Голос Америки: Україна | NLight DC++
Голос Америки: Україна | NLight DC++

Голос Америки: Україна

Голова штабу ВПС США: дивно, що Росія не змогла подолати власні системи в Україні

Росія готувалася до війни в Україні, не лише збираючи військо, але і готуючи громадську думку до вторгненя, сказала віце-президентка Єврокомісії Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.
За даними, які вона навела у своєму виступі під назвою «Стійкість демократії – наша відповідь на дезінформацію в цифрову епоху», за три місяці перед початком війни проти України, Росія шукала приводи і створювала відповідний наратив.
«Вживання слова «геноцид» зросло напередодні вторгненя на 500%, а слова «наци» на 290%», – повідомила висока представниця ЄС, виступаючи під час Форуму ЄС-США щодо оборони та майбутнього.
Росіяни активно використовують соціальні медіа та проксі – медіа-платформи, чи групи, які поширюють їхні месиджі. Тож маніпуляція інформацією, яку здійснює інша країна, потенційно, може мати ще більш руйнівні наслідки для демократії, ніж війна, яка ведеться звичайною зброєю на полі бою, сказала Вєра Юрова.
«Ми зараз бачимо, як маніпуляція інформацією та втручання з боку іноземної держави використовується як стратегічний інструмент, і як він використовується для підтримки російського вторгнення в Україні, для того, щоб отримати міжнародну підтримку та відвернення уваги від її порушення міжнародного права», – сказала Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.

«Якщо ми будемо пасивними і не будемо пильнувати, фашизм може повернутися», казала Олбрайт

Юрова пригадала свої розмови з колишньою очільницею американської дипломатії, Мадлен Олбрайт, яка як і Юрова, походила з Чехії, і та попреджала про те, що в Росії народжується фашизм, який звинувачує у фашизмі всіх інших, і цією маніпуляцією намагається прикрити власні діяння.
Тоді Олбрайт, яка пережила Другу світову війну та втекала до Америки від двох тоталітарних режимів у Європі, написала про це у книжці, але було багато тих, хто сумнівався, думав, що фашизм залишився у минулому, і багато речей, які характеризують нинішню Росію не збігаються з підручниковими визначеннями, то треба довіряти своїм відчуттям, що базуються на досвіді, а не підручнику.
«Мадлен Олбрайт мала рацію, ми маємо вірити нашим очам і вухам, а не підручнику – ми маємо вірити тому, що ми бачимо в Ірпені та Бучі, що говорять мільйони біженців та десятки тисяч людей, які втратили своїх рідних», – говорить Юрова.

Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації

Нині маніпулювати інформацією простіше і дешевше, пояснює вона. У час цифрових медіа та соціальних мереж дезінформація є ще небезпечнішою, ніж в той час, коли комуністичні режими намагалися контролювати всі джерела інформації, для того, щоб почути правдиві новини потрібно було пробиратися крізь ефірні шуми, щоб почути «Голос Америки», говорить Юрова.
Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації. Не лише тому, що ці зусилля вимагають солідарності світових демократій, але і тому що Америка є місцем, звідки походить більшість цифрових інновацій. Бо у світі соціальних медаі неможливо визначити, чи люди говорить з іншою людиною, що має іншу думку, чи це є бот, чи проплачений акаунт, за допомогою якого засцікавлені особи намагається вплинути на громадську думаку.
На думку Юрової, європейці опинилися попереду в усвідомленні нових цифрових небезпек і в тому, що вони почали активно їм протидіяти – стоврювати європейські програми для освіти громадян, зміцнення їхньої стійкості проти дезінформації, а також ухвалювати заходи спрямовані на протидію інформаційній маніпуляції з боку іноземних держав.
Зокрема, ЄС ухвалив Закон про цифрові послуги, згідно з яким «те, що є незаконним оффлайн, є так само незаконним онлайн».
«Свобода слова не є абстолютною – ні в Європі, ні у США. Обмеження стосуються шахрайства, дитячої порнографії, закликів до насильства, чи комерційних послань, не кажучи вже про наклеп», – наголосила Юрова.
При цьому вона сказала, що існує тонка межа між дезінформацією та брехнею, яка сама по собі не є поза законом. Так само, як і висловлювати свої думки, навіть якщо вони є непоінформовані, не є незаконним. Ідеться про намір завдати шкоди, і це те, проти чого спрямовано європейське законодавство, сказала вона.
Так само, як і вільний ринок, який для свого існування потребує закони, так і цифрове середовище вимагає правил, вважає представниця ЄС. Вона навела приклад Європи, де минулого тижня було створено Кодекс практики щодо дезінформації. Це – рух зсередини цифрового співтовариства, до якого, за словами Юрової, великі платформи в Європі вже долучилися, і тепер вона запрошує, щоб долучилися і американські.
Представниця ЄС говорить, що в європейському підході немає механічного застосування правил – до уваги беруться три складові: áктори, поведінки та наслідки. Метою цих заходів є позбавити влади зловмисників та зупинити цифрові платформи від заробляння грошей на маніпуляціях. Бо зараз маніпуляції є фінансово вигідними – люди їх поширюють, а платформи заохочують таке поширення. Нині платформи будуть стежити за тим, як викорстовуються, чи зловживаються їхні алгоритми. А споживачі будуть мати більше контролю над тим, що вони бачать у своїй стрічці новин.
Повертаючись до теми України, Юрова сказала, що цей наочний приклад – не єдиний, який спонукає західні країни краще захистити свою демократію в сфері цифрових технологій, будуть інші виклики, наприклад дезінформація про ковід, і до наступних потрібно готуватися зараз та розвивати співпрацю між ЄС і США.

Інформаційна війна РФ проти України – найяскравіший, але не єдиний приклад небезпеки дезінформації – віце-президентка Єврокомісії 

Росія готувалася до війни в Україні, не лише збираючи військо, але і готуючи громадську думку до вторгненя, сказала віце-президентка Єврокомісії Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.
За даними, які вона навела у своєму виступі під назвою «Стійкість демократії – наша відповідь на дезінформацію в цифрову епоху», за три місяці перед початком війни проти України, Росія шукала приводи і створювала відповідний наратив.
«Вживання слова «геноцид» зросло напередодні вторгненя на 500%, а слова «наци» на 290%», – повідомила висока представниця ЄС, виступаючи під час Форуму ЄС-США щодо оборони та майбутнього.
Росіяни активно використовують соціальні медіа та проксі – медіа-платформи, чи групи, які поширюють їхні месиджі. Тож маніпуляція інформацією, яку здійснює інша країна, потенційно, може мати ще більш руйнівні наслідки для демократії, ніж війна, яка ведеться звичайною зброєю на полі бою, сказала Вєра Юрова.
«Ми зараз бачимо, як маніпуляція інформацією та втручання з боку іноземної держави використовується як стратегічний інструмент, і як він використовується для підтримки російського вторгнення в Україні, для того, щоб отримати міжнародну підтримку та відвернення уваги від її порушення міжнародного права», – сказала Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.

«Якщо ми будемо пасивними і не будемо пильнувати, фашизм може повернутися», казала Олбрайт

Юрова пригадала свої розмови з колишньою очільницею американської дипломатії, Мадлен Олбрайт, яка як і Юрова, походила з Чехії, і та попреджала про те, що в Росії народжується фашизм, який звинувачує у фашизмі всіх інших, і цією маніпуляцією намагається прикрити власні діяння.
Тоді Олбрайт, яка пережила Другу світову війну та втекала до Америки від двох тоталітарних режимів у Європі, написала про це у книжці, але було багато тих, хто сумнівався, думав, що фашизм залишився у минулому, і багато речей, які характеризують нинішню Росію не збігаються з підручниковими визначеннями, то треба довіряти своїм відчуттям, що базуються на досвіді, а не підручнику.
«Мадлен Олбрайт мала рацію, ми маємо вірити нашим очам і вухам, а не підручнику – ми маємо вірити тому, що ми бачимо в Ірпені та Бучі, що говорять мільйони біженців та десятки тисяч людей, які втратили своїх рідних», – говорить Юрова.

Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації

Нині маніпулювати інформацією простіше і дешевше, пояснює вона. У час цифрових медіа та соціальних мереж дезінформація є ще небезпечнішою, ніж в той час, коли комуністичні режими намагалися контролювати всі джерела інформації, для того, щоб почути правдиві новини потрібно було пробиратися крізь ефірні шуми, щоб почути «Голос Америки», говорить Юрова.
Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації. Не лише тому, що ці зусилля вимагають солідарності світових демократій, але і тому що Америка є місцем, звідки походить більшість цифрових інновацій. Бо у світі соціальних медаі неможливо визначити, чи люди говорить з іншою людиною, що має іншу думку, чи це є бот, чи проплачений акаунт, за допомогою якого засцікавлені особи намагається вплинути на громадську думаку.
На думку Юрової, європейці опинилися попереду в усвідомленні нових цифрових небезпек і в тому, що вони почали активно їм протидіяти – стоврювати європейські програми для освіти громадян, зміцнення їхньої стійкості проти дезінформації, а також ухвалювати заходи спрямовані на протидію інформаційній маніпуляції з боку іноземних держав.
Зокрема, ЄС ухвалив Закон про цифрові послуги, згідно з яким «те, що є незаконним оффлайн, є так само незаконним онлайн».
«Свобода слова не є абстолютною – ні в Європі, ні у США. Обмеження стосуються шахрайства, дитячої порнографії, закликів до насильства, чи комерційних послань, не кажучи вже про наклеп», – наголосила Юрова.
При цьому вона сказала, що існує тонка межа між дезінформацією та брехнею, яка сама по собі не є поза законом. Так само, як і висловлювати свої думки, навіть якщо вони є непоінформовані, не є незаконним. Ідеться про намір завдати шкоди, і це те, проти чого спрямовано європейське законодавство, сказала вона.
Так само, як і вільний ринок, який для свого існування потребує закони, так і цифрове середовище вимагає правил, вважає представниця ЄС. Вона навела приклад Європи, де минулого тижня було створено Кодекс практики щодо дезінформації. Це – рух зсередини цифрового співтовариства, до якого, за словами Юрової, великі платформи в Європі вже долучилися, і тепер вона запрошує, щоб долучилися і американські.
Представниця ЄС говорить, що в європейському підході немає механічного застосування правил – до уваги беруться три складові: áктори, поведінки та наслідки. Метою цих заходів є позбавити влади зловмисників та зупинити цифрові платформи від заробляння грошей на маніпуляціях. Бо зараз маніпуляції є фінансово вигідними – люди їх поширюють, а платформи заохочують таке поширення. Нині платформи будуть стежити за тим, як викорстовуються, чи зловживаються їхні алгоритми. А споживачі будуть мати більше контролю над тим, що вони бачать у своїй стрічці новин.
Повертаючись до теми України, Юрова сказала, що цей наочний приклад – не єдиний, який спонукає західні країни краще захистити свою демократію в сфері цифрових технологій, будуть інші виклики, наприклад дезінформація про ковід, і до наступних потрібно готуватися зараз та розвивати співпрацю між ЄС і США.

9 брехливих тверджень Росії назвав Державний департамент США

Росія готувалася до війни в Україні, не лише збираючи військо, але і готуючи громадську думку до вторгненя, сказала віце-президентка Єврокомісії Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.
За даними, які вона навела у своєму виступі під назвою «Стійкість демократії – наша відповідь на дезінформацію в цифрову епоху», за три місяці перед початком війни проти України, Росія шукала приводи і створювала відповідний наратив.
«Вживання слова «геноцид» зросло напередодні вторгненя на 500%, а слова «наци» на 290%», – повідомила висока представниця ЄС, виступаючи під час Форуму ЄС-США щодо оборони та майбутнього.
Росіяни активно використовують соціальні медіа та проксі – медіа-платформи, чи групи, які поширюють їхні месиджі. Тож маніпуляція інформацією, яку здійснює інша країна, потенційно, може мати ще більш руйнівні наслідки для демократії, ніж війна, яка ведеться звичайною зброєю на полі бою, сказала Вєра Юрова.
«Ми зараз бачимо, як маніпуляція інформацією та втручання з боку іноземної держави використовується як стратегічний інструмент, і як він використовується для підтримки російського вторгнення в Україні, для того, щоб отримати міжнародну підтримку та відвернення уваги від її порушення міжнародного права», – сказала Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.

«Якщо ми будемо пасивними і не будемо пильнувати, фашизм може повернутися», казала Олбрайт

Юрова пригадала свої розмови з колишньою очільницею американської дипломатії, Мадлен Олбрайт, яка як і Юрова, походила з Чехії, і та попреджала про те, що в Росії народжується фашизм, який звинувачує у фашизмі всіх інших, і цією маніпуляцією намагається прикрити власні діяння.
Тоді Олбрайт, яка пережила Другу світову війну та втекала до Америки від двох тоталітарних режимів у Європі, написала про це у книжці, але було багато тих, хто сумнівався, думав, що фашизм залишився у минулому, і багато речей, які характеризують нинішню Росію не збігаються з підручниковими визначеннями, то треба довіряти своїм відчуттям, що базуються на досвіді, а не підручнику.
«Мадлен Олбрайт мала рацію, ми маємо вірити нашим очам і вухам, а не підручнику – ми маємо вірити тому, що ми бачимо в Ірпені та Бучі, що говорять мільйони біженців та десятки тисяч людей, які втратили своїх рідних», – говорить Юрова.

Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації

Нині маніпулювати інформацією простіше і дешевше, пояснює вона. У час цифрових медіа та соціальних мереж дезінформація є ще небезпечнішою, ніж в той час, коли комуністичні режими намагалися контролювати всі джерела інформації, для того, щоб почути правдиві новини потрібно було пробиратися крізь ефірні шуми, щоб почути «Голос Америки», говорить Юрова.
Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації. Не лише тому, що ці зусилля вимагають солідарності світових демократій, але і тому що Америка є місцем, звідки походить більшість цифрових інновацій. Бо у світі соціальних медаі неможливо визначити, чи люди говорить з іншою людиною, що має іншу думку, чи це є бот, чи проплачений акаунт, за допомогою якого засцікавлені особи намагається вплинути на громадську думаку.
На думку Юрової, європейці опинилися попереду в усвідомленні нових цифрових небезпек і в тому, що вони почали активно їм протидіяти – стоврювати європейські програми для освіти громадян, зміцнення їхньої стійкості проти дезінформації, а також ухвалювати заходи спрямовані на протидію інформаційній маніпуляції з боку іноземних держав.
Зокрема, ЄС ухвалив Закон про цифрові послуги, згідно з яким «те, що є незаконним оффлайн, є так само незаконним онлайн».
«Свобода слова не є абстолютною – ні в Європі, ні у США. Обмеження стосуються шахрайства, дитячої порнографії, закликів до насильства, чи комерційних послань, не кажучи вже про наклеп», – наголосила Юрова.
При цьому вона сказала, що існує тонка межа між дезінформацією та брехнею, яка сама по собі не є поза законом. Так само, як і висловлювати свої думки, навіть якщо вони є непоінформовані, не є незаконним. Ідеться про намір завдати шкоди, і це те, проти чого спрямовано європейське законодавство, сказала вона.
Так само, як і вільний ринок, який для свого існування потребує закони, так і цифрове середовище вимагає правил, вважає представниця ЄС. Вона навела приклад Європи, де минулого тижня було створено Кодекс практики щодо дезінформації. Це – рух зсередини цифрового співтовариства, до якого, за словами Юрової, великі платформи в Європі вже долучилися, і тепер вона запрошує, щоб долучилися і американські.
Представниця ЄС говорить, що в європейському підході немає механічного застосування правил – до уваги беруться три складові: áктори, поведінки та наслідки. Метою цих заходів є позбавити влади зловмисників та зупинити цифрові платформи від заробляння грошей на маніпуляціях. Бо зараз маніпуляції є фінансово вигідними – люди їх поширюють, а платформи заохочують таке поширення. Нині платформи будуть стежити за тим, як викорстовуються, чи зловживаються їхні алгоритми. А споживачі будуть мати більше контролю над тим, що вони бачать у своїй стрічці новин.
Повертаючись до теми України, Юрова сказала, що цей наочний приклад – не єдиний, який спонукає західні країни краще захистити свою демократію в сфері цифрових технологій, будуть інші виклики, наприклад дезінформація про ковід, і до наступних потрібно готуватися зараз та розвивати співпрацю між ЄС і США.

В Білому домі розповіли про переваги HIMARS на Донбасі, прокоментували можливість наступних поставок

Росія готувалася до війни в Україні, не лише збираючи військо, але і готуючи громадську думку до вторгненя, сказала віце-президентка Єврокомісії Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.
За даними, які вона навела у своєму виступі під назвою «Стійкість демократії – наша відповідь на дезінформацію в цифрову епоху», за три місяці перед початком війни проти України, Росія шукала приводи і створювала відповідний наратив.
«Вживання слова «геноцид» зросло напередодні вторгненя на 500%, а слова «наци» на 290%», – повідомила висока представниця ЄС, виступаючи під час Форуму ЄС-США щодо оборони та майбутнього.
Росіяни активно використовують соціальні медіа та проксі – медіа-платформи, чи групи, які поширюють їхні месиджі. Тож маніпуляція інформацією, яку здійснює інша країна, потенційно, може мати ще більш руйнівні наслідки для демократії, ніж війна, яка ведеться звичайною зброєю на полі бою, сказала Вєра Юрова.
«Ми зараз бачимо, як маніпуляція інформацією та втручання з боку іноземної держави використовується як стратегічний інструмент, і як він використовується для підтримки російського вторгнення в Україні, для того, щоб отримати міжнародну підтримку та відвернення уваги від її порушення міжнародного права», – сказала Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.

«Якщо ми будемо пасивними і не будемо пильнувати, фашизм може повернутися», казала Олбрайт

Юрова пригадала свої розмови з колишньою очільницею американської дипломатії, Мадлен Олбрайт, яка як і Юрова, походила з Чехії, і та попреджала про те, що в Росії народжується фашизм, який звинувачує у фашизмі всіх інших, і цією маніпуляцією намагається прикрити власні діяння.
Тоді Олбрайт, яка пережила Другу світову війну та втекала до Америки від двох тоталітарних режимів у Європі, написала про це у книжці, але було багато тих, хто сумнівався, думав, що фашизм залишився у минулому, і багато речей, які характеризують нинішню Росію не збігаються з підручниковими визначеннями, то треба довіряти своїм відчуттям, що базуються на досвіді, а не підручнику.
«Мадлен Олбрайт мала рацію, ми маємо вірити нашим очам і вухам, а не підручнику – ми маємо вірити тому, що ми бачимо в Ірпені та Бучі, що говорять мільйони біженців та десятки тисяч людей, які втратили своїх рідних», – говорить Юрова.

Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації

Нині маніпулювати інформацією простіше і дешевше, пояснює вона. У час цифрових медіа та соціальних мереж дезінформація є ще небезпечнішою, ніж в той час, коли комуністичні режими намагалися контролювати всі джерела інформації, для того, щоб почути правдиві новини потрібно було пробиратися крізь ефірні шуми, щоб почути «Голос Америки», говорить Юрова.
Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації. Не лише тому, що ці зусилля вимагають солідарності світових демократій, але і тому що Америка є місцем, звідки походить більшість цифрових інновацій. Бо у світі соціальних медаі неможливо визначити, чи люди говорить з іншою людиною, що має іншу думку, чи це є бот, чи проплачений акаунт, за допомогою якого засцікавлені особи намагається вплинути на громадську думаку.
На думку Юрової, європейці опинилися попереду в усвідомленні нових цифрових небезпек і в тому, що вони почали активно їм протидіяти – стоврювати європейські програми для освіти громадян, зміцнення їхньої стійкості проти дезінформації, а також ухвалювати заходи спрямовані на протидію інформаційній маніпуляції з боку іноземних держав.
Зокрема, ЄС ухвалив Закон про цифрові послуги, згідно з яким «те, що є незаконним оффлайн, є так само незаконним онлайн».
«Свобода слова не є абстолютною – ні в Європі, ні у США. Обмеження стосуються шахрайства, дитячої порнографії, закликів до насильства, чи комерційних послань, не кажучи вже про наклеп», – наголосила Юрова.
При цьому вона сказала, що існує тонка межа між дезінформацією та брехнею, яка сама по собі не є поза законом. Так само, як і висловлювати свої думки, навіть якщо вони є непоінформовані, не є незаконним. Ідеться про намір завдати шкоди, і це те, проти чого спрямовано європейське законодавство, сказала вона.
Так само, як і вільний ринок, який для свого існування потребує закони, так і цифрове середовище вимагає правил, вважає представниця ЄС. Вона навела приклад Європи, де минулого тижня було створено Кодекс практики щодо дезінформації. Це – рух зсередини цифрового співтовариства, до якого, за словами Юрової, великі платформи в Європі вже долучилися, і тепер вона запрошує, щоб долучилися і американські.
Представниця ЄС говорить, що в європейському підході немає механічного застосування правил – до уваги беруться три складові: áктори, поведінки та наслідки. Метою цих заходів є позбавити влади зловмисників та зупинити цифрові платформи від заробляння грошей на маніпуляціях. Бо зараз маніпуляції є фінансово вигідними – люди їх поширюють, а платформи заохочують таке поширення. Нині платформи будуть стежити за тим, як викорстовуються, чи зловживаються їхні алгоритми. А споживачі будуть мати більше контролю над тим, що вони бачать у своїй стрічці новин.
Повертаючись до теми України, Юрова сказала, що цей наочний приклад – не єдиний, який спонукає західні країни краще захистити свою демократію в сфері цифрових технологій, будуть інші виклики, наприклад дезінформація про ковід, і до наступних потрібно готуватися зараз та розвивати співпрацю між ЄС і США.

Суд у США скасував обмеження на носіння зброї в Нью-Йорку

Росія готувалася до війни в Україні, не лише збираючи військо, але і готуючи громадську думку до вторгненя, сказала віце-президентка Єврокомісії Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.
За даними, які вона навела у своєму виступі під назвою «Стійкість демократії – наша відповідь на дезінформацію в цифрову епоху», за три місяці перед початком війни проти України, Росія шукала приводи і створювала відповідний наратив.
«Вживання слова «геноцид» зросло напередодні вторгненя на 500%, а слова «наци» на 290%», – повідомила висока представниця ЄС, виступаючи під час Форуму ЄС-США щодо оборони та майбутнього.
Росіяни активно використовують соціальні медіа та проксі – медіа-платформи, чи групи, які поширюють їхні месиджі. Тож маніпуляція інформацією, яку здійснює інша країна, потенційно, може мати ще більш руйнівні наслідки для демократії, ніж війна, яка ведеться звичайною зброєю на полі бою, сказала Вєра Юрова.
«Ми зараз бачимо, як маніпуляція інформацією та втручання з боку іноземної держави використовується як стратегічний інструмент, і як він використовується для підтримки російського вторгнення в Україні, для того, щоб отримати міжнародну підтримку та відвернення уваги від її порушення міжнародного права», – сказала Вєра Юрова, виступаючи у середу на безпековому форумі у Вашингтоні.

«Якщо ми будемо пасивними і не будемо пильнувати, фашизм може повернутися», казала Олбрайт

Юрова пригадала свої розмови з колишньою очільницею американської дипломатії, Мадлен Олбрайт, яка як і Юрова, походила з Чехії, і та попреджала про те, що в Росії народжується фашизм, який звинувачує у фашизмі всіх інших, і цією маніпуляцією намагається прикрити власні діяння.
Тоді Олбрайт, яка пережила Другу світову війну та втекала до Америки від двох тоталітарних режимів у Європі, написала про це у книжці, але було багато тих, хто сумнівався, думав, що фашизм залишився у минулому, і багато речей, які характеризують нинішню Росію не збігаються з підручниковими визначеннями, то треба довіряти своїм відчуттям, що базуються на досвіді, а не підручнику.
«Мадлен Олбрайт мала рацію, ми маємо вірити нашим очам і вухам, а не підручнику – ми маємо вірити тому, що ми бачимо в Ірпені та Бучі, що говорять мільйони біженців та десятки тисяч людей, які втратили своїх рідних», – говорить Юрова.

Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації

Нині маніпулювати інформацією простіше і дешевше, пояснює вона. У час цифрових медіа та соціальних мереж дезінформація є ще небезпечнішою, ніж в той час, коли комуністичні режими намагалися контролювати всі джерела інформації, для того, щоб почути правдиві новини потрібно було пробиратися крізь ефірні шуми, щоб почути «Голос Америки», говорить Юрова.
Представниця Європи закликала до спільних зусиль з Америкою в сфері захисту від дезінформації. Не лише тому, що ці зусилля вимагають солідарності світових демократій, але і тому що Америка є місцем, звідки походить більшість цифрових інновацій. Бо у світі соціальних медаі неможливо визначити, чи люди говорить з іншою людиною, що має іншу думку, чи це є бот, чи проплачений акаунт, за допомогою якого засцікавлені особи намагається вплинути на громадську думаку.
На думку Юрової, європейці опинилися попереду в усвідомленні нових цифрових небезпек і в тому, що вони почали активно їм протидіяти – стоврювати європейські програми для освіти громадян, зміцнення їхньої стійкості проти дезінформації, а також ухвалювати заходи спрямовані на протидію інформаційній маніпуляції з боку іноземних держав.
Зокрема, ЄС ухвалив Закон про цифрові послуги, згідно з яким «те, що є незаконним оффлайн, є так само незаконним онлайн».
«Свобода слова не є абстолютною – ні в Європі, ні у США. Обмеження стосуються шахрайства, дитячої порнографії, закликів до насильства, чи комерційних послань, не кажучи вже про наклеп», – наголосила Юрова.
При цьому вона сказала, що існує тонка межа між дезінформацією та брехнею, яка сама по собі не є поза законом. Так само, як і висловлювати свої думки, навіть якщо вони є непоінформовані, не є незаконним. Ідеться про намір завдати шкоди, і це те, проти чого спрямовано європейське законодавство, сказала вона.
Так само, як і вільний ринок, який для свого існування потребує закони, так і цифрове середовище вимагає правил, вважає представниця ЄС. Вона навела приклад Європи, де минулого тижня було створено Кодекс практики щодо дезінформації. Це – рух зсередини цифрового співтовариства, до якого, за словами Юрової, великі платформи в Європі вже долучилися, і тепер вона запрошує, щоб долучилися і американські.
Представниця ЄС говорить, що в європейському підході немає механічного застосування правил – до уваги беруться три складові: áктори, поведінки та наслідки. Метою цих заходів є позбавити влади зловмисників та зупинити цифрові платформи від заробляння грошей на маніпуляціях. Бо зараз маніпуляції є фінансово вигідними – люди їх поширюють, а платформи заохочують таке поширення. Нині платформи будуть стежити за тим, як викорстовуються, чи зловживаються їхні алгоритми. А споживачі будуть мати більше контролю над тим, що вони бачать у своїй стрічці новин.
Повертаючись до теми України, Юрова сказала, що цей наочний приклад – не єдиний, який спонукає західні країни краще захистити свою демократію в сфері цифрових технологій, будуть інші виклики, наприклад дезінформація про ковід, і до наступних потрібно готуватися зараз та розвивати співпрацю між ЄС і США.

Африка не дасть Зеленському того, що він просить, кажуть аналітики

Повідомлення про сексуальне насильство: зґвалтування жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків, почали з’являтися практично одразу з початком повномасштабної агресії Росії проти України. Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен особисто відвідала Україну та підписала з урядом України угоду щодо запобігання сексуальному насильству. Наскільки такі кроки дієві, які реальні масштаби цих злочинів, і чому зґвалтування – це “найдешевша зброя” Паттен розповіла в інтерв’ю кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.
Ірина Соломко: Чи могли би ви озвучити оновленні дані, щодо того, скільки випадків сексуального насильства вже були задокументовані вами?
Праміла Паттен: Дякую, що ви звернули увагу на проблему сексуального насильства. Важливо, щоб ці злочини не були оповиті мовчанням і безкарністю. Але я не дуже впевнена у важливості чисел. Я не чекала поки мій офіс отримає дані, щоб залишити Нью-Йорк та поїхати в Україну.
Дуже важко отримати точну статистику, але для мене важливо забезпечити роботу із запобігання такому насильству, захисту [жертв] та наданням послуг. Також я можу точно сказати, що всі попереджувальні сигнали блимають червоним, коли йдеться про сексуальне насильство.
Пройшло лише кілька днів після вторгнення, як почали з’явилися перші повідомлення. І тепер, коли ми пройшли 100-денну позначку, ми продовжуємо отримувати їх все більше.
Оскільки ці жахливі злочини продовжуються, я можу надати вам лише дані, які були перевірені ООН. І, як ви розумієте, під час активних військових дій моніторинговій групі Управління Верховного комісара ООН з прав людини, якій доручено документувати докази та робити перевірки, нелегко працювати. Станом на 3-тє червня ми зареєструвалися 124 випадки. Процес верифікації триває. Але це лише верхівка айсберга.

Праміла Паттен нещодавно взяла участь у засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченого сексуальному насильству в Україні

На жаль, ми маємо справу зі злочинами, кількість яких хронічно занижується. Тому для мене дані не мають значення. Бо це злочин, про який потерпілі не бажають повідомляти через стигму, сором, відчуження, а також страх помсти.
А в контексті України, яка є активним полем бою, це також і питання неможливості звітування. І я обговорювала це з колегами з моніторингової групи. Вони казали, що пришвидшують процес перевірки, незважаючи на всі обмеження. Випадки, про які повідомлялося, свідчать про те, що злочини мали місце там, де перебували російські солдати. Так само колеги зазначали, що люди активно ділилися інформацією про інші злочини, наприклад, розстріли, але коли йдеться про сексуальне насильство, є небажання говорити.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється. Тому один з моїх закликів до жертв, який я озвучила коли була Києві: «Не мовчіть!» Бо те, що ми задокументуємо сьогодні, завтра призведе до обвинувачень. І незважаючи на те, що докладаються численні зусилля для забезпечення справедливості та відповідальності, гарантувати, що безкарність не стане нормою, якщо жертви не будуть говорити про це, – складно.
І. С.: Є інформація, що жінки, дівчата, хлопчики, чоловіки, жінки похилого віку були зґвалтовані. Ця інформація йде від правозахисників. Яку картину ви бачите? І наскільки вона відрізняється від інших конфліктів?
П. П.: Я не бачу особливої різниці. Кожного разу, коли виникає конфлікт, ми бачимо нову хвилю сексуального насильства. Звіти щодо України ще перевіряються, проте, вже є підтверджені випадки, якими я можу поділитися. Йдеться про жорстоке сексуальне насильство, про групові зґвалтування, про сексуальне насильство над чоловіками та хлопчиками. До моєї уваги потрапив випадок, коли 11-річного хлопчика зґвалтували на очах у батьків.
У мене була зустріч із генпрокурором України, яка чудово виконує свою роботу. І вона поділилася зі мною деякими деталями справ. Вони включають, наприклад, групові зґвалтування жінок та дівчат у підвалах у Маріуполі.
Виникає питання, чому сексуальне насильство використовується? Це відбувається, бо зловмисники знають, що це дешева зброя. Безкоштовна. Вони знають, що жертви не повідомлятимуть про насилля, і вони будуть користуватися повною безкарністю. І вони знають, що це ефективна зброя. Бо, ґвалтуючи жінку чи дівчину, чоловіка чи хлопця, вони не лише завдають шкоди жертві, а й завдають шкоди родині та суспільству. Розривають їх.
І. С.: Чи є у вас дані щодо торгівлі людьми?
П. П.: Наразі у мене немає цифр щодо випадків торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Ми знаємо, що конфлікти підвищують вразливість жінок і дівчат у цьому контексті. І цей конфлікт нічим не відрізняється.
Є криза біженців, і є криза торгівлі людьми в рамках цієї кризи. Бо люди в’їжджали в Польщу, Молдову та інші країни без будь-якої систематичної реєстрації. Бо переміщення відбулося швидко і в безпрецедентних масштабах. Торгівля людьми – один з найбільш витончених та організованих злочинів. І коли більшість біженців – українські жінки та діти – залишаються в приймаючих громадах без жодної системи перевірки. Коли бачиш, як цих людей підвозить приватний транспорт без жодної системи перевірки. Отже, всі інгредієнти є.
І. С.: Ви вже згадали офіс Генерального прокурора. Як працює координація між вами та українськими офісами та громадськими організаціями?
П. П.: 3-го травня я підписала з віце-прем’єркою Ольгою Стефанишиною положення про співпрацю з урядом України. Вона одразу створила міжвідомчу робочу групу. У нас є координаційний центр. Наступного місяця я розгорну технічну групу свого офісу для роботи з групою. До неї також увійдуть інші ключові агенції ООН, які працюватимуть над впровадженням рамок співпраці.
І. С.: Наскільки вам та вашій команді важко працювати в Україні?
П. П.: Обмеження, які ми маємо – це, в основному, питання безпеки. Бо ситуація вкрай нестабільна. Я провела одну ніч та півдня в бункері у Львові.
ООН скоротила, наприклад, кількість свого персоналу в Києві. Найбільше людей наразі перебуває у Львові. На жаль, процес верифікації злочинів є повільним, бо його потрібно робити правильно. І знову це пов’язано з доступом до територій та безпекою персоналу.
І. С.: У контексті питання притягнення до відповідальності. Експерти стверджують, що у випадку з війною в Україні кривдники знаходяться в Росії, це величезна проблема на шляху до їхнього покарання.
П. П.: Притягнути до відповідальності в контексті сексуального насильства ніколи не було легко. І тому ми бачимо, наскільки безкарність є нормою, а справедливість – рідкісний виняток. Але я думаю, що війна в Україні, і те, що її відрізняє – це мобілізація та множинність зусиль низки країн для активізації дій, спрямованих на посилення відповідальності за злочини.

В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

І я думаю, що це може бути тільки позитивним знаком. Бо сьогоднішня документація – це обвинувачення завтра. Тож, принаймні, ми намагаємося збільшити шанси, бо без документації не буде жодного переслідування. Не буде справедливості.
Тому я оптимістично дивлюся на шанси щодо притягнення винних до відповідальності. І тому я також закликаю до застосування усіма країнами універсальної юрисдикції.
Нам потрібне правосуддя у рамках окремих країн. Але ми також повинні думати про міжнародне судове переслідування. В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

Інтерв’ю із спецпредставницею генсекретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Прамілою Паттен. Відео

Повідомлення про зґвалтування жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків почали з’являтися майже одразу після початку повномасштабної війни Росії проти України. Спецпредставниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен особисто відвідала Україну.

Журналіста Левіна стратили російські солдати – «Репортери без кордонів»

Повідомлення про сексуальне насильство: зґвалтування жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків, почали з’являтися практично одразу з початком повномасштабної агресії Росії проти України. Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен особисто відвідала Україну та підписала з урядом України угоду щодо запобігання сексуальному насильству. Наскільки такі кроки дієві, які реальні масштаби цих злочинів, і чому зґвалтування – це “найдешевша зброя” Паттен розповіла в інтерв’ю кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.
Ірина Соломко: Чи могли би ви озвучити оновленні дані, щодо того, скільки випадків сексуального насильства вже були задокументовані вами?
Праміла Паттен: Дякую, що ви звернули увагу на проблему сексуального насильства. Важливо, щоб ці злочини не були оповиті мовчанням і безкарністю. Але я не дуже впевнена у важливості чисел. Я не чекала поки мій офіс отримає дані, щоб залишити Нью-Йорк та поїхати в Україну.
Дуже важко отримати точну статистику, але для мене важливо забезпечити роботу із запобігання такому насильству, захисту [жертв] та наданням послуг. Також я можу точно сказати, що всі попереджувальні сигнали блимають червоним, коли йдеться про сексуальне насильство.
Пройшло лише кілька днів після вторгнення, як почали з’явилися перші повідомлення. І тепер, коли ми пройшли 100-денну позначку, ми продовжуємо отримувати їх все більше.
Оскільки ці жахливі злочини продовжуються, я можу надати вам лише дані, які були перевірені ООН. І, як ви розумієте, під час активних військових дій моніторинговій групі Управління Верховного комісара ООН з прав людини, якій доручено документувати докази та робити перевірки, нелегко працювати. Станом на 3-тє червня ми зареєструвалися 124 випадки. Процес верифікації триває. Але це лише верхівка айсберга.

Праміла Паттен нещодавно взяла участь у засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченого сексуальному насильству в Україні

На жаль, ми маємо справу зі злочинами, кількість яких хронічно занижується. Тому для мене дані не мають значення. Бо це злочин, про який потерпілі не бажають повідомляти через стигму, сором, відчуження, а також страх помсти.
А в контексті України, яка є активним полем бою, це також і питання неможливості звітування. І я обговорювала це з колегами з моніторингової групи. Вони казали, що пришвидшують процес перевірки, незважаючи на всі обмеження. Випадки, про які повідомлялося, свідчать про те, що злочини мали місце там, де перебували російські солдати. Так само колеги зазначали, що люди активно ділилися інформацією про інші злочини, наприклад, розстріли, але коли йдеться про сексуальне насильство, є небажання говорити.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється. Тому один з моїх закликів до жертв, який я озвучила коли була Києві: «Не мовчіть!» Бо те, що ми задокументуємо сьогодні, завтра призведе до обвинувачень. І незважаючи на те, що докладаються численні зусилля для забезпечення справедливості та відповідальності, гарантувати, що безкарність не стане нормою, якщо жертви не будуть говорити про це, – складно.
І. С.: Є інформація, що жінки, дівчата, хлопчики, чоловіки, жінки похилого віку були зґвалтовані. Ця інформація йде від правозахисників. Яку картину ви бачите? І наскільки вона відрізняється від інших конфліктів?
П. П.: Я не бачу особливої різниці. Кожного разу, коли виникає конфлікт, ми бачимо нову хвилю сексуального насильства. Звіти щодо України ще перевіряються, проте, вже є підтверджені випадки, якими я можу поділитися. Йдеться про жорстоке сексуальне насильство, про групові зґвалтування, про сексуальне насильство над чоловіками та хлопчиками. До моєї уваги потрапив випадок, коли 11-річного хлопчика зґвалтували на очах у батьків.
У мене була зустріч із генпрокурором України, яка чудово виконує свою роботу. І вона поділилася зі мною деякими деталями справ. Вони включають, наприклад, групові зґвалтування жінок та дівчат у підвалах у Маріуполі.
Виникає питання, чому сексуальне насильство використовується? Це відбувається, бо зловмисники знають, що це дешева зброя. Безкоштовна. Вони знають, що жертви не повідомлятимуть про насилля, і вони будуть користуватися повною безкарністю. І вони знають, що це ефективна зброя. Бо, ґвалтуючи жінку чи дівчину, чоловіка чи хлопця, вони не лише завдають шкоди жертві, а й завдають шкоди родині та суспільству. Розривають їх.
І. С.: Чи є у вас дані щодо торгівлі людьми?
П. П.: Наразі у мене немає цифр щодо випадків торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Ми знаємо, що конфлікти підвищують вразливість жінок і дівчат у цьому контексті. І цей конфлікт нічим не відрізняється.
Є криза біженців, і є криза торгівлі людьми в рамках цієї кризи. Бо люди в’їжджали в Польщу, Молдову та інші країни без будь-якої систематичної реєстрації. Бо переміщення відбулося швидко і в безпрецедентних масштабах. Торгівля людьми – один з найбільш витончених та організованих злочинів. І коли більшість біженців – українські жінки та діти – залишаються в приймаючих громадах без жодної системи перевірки. Коли бачиш, як цих людей підвозить приватний транспорт без жодної системи перевірки. Отже, всі інгредієнти є.
І. С.: Ви вже згадали офіс Генерального прокурора. Як працює координація між вами та українськими офісами та громадськими організаціями?
П. П.: 3-го травня я підписала з віце-прем’єркою Ольгою Стефанишиною положення про співпрацю з урядом України. Вона одразу створила міжвідомчу робочу групу. У нас є координаційний центр. Наступного місяця я розгорну технічну групу свого офісу для роботи з групою. До неї також увійдуть інші ключові агенції ООН, які працюватимуть над впровадженням рамок співпраці.
І. С.: Наскільки вам та вашій команді важко працювати в Україні?
П. П.: Обмеження, які ми маємо – це, в основному, питання безпеки. Бо ситуація вкрай нестабільна. Я провела одну ніч та півдня в бункері у Львові.
ООН скоротила, наприклад, кількість свого персоналу в Києві. Найбільше людей наразі перебуває у Львові. На жаль, процес верифікації злочинів є повільним, бо його потрібно робити правильно. І знову це пов’язано з доступом до територій та безпекою персоналу.
І. С.: У контексті питання притягнення до відповідальності. Експерти стверджують, що у випадку з війною в Україні кривдники знаходяться в Росії, це величезна проблема на шляху до їхнього покарання.
П. П.: Притягнути до відповідальності в контексті сексуального насильства ніколи не було легко. І тому ми бачимо, наскільки безкарність є нормою, а справедливість – рідкісний виняток. Але я думаю, що війна в Україні, і те, що її відрізняє – це мобілізація та множинність зусиль низки країн для активізації дій, спрямованих на посилення відповідальності за злочини.

В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

І я думаю, що це може бути тільки позитивним знаком. Бо сьогоднішня документація – це обвинувачення завтра. Тож, принаймні, ми намагаємося збільшити шанси, бо без документації не буде жодного переслідування. Не буде справедливості.
Тому я оптимістично дивлюся на шанси щодо притягнення винних до відповідальності. І тому я також закликаю до застосування усіма країнами універсальної юрисдикції.
Нам потрібне правосуддя у рамках окремих країн. Але ми також повинні думати про міжнародне судове переслідування. В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

Чому застосовується сексуальне насильство? Бо зловмисник знає, що це дешева та ефективна зброя, – спецпредставниця генсека ООН

Повідомлення про сексуальне насильство: зґвалтування жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків, почали з’являтися практично одразу з початком повномасштабної агресії Росії проти України. Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен особисто відвідала Україну та підписала з урядом України угоду щодо запобігання сексуальному насильству. Наскільки такі кроки дієві, які реальні масштаби цих злочинів, і чому зґвалтування – це “найдешевша зброя” Паттен розповіла в інтерв’ю кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.
Ірина Соломко: Чи могли би ви озвучити оновленні дані, щодо того, скільки випадків сексуального насильства вже були задокументовані вами?
Праміла Паттен: Дякую, що ви звернули увагу на проблему сексуального насильства. Важливо, щоб ці злочини не були оповиті мовчанням і безкарністю. Але я не дуже впевнена у важливості чисел. Я не чекала поки мій офіс отримає дані, щоб залишити Нью-Йорк та поїхати в Україну.
Дуже важко отримати точну статистику, але для мене важливо забезпечити роботу із запобігання такому насильству, захисту [жертв] та наданням послуг. Також я можу точно сказати, що всі попереджувальні сигнали блимають червоним, коли йдеться про сексуальне насильство.
Пройшло лише кілька днів після вторгнення, як почали з’явилися перші повідомлення. І тепер, коли ми пройшли 100-денну позначку, ми продовжуємо отримувати їх все більше.
Оскільки ці жахливі злочини продовжуються, я можу надати вам лише дані, які були перевірені ООН. І, як ви розумієте, під час активних військових дій моніторинговій групі Управління Верховного комісара ООН з прав людини, якій доручено документувати докази та робити перевірки, нелегко працювати. Станом на 3-тє червня ми зареєструвалися 124 випадки. Процес верифікації триває. Але це лише верхівка айсберга.

Праміла Паттен нещодавно взяла участь у засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченого сексуальному насильству в Україні

На жаль, ми маємо справу зі злочинами, кількість яких хронічно занижується. Тому для мене дані не мають значення. Бо це злочин, про який потерпілі не бажають повідомляти через стигму, сором, відчуження, а також страх помсти.
А в контексті України, яка є активним полем бою, це також і питання неможливості звітування. І я обговорювала це з колегами з моніторингової групи. Вони казали, що пришвидшують процес перевірки, незважаючи на всі обмеження. Випадки, про які повідомлялося, свідчать про те, що злочини мали місце там, де перебували російські солдати. Так само колеги зазначали, що люди активно ділилися інформацією про інші злочини, наприклад, розстріли, але коли йдеться про сексуальне насильство, є небажання говорити.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється. Тому один з моїх закликів до жертв, який я озвучила коли була Києві: «Не мовчіть!» Бо те, що ми задокументуємо сьогодні, завтра призведе до обвинувачень. І незважаючи на те, що докладаються численні зусилля для забезпечення справедливості та відповідальності, гарантувати, що безкарність не стане нормою, якщо жертви не будуть говорити про це, – складно.
І. С.: Є інформація, що жінки, дівчата, хлопчики, чоловіки, жінки похилого віку були зґвалтовані. Ця інформація йде від правозахисників. Яку картину ви бачите? І наскільки вона відрізняється від інших конфліктів?
П. П.: Я не бачу особливої різниці. Кожного разу, коли виникає конфлікт, ми бачимо нову хвилю сексуального насильства. Звіти щодо України ще перевіряються, проте, вже є підтверджені випадки, якими я можу поділитися. Йдеться про жорстоке сексуальне насильство, про групові зґвалтування, про сексуальне насильство над чоловіками та хлопчиками. До моєї уваги потрапив випадок, коли 11-річного хлопчика зґвалтували на очах у батьків.
У мене була зустріч із генпрокурором України, яка чудово виконує свою роботу. І вона поділилася зі мною деякими деталями справ. Вони включають, наприклад, групові зґвалтування жінок та дівчат у підвалах у Маріуполі.
Виникає питання, чому сексуальне насильство використовується? Це відбувається, бо зловмисники знають, що це дешева зброя. Безкоштовна. Вони знають, що жертви не повідомлятимуть про насилля, і вони будуть користуватися повною безкарністю. І вони знають, що це ефективна зброя. Бо, ґвалтуючи жінку чи дівчину, чоловіка чи хлопця, вони не лише завдають шкоди жертві, а й завдають шкоди родині та суспільству. Розривають їх.
І. С.: Чи є у вас дані щодо торгівлі людьми?
П. П.: Наразі у мене немає цифр щодо випадків торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Ми знаємо, що конфлікти підвищують вразливість жінок і дівчат у цьому контексті. І цей конфлікт нічим не відрізняється.
Є криза біженців, і є криза торгівлі людьми в рамках цієї кризи. Бо люди в’їжджали в Польщу, Молдову та інші країни без будь-якої систематичної реєстрації. Бо переміщення відбулося швидко і в безпрецедентних масштабах. Торгівля людьми – один з найбільш витончених та організованих злочинів. І коли більшість біженців – українські жінки та діти – залишаються в приймаючих громадах без жодної системи перевірки. Коли бачиш, як цих людей підвозить приватний транспорт без жодної системи перевірки. Отже, всі інгредієнти є.
І. С.: Ви вже згадали офіс Генерального прокурора. Як працює координація між вами та українськими офісами та громадськими організаціями?
П. П.: 3-го травня я підписала з віце-прем’єркою Ольгою Стефанишиною положення про співпрацю з урядом України. Вона одразу створила міжвідомчу робочу групу. У нас є координаційний центр. Наступного місяця я розгорну технічну групу свого офісу для роботи з групою. До неї також увійдуть інші ключові агенції ООН, які працюватимуть над впровадженням рамок співпраці.
І. С.: Наскільки вам та вашій команді важко працювати в Україні?
П. П.: Обмеження, які ми маємо – це, в основному, питання безпеки. Бо ситуація вкрай нестабільна. Я провела одну ніч та півдня в бункері у Львові.
ООН скоротила, наприклад, кількість свого персоналу в Києві. Найбільше людей наразі перебуває у Львові. На жаль, процес верифікації злочинів є повільним, бо його потрібно робити правильно. І знову це пов’язано з доступом до територій та безпекою персоналу.
І. С.: У контексті питання притягнення до відповідальності. Експерти стверджують, що у випадку з війною в Україні кривдники знаходяться в Росії, це величезна проблема на шляху до їхнього покарання.
П. П.: Притягнути до відповідальності в контексті сексуального насильства ніколи не було легко. І тому ми бачимо, наскільки безкарність є нормою, а справедливість – рідкісний виняток. Але я думаю, що війна в Україні, і те, що її відрізняє – це мобілізація та множинність зусиль низки країн для активізації дій, спрямованих на посилення відповідальності за злочини.

В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

І я думаю, що це може бути тільки позитивним знаком. Бо сьогоднішня документація – це обвинувачення завтра. Тож, принаймні, ми намагаємося збільшити шанси, бо без документації не буде жодного переслідування. Не буде справедливості.
Тому я оптимістично дивлюся на шанси щодо притягнення винних до відповідальності. І тому я також закликаю до застосування усіма країнами універсальної юрисдикції.
Нам потрібне правосуддя у рамках окремих країн. Але ми також повинні думати про міжнародне судове переслідування. В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

Білий дім обурений тим, що Росія «не виключає» смертної кари для двох полонених американців, затриманих в Україні

Повідомлення про сексуальне насильство: зґвалтування жінок, дівчат, чоловіків та хлопчиків, почали з’являтися практично одразу з початком повномасштабної агресії Росії проти України. Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Праміла Паттен особисто відвідала Україну та підписала з урядом України угоду щодо запобігання сексуальному насильству. Наскільки такі кроки дієві, які реальні масштаби цих злочинів, і чому зґвалтування – це “найдешевша зброя” Паттен розповіла в інтерв’ю кореспондентці Голосу Америки Ірині Соломко.
Ірина Соломко: Чи могли би ви озвучити оновленні дані, щодо того, скільки випадків сексуального насильства вже були задокументовані вами?
Праміла Паттен: Дякую, що ви звернули увагу на проблему сексуального насильства. Важливо, щоб ці злочини не були оповиті мовчанням і безкарністю. Але я не дуже впевнена у важливості чисел. Я не чекала поки мій офіс отримає дані, щоб залишити Нью-Йорк та поїхати в Україну.
Дуже важко отримати точну статистику, але для мене важливо забезпечити роботу із запобігання такому насильству, захисту [жертв] та наданням послуг. Також я можу точно сказати, що всі попереджувальні сигнали блимають червоним, коли йдеться про сексуальне насильство.
Пройшло лише кілька днів після вторгнення, як почали з’явилися перші повідомлення. І тепер, коли ми пройшли 100-денну позначку, ми продовжуємо отримувати їх все більше.
Оскільки ці жахливі злочини продовжуються, я можу надати вам лише дані, які були перевірені ООН. І, як ви розумієте, під час активних військових дій моніторинговій групі Управління Верховного комісара ООН з прав людини, якій доручено документувати докази та робити перевірки, нелегко працювати. Станом на 3-тє червня ми зареєструвалися 124 випадки. Процес верифікації триває. Але це лише верхівка айсберга.

Праміла Паттен нещодавно взяла участь у засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченого сексуальному насильству в Україні

На жаль, ми маємо справу зі злочинами, кількість яких хронічно занижується. Тому для мене дані не мають значення. Бо це злочин, про який потерпілі не бажають повідомляти через стигму, сором, відчуження, а також страх помсти.
А в контексті України, яка є активним полем бою, це також і питання неможливості звітування. І я обговорювала це з колегами з моніторингової групи. Вони казали, що пришвидшують процес перевірки, незважаючи на всі обмеження. Випадки, про які повідомлялося, свідчать про те, що злочини мали місце там, де перебували російські солдати. Так само колеги зазначали, що люди активно ділилися інформацією про інші злочини, наприклад, розстріли, але коли йдеться про сексуальне насильство, є небажання говорити.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється.

За даними гуманітарних працівників на місцях, на кожен зафіксований випадок припадає принаймні 20 випадків, про які не повідомляється. Тому один з моїх закликів до жертв, який я озвучила коли була Києві: «Не мовчіть!» Бо те, що ми задокументуємо сьогодні, завтра призведе до обвинувачень. І незважаючи на те, що докладаються численні зусилля для забезпечення справедливості та відповідальності, гарантувати, що безкарність не стане нормою, якщо жертви не будуть говорити про це, – складно.
І. С.: Є інформація, що жінки, дівчата, хлопчики, чоловіки, жінки похилого віку були зґвалтовані. Ця інформація йде від правозахисників. Яку картину ви бачите? І наскільки вона відрізняється від інших конфліктів?
П. П.: Я не бачу особливої різниці. Кожного разу, коли виникає конфлікт, ми бачимо нову хвилю сексуального насильства. Звіти щодо України ще перевіряються, проте, вже є підтверджені випадки, якими я можу поділитися. Йдеться про жорстоке сексуальне насильство, про групові зґвалтування, про сексуальне насильство над чоловіками та хлопчиками. До моєї уваги потрапив випадок, коли 11-річного хлопчика зґвалтували на очах у батьків.
У мене була зустріч із генпрокурором України, яка чудово виконує свою роботу. І вона поділилася зі мною деякими деталями справ. Вони включають, наприклад, групові зґвалтування жінок та дівчат у підвалах у Маріуполі.
Виникає питання, чому сексуальне насильство використовується? Це відбувається, бо зловмисники знають, що це дешева зброя. Безкоштовна. Вони знають, що жертви не повідомлятимуть про насилля, і вони будуть користуватися повною безкарністю. І вони знають, що це ефективна зброя. Бо, ґвалтуючи жінку чи дівчину, чоловіка чи хлопця, вони не лише завдають шкоди жертві, а й завдають шкоди родині та суспільству. Розривають їх.
І. С.: Чи є у вас дані щодо торгівлі людьми?
П. П.: Наразі у мене немає цифр щодо випадків торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Ми знаємо, що конфлікти підвищують вразливість жінок і дівчат у цьому контексті. І цей конфлікт нічим не відрізняється.
Є криза біженців, і є криза торгівлі людьми в рамках цієї кризи. Бо люди в’їжджали в Польщу, Молдову та інші країни без будь-якої систематичної реєстрації. Бо переміщення відбулося швидко і в безпрецедентних масштабах. Торгівля людьми – один з найбільш витончених та організованих злочинів. І коли більшість біженців – українські жінки та діти – залишаються в приймаючих громадах без жодної системи перевірки. Коли бачиш, як цих людей підвозить приватний транспорт без жодної системи перевірки. Отже, всі інгредієнти є.
І. С.: Ви вже згадали офіс Генерального прокурора. Як працює координація між вами та українськими офісами та громадськими організаціями?
П. П.: 3-го травня я підписала з віце-прем’єркою Ольгою Стефанишиною положення про співпрацю з урядом України. Вона одразу створила міжвідомчу робочу групу. У нас є координаційний центр. Наступного місяця я розгорну технічну групу свого офісу для роботи з групою. До неї також увійдуть інші ключові агенції ООН, які працюватимуть над впровадженням рамок співпраці.
І. С.: Наскільки вам та вашій команді важко працювати в Україні?
П. П.: Обмеження, які ми маємо – це, в основному, питання безпеки. Бо ситуація вкрай нестабільна. Я провела одну ніч та півдня в бункері у Львові.
ООН скоротила, наприклад, кількість свого персоналу в Києві. Найбільше людей наразі перебуває у Львові. На жаль, процес верифікації злочинів є повільним, бо його потрібно робити правильно. І знову це пов’язано з доступом до територій та безпекою персоналу.
І. С.: У контексті питання притягнення до відповідальності. Експерти стверджують, що у випадку з війною в Україні кривдники знаходяться в Росії, це величезна проблема на шляху до їхнього покарання.
П. П.: Притягнути до відповідальності в контексті сексуального насильства ніколи не було легко. І тому ми бачимо, наскільки безкарність є нормою, а справедливість – рідкісний виняток. Але я думаю, що війна в Україні, і те, що її відрізняє – це мобілізація та множинність зусиль низки країн для активізації дій, спрямованих на посилення відповідальності за злочини.

В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.

І я думаю, що це може бути тільки позитивним знаком. Бо сьогоднішня документація – це обвинувачення завтра. Тож, принаймні, ми намагаємося збільшити шанси, бо без документації не буде жодного переслідування. Не буде справедливості.
Тому я оптимістично дивлюся на шанси щодо притягнення винних до відповідальності. І тому я також закликаю до застосування усіма країнами універсальної юрисдикції.
Нам потрібне правосуддя у рамках окремих країн. Але ми також повинні думати про міжнародне судове переслідування. В 2022-му році безкарність не може залишатися нормою. І ми повинні надіслати сильний сигнал кривдникам, які зґвалтували жінку або дитину, чоловіка або хлопчика, що цей злочин не залишиться непокараним.