Масові протистояння у Туреччині, які не вщухають уже шостий день поспіль, почалися з невеликої акції протесту проти забудови відомого парку у Стамбулі, який став символом відданості Туреччини атеїзму. Втім, аналітики кажуть, що протести найімовірніше піднімуть і ряд інших проблем, як то ставлення правлячої партії до великих груп населення, які не підтримують уряд.

Протестувальники зосередили свої основні сили на площі Таксім у Стамбулі, де виступили проти урядового плану забудови парку. Але сьогодні ситуація вийшла далеко за межі цієї проблеми.

Експерт з питань Туреччини Ґул Берна Очан говорить, що сьогодні турки обурені і почуваються безпорадними:

«Одна з головних політичних проблем у сьогоднішній Туреччині – це те, що правляча партія втратила можливість довести скептикам, що вони поважають демократію і, що демократія та іслам можуть співіснувати поряд у суспільстві».

Жорстку позицію із застосуванням сили до демонстрантів зайняв прем’єр міністр країни Реджеп Таїп Ердоган. Його проісламістська партія Справедливість і Розвиток перебуває при владі протягом 10 років. Два роки тому його переобрали з 50-ма відсотками голосів. Саме його резиденцію протестувальники взяли в облогу, розлючені його політикою на заборону алкоголю, публічного прояву почуттів та залякування преси.

За словами викладача Лондонського королівського коледжу Білла Парка:

«Те, що ви тут бачите, це, як кажуть у Туреччині, решта 50 відсотків, які голосували проти Ердогана та правлячої партії. Тепер вони демонструють більш активний протест».

І цей протест охопив усю країну. Чимало побоюються, що держава може взяти курс у бік ісламізму, а уряд, кажуть аналітики, проявляє недостатньо уваги до проблем майже половини населення Туреччини. Прем’єр Ердоган у понеділок ще й додав хмизу у вогонь заявивши, що події у країні «не мають нічого спільного з вирубуванням дерев  або реконструкцією парку», і що протести вчинили «екстремістські елементи», які програли на демократичних виборах і не змогли отримати владу. Днями він зібрався у заплановану поїздку у Північну Африку і висловив переконання, що протести завершаться ще до його повернення. Білл Парк у цьому сумнівається;

«Це не стільки боротьба за культуру Туреччини, скільки боротьба між двома різноманітними культурами. І, незалежно хто править країною, справжнім викликом тут є те, як уряд знаходитиме шляхи пробувати задовольнити інтереси усіх прошарків населення».

Експерти кажуть, що у Туреччині спостерігається тенденція нетерпимості до опозиції незалежно від того, хто знаходиться при владі. Але триваючі протести не допоможуть прем’єр-міністру змінити Конституцію і збільшити свої повноваження, як також не допоможуть прагненням турків вступити до Євросоюзу. Професор Парк каже, що найкращим виходом з сьогоднішньої нестабільності буде, якщо оточення прем’єра Ердогана переконає його покінчити з поляризацією суспільства і вирішити проблеми опонентів у конструктивний спосіб.