Міністерство внутрішніх справ Грузії зобов’язалося знищити секретний архів незаконно отриманих відео і телефонних розмов, що його, як стверджують, адміністрація президента Міхеїла Саакашвілі використовувала для шантажу журналістів, політиків та громадських активістів. Але позбутися брудної спадщини не так вже й легко, як це здається, бо на теренах колишнього СРСР такі архіви, як правило, мають властивість відроджуватися з часом.
 
Нинішній міністр внутрішніх справ Грузії Іраклій Ґарібашвілі зобов’язався знищити те, що він назвав «брудним архівом приватного життя» – сотні, якщо не тисячі файлів, які донині захаращують архів силового міністерства уряду мільярдера Бідзіни Іванішвілі.
 
Ці матеріали, які є сумнівним повторенням досвіду шпигування часів СРСР, вже використовували, щоб чинити тиск на політичних супротивників, включно зі сумним випадком 2011 року, коли влада Саакашвілі вживала секретні матеріали для обвинувачення трьох грузинських журналістів, включно з особистим фотографом президента Саакашвілі, у шпигунстві на користь Росії.
 Томас Гаммарберґ, колишній уповноважений з прав людини Ради Європи, а нині спеціальний радник ЄС із правових реформ в Грузії, закликав до суворого регламентування дозволів на подібні методи дій правоохоронців у майбутньому.
 

«Принциповим має бути те, що такі записи є злочинними. Використовувати їх заради шантажу злочинно. Тримати їх лише для того, щоб мати про всяк випадок – є також злочинним. І, звичайно, розповсюджувати їх для витоку до інших осіб також є злочином», – наголосив Томас Гаммарберґ.
 Практика таємного збору інформації живуча в Грузії до сьогодні
 
Лише упродовж 2013 року, вже при владі Бідзіни Іванішвілі, до судів уже надійшло понад тисячу запитів щодо секретного спостереження. У 2012 році, особливо під час виборів до парламенту, грузинські суди отримали майже 600 запитів на дозволи щодо прослуховування телефонів чи контролю за іншими засобами зв’язку. Лише у 12 випадках суди відмовили в цьому. В Грузії до сьогодні є проблемою існування своєрідних «чорних скриньок», через які спецслужби контролюють телефонний зв’язок та інтернет.
 
Проблемою є і те, що діюча влада ініціювала ліквідацію згаданого архіву МВС Грузії насамперед задля посилення тиску на членів влади Саакашвілі. Хоча новий міністр внутрішніх справ Іраклій Ґарібашвілі все ж наводить і приклад арешту депутата від правлячої сили, який намагався оприлюднити секретний сексуальний файл, щоб скомпрометувати свого конкурента.
 
Побоюючись існування багатьох копій із секретних файлів МЗС, представники уряду обіцяють одно- або двомісячну амністію для повернення цих копій міністерству для подальшого знищення. Також є сумніви щодо того, чи всі ці архіви підлягають знищенню, чи, можливо, необхідно залишити якусь частину для розслідування злочинів.
 
Transparency International та Асоціація молодих правників Грузії, як очікують, увійдуть до складу урядової комісії з ліквідації цих архівів.
 Ґія Ґвілава, представник Transparency International в Грузії, каже, що організація звернулася до МЗС із пропозицією запропонувати комісії повний перелік змісту цього архіву, перш, ніж його знищувати.
 

«Ми отримали позитивну відповідь, – зауважує Ґія Ґвілава. – Як виглядає, міністерство планує розділити матеріали на два типи. Перший – незаконно отримані файли приватного життя. І другий – матеріали, необхідні для розслідування. Ці два типи реєстрації документів будуть розміщені окремо, щоб приватна інформація не проникла у світ і незаконно отриманий матеріал буде весь знищений. Така відповідь мене повністю задовольняє».
 
Transparency International та інші правозахисні міжнародні організації звернулися до МЗС Грузії з проханням вилучити «чорні скриньки» з компаній зв’язку. Такий крок став би важливим прецедентом на теренах СНД, де таємне прослуховування лінії зв’язку дуже поширене у владі, яка придушує опір своїх супротивників – в Азербайджані, Білорусі, країнах Середньої Азії.
 Матеріал підготували Василь Зілгалов, Nona Mchedlishvili, Daisy Sindelar