Як колишні військовики США з Project Dynamo рятують людей з охоплених війною частин України | NLight DC++
Як колишні військовики США з Project Dynamo рятують людей з охоплених війною частин України | NLight DC++

Як колишні військовики США з Project Dynamo рятують людей з охоплених війною частин України

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.
Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.
Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують – Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.
Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?
Браян Стерн: Project Dynamo – «Проект Дайнамо» – це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.
Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?
Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.
З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.
Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.
У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.
Скільки людей вам вдалось врятувати?
Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, – ми звертаємо більше уваги.Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

Напишіть відгук