В тому, що «зміцнення позицій української мови в усіх сферах соціального життя» призведе до прогресивного розвитку України, переконаний і президент держави Віктор Янукович. Таку заяву глава держави зробив з нагоди Дня рідної мови.

Однопартійці президента думають по-іншому. Представник парламентської фракції Партії регіонів Сергій Ківалов виступив проти останньої ініціативи опозиції щодо зміцнення позицій і прав української мови в усіх сферах не користь іншим мовам. «Дуже важливо, щоб люди могли говорити, читати та виступати у громадських місцях своєю рідною мовою. Забороняти в багатонаціональній країні мову, яка є рідною для майже половини населення країни, – це дикість», – заявив Ківалов.

Так, представники опозиційних сил внесли до парламенту законопроект, який передбачає утвердження української мови в усіх публічних сферах, розширює її права. Зокрема, документ визначає «будь-яку іншу мову, що застосовується в Україні, окрім української мови як мови титульної нації…іноземною». Також законопроект вводить обов’язкове використання української мови в органах влади, закладах освіти, ЗМІ та інших сферах.

Одна з ініціаторок законопроекту, депутат від ВО «Свобода» Ірина Фаріон зазначила, що наразі в суспільстві панує морально-духовна криза, яку можна подолати «унікальним інструментом, що зветься мовою».

Поки що ж права української мови захищаються скандально відомим законом «Про засади державної мовної політики». Документ, внесений нардепами Вадимом Колесніченком та Сергієм Ківаловим, гарантує вільне використання регіональних мов, у тому числі і російської. Закон викликав серію акцій протесту. В столиці противники закону проводили голодування під Українським домом.

Сьогодні колишні учасники акції не шкодують про свої дії та закликають інших бути українцями. Про це вони розповіли в інтерв’ю Голосу Америки.

«Люди зрозуміли, що питання української мови дуже важливе, це не тільки питання законодавче щодо статусу мови в державі, це також питання ідентифікації людей. Ці питання порушилися в суспільстві», – зазначила одна з учасниць акції під Українським домом Оксана.

Вплив закону Колесніченка-Ківалова на розвиток української мови вже помітний, вважає активістка. «Вже кілька років серед активістів боротьби за українську мову відбувається моніторинг присутності мови в ресторанному бізнесі: кафе, барах, ресторанах. І якщо раніше ми могли посилатися на Конституцію та на закон щодо захисту української мови і, посилаючись на них, ми отримували позитивні результати, то зараз ресторани посилаються на цей славнозвісний закон. І ми не можемо нічого зробити, бо не маємо необхідного інструменту», – говорить Оксана.

Щоб використання української мови розповсюджувалося по всій країні, треба починати з самого себе. В цьому переконана інша захисниця мови Ольга. «Якщо кожен буде починати з себе, то українська мова буде розповсюджуватися по всій державі», – каже вона.

Усіх трьох підозрюваних заарештували у 2011 році. Пізніше з них зняли обвинувачення, проте, згідно з повідомленням, справу згодом поновили.

Обов’язки головного слідчого у справі Пісторіуса перебирає провідний детектив національних поліцейських сил ПАР.

Бота знову свідчив у четвер на судовому засіданні у справі можливого звільнення спортсмена-бігуна під заставу. Засідання закінчилося без винесення рішення суддею і Пісторіусу доведеться ще одну ніч перебувати під поліцейською вартою.

Головний адвокат Баррі Ру аргументує, що загибель Стінкепм це нещасний випадок, а не умисне вбивство. Він також зазначив, що докази, зібрані слідчими проти Пісторіуса, відносно слабкі.

Справа про вбивство Ріви Стінкамп викликала великий резонанс не лише у ПАР, де Оскар Пісторіус вважається національним героєм, але й в усьому світі.

Лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк заявив, що всі майже домовилися, що голосуватимуть руками за закон про зміни до регламенту Верховної ради, і що це зробить неможливим, щоб депутати голосували за своїх колег.

«Але тут з’явився Клюєв. З’явився він з однією метою – за нашою інформацією, він переконав Віктора Януковича, що потрібна дестабілізація, що не потрібно іти на легке голосування», – сказав Яценюк.

Лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, відповідаючи на запитання журналістів, сказав, що Андрій Клюєв був присутнім на переговорах більшості та опозиції про подальшу роботу парламенту, тому що контроль за роботою державних управлінь входить в його обов’язки як секретаря РНБО. Раніше Єфремов наголошував, що віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов уже три дні намагається розблокувати роботу Ради, щоб можна було голосувати у справі законопроектів, які вже давно чекають своєї черги.

Події в українському парламенті допомагають то одним, то іншим політичним силам отримати додатковий піар. У більш віддаленій перспективі – це спосіб заробити балів для президентської кампанії 2015 року. Утім, експерти говорять, що зрив переговорів може бути сигналом або додатковим аргументом у переговорах з Європою на саміті Україна-ЄС.

«Політичні сили не зацікавлені у тому, щоб налагодити роботу парламенту. Скоро буде важлива зустріч з питань євроінтеграції. Для опозиції важливо показати, що влада нездатна проводити курс на євроінтеграцію», – сказав Голосу Америки керівник департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерій Гончарук. «Не виключено, що влада у такий спосіб хоче сказати: «Бачите, ми намагалися проводити євроінтеграційну політику, але відчули супротив зі сторони опозиції».

У середу на засіданні комітету з питань європейської інтеграції представники опозиційних фракцій і більшості практично одноголосно підтримали проект заяви про європейські наміри України. Якби вдалося домовитися і парламент у четвер уже працював, то цей проект винесли б на офіційне голосування. Заблокована Рада дала можливість регіоналам заявити, що опозиція своїми діями блокує закони, які потрібно прийняти до саміту.

«Ми прийняли злагоджене рішення на фракції: якщо зараз представники опозиційних сил розблокують трибуну – ми заходимо в зал і голосуємо», – сказав Єфремов.

Представники опозиційних сил з самого ранку вирішили збирати підписи під проектом заяви Верховної ради «Про реалізацію євроінтеграційних устремлінь України й укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом». Регіонали відмовилися ставити свої підписи під заявою, бо вважають, що на саміті Україна-ЄС це не матиме значення, адже не прийняті інші п’ять законопроектів, і щодо візового режиму у тому числі.

«У даному випадку можуть бути тактичні інтереси як з одного, так і з іншого боку. Більшість можуть потягнути час та продемонструвати європейцям, яка у нас погана опозиція – вона не хоче навіть в інтересах євроінтеграції працювати в парламенті», – сказав Голосу Америки керівник центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко. «Але і всередині опозиції могли спрацювати конкурентні інтереси – якщо на початку блокування «УДАР» отримував найбільший зиск, то зараз і «Батьківщина» хоче попіаритися, тепер вона проявляє активність».

Утім, заява Верховної ради про євроінтеграцію не мала зобов’язуючого характеру. За словами експерта Інституту євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача – це був просто сигнал про те, на якій позиції стоїть український уряд. І хоча в іміджевому плані заяви, які лунають з парламенту, не додають балів Україні у переговорах з ЄС, але питання про підписання угоди про асоціацію не стосується внутрішньої боротьби.

«Якби сторони чекали успіху та великих проривів на саміту, то вони б із задоволенням підписували будь-які тексти. А говорити, що це їх заслуга, коли високий ризик провалів – ніхто не хоче. Тому, політичні опоненти шукають спосіб перекласти один на одного провину за цей провал», – сказав Горбач.

Представники Міністерства оборони Малі заявили в четвер, що сутички спалахнули після того, як протягом ночі екстремісти заатакували центральний район Гао, у відповідь на що прибули коаліційні війська, щоб витіснити їх з міста.

Представник збройних сил Малі заявив Голосу Америки, що Гао було звільнено, але що в місті залишаються ще райони непевні щодо безпеки.

Французькі та малійські війська звільнили Гао та інші північні міста від екстремістів під час наступальної операції у січні.

Тимчасом очевидці і представники сил безпеки повідомили про ймовірний вибух замінованого автомобіля неподалік міста Кідаль, у результаті чого поранення отримало щонайменше двоє людей. Дотепер невідомо, чи вижив водій автомобіля.

У християнських храмах у різних містах України при вході можна побачити таблицю з розцінками: стільки-то коштує обряд хрещення, а стільки сотень (а подеколи тисяч) гривень треба викласти за обряд вінчання. Не кожна людина може дозволити собі передати церкві таку чималу суму грошей. Тож іде пересічний українець до храму, помолитись, оминаючи «посередника»-священика.

Експерт Інституту соціології Олег Козловський пов’язує цю тенденцію з комерціалізацією церкви, а точніше – окремих священнослужителів.

«Раніше, коли людина приходила до церкви і, наприклад, ішов обряд освячення, священики казали: «Дайте, скільки можете!». А нині вони стали комерційними організаціями», – зазначає експерт.

Не всі священики «комерціалізувались», як не всі з мирян, хто ходить до церкви, щиро вірує, переконана релігієзнавець Ольга Недавня. На її думку, церква – це й ті, хто у ній служить, і ті, кому служить вона.

«Церква – це й священики, і миряни. Отже, за те, чи є церква моральним авторитетом для суспільства, відповідальність несуть усі члени суспільства, принаймні ті з них, хто відносить себе до тієї чи іншої церкви, конфесії. Історично саме священнослужителі були, сказати б, «кастою брахманів», учителів, вихователів, ідеологів. Вони ставали порадниками і світських осіб, і всього люду, – розповідає Ольга Недавня у розмові з Радіо Свобода. – Ці функції священики виконували по-різному, але останні два століття довели: виконувати ці функції краще іншим верствам суспільства не вдається! Крім того, не забуваймо: церква – це система, котра і може спрацьовувати саме як цілісна система цінностей та настанов».

Церква – це та інституція, робота якої має забезпечуватись у співпраці відповідно підготовлених професіоналів і громади тих, хто з ними спілкується, вважає експерт.

Водночас соціологи кажуть про зростання довіри українців до церкви як духовної та моральної інституції. За даними опитувань Центру Разумкова, церкві довіряє понад 66 відсотків українців, проти 23 відсотків, які їй не довіряють.

Церква – проекція українського життя

Церква – не лише духовний інститут, це також проекція української історії та її сьогодення, а, можливо, і її прийдешнього. Тому що служителі церкви є громадянами України і несуть відповідальність нарівні з суспільством та владою за аморальність нинішнього життя. У цьому переконаний експерт Інституту українознавства, публіцист Олександр Хоменко.

«Здавна є ніби дві церкви: та, яка гнана, і та, яка не гнана, що є ніби від антихриста. Неправду тієї церкви, яка панує в Україні у всіх своїх форматах, патріархатах, люди сприймають не так розумом, як серцем. І приходять українці до храму спілкуватися з екзистенцією без посередників. Звичайно, є чимало священиків, які є прикладом для громади», – вважає Хоменко.

У розмові з Радіо Свобода він зазначив, що недовіра до служителів культу зникне, як тільки «перезавантажиться» вся Україна, разом із церквою. Без оновлення буття України модернізація церкви неможлива, каже експерт.

Преференції влади шкодять духовному життю країни

А київський журналіст Олександр Крамар, досліджуючи міжконфесійну ситуацію в Україні, наголошує на небезпеці «релігійної регіоналізації», про яку пишуть і соціологи. Адже на заході та в центрі країни здебільшого довіряють УПЦ Київського патріархату та Українській греко-католицькій церкві. Мешканці східної і південної України висловлюють симпатії до УПЦ (Московського патріархату).

На думку Крамара, на позицію українських мирян впливає й те, що чинна влада надає преференції саме православній церкві Московського патріархату, тож ситуація, яка складається в Україні у відносинах між чинною владою та церквою, викликає у цьому зв’язку занепокоєння.

Експерт не радить забувати, що в основі сучасної європейської цивілізації лежить віротерпимість, без якої комфортне співжиття в поліконфесійному суспільстві неможливе.

– Чи варто очікувати гучних заяв після зустрічей Президента Януковича з президентами Польщі та Словаччини?

– Давайте не забувати, що Польща і Словаччина належать до Вишеградської четвірки, яка сьогодні спеціально опікується Україною, має певні зобов’язання контактного характеру, плюс ця Вишеградська четвірка має особливі інтереси, пов’язані з євроінтеграцією України. Це країни, які безпосередньо з нами межують і зацікавлені, щоб Україна остаточно не відійшла у зону впливу Росії і не втратила ті паростки демократії, які у нас так трошки процвітали. Наскільки мені відомо, це була частково ініціатива президентів цих країн, а частково – пропозиція з боку Європейської комісії щодо того, щоб вони (країни Вишеградської четвірки) теж провели певне спілкування і спробували принаймні зрозуміти логіку у діях українського керівництва. Тому що цю логіку у Брюсселі уже ніхто зрозуміти не може. Вони хочуть зрозуміти, у чому суть, чому так відбулося, чи готова зараз Україна до саміту з ЄЄ, і плюс до осені, коли були попередні плани щодо підписання угоди про асоціацію, дати хоч якісь добрі сигнали. Думаю, що однією з фраз, яка буде сказана – це те, що у Європі нас чекають, готові допомогти, але дайте змогу нам вам допомогти.

– А щодо дражливих для Януковича питань, наприклад, щодо справ Тимошенко чи Луценка…

– Ці питання будуть головними. Але тут якраз і специфіка зустрічей з країнами, які є члени Вишеградської групи. Це ті зустрічі, на яких намагаються не створити умов, коли нормальний перебіг подій вже стане неможливим. Очевидно, що Януковичу будуть поставлені жорсткі питання, але це буде не для загального комюніке, не для протоколу.

– Під час візиту Віктора Януковича до Литви, він заявив, що незадоволений співпрацею з Енергетичним співтовариством. Чи можливе щось подібне і цього разу?

– Це може бути тільки певними рефлексіями і ознаками того, що щось під час розмови пішло дуже негладко. Як правило, на відкритій для преси частині таких зустрічей, має домінувати компліментарний тон. У випадку з Литвою, то Литва не входить до Вишеградської групи. У Литві Януковичу ставилися більш відкрито неприємні питання. Це вийшло поза межі закритої для преси частини. І, очевидно, він певні свої рефлексії проявив у такий спосіб. Можливо, ці рефлексії йому і закладалися. Якщо під час нинішньої зустрічі такі речі знову буде зроблено – це буде ознакою дуже нехорошого тону.

Голова групи спостерігачів, надісланих до Вірменії Організацією з безпеки і співробітництва в Європі Тоніно Пікула заявив:

«Вибори показали покращення, але й вказали на відсутність дійсної конкуренції».

Кращу оцінку висловила лідер групи спостерігачів Парламентської Асамблеї Ради  Європи Керін Волдсет:

«Вірменія перебуває на правильному шляху виконання своїх зобов’язань як нова демократична країна в Європі».

Тоді до приміщення, де відбувалася прес-конференція, вдерлася група протестувальників. Один з них вигукував: «Своїми заявами ви узаконюєте незаконне голосування!»

Згідно з офіційним підрахунком бюлетенів, президент отримав 59% голосів виборців, його найближчий суперник, народжений у Солучених Штатах колишній міністр закордонних справ Раффі Говганнісян – 37%.

У вівторок в Єревані люди обмірковували питання: чи шахрайство було достатньо великим, щоб заповнити прірву у 22%?

Кандидат опозиції Говганнісян, який звернувся з промовою до кількохсот своїх прихильників, що зібралися на Площі Свободи, заявив ствердно.

Він навіть дав Саргсяну час до середи визнати свою поразку. Він також обіцяв влаштувати ще один мітинг.

Прихильники Говганнісяна кажуть, що вони мають сотні повідомлень про заповнювання виборчих урн незаконними бюлетенями або шахрайський підрахунок бюлетенів.

Присутня на мітингу юристка Сара Анджарголян заявила, що вона прочитала повідомлення про порушення під час голосування на сторінках Facebook організацій прав людини і тоді прийшла до штаб-квартири опозиційного кандидата, щоб ознайомитись з повідомленнями, які надходили з виборчих пунктів. Вона каже:

«Були масові порушення – все, від незаконного заповнювання урн виборчими бюлетенями, і то не один і не два, але сотні й сотні, і сотень на користь чинного президента. А також залякування. Все, що можливе».

Проте представник очоленої Саргсяном Республіканської партії Едуард Шармазанов назвав голосування «найкращим в історії незалежної Врменії».

Політичні аналітики звертають увагу на те, що у травні минулого року Республіканська партія здобула 52% місць у вірменському парламенті. Недавно передвиборчі опитування громадської думки вказували на те, що президент Саргсян мав велику підтримку серед виборців. Після того, як у понеділок ввечері було закрито виборчі пункти, результати опитування на виходах, проведених оганізацією Ґелаппа, вказували, що президент заручився підтримкою 58% виборців.

У вівторок найрішучіша виборча підтримка надійшла від найближчого союзника Вірменії – Росії.

Групу спостерігачів з колишніх радянських республік очолював колишній директор закордонної розвідувальної служби Росії Сергій Лебедєв. Він сказав, що в ході виборів зареєстровано порушення, але недостатні, щоб вони мали вплив на загальні результати президентських виборів. Він також зробив висновок, що вибори у Вірменії повністю відповідали визнаним міжнародним законам.

Росія втримує у Вірменії 5000 своїх солдатів. У ввторок президент Володимир Путін подзвонив президенту Саргсяну, щоб привітати його з переобранням.