Лідери партій, які входять до Об’єднаної опозиції та Всеукраїнське об’єднання “Свобода” домовилися про створення коаліції в наступному складі парламенту. Договір підписали керманичі політичних сил, які декларують намір усунути від влади Партію регіонів.
 
Опозиція звернулася до лідера партії УДАР Віталія Кличка з пропозицією приєднатися до угоди. Однак той запопонував партнерам сформувати коаліцію демократичних сил у парламенті нового скликання одразу після виборів до Ради.

Один із лідерів партії “Свобода” Ігор Мірошніченко в інтерв’ю Голосу Америки висловив занепокоєння такими діями УДАРу. Цим інтерв’ю ми  продовжуємо серію передвиборчих бесід з представниками провідних політичних сил України.

Г.А.: Президент Янукович каже, що зацікавлений у чесних виборах. Чи Ви відчуваєте цю зацікавленість влади у проведенні прозорої кампанії?

​​І.М.: У влади є одна зацікавленість – виграти ці вибори. Оскільки шансів виграти в чесній боротьбі у влади немає жодних – а я можу це сказати як людина, яка об’їхала дві третини України, у тому числі весь Схід України, де настрої виборців також дуже негативні по відношенню до влади – можу сказати, що Партія регіонів готує масові фальшування. Це для них єдиний шанс зберегти провладну більшість у парламенті і, можливо, реалізувати той сценарій, який сьогодні Янукович виношує: формування конституційної більшості та перенесення виборів президента України в парламент.

Що свідчить про наміри фальшувати вибори? Це, зокрема, формування окружних виборчих комісій, коли певні політичні сили, зокрема й Всеукраїнське об’єднання «Свобода», були усунені від формування ОВК шляхом проведення жеребкування. Одне жеребкування на 225 округів виключило шанси потрапляння наших представників в ОВК; натомість туди потрапили представники технічних партій, таких, які не висували списків і які в кращому разі сподобилися висунути одного-двох мажоритарників по всіх округах в Україні. Тим не менше, вони формували окружні виборчі комісії. І через ці партії саме партія влади завела своїх представників в окружні виборчі комісії. І скажіть, будь ласка, що, як не намір сфальшувати вибори, можуть означати оті маніпуляції і ось такі маневри, які проводила Партія регіонів?

Те ж саме стосується й формування дільничних виборчих комісій, коли жеребкування проводилося 225 разів по округах, а не по кожній дільниці. Знову на значній частині дільниць, і особливо там, де є загроза крадіжки голосів, ВО «Свобода» було усунене від формування ДВК. Як приклад можу навести 159-ий виборчий округ на Сумщині з центром у місті Глухів. Там було проведено жеребкування, і за його результатами  кандидат від партії влади Андрій Деркач, а також Партія регіонів не отримали представництва у дільничних виборчих комісіях. Усі були шоковані; і дуже швидко ті, хто проводив жеребкування, знайшли вихід: пояснили, що це було «технічне жеребкування». Зараз у  нас, мовляв, буде ще одне проводитися. На будь-які протести, судові позови ніхто не реагував. У підсумку провели ще одне жеребкування.  І, як не важко спрогнозувати, «Свободу» знову було усунено від формування ДВК. Подібне свавілля у плані формування дільничних виборчих комісій  відбувалося по всій Україні.

Г.А.: Але якщо порівняти цю кампанію з попередньою – скажімо, місцевими виборами 2010-го року, –вона брудніша чи все-таки прозоріша?

​​І.М.: Я думаю, що кожна кампанія брудна по-своєму. Але способи фальшування виборів, їх кількість збільшується. І на цих виборах до парламенту 2012-го року ми можемо стати свідками безпрецедентних зловживань і безпрецедентного свавілля. Коли протоколи будуть просто переписуватися до догоду Партії регіонів, і цифри, які будуть у підсумкових протоколах, не матимуть нічого спільного з реальними.

Річ у тім, що, всупереч прогнозам соціологів, які сьогодні з каналів, які належать олігархам, говорять про підтримку Партії регіонів нібито третиною виборців в Україні, насправді рейтинг Партії регіонів не перевищує 12-15%. І сфальшувати вибори, щоб сформувати більшість у парламенті, тільки шляхом «каруселей», «мертвих душ» чи вкидання бюлетенів, тобто  з допомогою тих способів, які використовувала Партія регіонів раніше, – неможливо. Треба робити значно брутальніші фальсифікації. І вони, на наш погляд, можуть стосуватися саме переписування протоколів, особливо уточнених протоколів, на рівні окружних виборчих комісій і на рівні ДВК.

Г.А.:  Соціологи кажуть, що ви балансуєте на межі проходження в парламент. Якщо раптом з’ясується, що «Свобода» набрала менше 5% – чи ви визнаєте цей результат?

І.М.: У «Свободи» специфічні стосунки з соціологією. На всіх виборах, у яких ВО «Свобода» останнім часом, упродовж уже 6-7 років, бере участь, нам соціологи завжди дають менше, ніж ми набираємо. Причому суттєво менше, іноді у два-три рази. З одного боку, це свідчить про те, що виборці залякані і не завжди готові говорити соціологам про свій вибір на користь українських націоналістів. З іншого боку, ми мусимо констатувати, що сьогодні соціологія дуже тісно змушена співпрацювати з владою. Всі соціологічні фірми, перш ніж оприлюднювати результати своїх досліджень на каналах, які належать владі, олігархам, відвідують кабінети СБУ і отримують інструкції, які «правильні» рейтинги треба оприлюднювати. «Правильні» рейтинги від Януковича і його режиму – це ті, що свідчать про беззаперечну підтримку партії влади та її сателітів комуністів. І це рейтинги, які занижують реальну підтримку українських націоналістів.

Партія регіонів довгий час говорила про те, що ми балансуємо на межі проходження. І соціологи впродовж кількох місяців констатували той факт, що «Свобода» має близько 5%. Все це робилося з однією простою метою – посіяти сумніви у виборців у тому, що «Свобода» може пройти до парламенту. Але міф про непрохідність «Свобода» уже давно розбила. Ця технологія не спрацювала. І тепер соціологи були змушені заявити – оскільки вже зараз нових соціологічних опитувань оприлюднювати ніхто не буде, можемо сказати про останнє соціологічне дослідження, зокрема досить авторитетної компанії КМІС, згідно з яким «Свободу» підтримує 7,8% виборців. Інші компанії також дають значно більше, ніж 5% – 6%, 6,4%, 7%. Це та межа, яка дає нам впевненість у тому, що «Свобода» обов’язково буде в парламенті. Окрім того, вона додає впевненості нашим виборцям. І я впевнений, що наш результат на виборах буде дуже неприємним для влади і всіх тих, хто не хотів би бачити нашої політичної сили в парламенті. Я не допускаю можливості того, що «Свобода» не потрапить до парламенту.  Адже, з одного боку, ми маємо гарну соціологію, а з другого, на всіх виборах – повторюся – ми завжди набирали значно більше.

Сьогодні українці не готові сприймати результат, який засвідчить перемогу Партії регіонів. Тому що підтримки Партії регіонів немає навіть у їхніх базових областях – на Донеччині, Луганщині, Харківщині. Я об’їхав усі ці області, причому спілкувався не тільки з нашими виборцями на зустрічах, а просто з перехожими на вулицях. І людей, які сьогодні готові підтримати режим Януковича, дуже складно знайти. Головно відверто заявляють, що вони підтримають Партію регіонів, бюджетники, вчителі – люди, які залежні від цієї влади, які залякані, які змушені вступати в Партію регіонів. Але це далеко не отара овець, якою можна запросто управляти. І я думаю, що на виборчих дільницях вони проголосують зовсім не так, як змушені зараз декларувати. Я впевнений, що своїми виборчими бюлетенями дуже багато виборців просто розстріляє цю владу, проголосувавши за опозицію – за «Свободу» і за «Батьківщину».

Г.А.: Якщо влада оголосить не той результат виборів, на який ви очікуєте – ви будете виводити людей на вулиці?

​​І.М.: «Свобода» є вулична політична сила. Ми не боїмося вуличної боротьби, якщо на те буде потреба. Але разом з тим, ми жодної акції і жодної перемоги на вулиці не здобудемо без громадянського суспільства. Ми завжди можемо бути в авангарді громадянського суспільства. І в мене є відчуття, що влада не просто побоюється громадянського суспільства, а вона очікує того сценарію, який може прискорити закінчення режиму Януковича. Я думаю, що у Януковича є простий шанс закінчити гідно: це провести чесні вибори. Чи вірю я в чесні вибори – віриться слабко. Але я думаю, що здоровий глузд має перемогти, бо силове протистояння, якщо воно буде, воно не буде на користь влади.

Г.А.:  Чому вам не вдалося домовитися з партією УДАР Віталія Кличка про єдиного кандидата від опозиції на мажоритарних округах, в той час як вдалося домовитися з «Батькіщиною»? Чи не краще  було «Свободі» зняти своїх кандидатів на двох округах у Києві, де балотуються також кандидати від УДАРу – адже в результаті може виграти кандидат від влади?

І.М.: У рамках Комітету опору диктатурі ще понад рік тому ми почали вести переговори для того, щоб узгоджувати кандидатів по виборчих округах. Аби був єдиний кандидат, на якого орієнтується опозиційний виборець, і ми не займалися взаємопоборенням і взаємокритикою, а воювали все ж таки з цим режимом та його висуванцями. Це було питання номер один. Ми досягли такої домовленості з партією «Батьківщина» та іншими політичними силами, які об‘єдналися під цим брендом.

Що стосується партії УДАР Віталія Кличка – вони самі вийшли з цих переговорів. Вони вирішили іти самостійно. Дуже часто вони підігрують владі. І вчинки їхніх депутатів у Київській міській раді, у Київській обласній раді, де партія УДАР має потужні фракції, свідчить про те, що Віталій Кличко не проти співпраці з цим режимом. І це нас трохи насторожує.

Сьогодні рейтинг УДАРУ базується на особистому рейтингу Віталія Кличка. У нього немає партійних структур; я можу як керівник обласної організації на Сумщині заявити вам це абсолютно відверто і чесно. Всі обласні організації УДАРУ базуються виключно на фінансовому ресурсі, і після виборів вони просто розпадуться. Віталій Кличко сьогодні набрав у свої списки досить багато людей, яких не зможе контролювати в парламенті, і це нас також насторожує.

​​Якщо ж говорити конкретно про два київських округи, де «Свобода» виставила узгоджених кандидатів, які є нашими партійцями – це Юрій Левченко, який іде в Шевченківському окрузі, і Юрій Іллєнко, який балотується в Деснянському районі – то і Левченко, і Іллєнко мають значно вищий рейтинг, ніж ті маловідомі представники УДАРУ, які сьогодні балотуються у цих округах. І в мене є тверда впевненість у тому, що у наших партійців є шанси. Незважаючи на те, що проти Іллєнка балотується олігарх, секретар Київської міськради Галина Герега, власниця великих магазинів будівельної мережі «Епіцентр», а у Юрія Левченка балотується інший завуальований представник влади, колишній глава Шевченківської райдержадміністрації Віктор Пилипишин. У «свободівців» є шанси. Це молоді політики, за якими стоять партійні структури. За ними стоїть ВО «Свобода», на репутації якого немає жодної плями через «тушкування». У нас немає людей, які зрадили наші ідеї, і за цих кандидатів ми несемо повну відповідальність.

Тому, на мою думку, щоб перемога на цих округах була гарантована, партія УДАР мала би зняти своїх кандидатів. Це об‘єктивна річ. Іллєнко та Левченко є сильнішими за маловідомих «ударівців». Ще раз наголошу: весь рейтинг цих кандидатів базується на особистій репутації Кличка. Як боксера. Не як політика.

Г.А.:  Наскільки це важливо, щоб Кличко ще до виборів підписав з «Батьківщиною» і «Свободою» угоду про співпрацю в майбутньому парламенті?

І.М.: Підписання угоди – це справді важливий факт того, що, принаймні, Віталій Кличко визнає, що, прийшовши до парламенту, він об‘єднається зі «Свободою» та «Батьківщиною» в опозицію. Чи втримає він усіх депутатів, яких проведе до парламенту, у мене є сумніви. Але принаймні наміри партія УДАР мала би задекларувати таким підписанням.

Хоча – якби УДАР всерйоз хотів домовлятися і спільно боротися проти висуванців від влади, вони мали б  домовлятися на початку кампанії. Тоді б наш удар – даруйте за тавтологію – по провладних кандидатах був би удвічі сильнішим.

Але зрештою, це велика перемога, що опозиції – «Свободі» та «Батьківщині» – вдалося домовитися, узгодити кандидатів по мажоритарних округах. Наші виступи – і «свободівців», і представників «Батьківщини» по всій Україні дали людям чітку інформацію про те, хто саме є опозиційним кандидатом. І я впевнений, що це має працювати.

Г.А.:  «Свобода» називає себе єдиною ідеологічною партією в Україні. Але чи не здається вам, що ваша ідеологія дещо несучасна? Глобалізований світ, інформаційна революція, біотехнології – а у вас червоно-чорні прапори, Бандера… Ви наче досі живете у минулому.

І.М.: По-перше, без минулого немає майбутнього. Бандера це український герой, символ української революції, символ боротьби за незалежність, яку ми здобули. Якщо ми говоримо про відновлення історичної справедливості, це надзвичайно важливо для формування міцної нації з почуттям власної гідності.

Якщо говорити про нашу ідеологію, то я не погоджуся з тим, що вона не є сучасною. Сьогодні тенденція міжнародної політики полягає у тому, що націоналісти перемагають на всіх виборах до місцевих парламентів у Європі. Сьогодні ми є політичною силою, яка має асоціативне членство в Альянсі націоналістичних рухів Європи. Ми співпрацюємо з усіма націоналістичними партіями, які сьогодні представлені у своїх парламентах в Австрії, у Франції, у Великій Британії, в Іспанії, в інших країнах. Сьогодні перемагають націоналісти. Подивіться інформацію про виборчі кампанії до національних парламентів. Остання інформація – в Бельгії перемогли націоналісти. Тому говорити, що націоналістична ідеологія в глобальному світі не є сучасною, я би не став. Сьогодні є відродження націоналістичних рухів, і воно пов‘язане саме з тим, що ідея глобалізації, ідея глобального суспільства, ідея мультикультуралізму зазнала краху.

І сьогодні ми стаємо свідками повільного, але все ж таки ренесансу Європи вільних націй. І цей процес буде тривати далі.

Ми не виступаємо проти когось. Ми розуміємо, що нікуди не подітися від глобального світу, але ми хочемо захистити своє. Захистити національну ідентичність, мову, культуру. Не розчинитися у мультикультуралізмі і глобалізації – це завдання будь-якої країни. Завдання Німеччини, завдання Франції, завдання України.

Наша ідеологія є переможною. Ми є партія, яка завжди відстоює одні й ті самі цінності. І я думаю, що українські виборці оцінюватимуть це з кожними виборами все більше й більше. Люди знають, чого від нас чекати. Ми є прогнозованими для українського виборця. Ми не годуємо їх пустопорожніми обіцянками.

Г.А.:  Але якраз прихід націоналістів до влади в Європі у багатьох викликає неоднозначні емоції. Існують побоювання щодо ставлення націоналістів до національних меншин.

І.М.: «Свобода» ніколи не говорила, що вона виступає проти когось. Ми виступаємо за своє. Ми виступаємо за нашу мову, культуру, традиції. Ми  хочемо, аби кожен, хто живе на нашій Богом даній землі, поважав це. Якщо є гість, який живе в цій країні, який шанує наші закони, нашу культуру, наші традиції, — ми ласкаво просимо цього гостя до себе. «Свобода» ніколи, ніде, ні в яких заявах чи документах не декларувала ненависть до якоїсь іншої раси чи національності. Ми лише констатуємо факт: так, Україна є моноетнічною країною, бо майже 80% є українцями. І ми вважаємо, що ми маємо відновити національну справедливість. Але ця національна справедливість, соціальна справедливість, історична справеливість, за яку ми виступаємо – вони є і в інтересах тих національних меншин, які проживають на території України. Усі побоювання щодо ставлення «Свободи» до нацменшин були розвіяні з приходом нашої партії до обласних рад у Західній Україні; так само вони будуть спростовані і з нашим приходом до парламенту.

Г.А.:  Одна з головних ваших програмних цілей – люстрація влади. Як ви збираєтесь її здійснювати, якщо чимало претендентів на люстрацію є у ваших союзників по Об’єднаній опозиції, та й, не виключено, у ваших власних лавах? 

І.М.: Для нас люстрація є абсолютно принциповим питанням. Очищення влади, докорінні зміни влади – це невід‘ємна і необхідна  умова побудови нової держави. Люстрацію пройшли країни Східної Європи, країни Балтії, Грузія зовсім нещодавно провела люстрацію. І в мене виникає цілком природне запитання: а чому ми не можемо цього зробити? Ми можемо це зробити. Це відкриє шлях до абсолютно іншої України. України без корупціонерів, без колишніх агентів КДБ, без колишніх комуністів та комсомольських ватажків. Незалежно від того, чи є у наших союзників у лавах такі люди, незалежно від того, чи зазнає незручностей і чи потерпатиме від люстрації чиясь родина, як це, наприклад, було у Грузії – ми вважаємо, що люстрацію треба проводити.

Г.А.:  Серед пунктів вашої програми реприватизація, імпічмент, скасування «Харківських угод»,  Податкового кодексу, мовного закону Ківалова-Колесниченка, заборона КПУ. Але всі ці пропозиції стосуються того, щоб «зламати до підвалин». А потім? Чи є у вас конструктивна програма, зокрема, в економічній сфері?

​​І.М.: В економічній сфері ми виступаємо, по-перше, проти ухваленого цією владою Податкового кодексу, оскільки він знищує малий та середній бізнес. Натомість у нас є абсолютно позитивні пропозиції до до цього кодексу, який може змінити умови ведення малого і середнього бізнесу, який має стати основою економіки України. Зокрема, це скорочення податків. Проста схема, якщо говорити коротко: малий бізнес – малі податки; великий бізнес – великі податки. До тих пір, поки олігархи, власники великих підприємств, які отримують надприбутки і заробляють мільярди доларів, щороку збільшуючи свої статки на кільканадцять  мільярдів доларів, не почнуть платити в бюджет, ми не зможемо сформувати бюджету, який не матиме дефіциту, і побудувати соціально відповідальної країни. У бюджет повинні платити багаті; сьогодні ж у нас бюджет формується за рахунок податків з малого бізнесу.

Ми виступаємо за скасування податку на додану вартість як найбільш корумпованого і найбільш непрозорого податку, від якого сьогодні потерпають усі українці – не лише підприємці, яким не відшкодовують ПДВ, а й звичайні українці, які купують товари в магазинах і платять ці 20% ПДВ, які включені у вартість товарів.

Ми говоримо про скасування пенсійної реформи. Але натомість ми маємо понизити пенсійний вік і узгодити його із середнім віком життя українців для того, щоб українці доживали до пенсії. Ми говоримо про те, що не повинні колишні чиновники, судді, прокурори, депутати отримувати надвеликі пенсії, які іноді сягають до 100 тисяч гривень.  А натомість понад 11 мільйонів українських пенсіонерів отримують однаково мало – від 800 до 1500 гривень. Мінімальна і максимальна пенсії не повинні між собою відрізнятися більше, ніж у 5 разів. Це той позитив, який стосується кожного пенсіонера, і ми обов‘язково це будемо реалізувати, ми вже домовилися із нашими союзниками по коаліції.

Безперечно, що ми скасуємо мовний закон Ківалова-Колесниченка. Він суперечить Конституції України, за якою українська мова є єдиною державною. І саме українська мова потребує захисту. Тому ми домовилися з нашими союзниками прийняти закон про захист української мови.

Ми сьогодні справді виступаємо за повернення стратегічних підприємств у державну власність. Ми виступаємо за повернення у держвласність природних монополій, так званих олігополій. Це обленерго, облгази, це те, що сьогодні держава масово передає у приватні руки, і це те, через що українці і далі будуть ще більш убогими, бо це формує комунальні платежі, тарифи на споживання газу і електроенергії. Якщо держава не буде контнролювати природних монополій – обленерго і облгази, Укртелеком, Одеський припортовий, якщо вона не поверне у державну власність природних ресурсів, якими сьогодні розпоряджаються приватні особи – ми не зможемо наповнювати бюджет і побудувати могутню, сильну Україну на засадах соціальної справедливості.

Сьогодні в Україні намагаються представити проблему дорогого російського газу як мало чи не найголовнішу проблему кожного українця. Але насправді ця проблема не стосується простих українців. Україна видобуває понад 20 мільярдів кубометрів газу, і цей газ достатній, щоб забезпечитипобутові потреби кожного українця. Імпортний газ російського видобутку потрібний сьогодні Фірташу, який тримає монополію в хімічній галузі; потрібен Ахметову, який тримає металургійну промисловість. І якщо вони сьогодні приватизують облгази чи обленерго, то вони використовують дешеву електрику і дешевий газ на своїх підприємствах, а нам, простим українцям, пропонують платити за імпортний газ. Ми цього не хочемо, і ми це обов‘язково повернемо в державну власність.

Ми зробимо те, що обіцяємо. Ми ідеологічна політична сила. Нас неможливо підкупити. Нас неможливо залякати. І нас неможливо зламати. Ми є та політична сила, яка існує в Україні 21 рік. Яка цілеспрямовано, планомірно поширювала інформацію про себе, спілкувалася з виборцями від зустрічі до зустрічі, від хати до хати. Доходячи до кожного українця, як говорив Степан Бандера, ми намагалися здобути прихильність українців. Ми її зараз здобуваємо. І я впевнений, що парламент, який ми сформуємо після виборів 28 жовтня, це лише перший щабель для того, щоб «Свобода» отримала повноту влади в цій країні. Українці побачать, як ми можемо працювати, і отримають якісно новий рівень української політики.

Г.А.:  Але українці нічого нового не побачать, якщо опозиційні сили в парламенті опиняться в меншості. Що «Свобода» робитиме в такому  разі? Будете дивитися, як Чечетов змахує руками, диригуючи рішеннями провладної більшості?

І.М.: Зараз українська інтелігенція, моральні авторитети нації – навіть у чомусь не погоджуючись з нашою позицією – заявляють про те, що «Свобода» має бути в парламенті. І вони говорять це не випадково. По-перше, я не допускаю, що ми не будемо в опозиційній більшості до режиму Януковича. Ми своєю присутністю в парламенті зцементуємо більшість і не дозволимо нашим союзникам плодити «тушок» та зрадників, які побіжать до режиму. Це питання номер один. З іншого боку, саме те, що «Свобода» як вулична політична сила проявила свою спроможність боротися з режимом навіть у безнадійних ситуаціях, дає підстави усім тим людям, які голосують за «Свободу», і тим моральним авторитетам, які стали на наш бік, говорити про те, що «Свобода» в парламенті знайде спосіб, як зупинити цю бандитську владу і цей режим. І рука Чечетова не здригнеться в парламенті, якщо будуть «свободівці».  Бо наша рука не здригнеться змінити все на користь українців.