Прага – Дисбаланс між жінками і чоловіками у парламентах світу залишається значним. А змінити ситуацію, на думку Міжпарламентського союзу, можна лише запровадженням квот на кількість жінок-депутатів. Організація, що має майже півторастолітню історію, все-таки констатує: протягом останніх 10 років відбувся певний прогрес у цьому питанні. Але представництво жінок у парламентах, що залишається на рівні 20%, є надто низьким для збалансованої політики.

Щоб уявити собі, якими темпами чоловіки допускають конкуренцію жінок у парламенті, варто подивитися на цифри, які Міжпарламентський союз вважає великим успіхом. Минулорічне зростання рівня участі жінок у законодавчій діяльності у світі лише на 0,8% – удвічі більше, ніж звичайне. Тобто за 10 років кількість жінок, які зуміли вибороти собі місце у парламенті, зросла лише трохи більше як на 5%.

Певним порогом успіху організація вважає 30-відсоткову присутність жінок у парламенті. Згідно з цим критерієм, успіхи значніші. Минулого року 33 нижні палати парламентів різних країн і 17 верхніх палат мали понад 30% жінок-законодавців. А це вже утричі більше, ніж 10 років тому. Серед новоприбульців у клубі більш збаланованих парламентів – Алжир, Мексика, Сенегал, Сербія і Тимор-Лешті.

Безумовними лідерами щодо представництва жінок у парламенті залишаются скандинавські країни. На півночі Європи 2012 року 42% депутатів були жінки, у порівнянні з 1995 роком, коли їх було тільки 36%. Є у світі і шість країн, де жінки не представлені у парламенті взагалі, це – кілька острівних держав у Тихому океані, а також Катар і Саудівська Аравія (у монархічній Саудівській Аравії взагалі не існує парламенту, а до чільного дорадчого органу жінок уперше призначили на початку цього року – ред.).

Не завжди галантний Саркозі

Міжпарламентський союз продовжує рекомендувати законодавче запровадження квот для збільшення кількості жінок у парламенті, хоча і визнає, що і цей захід не є завжди дієвим. Адже, наприклад, у Франції кількість жінок в парламенті завдяки законові стала рекордною і сягнула минулого року майже 27%.

Закон вимагав, щоб політичні партії віддавали жінкам від 49 до 51% у партійних списках, інакше зменшувалося їхнє бюджетне фінансування. Однак партії часто давали жінкам непрохідні місця, а чоловіки частіше отримували підтримку партії в одномандатних округах. Дійшло до того, що деякі партії навіть воліли радше заплатити штраф, ніж включати досить жінок до партійного списку. Так, партія колишнього президента Ніколя Саркозі втратила близько чотирьох мільйонів євро за те, що надала жінкам тільки 26% місць у своєму виборчому списку.

В Україні про галантність не йдеться взагалі

В Україні участь жінок у парламенті є однію з найнижчих у світі. З 445 парламентарів жінок лише 42, тобто менше ніж 9,5%. Хоча і це є покращенням на 1% у порівнянні з минулим парламентом.

На запитання Радіо Свобода про те, чи квоти допомогли б збільшити кількість жінок у Верховній Раді, депутат від опозиції Лілія Гриневич відповіла, що квоти мають значення лише у правовому суспільстві і навряд чи допоможуть змінити ситуацію в Україні.

«Мені здається, що в Україні проблема – не в квотах, в Україні сьогодні є проблема порушення прав людини в цілому, не просто жінки. В Україні немає сьогодні справедливого доступу до політики, тому що вибори не є прозорими. Сьогодні переслідуються опоненти. Сьогодні жінка-депутат має дуже багато ризиків у своїй діяльності. Якщо ми спостерігаємо ситуацію, коли трьох жінок-депутаток, які відвідували ув’язнену Тимошенко, незважаючи на їхню депутатську недоторканність, викидають, в буквальному сенсі цього слова, виносять з цього приміщення і викидають, в результаті чого в них є і травми. Це є порушення прав людини, це є порушення будь-якого закону, і в цьому є сьогодні основна проблема України, а не у запровадженні квот», – вважає депутат українського парламенту.