Чи може раса чи етнічна приналежність бути фактором при прийнятті  в університет? І, якщо так, то який вплив цей чинник може мати, порівняно з іншими, такими як оцінки в школі чи результати тестів? Саме ці питання розглядав Верховний суд США у справі Абігайл Фішер проти Техаського університету. Жінка звинувачує приймальну комісію університету в тому, що їй було відмовлено в прийомі на навчання через те, що вона… біла.

Слухання у Верховному суді супроводжували дебати під його стінами.  Студентка Техаського університету Жасмін Кайлс вважає, що навчальні заклади мусять брати расу абітурієнта до уваги, бо це створює середовище різноманітності:

«Після того, як ми закінчимо навчання, ми опинимося у реальному світі, де інші на тебе не схожі, не думають так, як ти. І це прекрасно. Ми звикаємо до цього почуття різноманітності під час навчання, щоб потім, коли ми вливатимемося у глобальну економіку, були вже до цього готові».
 
Але позивач Абігайл Фішер, якій було відмовлено у вступі до у 2008-му році, так не вважає. Вона та її прихильники говорять, що вона мала кращі оцінки, ніж деякі інші абітурієнти, але стала жертвою дискримінації за ознакою кольору шкіри:

«Раса та етнічна приналежність не мусять братися до уваги під час прийому на навчання в Техаському університеті».

Техаський університет бере до уваги такий фактор як раса під час набору 20% першокурсників. Мета цього – досягти расової різноманітності серед студентів. Подібної політики дотримуються понад сто університетів та коледжів. Волтер Вебер, старший радник Американського Центру за закон та справедливість, вважає, що раса не має визначати, чи потрапить абітурієнт до університету чи ні:

«Адміністрація Техаського університету визнала, що вони базують свої рішення на кольорі шкіри. Наша ж позиція така: ми не будемо дивитися на расу, ми оцінюємо кожного абітурієнта за його здібностями».

Юрист Джош Цівін не погоджується: «Чи мусять університети мати усі інструменти у своєму розпорядженні, аби вони могли досягти різноманітного навчального середовища? Ми віримо, що не можна в них забирати один з найпотужніших інструментів, тому що це важливо для нашого майбутнього як суспільства, є основою нашої демократії».

Подібна справа вже слухалася у Верховному суді. У 2003-му році суд місцевого рівня визнав расові преференції під час набору в Мічиганський університет неконституційними, порівнявши їх з системою квот. Але Верховний суд це рішення скасував,  оскільки раса не була визначальними, а лише одним з багатьох факторів, які бралися до розгляду. Утім, цього разу суддівський склад консервативніший.  

«Я думаю, що університет програє. Єдині, хто може його підтримати, – Верховний суддя Робертс і суддя Кеннеді. Але і вони публічно виступали проти расових преференцій», – каже експерт Ілля Шапіро.

Експерти кажуть, що суд може як повністю скасувати расові преференції, так і встановити межу їх застосування. Позивач та її прихильники сподіваються, що політиці, започаткованої ще в 60-их роках, незабаром буде покладено край.