Українська редакція Радіо Свобода: інформація, яка «руйнувала» СРСР | NLight DC++
Українська редакція Радіо Свобода: інформація, яка «руйнувала» СРСР | NLight DC++

Українська редакція Радіо Свобода: інформація, яка «руйнувала» СРСР

«Виробництво пропаганди», «підтримка націоналізму», «участь в руйнуванні СРСР», «просування імперіалістичних інтересів США» – у цьому всьому і не тільки звинувачують Радіо Свобода від самого старту мовлення у 1950-х роках. Перша передача Української редакції Радіо Свобода (на той час Радіо Визволення) вийшла в ефір 16 серпня 1954 року. В радянські часи Кремль називав кореспондентів радіо «агентами ЦРУ», а сьогодні – «іноземними агентами».
У Мюнхені наші журналісти розшукали Іванну Ребет, яка очолювала бібліотеку Радіо Свобода в розпал Холодної війни. Через її руки пройшли чи не всі радянські книжки та газети і вона знає, яка саме інформація «руйнувала» СРСР.

Іванна Ребет показує радійні записи на плівці

​Мюнхенський офіс Радіо Свобода, який проіснував до 1995 року, був потужною медійною структурою – з великою бібліотекою та аналітичним відділом. Журналісти активно співпрацювали із науковцями Інституту з вивчення історії та культури СРСР, який досліджував, швидше за все, ментальність радянського суспільства.

Стара будівля аеропорту, в якому спершу в Мюнхені, у 1953–1966 роках, був розташований офіс Радіо Свобода

У 1976 році Радіо Вільна Європа і Радіо Свобода були об’єднані в одну корпорацію, штаб-квартиру якої розмістили в Мюнхені у цій будівля, поряд із Англійським парком

​Руйнівна інформація
Бібліотека при мюнхенському офісі Радіо Свобода, якою керувала Іванна Ребет, для журналістів була чимось на кшталт інтернету сьогодні. Вона налічувала понад 150 тисяч книжок, із яких близько 5 тисяч – українською мовою. У ній можна було знайти й енциклопедичні дані та офіційну статистику про радянські республіки, наукові і газетні статті. Ці матеріали були справжньою інформаційною «бомбою» щодо СРСР.
​«Маса газет була, ми замовляли для цілої радіостанції газети – для кожного відділу, десь 800 газет було. Радянські газети треба було переглядати і дізнаватись, що там діється. Я мала 30-35 співробітників, бо тут було досить багато праці», – розповідає Іванна Ребет.
На сторінках радянських газет спеціалісти аналітичного відділу Радіо Свобода вишукували неспівпадіння з енциклопедичними даними та офіційною пропагандою Москви. Особливо цінною в цьому контексті була регіональна преса СРСР, на сторінках якої з’являлись статті про локальні проблеми.
Місцеві газети повідомляли про дефіцит певних продуктів чи аварії на виробництвах. У регіональній пресі могли пожурити конкретних «ворогів народу». Центральні радянські ЗМІ про локальні проблеми, як правило, мовчали. Диктори Радіо Свобода переповідали такі історії і слухачі замислювались про економічні проблеми СРСР та про антикомуністичне підпілля.
Виходить, руйнівною для СРСР була інформація з радянських же газет, яку ретельно аналізували на Радіо Свобода та поширювали, підкріплюючи коментарями економістів і правозахисників.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в радянській пресі аналітики Радіо Свобода відшукали статті про експерименти на енергоблоках, які там проводили до катастрофи. Співробітники бібліотеки, якою керувала Іванна Ребет, 1986 року зібрали чимало корисної інформації для слухачів з регіонів, які постраждали від викиду радіації.
«Діставали всю інформацію, аналітики це аналізували, робили дослідження, журналісти це використовували, бо у Чорнобилі вибух, і вони хотіли знати якусь інформацію, що робиться у випадку радіації, і ми їм це знаходили», – розповідає ексдиректорка бібліотеки.
Радіо Свобода про Чорнобильську аварію і про способи захисту від радіації повідомило раніше за офіційні радянські ЗМІ. Замовчування ж Кремлем катастрофи неабияк підірвало довіру громадян до комуністичної влади.

Працівники корпорації Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода в технічній кімнаті з панеллю управління, звідки записи радіопередач різними мовами транслювали на територію СРСР і країни Східної Європи. Мюнхен

​Особиста мотивація
Дочка українських емігрантів Іванна Ребет зараз працює в бібліотеці Українського вільного університету в Мюнхені.
Вона – дружина журналіста Андрія Ребета, чий батько – Лев Ребет – був членом ОУН і заступником голови Українського державного правління (УДП), яке було створене після проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року у Львові.
Іванна Ребет і нині уважно слідкує за новинами зі сходу Європи. Хоча її родина живе у Мюнхені, тема української державності залишається важливою для неї. Вона дістає старовинні карти, гортає їх та переконує: українська нація давно заслуговувала на власну країну.
​«Знаєте, Путін каже, що України не існувало, а ми маємо карти 1635 року – «Оукраїна», 1712 рік – Україна. Він каже, що України не існує – ти не існуєш, я не існую, але ми існуємо, Україна вже тоді без нас існувала», – говорячи це, Іванна звертає увагу, що всі ці карти видані у різних країнах.
І хоча бібліотека, яку очолювала Іванна Ребет, обслуговувала усі національні редакції Радіо Свобода, працювати для української служби, якій 16 серпня 2019-го виповнилося 65 років, їй було по-особливому приємно.
Мовити за «залізну завісу»
В архіві Українського вільного університету в Мюнхені, де тепер працює Іванна Ребет, зберігається близько тисячі касет із записами передач Радіо Свобода. Вона зачитує імена відомих українців, записаних на плівку.
«Це колекція касет, стрічок. Ви знаєте таких дисидентів? А це Руденко, Павличко, Симоненко, Шевельов – знаний філолог», – називає Ребет цю колекцією «історією радіостанції».
Однак відразу додає: найголовніше, що голоси, записані журналістами Радіо Свобода для слухачів у радянській Україні, надавали людям надію.
«Демократія – це дуже важливо, щоб людина могла вільно думати і могла сама вибирати, роздумувати над речами, які їй пропонують. Але головною була інформація, щоб люди там не забули, що про них пам’ятають. Це було їм важливо», – підсумовує Іванна Ребет.
Дивіться також: Каліфорнійські інженери вчать роботів стрибати, і навіть літати

Напишіть відгук