Стало відомо, що НАТО не планує втручатись у громадянський конфлікт у Сирії про це заявив голова військового комітету НАТО генерал Кнуд Бартелс, який у четвер зустрічався  з головою Генерального штабу військових сил Російської Федерації. Заява стала повною несподіванкою у світлі попередніх різких висловлювань державного секретаря США Хіларі Клінтон,представників країн-членів НАТО та нарешті  – заяви президента США Барака Обами про те, що саме сирійських повстанців він визнає єдиним легітимним представником сирійського народу.

Тож  марно чекати скорого завершення громадянської війни, яка з часу свого початку восени 2011-го року забрала життя вже майже 40 тисяч людей. За деякими оцінками майже півтора мільйони стали біженцями. Війна у Сирії впливає на весь регіон. Якщо такі країни як Туреччина та Ірак одразу ж чітко визначились на чиєму вони боці, то інший сусід Сирії – Йорданія намагалась зберігати нейтралітет. Втім схоже, що тепер це близькосхідне королівство зрештою буде втягнене у війну.

У Йорданії неспокійно. Погіршується економічна ситуація, громадськість все рішучіше заявляє про незадоволення владою. Проблеми Сирії йорданцям не потрібні.

“В Інтересах Йорданії – триматись подалі від проблем Сирії”, – говорить політичний аналітик Лабіб Камхаві.

Політичний аналітик Лабіб Камхаві каже, що про національні інтереси самої Йорданії можливо доведеться забути, через зовнішній вплив.

“На Йорданію тиснуть США, Європа, країни Перської Затоки та Саудівська Аравія. Вони використовують економічні важелі, щоб примусити Йорданію допустити на свою територію міжнародні сили – вони прагнуть розгорнути на території країни військову, або гуманітарну інфраструктуру”, – продовжує аналітик.

США, союзник Йорданії вже надіслали до королівства невеликий військовий контингент. Мета його перебування тут невідома.

Професор-міжнародник Хасан Барарі каже, що присутність американців має велике значення.

“Міжнародна громадськість хоче, щоб Йорданія втрутилась у ситуацію в Сирії. Наших власних сил для цього не вистачить. Нам знадобиться зовнішня допомога,зокрема від США”, – відзначає дослідник.

Від кордону Йорданії до Дамаску, столиці Сирії, всього 100 кілометрів. Противники президента Сирії Ассада дуже хотіли б використовувати територію Йорданії для доставки зброї.

“З нашої території були контрабандні поставки до Сирії, але йшлося про лічені випадки – недостатньо щоб роздратувати Ассада, але достатньо щоб показати що Йорданія має певну вагу”, – говорить Барарі.

Побоювання, що Дамаск може завдати удару у відповідь посилились влітку, коли влада Йорданії повідомила, що викрила групу бойовиків, які планували теракти в країні. Ймовірно ними керували з Сирії.

“Ніхто не каже , що їх надіслав Ассад. Але якщо Йорданія вв’яжеться у сирійський конфлікт доведеться за це платити”, – зазначає Барарі.

Наближення падіння режиму Ассада може штовхнути диктатора на непередбачувані дії. Американська розвідка повідомила,що сирійці приводять у стан бойової готовності хімічну зброю.

Камвахі, каже, що після того як США використали «страшилки» про зброю масового знищення для нападу на Ірак, подібні заяви важко сприймати без скепсису.

“Повірити, що з Сирія може використати хімічну зброю, означає прийняти запрошення до інтервенції у цю країну”, – іронізує Камвахі.

Обидва експерти погоджуються, що самі йорданці не матимуть повного впливу на позицію їх країни у «сирійському питанні» .

“Я думаю,що Йорданії буде важко зайняти незалежну позицію, та не зважати на бажання США”, – резюмує Барарі.

Тож мешканці королівства чекають, що вирішать за них.