Голос Америки | NLight DC++
Голос Америки | NLight DC++

Голос Америки

ЄС може незабаром ввести ембарго проти російської нафти, – голова Єврокомісії

Сполучені Штати відзначили відданість та рішучість Австралії у наданні підтримки України після російської вторгнення в країну 24 квітня.
«Президент Байден підтвердив свою непохитну підтримку альянсу США та Австралії та відданість його подальшому зміцненню. Він високо оцінив рішучу підтримку Австралією України після вторгнення Росії, і лідери погодилися з важливістю подальшої солідарності, зокрема для того, щоб подібна подія ніколи не повторилася в Індо-Тихоокеанському регіоні», – йдеться у заяві Білого дому за результатами зустрічі президента США із прем’єр-міністром Австралії Ентоні Альбанезе в Токіо.
Цієї суботи, 21 травня, в Австралії відбулися загальнонаціональні вибори, на яких перемогла опозиційна Лейбористська партія. Прем’єр- міністр Скотт Моррісон, який представляє Ліберальну партію, визнав свою поразку. У заяві Білого дому з приводу зустрічі з новим прем’єром також висловлюється вдячність за його рішення приїхати на саміт в Японію у перший день на роботі.
За день до виборів в Австралії з’явилася інформація про надання урядом країни додаткової допомоги Україні.
«Уряд Австралії надає подальшу підтримку народу України, передаючи уряду України 14 бронетранспортерів (БТР) M113 і ще 20 захищених транспортних засобів Bushmaster», – написав на своїй сторінці на тої час міністр оборони, а тепер – один із претендентів в лідери опозиції Австралії Пітер Даттон.
Також, зазначив він, уряд від імені Управління з радіаційного захисту та ядерної безпеки Австралії доставить 60 піддонів медичних товарів, три палети обладнання для радіаційного моніторингу та засобів індивідуального захисту.
«Нова підтримка України в розмірі 60,9 мільйона доларів США (14 БТР коштують 12 мільйонів доларів, а 20 PMV – 48,9 мільйона доларів) збільшують загальний внесок Австралії на сьогодні до понад 285 мільйонів доларів», – написав міністр. (Йдеться про австралійські долари – ред).
Він зазначив, що уряд Австралії буде визначати можливості для подальшої військової допомоги Україні, та знову закликав Росію «припинити своє неспровоковане, несправедливе та незаконне вторгнення в Україну».
В повідомленні також йдеться, що більше деталей щодо допомоги, наданій на прямий запит українського уряду та партнерів, та шляхів її постачання, уряд розголошувати не буде.
За словами посла України в Австралії Василя Мирошниченко, хоча робота над виділенням цієї допомоги велася і у посольстві не сумнівалися, що Україна її отримує, те, що це сталося за день до виборів, стало приємною несподіванкою.
«Коли оголошується вибори, наступає так званий «care-taker» (період опіки – ред). період, який триває 6-7 тижнів. У цей час будь-яке рішення уряду має бути погоджене з опозицією», – пояснив він.
Він припустив, що лейбористи, які виграли вибори, могли затягнути цей процес – не тому, що вони не підтримують Україну, а виключно із питань внутрішньополітичної боротьби. У цьому разі Україна отримала б цей транш через три-чотири тижні, оскільки новий уряд треба ще сформувати, а потім – увійти в курс справ.
«Тепер при будь-якій взаємодії з ними в наступні пару тижнів ми будемо просити більше, тому що лейбористам потрібно показати, що вони також віддані підтримці України», – сказав посол.
За його словами, як серед політиків, так й звичайних австралійців існує величезна підтримка Україні.
Дивіться також: Студія Вашингтон. Яка військова допомога США вже вирушила в Україну?

Це сталося в останній момент. Подробиці про австралійську допомогу від посла України

Сполучені Штати відзначили відданість та рішучість Австралії у наданні підтримки України після російської вторгнення в країну 24 квітня.
«Президент Байден підтвердив свою непохитну підтримку альянсу США та Австралії та відданість його подальшому зміцненню. Він високо оцінив рішучу підтримку Австралією України після вторгнення Росії, і лідери погодилися з важливістю подальшої солідарності, зокрема для того, щоб подібна подія ніколи не повторилася в Індо-Тихоокеанському регіоні», – йдеться у заяві Білого дому за результатами зустрічі президента США із прем’єр-міністром Австралії Ентоні Альбанезе в Токіо.
Цієї суботи, 21 травня, в Австралії відбулися загальнонаціональні вибори, на яких перемогла опозиційна Лейбористська партія. Прем’єр- міністр Скотт Моррісон, який представляє Ліберальну партію, визнав свою поразку. У заяві Білого дому з приводу зустрічі з новим прем’єром також висловлюється вдячність за його рішення приїхати на саміт в Японію у перший день на роботі.
За день до виборів в Австралії з’явилася інформація про надання урядом країни додаткової допомоги Україні.
«Уряд Австралії надає подальшу підтримку народу України, передаючи уряду України 14 бронетранспортерів (БТР) M113 і ще 20 захищених транспортних засобів Bushmaster», – написав на своїй сторінці на тої час міністр оборони, а тепер – один із претендентів в лідери опозиції Австралії Пітер Даттон.
Також, зазначив він, уряд від імені Управління з радіаційного захисту та ядерної безпеки Австралії доставить 60 піддонів медичних товарів, три палети обладнання для радіаційного моніторингу та засобів індивідуального захисту.
«Нова підтримка України в розмірі 60,9 мільйона доларів США (14 БТР коштують 12 мільйонів доларів, а 20 PMV – 48,9 мільйона доларів) збільшують загальний внесок Австралії на сьогодні до понад 285 мільйонів доларів», – написав міністр. (Йдеться про австралійські долари – ред).
Він зазначив, що уряд Австралії буде визначати можливості для подальшої військової допомоги Україні, та знову закликав Росію «припинити своє неспровоковане, несправедливе та незаконне вторгнення в Україну».
В повідомленні також йдеться, що більше деталей щодо допомоги, наданій на прямий запит українського уряду та партнерів, та шляхів її постачання, уряд розголошувати не буде.
За словами посла України в Австралії Василя Мирошниченко, хоча робота над виділенням цієї допомоги велася і у посольстві не сумнівалися, що Україна її отримує, те, що це сталося за день до виборів, стало приємною несподіванкою.
«Коли оголошується вибори, наступає так званий «care-taker» (період опіки – ред). період, який триває 6-7 тижнів. У цей час будь-яке рішення уряду має бути погоджене з опозицією», – пояснив він.
Він припустив, що лейбористи, які виграли вибори, могли затягнути цей процес – не тому, що вони не підтримують Україну, а виключно із питань внутрішньополітичної боротьби. У цьому разі Україна отримала б цей транш через три-чотири тижні, оскільки новий уряд треба ще сформувати, а потім – увійти в курс справ.
«Тепер при будь-якій взаємодії з ними в наступні пару тижнів ми будемо просити більше, тому що лейбористам потрібно показати, що вони також віддані підтримці України», – сказав посол.
За його словами, як серед політиків, так й звичайних австралійців існує величезна підтримка Україні.
Дивіться також: Студія Вашингтон. Яка військова допомога США вже вирушила в Україну?

Брифінг Голосу Америки. Урсула фон дер Ляєн: Росія шантажує світ харчами

Брифінг Голосу Америки. Президентка Єврокомісії на форумі в Давосі заявила, що Росія шантажує світ харчами. Тим часом шляхи вирішення глобальної продовольчої кризи обговорили Ентоні Блінкен та Дмитро Кулеба. Говоримо про це та більше.

Блінкен і Кулеба обговорили варіанти експорту українського зерна

Сполучені Штати відзначили відданість та рішучість Австралії у наданні підтримки України після російської вторгнення в країну 24 квітня.
«Президент Байден підтвердив свою непохитну підтримку альянсу США та Австралії та відданість його подальшому зміцненню. Він високо оцінив рішучу підтримку Австралією України після вторгнення Росії, і лідери погодилися з важливістю подальшої солідарності, зокрема для того, щоб подібна подія ніколи не повторилася в Індо-Тихоокеанському регіоні», – йдеться у заяві Білого дому за результатами зустрічі президента США із прем’єр-міністром Австралії Ентоні Альбанезе в Токіо.
Цієї суботи, 21 травня, в Австралії відбулися загальнонаціональні вибори, на яких перемогла опозиційна Лейбористська партія. Прем’єр- міністр Скотт Моррісон, який представляє Ліберальну партію, визнав свою поразку. У заяві Білого дому з приводу зустрічі з новим прем’єром також висловлюється вдячність за його рішення приїхати на саміт в Японію у перший день на роботі.
За день до виборів в Австралії з’явилася інформація про надання урядом країни додаткової допомоги Україні.
«Уряд Австралії надає подальшу підтримку народу України, передаючи уряду України 14 бронетранспортерів (БТР) M113 і ще 20 захищених транспортних засобів Bushmaster», – написав на своїй сторінці на тої час міністр оборони, а тепер – один із претендентів в лідери опозиції Австралії Пітер Даттон.
Також, зазначив він, уряд від імені Управління з радіаційного захисту та ядерної безпеки Австралії доставить 60 піддонів медичних товарів, три палети обладнання для радіаційного моніторингу та засобів індивідуального захисту.
«Нова підтримка України в розмірі 60,9 мільйона доларів США (14 БТР коштують 12 мільйонів доларів, а 20 PMV – 48,9 мільйона доларів) збільшують загальний внесок Австралії на сьогодні до понад 285 мільйонів доларів», – написав міністр. (Йдеться про австралійські долари – ред).
Він зазначив, що уряд Австралії буде визначати можливості для подальшої військової допомоги Україні, та знову закликав Росію «припинити своє неспровоковане, несправедливе та незаконне вторгнення в Україну».
В повідомленні також йдеться, що більше деталей щодо допомоги, наданій на прямий запит українського уряду та партнерів, та шляхів її постачання, уряд розголошувати не буде.
За словами посла України в Австралії Василя Мирошниченко, хоча робота над виділенням цієї допомоги велася і у посольстві не сумнівалися, що Україна її отримує, те, що це сталося за день до виборів, стало приємною несподіванкою.
«Коли оголошується вибори, наступає так званий «care-taker» (період опіки – ред). період, який триває 6-7 тижнів. У цей час будь-яке рішення уряду має бути погоджене з опозицією», – пояснив він.
Він припустив, що лейбористи, які виграли вибори, могли затягнути цей процес – не тому, що вони не підтримують Україну, а виключно із питань внутрішньополітичної боротьби. У цьому разі Україна отримала б цей транш через три-чотири тижні, оскільки новий уряд треба ще сформувати, а потім – увійти в курс справ.
«Тепер при будь-якій взаємодії з ними в наступні пару тижнів ми будемо просити більше, тому що лейбористам потрібно показати, що вони також віддані підтримці України», – сказав посол.
За його словами, як серед політиків, так й звичайних австралійців існує величезна підтримка Україні.
Дивіться також: Студія Вашингтон. Яка військова допомога США вже вирушила в Україну?

Байден у наступні дні отримає рекомендації від міністерств щодо наступних кроків відносно 40-мільярдного пакету допомоги Україні – Салліван

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.
Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.
Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують – Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.
Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?
Браян Стерн: Project Dynamo – «Проект Дайнамо» – це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.
Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?
Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.
З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.
Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.
У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.
Скільки людей вам вдалось врятувати?
Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, – ми звертаємо більше уваги.Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

Байден обговорюватиме з Моді Україну та вплив брутального вторгнення Росії в Україну – Салліван

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.
Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.
Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують – Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.
Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?
Браян Стерн: Project Dynamo – «Проект Дайнамо» – це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.
Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?
Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.
З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.
Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.
У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.
Скільки людей вам вдалось врятувати?
Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, – ми звертаємо більше уваги.Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

Байден розпочав візит до Японії, на порядку денному – протидія Китаю

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.
Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.
Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують – Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.
Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?
Браян Стерн: Project Dynamo – «Проект Дайнамо» – це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.
Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?
Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.
З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.
Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.
У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.
Скільки людей вам вдалось врятувати?
Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, – ми звертаємо більше уваги.Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

Як колишні військовики США з Project Dynamo рятують людей з охоплених війною частин України

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.
Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.
Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують – Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.
Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?
Браян Стерн: Project Dynamo – «Проект Дайнамо» – це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.
Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?
Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.
З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.
Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.
У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.
Скільки людей вам вдалось врятувати?
Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, – ми звертаємо більше уваги.Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

Держсектар Блінкен та міністерка у справах Європи та закордонних справ Франції Колонна погодились продовжувати непохитну підтримку України

Понад 20 російських пропускних пунктів, 18 годин швидкісної їзди дорогами України, ночівля на конспіративній квартирі – й американський громадянин Кирило Александров із сім’єю дістався до Польщі. 2 квітня 27-річного Александрова, звинуваченого у шпигунстві, його дружину-українку та тещу, які жили на Херсонщині, арештували російські військовики й утримували понад місяць.
Силову операцію із визволення Александрова, а також сотні інших місій із порятунку людей різного віку й різної національності, що опинились у небезпеці, проводить приватна організація Project Dynamo.
Навіщо вони ризикують власним життям, витягаючи людей із охоплених війною районів України, а також про те, чого вони зараз найбільше потребують – Голосу Америки розповів Браян Стерн, ветеран американської армії та співзасновник організації.
Голос Америки: Як ви почали рятувати людей?
Браян Стерн: Project Dynamo – «Проект Дайнамо» – це неприбуткова, фінансована донорами міжнародна організація з порятунку, сформована у серпні 2021 у відповідь на виведення військ (США та союзників – ГА) з Афганістану. Ми виконували операції там і продовжуємо це робити – ми не переключились на Україну, а розширили свою діяльність на Україну.
Коли ви почали здійснювати свої операції в Україні?
Ми почали працювати в Україні, коли росіяни почали накопичувати свої сили на кордонах України. Один з наших донорів, який щедро допомагав нам із місіями в Афганістані, спитав, чи ми поїдемо в Україну. Я сказав, що ми це розглядали, але не дуже-то планували. Він сказав: «Я не знаю нікого в Афганістані і я все одно був радий вам допомогти, а в Україні у мене є бізнес і багато українських друзів. Чи ви думаєте, що «Дайнамо» туди поїде?»

Ми подумали про це. Ми були дуже успішними в Афганістані, робили те, що більше ніхто не міг. Моя команда у США й Канаді були першими у багатьох речах в Афганістані. Але насправді коли ми потрапили до Афганістану, з точки зору рятувальної місії все вже було складно, було дуже погано.
З Україною ми мали можливість поїхати туди до війни. Як у Біблії із ковчегом Ноя до потопу. Це те, як ми собі про це подумали. Що як ми дістанемось туди до початку війни? Але раптом і не буде війни, ми сподівались, що не буде війни. Але виявилось, що ми були праві.
Ми здійснили свою першу рятувальну місію, коли перші ракети впали у Києві 24 лютого, ми почали першу операцію за годину після того, а ще півтори години потому вже виїжджали з міста. Ми були готові. Ніхто не знав, якою виявиться війна.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

Здається, це було так давно, наче війна триває роками. Але насправді це лише кілька місяців, що за воєнними стандартами – швидко. Тож ми не знали, чи ми зможемо полетіти, чи буде закрито авіапростір, чи це буде лише схід, південь чи вся країна.
У нас було багато ідей, тож ми розбудували інфраструктуру – фізичну та у плані людей, ми знайшли людей, місця, транспорт, всі речі – до того, як все почалось, сподіваючись, що нам ніколи не потрібно буде це використати. Тож відтоді ми оперуємо там кожен, кожен день.
Скільки людей вам вдалось врятувати?
Близько 700. Це різні люди, немовлята, старші люди, вагітні жінки, люди, яким закидають те, що вони «американські шпигуни». Ми рятуємо не лише американців. Зокрема, ми врятували родину, яку до того ми евакуювали з Афганістану до України, а тепер – ми вивезли їх до Швейцарії.

“;
//parse XFBML, because it is not nativelly working onload
if (!fbParse()) {
var c = 0,
FBParseTimer = window.setInterval(function () {
c++;
if (fbParse())
clearInterval(FBParseTimer);
if (c === 20) { //5s max
thisSnippet.innerHTML = “Facebook API failed to initialize.”;
clearInterval(FBParseTimer);
}
}, 250);
}
}
};
thisSnippet.className = “facebookSnippetProcessed”;
if (d.readyState === “uninitialized” || d.readyState === “loading”)
window.addEventListener(“load”, render);
else //liveblog, ajax
render();
})(document);

У нас були ізраїльські громадяни, ветерани війни, діти, собаки, коти, ми навіть врятували папугу, який був у чоловіка, якого ми витягли.Ми думаємо про те, як вивезти із небезпечних зон якомога більше людей. Ми не автобусні перевезення, тож якщо вам потрібно доїхати зі Львова до кордону, то це не те, що ми робимо. Ми робимо складні речі.Ми пріоритизуємо залежно від обставин, це може бути що завгодно, це може бути локація. Якщо це Маріуполь, якщо це звинувачення у шпигунстві, – ми звертаємо більше уваги.Передусім, ми допомагаємо немовлятам і дітям. В Україні багато дітей, народжених від сурогатних матерів. У них немає паспорту, й їхні батьки не з ними. У нас було дуже, дуже багато таких випадків.

Ердоган поговорив з лідерами Швеції та Фінляндії про їхні заявки на вступ до НАТО

Президент Туреччини Реджеп Ердоган провів телефонні переговори із лідерами Швеції та Фінляндії в суботу, 21 травня. Він також говорив із генеральним секретарем НАТО.
Ердоган повторив своє занепокоєння що Швеція та Фінляндія буцімто підтримують терористичні організації. Туреччина заявляє про те, що в Швеції і Фінляндії переховуються люди, пов’язані з Робочою Партією Курдистану (РПК), яку Анкара, а також США і ЄС вважають терористичним угрупованням.
За словами Ердогана, Туреччина очікує від Швеції конкретних кроків для вирішення проблем. Він також заявив, що очікує зняття Швецією ембарго на експорт зброї, накладеного на Туреччину після вторгнення країни в Сирію в 2019 році. Прем’єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон заявила, що вдячна за телефонну розмову і сподівається на зміцнення двосторонніх відносин із Туреччиною: «Швеція вітає можливість співпраці у боротьбі з міжнародним тероризмом, а також підтримує внесення РПК до списку терористів», – наголосила Андерссон.
Ердоган висловив занепокоєння щодо «відсутності боротьби із терористичними організаціями» і у ромові з президентом Фінляндії Саулі Нійністе. Президент Фінляндії заявив, що провів «відкриті й прямі» переговори з Ердоганом і погодився продовжити тісний діалог.
Нагадаємо, що раніше після зустрічі голів МЗС країн НАТО у Берліні 15 травня держсекретар США Ентоні Блінкен висловив рішучу впевненість, що Фінляндія та Швеція будуть прийняті до Альянсу, попри деякі заперечення Анкари.
18 травня Швеція та Фінляндія подали заявки на членство в НАТО. Цей крок привітав президент США Джо Байден, прем’єр-мініcтр Канади, лідери інших країн.
Очікуються, як повідомляв Голос Америки, що процес схвалення заявок може тривати кілька тижнів, а тоді, у разі згоди представників усіх 30-ти країн – членів НАТО, має відбутися підписання протоколу про вступ.
Далі країни альянсу повинні ратифікувати документи, що може тривати кілька місяців, але деякі країни вже заявили, що прагнутимуть завершити ратифікацію до того, як парламенти розійдуться на літні канікули.
Важливим етапом у процесі вступу Фінляндії та Швеції в НАТО буде планований на кінець червня саміт альянсу у Мадриді в Іспанії.
Дивіться також: Швеція, Фінляндія та НАТО: чого чекати далі. Відео