В Україні ж майже половина населення не вважають себе європейцями. І пояснюють це відсутністю тут критеріїв європейськості, до яких належать певний рівень матеріального добробуту, необхідність поважати цінності демократії і права людини. Про це свідчать результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи».
 
Якщо відійти від критеріїв соціології, то ситуація доволі проста: Хорватія виконала вимоги Євросоюзу, а в Україні ж вони, так би мовити, «пробуксовують». Хорватія провела потужну інформаційну кампанію, яка ознайомила її громадян із життям ЄС. В Україні ж ніхто не переймається «європросвітою» суспільства, каже координатор громадської ініціативи «Ми – європейці» Дмитро Крикун.
 

«Українці недостатньо сильно прагнуть європейської інтеграції, тому що їм ніхто не пояснює, що євроінтеграція – це реальні дуже значущі для них переваги. Ніхто з політиків не пояснює, що Євросоюз – це не лише засіб для збагачення або до підняття рівня добробуту, – зауважив Крикун у розмові з Радіо Свобода. – Українські політики не розповідають українцям, що ЄС – це, насамперед, безпека, захист їхніх прав і свобод. Це можливість для кожного українця почуватися впевнено».
 
За словами Дмитра Крикуна, серед українців побутує думка, що євроінтеграція – це політична гра, в якій немає місця розв’язанню проблем пересічних громадян держави. Українці нарікають, що євроінтеграція країни не змінила на краще систему правосуддя і не зменшила рівень корупції.
 Українські реформи не мають європейських стандартів – експерти
 
Саме реформа судів та МВС життєво необхідні не лише для виконання Києвом вимог ЄС, а насамперед для забезпечення прав і свобод громадян України і подолання вибіркового судочинства. У цьому контексті ЄС розглядає і питання звільнення Тимошенко, зазначає керівник Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.
 

«Євроінтеграція – не дипломатичний процес, а модернізація держави і реформи… Нині ж, за даними правозахисних організацій, доки влада звітує про реформи правоохоронних органів, пересічні українці стикаються з корупцією і насильством міліції і судів», – каже Когут.
 
Під гаслом євроінтеграції більшість у Верховній Раді ухвалила закон «Про всеукраїнський референдум», який у нинішній редакції суперечить критеріям ЄС і Конституції України. На цьому наголошують експерти Венеціанської комісії й українські правозахисники.
 

«По суті, це закон, який у багатьох своїх положеннях суперечить Конституції України. Цей закон не можна вважати таким, що забезпечує волевиявлення народу, оскільки механізми, закладені у ньому, побудовані так, що народ, якщо він буде виносити проти влади на референдум якісь речі, ідеї, які владі не сподобаються, то українці ніколи не зможуть ініціювати і провести референдум», – сказав журналістам координатор громадського руху «Простір свободи» Тарас Шамайда.
 
А директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко зауважив: «З боку влади є намагання виконати певні стандарти і критерії, що виявляється у законотворчості і у певних діях уряду й парламенту. Але з іншого боку, ми спостерігаємо намагання виконати цілі найменшими зусиллями. Тобто здійснити якісь формальні кроки, які могли би бути зараховані за виконання програми чи низки єврокритеріїв».
 ЄС Україні: потрібні реформи за європейськими стандартами
 
В Євросоюзі також доволі стримано оцінюють прогрес у реформах, що їх здійснює Україна.
 
Так, президент Європарламенту Мартін Шульц заявив агентству BNS, що справа Тимошенко «ганебна», але це не єдина проблема» на шляху до підписання угоди про асоціацію між ЄС та Україною.

«Я оптиміст, і ми раніше чи пізніше знайдемо вирішення справи Тимошенко. Але ми маємо ставити інше питання. І тут я цитую Тимошенко: «Моя справа не повинна блокувати шлях України в напрямку Європи», – сказав Мартін Шульц.
 
«Навіть найкращі реформи залишаться порожнім звуком, якщо Україна не позбудеться вибіркового судочинства, якщо Юлія Тимошенко залишиться в ув’язненні, якщо не буде подолана корупція, якщо українська влада і суспільство не поважатимуть європейські цінності», – наголосив на конференції в Києві європарламентар, співголова групи друзів України Павел Коваль.
 У Києві влада звинувачує опозицію, а опозиція – владу
 
У Києві ж можновладці запевняють, що роблять усе від них залежне, щоб угода про асоціацію між Україною та ЄС була підписана у листопаді. При цьому влада й опозиція звинувачують одне одного у «пробуксовці» реформ.
 

Прем’єр-міністр України Микола Азаров каже, що опозиційні фракції заважають працювати парламентській більшості, блокуючи роботу Верховної Ради. Наприкінці червня Азаров звернувся до Верховної Ради зі словами: «Я дуже хочу, щоб кожен народний депутат зрозумів це: час, втрачений на блокування роботи парламенту, віддаляє нас від визначеної нашим суспільством мети – стати частиною об’єднаної Європи».
 
Тим часом опозиція звинувачує владу в небажанні проводити реформи за європейськими стандартами і звільняти ув’язненого екс-прем’єр-міністра України.
 
Сама Юлія Тимошенко закликала скликати Національну асамблею (або Національний круглий стіл), щоб контролювати виконання вимог ЄС, тобто – здійснення реформ, необхідних для підписання угоди про асоціацію України з Євросоюзом. У своїй статті для видання «Українська правда» Тимошенко пропонує ввести до складу асамблеї керівників влади, опозиції, інтелектуалів, лідерів громадськості.
 
Як зауважує Тимошенко, підписанню угоди можуть завадити, і тоді це буде «провалом, який зупинить історичний розвиток України». Інтеграція України з Євросоюзом дозволить змінити життя українців на краще, вважає Тимошенко.
 
Таку ж думку напередодні вступу Хорватії до ЄС висловлено у редакційній статті британського тижневика The Economist. Євросоюз не має зупиняти своє розширення після прийому до свого складу балканських країн, об’єднанню не варто відкидати й інтеграцію України.

На думку авторів журналу The Economist, «Європі краще мати за сусідів країни, що мають надію на вступ і прагнуть дотримуватися її стандартів, ніж такі, які відчувають, що їхні прагнення були відхилені».

Свого часу перспектива членства в ЄС позитивно вплинула на розвиток демократії у Греції, Португалії та Іспанії, а згодом – на країни Східної Європи, зазначає The Economist.