Чого українці можуть навчити американців у побуті | NLight DC++
Чого українці можуть навчити американців у побуті | NLight DC++

Чого українці можуть навчити американців у побуті

1. Пилосмоки. Пам’ятаєте кліп Queen – I Want To Break Free? Дивний пилосос, яким Фредді прибирає будинок, врізався мені у пам’ять ще у дитинстві. Події того відео розгортаються у Великій Британії, але у США теж довгий час звичних нам пилосмоків, популярних у континентальній Європі, взагалі не було.

Конструкція таких upright cyclonic vacuum cleaners, тобто стоячих, вертикальних пилососів, видається мені шалено незручною. На руку припадає вся вага і пилозбірного мішка, і мотора. Він не маневрений, не влізає у кути й щілини. Зняти щітку-насадку й засмоктати щось невелике просто трубою – не вдасться. Навіть провід не втягується автоматично натисканням кнопки.

Лише в останні роки європейські моделі – canister models, із довгим гумовим шлангом і мотором і мішком на колесиках, нарешті й цілком заслужено, відвойовують позиції на омріяному американському ринку.
2. «Європейські вікна». Так моя знайома американка назвала поворотні вікна, що відкриваються звичним для нас чином, й дуже їх хвалила. Мовляв, її колишній хлопець навмисне шукав будинок із такими вікнами, й готовий був платити за них дуже дорого. Бо вони гарніші і їх зручно мити.
Дійсно, як американці миють вікна ззовні своїх квартир (і чи мають взагалі), – величезна загадка для мене. Це слайдери, й переважно піднімаються вертикально. З них не визирнеш на вулицю, бо сітки не знімаються. І не поставиш на провітрювання із тоненькою щілиною по периметру.
Взагалі металопластикові конструкції до Америки, чомусь, і досі не допливли. Інакшого пояснення, чому компані-власники багатоквартирних будинків, в намаганні заощадити, не почали на них молитись, – в мене немає.
Склопакети – попри всі їхні недоліки – хоча б можна щільно зачинити. Вони не пропускають спеку, холод, шум і пилюку з вулиці. Чого не скажеш про дивні металічні вікна, які переслідували мене у кожній новій квартирі. Зрозуміло, що у свої власні квартири й будинки місцеві ставитимуть дорогі деревяні вікна, але вікна в арендованому житлі бажають кращого.
3. «Європейський душ». Так знайомий американець назвав звичну нам конструкцію зі шлангом й душем. Як він жартома, але справедливо зазначив, це чудова річ «для миття дітей». В Америці про такі, здається, не чули, хіба мігранти з Європи.
До слова, у мене склалось враження, що поняття «роз’єднаний санвузол» в Америці не існує. Унітаз є в кожній ванній кімнаті. Це американці називають full bathroom, тобто «повна ванна». У більших домах чи квартирах існує й half bath, «половина ванної», це коли лише унітаз і раковина. А ще вмивальник може бути винесений окремо. Але унітаз – ні. А це ж, як-на мене, так незручно, коли у квартирі живе більш, ніж одна людина.
4. Килимове покриття. До приїзду в Америку я вірила, що ковролін – це зручно й шикарно. На ділі зрозуміла, що це найдешевше покриття, яке буває в Америці. Інший варіант – паркет, хоча він теж буває не найкращий, а от ламінат буває набагато рідше.
Килимове покриття має свої переваги: воно тепліше і мякіше. Можна ходити без капців і сидіти просто на подушках, кинутих на підлогу. Але це зовсім не гігієнічно. Якщо квартира зйомна, і після попередніх жителів не замінили ковролін, то запаху їхнього собаки, наприклад, дуже важко здихатися.
5. Економія. Якщо у Євросоюзі ощадять і світло, і воду, і опалення, у США – зовсім навпаки. Свою сусідку, яка відкривала на кухні гарячу воду, поки готувала (бо вода дуже довго гріється), або залишала увімкненим вентилятор, коли йшла на роботу (кішці спекотно!), – я так і не перевчила. Рахунки за комунальні послуги тут настільки незначні, наприклад, у порівнянні із податками чи страхуванням, що американці не надто переймаються про відкриті навстіж вікна взимку, залишені електроприбори.
Те саме можна сказати і про кількість непотребу в їхніх квартирах. Їжа, косметика, посуд тут можна купувати дуже недорого, і чи не всі будинки американців, які я бачила, просто забиті. В холодильниках напхано якихось баночок, полиці прогинаються під вагою чашок-тарілок, у ваннах коїться косметичний апокаліпсис.
Шалений вибір товарів у магазинах просто змушує людей пробувати щось нове, купувати непотрібні дрібниці. Долар за доларом, – і в родині починають накопичуватись сотні й тисячі доларів у вигляді речей, які ніколи нікому не будуть потрібні.
Люди купують місця на спеціальних складах, storages, куди теж скидають непотрібні речі, які шкода викинути. І лише коли вже наближається критична позначка, влаштовують гаражні розпродажі. Інший варіант – віддати речі на благодійність, до спеціальних магазинів, які потім перепродають їх. В такому випадку люди отримують податкові знижки – залежно від суми пожертви.
Дивіться також: День подяки по-українськи

Напишіть відгук