Російська республіка Алтай вже вважається своєрідним «російським Тибетом». Ізольований високими горами регіон, що межує на своїх кордонах із Китаєм і Монголією, нещодавно відкрив свої двері для туристів. Минулого року єдиний в республіці аеропорт модернізували, а у червні літаки почали напряму привозити сюди туристів з Москви. Вони приїжджають скуштувати молока коней і полюбуватися красою цього кра, кришталево чистими ріками, які течуть із золотих алтайських гір.

Ґаліна Топтіґіна відкрила культурний центр: «Завдяки відновленому аеропорту сюди прибуває чимало людей з різних куточків. І завдяки їм ми непогано заробляємо. Ми мусимо зайнятися розвитком туризму, пропонувати різноманітні послуги і товари».

Ольга Сафанова три роки сиділа без роботи, аж поки не вирішила взяти курс навчання екологічному туризму при Всесвітньому фонді дикої природи. Сьогодні вона продає вовняні капелюхи та шарфи:

«Туризм у нас тільки розвивається, і це досить непогано. Адже місцеві жителі почали виготовляти різноманітні сувеніри, пов’язані з нашими традиціями, звичаями. Це приваблює туристів і допомагає нам заробити гроші».

Щоправда, не всі туристи з мегаполісів мають таку ж повагу до величі дикої природи Алтаю, яку відчувають місцеві жителі. Тим часом, зі збільшенням кількості відвідувачів виникає дилема: як поєднати багатовікову красу місцевого краю із раптовим напливом туристів. Ігор Калмиков каже, що найперше місцеві громади повинні зрозуміти просту річ – їх завтрашній заробіток безпосередньо залежатиме від того, наскільки комфортним для туристів буде навколишнє середовище:

«Ми намагаємося підготувати місцевих гідів. Стараємося дати їм можливість продавати сувеніри у місцях, де є найбільше скупчення туристів. Бо одна річ, коли вони продають тут. І зовсім інша – коли вони стоять на пожвавленому роздоріжжі».

А з огляду на високий рівень безробіття, туризм у далекому Алтайському краї може дати його підростаючому поколінню нові робочі місця.