовах формувався склад експедиції. Тому що в Україні війна. Ми змушені зараз протистояти викликам серйозним. І підготовка до експедиції проводилась в непростих умовах. Але завжди є сенс мати символ експедиції – шеврон – позначку, яка могла характеризувати якраз саме нашу експедицію. Ми придумали оригінальне рішення, оригінальний макет нашої експедиції, на якому зображені пінгвіни і є напис. З одної сторони це “Привіт, Марс”, тобто це привітання до космосу, з іншої сторони це теж є частинка, це є системи HIMARS.

Шеврон 28-ї української антарктичної експедиції. Фото: НАЦІОНАЛЬНИЙ АНТАРКТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

М.М.: Як на роботу вплинула повномасштабна війна Росії проти України?
Богдан Гаврилюк: Звісно, що це важко, важко за всіма аспектами. По-перше, зараз для України, для нашої країни, стоїть питання виживання, виживання нації. Тому, звісно, все, що пов’язано з антарктичною діяльністю, або будь-якою іншою науковою діяльністю, або взагалі з будь-якою діяльністю в Україні, це все досить важко. Ну, а тим більше, якщо це серйозна державна програма, як антарктична програма. По-перше, починається все з людей. Важко було організувати і зібрати склад 28-ї експедиції, в якій ми зараз знаходимося. Все непросто, планували, якісь люди були, щось не виходило, щось не вийшло.

Ми працюємо тут, а всі наші думки про те, що відбувається в Україні, це непросто

Зараз ми очікуємо, через деякий час має нас змінити 29-та експедиція. Що буде зі складом 29-ї експедиції теж незрозуміло. До речі, ми отримуємо таку інформацію, що люди, які є кандидатами на наступну зимівлю, вони вже в формі, мобілізовані, знаходяться в армії. Буде стояти, в першу чергу, питання людського ресурсу. На станції потрібно, щоб працювали фахівці не менше якогось рівня, з запасом знань і досвіду. Це найважливіше питання.
По-друге, звісно, пріоритет зараз в державі буде даватись захисту, обороні. Звісно, яке буде фінансування наукових програм, теж це – всі під Богом ходимо, ми не можемо чітко сказати. Ну і в зв’язку з тим, уже у нас деякі моменти, деякі програми змушені призупинити, принаймні на якийсь час, а деякі навіть згорнути. Тут моментів дуже багато. І взагалі, ми знаходимось тут. Війна вдома. Добре, що є Інтернет, є зв’язок, він значно скорочує відстань, і легше зв’язатися. Але коли ми працюємо тут, а всі наші думки про те, що відбувається в Україні, це непросто. І, звісно, стежимо і переживаємо. Ми не можемо зараз особливо вплинути на те, що відбувається вдома, але в будь-якому випадку, чим можемо, тим впливаємо. Зараз наша місія – знаходитись тут і виконати нашу задачу, нашу річну програму.
Тарас Перетятко, біолог: Завдяки діяльності наукового центру до біологічних досліджень, геофізичних і метеорологічних, залучено дуже багато інституцій, які працюють в межах таких проектів, невеликих грантів, які укладаються, власне, між НАНЦ і тими установами, які виконують. На жаль, в 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, конкурс на виконання таких наукових проектів був не оголошений. В 2021 році це було більше 30 проектів. В 2023 році це було 19 проектів. Звичайно, ми всі розуміємо, як сказав Богдан, в чому зараз є пріоритет #1 для всіх українців. Але за можливості Національний Антарктичний Науковий Центр залучає побільше установ як з України, так і з інших країн для виконання всієї антарктичної програми, і біологічної складової, і геофізичної і метеологічної.
М.М.: Розкажіть про ваші ініціативи із допомоги України.
Богдан Гаврилюк: По-перше, знаходячись тут, на мій погляд, досить важливий момент, це коли так чи інакше ми маємо зв’язки з іноземними колегами, з тими ж британцями, з американцями, з поляками, з багатьма представниками інших країн, в рамках наукової роботи пов’язаної з антарктичною діяльністю нашої станції. Коли ми з ними працюємо, то звісно ж, пробуємо, стараємося донести моменти важливі – те, що Україні зараз необхідна підтримка, підтримка військового характеру, підтримка економічного характеру.
Зараз у нас досить чиста вода, і є можливість яхтам з інших країн, які працюють тут в Антарктиці, побувати у нас на станції. До речі, за останній час ми змогли прийняти декілька яхт з цікавими людьми, поспілкуватися і донести до них теж щось про те, що відбувається в Україні. Наступний момент – ми донатимо зі станції. Ми відсилаємо якісь гроші на благодійний рахунок для допомоги нашим друзям, нашим колегам-зимівникам, хто зараз на фронті.
М.М.: Пане Богдане, для вас це рекордна 10-та зимівля, вірно?
Богдан Гаврилюк: Це 10-та зимівля, але я не люблю говорити, яка за рахунком – для мене це не має значення. Важливо, з якою якістю проводяться експедиції. Це просто на якийсь період, досить довгий період мого життя, це моя робота, і робота, з якою пов’язане моє життя. Ну а яка це – десята, перша, чи друга – це, на мій погляд, не має значення.
М.М.: Між минулою і цією ви служили в Прикордонній службі України. Ви могли би розказати про це?

Прямо з кордону, прямо, скажімо так, з позицій, я прибув в Національний антарктичний центр. І на наступний день уже в складі експедиції виїхав до Польщі

Богдан Гаврилюк: Я, до речі, разом з Вадимом, ми були учасниками і 26-ї української антарктичної експедиції. По поверненню додому, я повернувся в місто Луцьк, це західна частина України, Волинська область, туди виїхали мої батьки. Я повернувся в Луцьк і буквально за кілька днів я був мобілізований в армію, і був мобілізований до прикордонної служби. Тобто до свого міста, де я живу, до Харкова, я так і не добрався. З того моменту я проходив службу в прикордонних військах, прикордонній службі. Ну і десь в березні, ну якраз, коли уже вирішувався склад 28-ї експедиції, мене призначили до складу 28-ї експедиції як геофізика і як начальника станції, і зразу прямо з кордону, прямо, скажімо так, з позицій, я прибув в Національний антарктичний центр. І на наступний день уже в складі експедиції виїхав до Польщі.
Дослідження на станції “Академік Вернадський”
М.М.: Нещодавно Кабмін продовжив термін дії Державної програми досліджень в Антарктиці до 2025 року включно. Які дослідження зараз проводяться на станції і чому вони важливі?
Богдан Гаврилюк: Три основні напрямки, які затверджені Міністерством освіти, Кабміном. Три основні програми, це геофізичний напрямок, метеорологічний і біологічний. Я, наприклад, геофізик. Що стосується геофізики, у нас на станції – магнітна обсерваторія, декілька наукових комплексів, які дозволяють нам вести дослідження електромагнітного оточення Землі на висотах до – те що ми називаємо космосом.

Скріншот з відео інтерв’ю Голосу Америки з українськими полярниками

Олександр Полудень, метеоролог: Я розкажу про весь напрямок гідрометеорологів – таких фахівців на станції працює троє. В нас доволі велика програма. Це метеорологічні спостереження. Вісім разів на добу через кожні три години ми фіксуємо та кодуємо, і передаємо телеграму, якою користується весь світ. Так прийнято. Також в нас є гідрологічний ряд робіт, гідропост, який також фіксує стан океану, солоності води, температуру води, приливів, відливів. Також ми робимо різні гідрологічні зондування, є такі в нас спеціальні точки, де ми занурюємо зонд на глибину 150 м та фіксуємо на протязі року, як сезонно змінюється температура та опріснення саме океану. Є гляцеологічний ряд робіт. Ми маємо льодовик великий, на якому проводимо георадарну зйомку та дивимось, як протягом року льодовик збільшується сезонно та зменшується влітку, дивимось як формуються тріщини, а потім і печери, як можуть сформуватися підземні озера, слідкуємо протягом року за його температурою і снігонакопиченням.
Маємо аерологічний вид робіт – робимо температурно-вітрове радіозондування атмосфери. І цей профіль дуже важливий для синоптичних моделей, щоб могли синоптики прогнозувати надалі. Також ми проводимо озонометричні спостереження за загальним вмістом озону в атмосфері, дивимось за активністю ультрафіолету, ділимо його на різні довжини хвиль, і розуміємо, який стан озонового шару. Бо також є над Антарктидою озонова діра, і саме виснаження озонового шару. І співпрацюємо з різними інституціями, які відкрили саме цю озонову діру, це з BAS – British Antarctic Survey. Безпосередньо Джонатан Шенклін – є такий наш друг. І збираємо опади для програми GNIP, моніторимо що саме в наших твердих чи рідких опадах знаходиться, який стан цих опадів.
М.М.: Як ви відстежуєте зміни клімату, і чи зафіксували якісь зміни?
Олександр Полудень: В нас на станції спостереження саме за температурою, щоб було більш зрозуміло, як глобальне потепління ми бачимо. На нашій станції проводяться спостереження з 1947 року. Якщо ми будуємо графік і бачимо, як середньорічна температура змінюється, то майже 80 років назад середньорічна температура на нашій станції складала -5,5°. Зараз ця температура середньорічна складає -1,2°. Це на 4,3°. За 80 років ми бачимо такий тренд зростання саме температури.
Вадим Ткаченко, біолог: Що мені кинулося в очі, коли я повернувся в Антарктиду після своєї першої експедиції, це зміна льодового покрову на островах. На багатьох островах були зруйновані невеличкі льодовички, які там утворювались, і багато невеликих островів змінили свій профіль.
Що друге кинулося в очі, особливо на прикладі цього року, – це повна відсутність плавучого морського льоду. Цього року у нас не замерзло море і це дуже сильно позначилося на деяких видах тварин. Зараз я кажу, перш за все, про морських ссавців, таких як пагофільні види, морські леопарди, тюлені-крабоїди, життєвий цикл яких пов’язаний з морським льодом. Ми спостерігаємо зниження їх чисельності в регіоні, який нам доступний для спостережень.
Друге, що ми бачимо, – це те, як субантарктичні види, на прикладі субантарктичних пінгвінів Дженту, навпаки, просуваються, нарощують свою чисельність. Зазвичай, пінгвіни Дженту приходять сюди на гніздування після того, як їхні пташенята зійшли в воду. Вони потім відкочовують собі на північ, де проводять зиму. Цього року пінгвіни не полишали нашого регіону, вони трошки зсунулись з місць своїх гніздувань недалеко, всього там на 25-30 км, і досить велика частина пінгвінів з регіону, доступного нам для спостережень, перезимувала у нас.
Нам доступні для спостережень цілий рік горбаті кіти. Збільшення їх чисельності пов’язано з багатьма факторами, але те, що вони дуже довго знаходяться в регіоні протягом зимового періоду, це теж може бути свідченням того, що в регіоні стало тепліше.
Тарас Перетятко: Моя частина біологічної програми, яку ми виконуємо в Антарктиці, більше пов’язана з мікроорганізмами, і з водоростями. Глобальне потепління впливає на всі живі організми, в тому числі і на прокаріотах теж, мова йде про бактерії. Зокрема це чітко можна прослідкувати за збільшенням чисельності останніх, різноманітності різних мікроорганізмів. Це стосується і водного середовища, це стосується і наземного середовища. Біологи, які б не працювали на станції, завжди відбирають дуже велику кількість зразків, які аналізують в різних інституціях України і за кордоном. Якщо підсумувати їхні дослідження, то виявляють види серед і мікроорганізмів і серед водоростей, яких років 10-15 тому ще не було.

Бебі-бум пінгвінів цього року почався з острова базування української станції

М.М.: В соцмережах ви часто публікуєте фото і відео дитинчат пінгвінів на острові, ви писали, що очікується бебі-бум. З чим це пов’язано?
Вадим Ткаченко: Baby Boom – це така умовна назва періоду, в який масово вилуплюються пташенята. Він відбувається, безумовно, кожного року з усіма видами пінгвінів, на всіх колоніях. В цьому році наш острів був перший, з якого достатньою мірою зійшов сніг для того, щоб пінгвіни почали займати ділянки для будівлі гнізд. У нас все почалося трошки раніше. У нас, на нашому основному острові, з’явилися перші яйця пінгвінів Дженту. І звісно, у нас з’явилися саме перші пташенята.

Пінгвіни на станції “Академік Вернадський”. Фото: Instagram/antarcticcenterua

Про острів Галіндез та ротацію
М.М.: Станція знаходиться на острові. Що ще є на острові окрім станції?
Вадим Ткаченко: У нас є льодовик, у нас є мис, на якому розташована станція, у нас є два скелястих пляжі на півночі.
М.М.: Інших станцій немає?
Богдан Гаврилюк: Наша станція знаходиться на острові Галіндез, площа якого всього 1 км², тобто це не зовсім великий острів. Але сам архіпелаг нашої станції – ця акваторія поблизу, це декілька островів приблизно однакової площі, це невеликий архіпелаг. Ми знаходимося в семи кілометрах від берегу Антарктичного півострова.
Велику частину нашого острова займає льодовик. Він висотою приблизно декілька десятків метрів, теж цікавий в тому, що для досліджень, для гляціологів – це просто клондайк для вивчення стану льоду – що ми маємо зараз, що було раніше, що було багато років, десятки і навіть тисячі років тому. Місце у нас дуже цікаве. У нас чудові, просто прекрасні невеличкі бухти. Станція розташована, на мій погляд, в чудовому місті. Ми закриті від океану деякими островами. З океану під час шторму сюди велика хвиля доходить, але вона зупиняється, її енергія зупиняється іншими островами. І взагалі пейзажі, які тут, якби ви бачили, ну по фотографіям можете побачити, це дуже чарівне місце.
М.М.: Станції яких країн розташовані найближче?
Богдан Гаврилюк: Найближчі наші сусіди, це приблизно в 70 км на північ від нас, американська станція “Палмер”. І на південь приблизно 320 км – британська станція “Розера”. Це діючі наші сусіди. Ще трошки на північ далі є декілька баз, які є сезонними, тобто літніми, це чилійські бази. І основне місце розташування найближчих наших сусідів – це вже острів Кінг Джордж, де декілька станцій, там чилійська станція, аргентинська, польська. Там декілька країн.
М.М.: Чи відвідуєте ви станції інших країн?
Богдан Гаврилюк: Ні. Знаходячись на станції, ми не можемо це зробити. Навіть пересування в нашому місці – непроста діяльність. Ландшафти, які у нас тут є, не дозволяють нам використовувати гелікоптери або іншу авіацію. Це складна інфраструктура. Ми можемо пересуватись звідси тільки морським шляхом, але використовуючи ті човни, які у нас є, то далеко за станцію ми виходити не можемо, звісно, з питань безпеки. Ну лід є лід.

Українська станція в Антарктиці. Фото: НАЦІОНАЛЬНИЙ АНТАРКТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

Міжнародна співпраця
М.М.: Розкажіть про співпрацю з експедиціями та науковцями інших країн. З ким ви співпрацюєте, яким чином, в яких міжнародних проектах берете участь?
Богдан Гаврилюк: Стосовно геофізичного напрямку, і в минулому і зараз, ну зараз менше, зараз війна, і важче деякі проекти втілювати. Але у нас була колаборація з інститутами, з університетами вірніше. З Бостонським університетом. Декілька років тому ми починали сумісний проект для роботи для дослідження деяких моментів стосовно іоносфери між американською станцією “Палмер” і нашою станцією. Представники Бостонського університету прибували на станцію. Ми з ними працювали спільно над проєктом. Була ідея розвинути далі цей проєкт з британцями разом, з британською станцією “Розера”, але зараз його призупиненио. Взагалі, стосовно геофізичного напрямку і тим чим займаються науковці мого інституту, до вторгнення це була досить широка колаборація з фахівцями з Америки.

Гідрометеорологічні спостереження, які проводяться на нашій станції, вже багато років передаються до всіх світових інститутів

Олександр Полудень: Гідрометеорологічні спостереження, які проводяться на нашій станції, вже багато років передаються до всіх світових інститутів, які займаються безпосередньо цими напрямками. Збір, наприклад, опадів атмосферних. Також ми дивимось за приливами та відпливами, за станом океану, за його температурою, за солоністю води. В електронному вигляді, в прямому ефірі можна сказати, через Інтернет, ці дані пишуться і світові гідрологічні обсерваторії спостерігають за приливами та відливами, за динамікою саме. Також [дивимось] за температурними характеристиками, тиском, за всіма майже метеорологічними показниками, які цікаві нашим друзям, нашим колегам з інших інститутів. Зараз такий новий проект є щодо силікону. Багато залучених фахівців до нього з багатьох країн, з багатьох станцій і багатьох напрямків.
Також ми спостерігаємо за загальним вмістом озону. Як ви знаєте, над Антарктидою є феномен озонової діри, виснаження озонового шару. Є декілька озонометричних лабораторій на станціях, не на всіх. Ці дані передаються в BAS (British Antarctic Survey), де лабораторія моделює і прогнозує як зміниться саме озонова діра.

Під час ковідних років, коли туристичне навантаження на регіон було менше, горбаті кити відчували менший стрес

Вадим Ткаченко: Дослідження морських ссавців на станції виконується в колаборації з університетом Каліфорнії в місті Санта-Крус. Це лабораторія біометрії та поведінкової екології. Ця колаборація триває з 2018 року. Дослідження китів присвячені, перше, їхнім міграційним паттернам, поведінці і рівню гормонів. Було виявлено, що під час ковідних років, коли туристичне навантаження на регіон було менше, і менше туристичних кораблів перебувало в регіоні, що в цей період горбаті кити відчували менший тиск і менший стрес. Відповідно, вони краще живилися і у них був вище pregnancy rate, тобто вони частіше вагітніли, відповідно їх чисельність зростала.

Кити. Скріншот з відео: НАЦІОНАЛЬНИЙ АНТАРКТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

Що ми робимо з китами – ми записуємо їхні звуки, це пасивний акустичний моніторинг. Ми відбираємо зразки шкіри та жиру. Це те, як ми дізнаємося щось про їхню генетику і про склад їх гормонів. І ми їх вимірюємо за допомогою дронів. І, звісно, ми дивимося на розповсюдження китів, в нас є певні методи, як ми контролюємо нашу ділянку, дивимося, скільки китів, де, як вони, що вони роблять. Приблизно те ж саме відбувається з тюленями.
Що стосується досліджень пінгвінів, ми є учасниками спільноти, і зобов’язані публікувати про успішність гніздування, репродуктивний успіх крилеїдів, в тому числі пінгвінів Дженту. І тому це одна з причин, через яку ми рахуємо пінгвінів, як вони розповсюджуються, як змінюється їхня чисельність, яка успішність їхнього гніздування. І потім цей звіт направляється в комітет. Це робиться для того, щоб зрозуміти, чи впливає крилеловство на крилеїдів. Інший блок робіт з пінгвінами пов’язаний з тим, як пінгвіни впливають на наземні екосистеми. З їх просуванням і збільшенням їх колоній, звісно, вони займають більші площі, вони дуже сильно впливають на мохи, на наземну рослинність, тому що вони своїм гуано її нищать.
Повертаючись до китів, HappyWhale – це така ініціатива по залученню громадськості і туристів до наукового процесу, коли всі ми фотографуємо хвости китів. Зворотна сторона хвоста – це як відбиток долоні, вона унікальна для кожної особини. І таким чином, коли ми фотографуємо хвости китів, ми завантажуємо їх у базу даних, по цій базі даних потім дуже добре видно, як кити мігрують.
Тарас Перетятко: Якщо говорити про рослини, то співробітники станції, співробітники НАНЦ нашого співпрацюють з колегами з Чехії, так працюють і на чеській станції наші дослідники. Крім того, в межах виконання проектів по дослідженню бактеріопланктону, є співпраця з німецькими дослідниками. Інші німецькі фахівці залучені у дослідження, пов’язані зі скринінгом мікроорганізмів, які є продуцентами якихось медично активних речовин, тих самих антибіотиків, тих самих речовин, які володіють кріопротекторними властивостями. Ми, науковці на станції, дотримуємося принципу відкритості науки. Коли дослідження наші є доступними для фахівців по всьому світу.
Історія станції
М.М.: Трохи про історію. Станцію Україні передала Велика Британія у 1996 році. Як так сталося? Наскільки тісний контакт ви підтримуєте з британськими науковцями? Чи лишилося щось на станції з тих часів?
Богдан Гаврилюк: Маючи досвід, будучи тут ще в 2002 році перший раз, я, цікавлячись історією станції, для себе навіть зробив декілька висновків, що було основою і чому британці передали тоді станцію. Але основні моменти – це ті, що, так, у них на південь – більш розвинута станція “Розера”. На ній був незамерзаючий порт і там побудована полоса для літаків, тобто літак в любий момент може прилетіти. На той час, тоді на час приблизно 1995-96 років, вважалось, що станція “Фарадей” є важкою для британців, тому що на той час вона була переважно більшу частину року закрита льодами. І тоді було прийнято рішення її закрити чи передати. Декілька країн тоді хотіли отримати цю станцію. Але коли британські фахівці-експерти побували в Україні, побували в наших інституціях, в наших організаціях, вони прийняли рішення передати саме Україні.
Станція була передана. У нас є, в нашому місці, де ми відпочиваємо, маленька дерев’яна конструкція, де знаходиться той легендарний фунт, який став казкою або легендою, який є ціною. Але це легенда. Скажімо так, чому ні – прекрасна, чудова легенда – і цей фунт знаходиться, і відвідувачі станції обов’язково мають до нього доторкнутись на удачу.

Фунт. Фото: НАЦІОНАЛЬНИЙ АНТАРКТИЧНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

Але стосовно самої історії, ця станція дуже цікава. Це одна із найперших діючих баз на Антарктичному півострові. Перша будівля заснована в цьому регіоні, в цьому місці, це будиночок побудований ще в 1934 році під час експедиції Джона Раймела.
Що цікаво – деякі традиції ми підтримуємо від британців. Це просто, на мій погляд, чудово. Зберігаються всі фотографії всіх екіпажів, які тут працювали, все це дбайливо тримається тут. Це відзначають і наші колеги-представники британської антарктичної служби, коли з’являються тут. До речі, нам було великою честю зустрітись з декількома зимівниками, які тут зимували, це вже люди шановного віку, коли вони приходять, іноді у них сльози на обличчях. Вони кажуть: “Слава Богу, це збереглось. Колись на станції… Або оце і оце”. Це світлі моменти.
Як стати полярником
М.М.: Розкажіть, як ви обрали цю професію.
Вадим Ткаченко: Я про себе швидко розкажу, тому що це дуже, ну дуже важко не хотіти сюди поїхати. Тому як тільки я дізнався, що існує відкритий конкурс, що можна подати документи абсолютно будь-кому, пройти конкурс, і там з першої – з першої спроби, з другої… Мені пощастило з першої, то я не замислився навіть. Це ж Антарктика. То хто ж не хоче сюди потрапити?
Олександр Полудень: Я вчився в Одеському державному екологічному університеті, який раніше називався Гідрометеорологічний інститут. Хотів стати агрометеорологом, досліджувати врожайність, та як погода впливає саме на різні культури. Але коли був розподіл на напрямки, мені дісталася полярна метеорологія. Після закінчення кафедри фізики атмосфери, я зрозумів, що єдине місце на нашій Землі, є така в нас станція “Академік Вернадський” і мене готували по цим дослідженням саме для неї. І я пішов в Антарктичний центр, щоби подати свою анкету до зимівлі. Потім так виявилось, треба було попрацювати для стажу роботи, я працював в Центральній геофізичній обсерваторії ім. Бориса Срезневського на різних видах робіт, в відділі метеорології, потім в секторі аерології, відділі гідрології, і їздив на зимівлі в подальшому.
Тарас Перетятко: Кілька років до того часу, коли я потрапив на станцію, у Львівському університеті працювали і виділяли мікроорганізми, відібрані учасниками попередніх експедицій. І от коли нам привозили перелік зразків, припустимо, 20-30 зразків, були позначені місця відбору, такі як острів Барселона, острів Галіндез, інші острови в нашому регіоні. І до мене прийшла думка – чому б самому там не побувати. Вже трішки знайомий з цими мікроорганізами, знаєш, що тут роблять, знаєш, що ти можеш зробити, знаєш що нового можеш внести в ці дослідження. Тому як перед біологом, знаєте, дуже просте питання – подати документи, пройти конкурс, потрапити сюди.
Богдан Гаврилюк: Це вже було давно, я якийсь час працював в Харкові на танковому заводі ім. Малишева. А це завод, який в свій час ще й виготовляв тягачі, трактори-тягачі для Антарктиди, це ще під час Радянського Союзу. І якраз цех, в якому я працював, пов’язаний був з цим. А другий момент, зараз я працюю в Радіоастрономічному інституті. Є напрямок на станції, за який відповідає якраз відділ Радіоастрономічного інституту, і тут працюють працівники якраз нашого інституту. В якийсь час керівник цього інституту мені запропонував приїхати на станцію працювати. Таким от чином склалась моя доля як зимівника на станції тут.
Про мрії
М.М.: Для тих людей, хто зараз мріє увійти до складу експедиції і потрапити на станцію, які б поради ви могли б їм дати?
Вадим Ткаченко: Подаватися! От у нас є системний адміністратор, який приїхав сюди з шостої спроби. Його не брали п’ять разів поспіль. Нічого страшного, у нього все було нормально, на шостий раз поїхав, і все чудово. Він просто неймовірний спеціаліст.
Богдан Гаврилюк: Треба хотіти і все, і готуватись до цього, підготуватись психологічно. Життя – цікава штука, і така, що шанс дається кожній людині, звісно, єдине, що цим шансом треба своєчасно скористуватись.
Але основне, що зараз перед нашою країною, то це вистояти, вижити. Вистояти перед навалою окупанта, вистояти, вижити. Саме головне зараз – питання виживання нації. Ну і після цього будемо давати і поради, будемо сподіватись, що і станція буде збережена. Але головне, що треба нам зробити, це треба вистояти в війні, і не просто, а відвоювати територію. Поки над нами буде висіти меч окупанта, життя дослідницького у всій Україні, зокрема і на станції, не буде.
М.М.: Про що ви мрієте?
Богдан Гаврилюк: У мене, наприклад, одна мрія, у мене одне побажання, чого я хотів би – все зводиться до одного – нам потрібна перемога. Нам треба вижити. Нам треба і не просто вистояти, а перемогти. Оце єдине, про що я зараз думаю. Я думаю, і всі так теж само.
– Так. Так. Так.

Студія Вашингтон. Угода щодо фінансування для України в Конгресі Сьогодні у Студії Вашингтон.Відео

ЗМІ повідомляють про те, що колишній президент Дональд Трамп закликає республіканців у Конгресі не йти на компроміс з демократами щодо угоди про посилення безпеки американського кордону бо хоче отримати від угоди більше. Що це означає для України?

“Цілюща сила музики” – піаніст з Нью-Йорка Павло Гінтов збирає гроші для лікарів в Україні

Відомий нью-йоркський піаніст родом з України Павло Гінтов зібрав у Вашингтоні благодійний концерт української класичної музики.
Гроші, зібрані на концерті для Heal Ukraine Group – консорціуму лікарів, науковців і медичних працівників з Бостонського університету, підуть на допомогу українським лікарям на передовій та на профпідготовку українських лікарів в американських клініках.
“Сьогодні граю Якименка у Вашингтоні, а в той самий час хтось грає Якименка у Британії, чи у Фінляндії”
Фортепіанний концерт, у програмі якого здебільшого твори маловідомих українських композиторів, зібрав у Вашингтоні повний зал. Про таке до війни можна було тільки мріяти, каже піаніст Павло Гінтов.

Павло Гінтов, піаніст українського походження

“Українська музика поки що залишається для них чимось таємничим і невідомим. Мені здається, що мені вдається їх зацікавити. Вони зазвичай дуже здивовані, що вони не чули її, що вони її не знають і вони відкривають для себе щось нове”, – розповідає піаніст про враження американців від його музики.
Павло Гінтов каже, що грає і на приватних концертах, де збираються справжні поціновувачі класичної музики. Один з останніх складався виключно з українських творів, і реакція слухачів була дивовижна – вони хотіли більше знати про композиторів, просили порадити твори для власного виконання, для розучування у школах, де вони викладають.
Корейсько-американська скрипалька Хей Сун Хан після концерту у Вашингтоні поділилася своїми враженнями: “Як музикантку мене глибоко вразив цей невідомий фортепіанний репертуар, мені було цікаво почути не лише першокласне виконання Павла, але і дізнатися про долі українських композиторів, які написали цю музику”.

Хей Сун Хан, корейсько-американська скрипалька

Через події 2014-го року я почав збирати репертуар для концертів української музики і побачив імена, яких раніше не бачив, знаходив твори, про які раніше не чув.

У програмі виступу у Вашингтоні, крім Лисенка, Лятошинського і Скорика – твори мало знаних навіть в Україні композиторів, яких радянська влада вигнала в еміграцію.
Як каже Павло Гінтов, навчаючись в Україні та в Москві, він не мав можливості скласти собі повної картини про українську музику – якісь імена замовчувалися, якісь були викреслені з політичних причин.
“Ці композитори, Федір Якименко, Сергій Борткевич, я їх відкрив для себе тільки, коли я вже жив в Америці, і через події 2014-го року. Бо я почав збирати репертуар для концертів української музики і побачив імена, яких я раніше не бачив, і знаходив твори, про які я раніше не чув”, – розповідає піаніст, який останні 17 років живе в Америці.
За його словами, інтерес до України, яка продовжує чинити опір російській агресії, породив і інтерес до української культури, зокрема, до музики. Тепер у США грають Валентина Сильвестрова і Бориса Лятошинського, хочуть знати імена сучасних творців української музики.
“Мені дуже приємно, що багато людей з різних боків цим займаються, і я бачу, що я сьогодні граю Якименка у Вашингтоні, а в той самий час хтось грає Якименка у Британії, чи у Фінляндії”, – ділиться Гінтов.
Павло Гінтов народився у Києві, закінчив Московську консерваторію, закінчив докторантуру в Мангеттенській школі музики, має ступень доктора філософії з музики.
Гінтов вже 17 років живе в Америці, де концертує, викладає, а також є українським активістом. Уже 10 років він веде кампанію проти російських виконавців, що підтримують війну, і збирає допомогу для України.
На благодійному концерті у Вашингтоні він збирав кошти для бостонської організації Heal Ukraine – “Зціли Україну”, для підтримки українських лікарів на передовій.
Марк Познанський, лідер Heal Ukraine Group, професор медицини Гарвардської медичної школи та директор Центру вакцин та імунотерапії Массачусетської загальної лікарні, розповів Голосу Америки, що українські лікарі з Бостона познайомили його з Павлом, і так народилася ідея збирати на благодійних концертах гроші для українських лікарів на передовій та в постраждалих від обстрілів лікарнях.

Марк Познанський, директор Центру вакцин та імунотерапії, професор медицини Гарвардської медичної школи, Массачусетська загальна лікарня

“Є багато зв’язків між музикантами і лікарями, наприклад, між лікарями Массачусетської загальної лікарні та Бостонським симфонічним оркестром. За допомогою Павла Гінтова ми збираємо кошти для організації Heal Ukraine, яка забезпечує медичні потреби українських лікарів на передовій і допомагає з підвищенням кваліфікації самих лікарів, хірургів, психіатрів”, – каже Познанський.
Він говорить, що збори від цього концерту підуть на додаткове навчання українських колег. З початку широкомасштабної агресії РФ лікарі з Бостона відправляють в Україну медичне обладнання – від хірургічних матеріалів до портативних ультразвукових апаратів, від кардіомоніторів та механічних вентиляційних апаратів для вакуумної терапії ран до хірургічних налобних ліхтариків, щоб навіть тоді, коли через обстріли вимикається електрика, хірурги могли продовжувати рятувати життя.
Познанський додає, що благодійні концерти приносять не так багато грошей у загальній збірці, але музика має свою цілющу силу.
“Можливо, 10-12% коштів надходить з концертів, але музика є частиною процесу одужання, яким ми допомагаємо українській громаді в Америці, і в Україні також, бо ми транслюємо концерти онлайн, і знаємо, що українські лікарі їх також слухають, і відчувають нашу підтримку”, – розповів благодійник.

Програма виступу Павла Гінтова у Вашингтоні

Ми не повинні забувати, що українці борються і гинуть за ті цінності, які є також американськими, за свободу.

Підтримати Україну прийшов до вашингтонської церкви святої Анни і Євген Віндман, колишній співробітник Ради національної безпеки.
Полковник армії США у відставці та міжнародний юрист, він бере участь у розслідуваннях російських воєнних злочинів в Україні. Віндман каже, що розповідає про Україну на кожній своїй зустрічі з американцями.
“Важливо зробити так, щоб люди продовжували думати про Україну, і до мене на цих зустрічах підходять люди, які питають, що ми можемо зробити для України. Ми не повинні забувати, що українці борються і гинуть за ті цінності, які є також американськими, за свободу”, – сказав у коментарі Голосу Америки Євген Віндман.

Євген Віндман, колишній співробітник Ради національної безпеки. Полковник армії США у відставці та міжнародний юрист.

Як каже Марк Познанський, для багатьох, хто прийшов на недільний концерт, справа підтримки України є глибоко особистою.
“Коли російські війська почали концентруватися на кордонах України, я пригадав собі, що пережила моя єврейська родина у 1939 році, коли нацистські та російські війська разом вдерлися до Польщі. Я тоді сказав собі, що нам потрібно допомагати українцям зараз, щоб наші нащадки не читали про ці події колись через 80 років, і не казали, шкода, що їм тоді не допомогли”, – розповів Познанський.

Та історія, яку розповідає Павло своєю музикою, примушує замислитися над тим, з яким злом сьогодні бореться Україна.

На честь польських друзів та Польщі – країну, яку на концерті назвали “українським тилом цієї війни”, єдиним неукраїнським твором у програмі був “Полонез” Фредріка Шопена.
Павло Гінтов нагадав, що вигнанцю з рідної Польщі після придушення антиросійського повстання так і не довелося побачити вільною рідну землю. Але його твір звучить гімном перемоги польського духу.
Під час концерту Павло Гінтов багато говорив про долі композиторів, які загинули від рук радянської влади, чи були змушені стати біженцями у країнах Західної Європи.
І ці історії знаходили відгук серед аудиторії у Вашингтоні, де було чимало втікачів уже від нинішньої війни, звернула увагу радниця посольства України у США Катерина Смаглій.

Катерина Смаглій, українська дипломатка

“Та історія, яку розповідає Павло своєю музикою, не лише зцілює, але і примушує замислитися над тим, з яким злом сьогодні бореться Україна, відстоюючи свою незалежність, свою культурну ідентичність та своє майбутнє як демократичної держави”, – сказала дипломатка.

Перемогу святкують прихильники передачі Україні заморожених кремлівських активів. Відео

Оксана Бедратенко розповість про те, які шанси на схвалення цього законопроєкту усім Конгресом, коли США можуть почати конфісковувати російські активи і передавати Україні.