Угода передбачає певні поступки з обох сторін. Водночас деякі законодавці вважають, що вона може негативно вплинути на майбутню допомогу Україні. Деталі – від Катерини Лісунової.

Сьогодні в Студії Вашингтон. США нададуть Україні новий пакет допомоги на понад 3 мільярди доларів. Про це у п’ятницю оголосив Білий дім. Серед іншого до пакета увійдуть бойові бронемашини Bradley, інша бронетехніка та снаряди. Про деталі нового пакету допомоги – Юлія Ярмоленко з Білого дому.

Сполучені Штати продовжують рішуче підтримувати Україну та наших європейських союзників і партнерів, оголосивши про нову військову допомогу на суму понад 3,75 мільярда доларів. Про це йдеться у заяві Державного секретаря США Ентоні Блінкена, оприлюдений 6 січня.
Допомога Україні, пояснюється в ній, надходитиме за двома програмами. Військова допомога на суму в 2,85 мільярдів доларів із запасів Міністерства оборони США буде негайно надана Україні, а допомога на 225 мільйонів доларів, яка надходитиме із фонду Іноземного військового фінансування, буде спрямована на нарощування довгострокового потенціалу та підтримки модернізації української армії. Також допомога на суму в 682 мільйони доларів буде спрямована європейським союзникам та парнерам, аби заохотити їх надавати військову підтримку України та компенсувати пожертвування військового обладнання.
Допомога на суму в 2,85 мільярдів доларів є вже 29-м пакетом військової допомоги в рамках президентських повноважень. Він є найбільшим з попередніх, санкціонованих адміністрацією президента Джо Байдена з серпня 2021 року.
До нього увійшли 50 броньованих машин піхоти “Бредлі”, протитанкові ракети, боєприпаси, бронетранспортери, самохідні гаубиці, артилерійські снаряди, мінометні міни, ракети RIM-7 для протиповітряної оборони, 4000 авіаційних ракет Zuni, снайперські гвинтівки, кулемети, боєприпаси до гранатометів та стрілецької зброї, прилади нічного бачення та оптика, інше спорядження.
“Я вдячний Конгресу за повноваження щодо надання підтримки Україні, включно із тими, які він має відповідно до Закону про додаткові асигнування Україні у 2023 році, який був підписаний президентом минулого місяця”, – йдеться у заяві Держсекретаря.
Таким чином, загальна військова допомога США України досягне приблизно 24,9 мільярдів доларів з початку роботи адміністрації Байдена.
Також Блінкен оголосив, що у співпраці із Конгресом, Адімінстрація планує надати додаткові 907 мільйонів доларів із фонду іноземного військового фінансування відповідно до Закону про додаткові асигнування для України у 2022 році.
«Кошти підтримують Україну та країни, які постраждали від війни Росії в Україні. 225 мільйонів доларів для України будуть спрямовані на забезпечення потреб Збройних Сил України у військових умовах для забезпечення їх засобами, необхідними для захисту від агресії Росії, а також можуть бути використані на підтримку обладнання, яке раніше було надано Україні в рамках Міністерства оборони України», – пояснюється у заяві Ентоні Блінкена.
«Лише Росія могла сьогодні завершити цю війну. Поки цього не станеться, цього року, як і в попередні роки, і доки це буде потрібно, ми будемо стояти разом із Україною», – наголосив Блінкен.
Озброєння, включене у пакет допомоги, підібране відповідно до українських запитів.
“Українці не перестають дивувати своєю здатністю адаптуватися до викликів. І вони цілком відверті, чесні та відкриті з усіма партнерами, включно зі США, щодо своїх потреб. Тож ми надаємо пакети допомоги, виходячи з постійних безперервних розмов, які ведемо з українцями буквально щодня”, – сказав під час брифінгу у Білому домі координатор стратегічних комунікацій адміністрації президента США Штатів Джон Кірбі, відповідаючи на питання журналістки Української служби Голосу Америки Юлії Ярмоленко.
Кірбі відзначив, що, попри зиму, бої подекуди стали ще жорсткішими, зокрема на Донбасі. “Тож ми хочемо переконатися, що українці добре споряджені та підготовлені для бойових дій, з якими вони зіткнуться в наступні пару місяців”, – сказав він.
Президент України Володимир Зеленський у Телеграмі подякував за оголошення потужного пакету американської оборонної підтримки. “Це саме те, що треба”, – прокоментував президент надання броньованих машин “Бредлі”, відзначивши результат свого візиту до США і переговорів.
“Станом на зараз для України – більше ППО, більше бронетехніки, вперше – західні танки, більше гармат і снарядів, більше енергетичних і політичних можливостей”, – написав Зеленський.

Ми розпитали литовських парламентарів з опозиційної та провладної партії про їх зустрічі з американськими законодавцями, збройну допомогу Україні, а також про те, чи готові США визнати Росію державою терористом.

Документаліст Сергій Лисенко був одним із перших телеоператорів, які потрапили у місто 11 вересня, через три дні після звільнення. Місцеві мешканці розповіли йому про життя в окупації, зниклих родичів та волонтерів, вбитих містян та страх обстрілів.

В ефірі Час-Тайм. США можуть надати новий пакет військової допомоги Україні вже в наступні кілька днів – Джон Кірбі. Військова допомога – лише один із чинників, який допоміг українцям здійснити ефективний контрнаступ – Ентоні Блінкен. Але найперше – це результат сміливості самих українців. Чи готові європейські країни збільшити свої зусилля щодо військової допомоги Україні? Як американські експерти-ядерники оцінюють ситуацію на ЗАЕС. Зустрічали українських військових зі сльозами радості: перші кадри зі звільненої Балаклії, свідчення місцевих мешканців. Зоя Литвин – про премію сміливих жінок, знайомство із Гілларі Клінтон та виклики освітнього фронту – інтерв’ю.

Поразка Росії в Україні навіть на нинішньому етапі матиме довгострокові наслідки для її впливу в Чорноморському регіоні, але вона не позбавить Кремль амбіцій щодо перетворення Чорного моря у «російське озеро», вважають експерти, яких запросив до дискусії Центр аналізу європейської політики (CEPA), американський аналітичний центр США, який займається дослідженням Центральної та Східної Європи.
Цей регіон, наголошують вони, має ключове значення для безпеки Європи і світу. А тому учасники висловили свою підтримку законодавчим зусиллям, які вже роблять американські сенатори щодо запровадження законодавства США про довгострокову стратегію в Чорноморському регіоні.
Експерти зазначали, що протягом багатьох років стратегічний світогляд Росії надавав значного значення мілітаризації Чорноморського регіону, а окупація Росією Криму та повномасштабне вторгнення в Україну лише посилили цю загрозу. Але нині, після того, як російське військо, в тому числі і флот, показали свою неспроможність до складних широкомасштабних операцій, погляд на цю загрозу змінився.
Як саме і чому США та їхні союзники мають приділити більшу увагу цьому регіону – ці питання експерти обговорювали під час семінару під назвою «Мілітаризація Росією Чорноморського регіону. Наслідки для США та НАТО». Майбутній звіт на цю тему, що готується до публікації, окреслить головні рекомендації експертів керівництву США, європейським урядам та НАТО.
Для Росії Чорноморський регіон був у центрі політики впродовж довгого часу, на нього було спрямовано чимало стратегічних планів, які мали розширити вплив Росії у світі. Але російська армія здивувала своїми поразками в Україні не лише своїх командувачів, але і західних експертів, каже колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес.
«Особливо це стосується Чорноморського флоту – вони показали себе гірше, ніж я колись собі міг уявити. Російський Чорноморський флот нині ховається за Кримом, боючись навіть наближатися до українських берегів. При тому, що в України навіть флоту немає», – сказав під час дискусії генерал у відставці, а нині старший радник міжнародної правозахисної організації Human Rights First.
Російські військові моряки, як каже колишній командувач, в першу чергу, думали про себе, а не про свою команду чи про корабель, як вчать у британському чи американському флоті. У цьому, на його думку, є відповідь на питання, як українцям вдалося потопити російський флагман «Москва». Російська система корупції проявилася невмінням організувати постачання війська і його загальною підготовкою, тобто збройні сили, на його думку, «прогнили зсередини».
«Вони не могли врятувати цей корабель, бо дані свідчать, що там був хаос, і його ніхто не рятував – з нього тікали, бо не було цієї культури, яку має західний флот. І були десятиліття корупції», – каже колишній генерал.
Колишньому командувачу наземною армією було важко зрозуміти, наприклад, чому росіяни не провели жодної висадки десанту на українське узбережжя. Але, розмовляючи під час підготовки дослідження з колегами з румунського флоту, він дізнався, що російська військова доктрина морської піхоти не передбачає висадку десанту на територію, яку перед тим не зайняли сухопутні війська. Це, за словами колишнього генерала, цілком суперечить західному способу ведення війни. Тому багато військових на Заході переоцінили справжні російські сили і спроможності.
«Ми, колективно на Заході, боялися розміру їхньої армії, їхньої ядерної зброї, але не всі бачили в Росії загрозу», – каже Годжес. Цим, на його думку, пояснюється бездіяльність Заходу у відповідь на напад на Грузію, на перехід усіх «червоних ліній», які оголошував президента США Барак Обама, і на напад на Україну в 2014 році. Не дивно, каже генерал, що Росія в цих умовах фатально помилилася в своїх оцінках підтримки України Заходом і напала на Україну знову.
При цьому колишній генерал наголошує, що Росія мала вплив у цьому регіоні не лише завдяки створенню враження про свою силу, але і завдяки тому, що могла підтримувати добрі стосунки з такими країнами, як Туреччина чи Болгарія.
На думку Іванни Кузь, яка займається питаннями трансатлантичної оборони та безпеки в Центрі аналізу європейської політики, Чорноморський регіон є в центрі інтересів Росії, і цим пояснюється анексія Криму і намагання завоювати прилеглі до Чорного моря території України. «Якби Росії вдалися її плани, вона б відрізала українські порти і перетворила країну на сухопутну державу. Завдяки цьому вона могла отримати економічний контроль в регіоні, вона б контролювала торгівлю, зокрема, торгівлю зерном. Це могло перетворити Чорне море на «Російське озеро», настільки великий контроль Росія б мала над цим регіоном і це відкривало б їй можливості в інших частинах світу», – каже українська дослідниця.
Грузинська дослідниця Натія Сескурія, яка працює в британському Королівському інституті об’єднаних служб, каже, що в Грузії дуже уважно стежать за успіхами українських військових на Харківщині, тому що військова поразка Росії призвела б до посилення безпеки в регіоні Чорного моря, вздовж якого Росія створила декілька заморожених конфліктів, та в Європі в цілому. Тому, на її думку, для Заходу дуже важливо продовжувати військову підтримку України, незважаючи на спроби президента Росії Володимира Путіна розбити західну єдність за допомогою енергетичного шантажу.
«Для Західних урядів, які стали жертвою власної політики залежності від російських енергоносіїв потрібно буде не лише підтримувати Україну, але і пояснити своїм виборцям, що це – не лише українська боротьба, за виживання бореться весь Західний світ, а Україна платить найбільшу ціну за європейське майбутнє та безпеку в регіоні Чорного моря», – каже Сескурія. Вона також нагадує, що санкції щодо Росії, російської еліти, яка підтримує політику Путіна, потрібно продовжувати і посилювати.
Колишній аналітик НАТО, а нині старший науковий співробітник відділу трансатлантичної оборони та безпеки Центру аналізу європейської політики Стівен Горрелл, каже, що впродовж останніх трьох десятиліть російська програма модернізації збройних сил великою мірою стосувалася Чорноморського флоту.
Нова зброя, нові кораблі, які Росія ставила на озброєння в Чорному морі, використовувалися і в інших частинах світу. Стратегічна авіація, наприклад, з’являлася і поблизу Японії, на Північному полюсі, не кажучи вже про Середземне море і операції в Сирії.
«Командування і керування цими операціями здійснювалося з Чорноморського флоту. Логістична підтримка йшла з Новоросійська, кораблі з якого відпливали до сирійського порту Тартус», – каже Горрел.
До 2013-14 років Росія досягла тих можливостей, які вони планували. І анексія Криму стала можливою. «Вони це зробили просто тому, що могли», – каже Горрелл, і це додало Росії сил і відкрило нові перспективи – вони спробували перетворити Чорне море в «Російське озеро».
Дослідниця з британського інституту, Натія Сескурія, вважає, що українці ці намагання Росії значною мірою зупинили, але це не означає, що Росія не мріятиме далі про панування у цьому регіоні, намагаючись закріпити свій вплив у менших країнах – Молдові та Грузії, де Росія підтримує заморожені конфлікти. Питання полягає лише у тому, які можливості для цього буде мати Росія. Тому, західним країнам потрібно вже зараз будувати довгострокову стратегію.
На думку Бена Годжеса, невдалі військові дії росіян в Україні призвели до того, що її вплив у Чорноморську регіоні, не лише військовий, але і політичний, економічний, і, особливо, енергетичний, буде зменшуватися, і постає питання, що Росія збирається робити далі.
Чому це важливо для Америки і що вона може зробити?
Як вважає Натія Сескурія, попри те, що Туреччина, Болгарія та Румунія є членами НАТО, альянс не мав послідовної стратегії в регіоні. І лише останні документи альянсу, такі як нова стратегія, ухвалена цього року, врешті визнала значення цього регіону в загальній стратегії НАТО. Вона вважає, що рішення президента Байдена продати Туреччині літаки F16 допоможуть послабити напругу між союзниками і покращить співпрацю між чорноморськими членами НАТО. Також, у звіті, який готує Центр аналізу європейської політики, йтиметься про довгострокову підтримку країн чорноморського регіону, які не є членами альянсу – України та Грузії, чиєму існуванню загрожує російська політика в регіоні.
На думку колишнього генерала Бена Годжеса, діяльність Росії в Чорноморському регіоні не припиниться і матиме серйозні наслідки для Сполучених Штатів, НАТО та європейської безпеки. Тому у відповідь Захід має розробити комплексну стратегію забезпечення довгострокового майбутнього регіону. Тому він підтримує кроки сенаторів Джін Шахін і Міта Ромні, які у липні оприлюднили новий двопартійний законопроект про створення стратегії США у Чорноморському регіоні.
Українська дослідниця Іванна Кузь наголошує на тому, що така пропозиція в американському Конгресі висловлюється вперше, і вона важлива тим, що допомога, яку зараз надають регіону США, і в першу чергу Україні, буде оформлена в довгострокову стратегію, що включає економічну співпрацю, торгівлю, енергетичну співпрацю, а тому виходить за межі суто військових питань.
Дослідниця наголосила на тому, що важливо також боротися з російською дезінформацією в регіоні, а також дезінформацією про регіон – американським політикам буде потрібно доносити його важливість для американських виборців та платників податків. «Відверто кажучи, не завжди було просто пояснювати, чому потрібно було допомагати Україні, а у випадку цілого регіону це буде ще складніше завдання», – вважає Кузь.
Говорячи про рекомендації Центру аналізу європейської політики, колишній генерал Бен Годжес каже, що значна їхня частина стосуватиметься НАТО, адже альянс не використовує всіх свої можливостей в регіоні, які надає йому Конвенція Монтре щодо проходу в Чорне море кораблів інших держав, які не належать до регіону. Також, на його думку, нинішня війна в Україні показала, наскільки сильно регіон потребує протиракетної оборони – не лише для критичних об’єктів інфраструктури, але і для захисту цивільного населення.
Аналітик Стівен Горрелл попереджає, що рано чи пізно гучнішими стануть голоси про те, що Захід має подбати про себе більше і менше займатися проблеми віддалених регіонів, яким для більшості країн НАТО є Чорноморський регіон.
«Вже зараз ми бачимо, що навіть зброя, яку передають зі складів, стає проблемою для багатьох членів НАТО. Постане питання, як поповнити запаси в середньо і довгостроковій перспективі», – каже Горрелл.
Тому, на його думку, яку поділяють автори звіту, який з’явиться наприкінці цього місяця, є «справжні довгострокові зобов’язання» щодо регіону з боку НАТО, очолити які мають Сполучені Штати.

Поразка Росії в Україні навіть на нинішньому етапі матиме довгострокові наслідки для її впливу в Чорноморському регіоні, але вона не позбавить Кремль амбіцій щодо перетворення Чорного моря у «російське озеро», вважають експерти, яких запросив до дискусії Центр аналізу європейської політики (CEPA), американський аналітичний центр США, який займається дослідженням Центральної та Східної Європи.
Цей регіон, наголошують вони, має ключове значення для безпеки Європи і світу. А тому учасники висловили свою підтримку законодавчим зусиллям, які вже роблять американські сенатори щодо запровадження законодавства США про довгострокову стратегію в Чорноморському регіоні.
Експерти зазначали, що протягом багатьох років стратегічний світогляд Росії надавав значного значення мілітаризації Чорноморського регіону, а окупація Росією Криму та повномасштабне вторгнення в Україну лише посилили цю загрозу. Але нині, після того, як російське військо, в тому числі і флот, показали свою неспроможність до складних широкомасштабних операцій, погляд на цю загрозу змінився.
Як саме і чому США та їхні союзники мають приділити більшу увагу цьому регіону – ці питання експерти обговорювали під час семінару під назвою «Мілітаризація Росією Чорноморського регіону. Наслідки для США та НАТО». Майбутній звіт на цю тему, що готується до публікації, окреслить головні рекомендації експертів керівництву США, європейським урядам та НАТО.
Для Росії Чорноморський регіон був у центрі політики впродовж довгого часу, на нього було спрямовано чимало стратегічних планів, які мали розширити вплив Росії у світі. Але російська армія здивувала своїми поразками в Україні не лише своїх командувачів, але і західних експертів, каже колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес.
«Особливо це стосується Чорноморського флоту – вони показали себе гірше, ніж я колись собі міг уявити. Російський Чорноморський флот нині ховається за Кримом, боючись навіть наближатися до українських берегів. При тому, що в України навіть флоту немає», – сказав під час дискусії генерал у відставці, а нині старший радник міжнародної правозахисної організації Human Rights First.
Російські військові моряки, як каже колишній командувач, в першу чергу, думали про себе, а не про свою команду чи про корабель, як вчать у британському чи американському флоті. У цьому, на його думку, є відповідь на питання, як українцям вдалося потопити російський флагман «Москва». Російська система корупції проявилася невмінням організувати постачання війська і його загальною підготовкою, тобто збройні сили, на його думку, «прогнили зсередини».
«Вони не могли врятувати цей корабель, бо дані свідчать, що там був хаос, і його ніхто не рятував – з нього тікали, бо не було цієї культури, яку має західний флот. І були десятиліття корупції», – каже колишній генерал.
Колишньому командувачу наземною армією було важко зрозуміти, наприклад, чому росіяни не провели жодної висадки десанту на українське узбережжя. Але, розмовляючи під час підготовки дослідження з колегами з румунського флоту, він дізнався, що російська військова доктрина морської піхоти не передбачає висадку десанту на територію, яку перед тим не зайняли сухопутні війська. Це, за словами колишнього генерала, цілком суперечить західному способу ведення війни. Тому багато військових на Заході переоцінили справжні російські сили і спроможності.
«Ми, колективно на Заході, боялися розміру їхньої армії, їхньої ядерної зброї, але не всі бачили в Росії загрозу», – каже Годжес. Цим, на його думку, пояснюється бездіяльність Заходу у відповідь на напад на Грузію, на перехід усіх «червоних ліній», які оголошував президента США Барак Обама, і на напад на Україну в 2014 році. Не дивно, каже генерал, що Росія в цих умовах фатально помилилася в своїх оцінках підтримки України Заходом і напала на Україну знову.
При цьому колишній генерал наголошує, що Росія мала вплив у цьому регіоні не лише завдяки створенню враження про свою силу, але і завдяки тому, що могла підтримувати добрі стосунки з такими країнами, як Туреччина чи Болгарія.
На думку Іванни Кузь, яка займається питаннями трансатлантичної оборони та безпеки в Центрі аналізу європейської політики, Чорноморський регіон є в центрі інтересів Росії, і цим пояснюється анексія Криму і намагання завоювати прилеглі до Чорного моря території України. «Якби Росії вдалися її плани, вона б відрізала українські порти і перетворила країну на сухопутну державу. Завдяки цьому вона могла отримати економічний контроль в регіоні, вона б контролювала торгівлю, зокрема, торгівлю зерном. Це могло перетворити Чорне море на «Російське озеро», настільки великий контроль Росія б мала над цим регіоном і це відкривало б їй можливості в інших частинах світу», – каже українська дослідниця.
Грузинська дослідниця Натія Сескурія, яка працює в британському Королівському інституті об’єднаних служб, каже, що в Грузії дуже уважно стежать за успіхами українських військових на Харківщині, тому що військова поразка Росії призвела б до посилення безпеки в регіоні Чорного моря, вздовж якого Росія створила декілька заморожених конфліктів, та в Європі в цілому. Тому, на її думку, для Заходу дуже важливо продовжувати військову підтримку України, незважаючи на спроби президента Росії Володимира Путіна розбити західну єдність за допомогою енергетичного шантажу.
«Для Західних урядів, які стали жертвою власної політики залежності від російських енергоносіїв потрібно буде не лише підтримувати Україну, але і пояснити своїм виборцям, що це – не лише українська боротьба, за виживання бореться весь Західний світ, а Україна платить найбільшу ціну за європейське майбутнє та безпеку в регіоні Чорного моря», – каже Сескурія. Вона також нагадує, що санкції щодо Росії, російської еліти, яка підтримує політику Путіна, потрібно продовжувати і посилювати.
Колишній аналітик НАТО, а нині старший науковий співробітник відділу трансатлантичної оборони та безпеки Центру аналізу європейської політики Стівен Горрелл, каже, що впродовж останніх трьох десятиліть російська програма модернізації збройних сил великою мірою стосувалася Чорноморського флоту.
Нова зброя, нові кораблі, які Росія ставила на озброєння в Чорному морі, використовувалися і в інших частинах світу. Стратегічна авіація, наприклад, з’являлася і поблизу Японії, на Північному полюсі, не кажучи вже про Середземне море і операції в Сирії.
«Командування і керування цими операціями здійснювалося з Чорноморського флоту. Логістична підтримка йшла з Новоросійська, кораблі з якого відпливали до сирійського порту Тартус», – каже Горрел.
До 2013-14 років Росія досягла тих можливостей, які вони планували. І анексія Криму стала можливою. «Вони це зробили просто тому, що могли», – каже Горрелл, і це додало Росії сил і відкрило нові перспективи – вони спробували перетворити Чорне море в «Російське озеро».
Дослідниця з британського інституту, Натія Сескурія, вважає, що українці ці намагання Росії значною мірою зупинили, але це не означає, що Росія не мріятиме далі про панування у цьому регіоні, намагаючись закріпити свій вплив у менших країнах – Молдові та Грузії, де Росія підтримує заморожені конфлікти. Питання полягає лише у тому, які можливості для цього буде мати Росія. Тому, західним країнам потрібно вже зараз будувати довгострокову стратегію.
На думку Бена Годжеса, невдалі військові дії росіян в Україні призвели до того, що її вплив у Чорноморську регіоні, не лише військовий, але і політичний, економічний, і, особливо, енергетичний, буде зменшуватися, і постає питання, що Росія збирається робити далі.
Чому це важливо для Америки і що вона може зробити?
Як вважає Натія Сескурія, попри те, що Туреччина, Болгарія та Румунія є членами НАТО, альянс не мав послідовної стратегії в регіоні. І лише останні документи альянсу, такі як нова стратегія, ухвалена цього року, врешті визнала значення цього регіону в загальній стратегії НАТО. Вона вважає, що рішення президента Байдена продати Туреччині літаки F16 допоможуть послабити напругу між союзниками і покращить співпрацю між чорноморськими членами НАТО. Також, у звіті, який готує Центр аналізу європейської політики, йтиметься про довгострокову підтримку країн чорноморського регіону, які не є членами альянсу – України та Грузії, чиєму існуванню загрожує російська політика в регіоні.
На думку колишнього генерала Бена Годжеса, діяльність Росії в Чорноморському регіоні не припиниться і матиме серйозні наслідки для Сполучених Штатів, НАТО та європейської безпеки. Тому у відповідь Захід має розробити комплексну стратегію забезпечення довгострокового майбутнього регіону. Тому він підтримує кроки сенаторів Джін Шахін і Міта Ромні, які у липні оприлюднили новий двопартійний законопроект про створення стратегії США у Чорноморському регіоні.
Українська дослідниця Іванна Кузь наголошує на тому, що така пропозиція в американському Конгресі висловлюється вперше, і вона важлива тим, що допомога, яку зараз надають регіону США, і в першу чергу Україні, буде оформлена в довгострокову стратегію, що включає економічну співпрацю, торгівлю, енергетичну співпрацю, а тому виходить за межі суто військових питань.
Дослідниця наголосила на тому, що важливо також боротися з російською дезінформацією в регіоні, а також дезінформацією про регіон – американським політикам буде потрібно доносити його важливість для американських виборців та платників податків. «Відверто кажучи, не завжди було просто пояснювати, чому потрібно було допомагати Україні, а у випадку цілого регіону це буде ще складніше завдання», – вважає Кузь.
Говорячи про рекомендації Центру аналізу європейської політики, колишній генерал Бен Годжес каже, що значна їхня частина стосуватиметься НАТО, адже альянс не використовує всіх свої можливостей в регіоні, які надає йому Конвенція Монтре щодо проходу в Чорне море кораблів інших держав, які не належать до регіону. Також, на його думку, нинішня війна в Україні показала, наскільки сильно регіон потребує протиракетної оборони – не лише для критичних об’єктів інфраструктури, але і для захисту цивільного населення.
Аналітик Стівен Горрелл попереджає, що рано чи пізно гучнішими стануть голоси про те, що Захід має подбати про себе більше і менше займатися проблеми віддалених регіонів, яким для більшості країн НАТО є Чорноморський регіон.
«Вже зараз ми бачимо, що навіть зброя, яку передають зі складів, стає проблемою для багатьох членів НАТО. Постане питання, як поповнити запаси в середньо і довгостроковій перспективі», – каже Горрелл.
Тому, на його думку, яку поділяють автори звіту, який з’явиться наприкінці цього місяця, є «справжні довгострокові зобов’язання» щодо регіону з боку НАТО, очолити які мають Сполучені Штати.

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що провів розмову з директоркою-розпорядницею Міжнародного валютного фонду Крісталіною Ґеорґієвою 13 вересня.
«Подякував за виділені $1,4 мільярда додаткової підтримки. Обговорили майбутню співпрацю задля зміцнення фінансової стабільності України», – прокоментував Зеленський у своєму твітері.

Сама Ґеорґієва назвала «відмінною» розмову з президентом України.
«Ми обговорили, як МВФ може надалі підтримувати Україну, та погодилися шукати шляхи наростити нашу фінансову та політичну взаємодію з Україною з використанням всіх доступних нам інструментів», – повідомила очільниця МВФ.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль на початку вересня заявив на зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, що одним із пріоритетів для України є домовитися про старт нової великої програми співпраці з МВФ.

В очікуванні контрнаступу українських військ російські сили не переміщували підкріплення зі сходу або півдня, а моральний стан російських сил дуже низький. Про це повідомив ЗМІ високопосадовець Пентагону під час брифінгу в понеділок, 29 серпня.

Ми бачимо, що співвідношення чисельності українських та російських сил на півдні стало значно більш паритетним. Українські сили слідують військовій доктрині та розуміють, що для атаки потрібно більше сил ніж потрібно для оборони.

«Ми бачили чимало звітів, у яких говорилося про моральний стан російських військових. […] Їх моральний стан жалюгідний в Херсонській області», – заявив високопосадовець Міноборони США. На думку представників Пентагону, в Росії «навряд чи вийде» зібрати армію з 1,15 мільйона військових: «В Росії історично не виходило збирати особовий склад армії, відповідно до їх цілей».
«Ми бачимо, що співвідношення чисельності українських та російських сил на півдні стало значно більш паритетним. Українські сили слідують військовій доктрині та розуміють, що для атаки потрібно більше сил, ніж потрібно для оборони», – заявив високопосадовець Пентагону.
Під час брифінгу не прокоментували подробиці щодо заяв українського військового керівництва про контрнаступ, додавши, що буде відомо більше інформації протягом наступних 24-36 годин.
«Чи українські сили в наступі? Так. Чи це контрнаступ? Не знаю. Ми бачили певні наступальні дії в Херсонські області протягом минулих кількох тижнів», – додає представник Пентагону.
Коментуючи ситуацію із ЗАЕС, високопосадовець Пентагону зауважив, що американські вчені, які стежать за ситуацією із радіацією навколо станції, «поки що не помітили жодних ознак підвищеного або аномального рівня радіації».
Нагадаємо, що керівниця об’єднаного прес-центру Сил оборони України “Південь” Наталія Гуменюк повідомила в понеділок в коментарі для Hromadske, що сили оборони України перейшли в наступ в деяких напрямках.
Під час брифінгу для преси вона підтвердила новину і закликала набратись терпіння. «Найголовніше, що треба знати: будь-яка військова операція потребує тиші. Те, що такий ажіотаж викликає будь-яка новина з фронту, це дуже неправильно. Наразі в умовах гібридної війни треба усвідомлювати, що будь-які дії, навіть якщо вони дуже надихають, мають провестися і мати логічне завершення. Тільки тоді вони будуть результативними. Новина є, вона всіх надихнула, далі треба набратися терпіння».
Дивіться також: Реакція Заходу на заяви України про контрнаступ. ЧАС-ТАЙМ