В українській столиці та регіоні оголошена надзвичайна ситуація. Як вихід – голова КМДА Олександр Попов оголосив понеділок вихідним днем, а остаточно розгребти сніг та розібратися з наслідками стихії планують до кінця тижня.

«Надзвичайна ситуація ще триває. І думаю, що ще як мінімум тиждень буде», – сказав Попов.

Затори на дорогах, відміна рейсів літаків та потягів, нестача продуктів у магазинах – свідками цього стали кияни за два дні негоди. Хоча вже в понеділок МНС відзвітували, що проблем майже не залишилося. Те, як в КМДА справлялися з наслідками негоди, разом з питанням про стан доріг і тим, куди зникають гроші з місцевого бюджету, стануть для когось козирем на столичних виборах, переконують експерти.

«Вчора та позавчора відбувалися акції на житомирські трасі, коли люди перекривали дороги, коли організовували допомогу по витяганню машин, коли змушувати працювати МНСівців, які постійно ставали на перекур. Оце були спонтанні акції, а те, що відбувається перед КМДА – це заплановані акції, на руку якимсь політичним партіям», – сказав Голосу Америки директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик:

«Я поки не бачу широкої протесаної активності, але не виключаю, що у випадку порушення прав, неврахування соціальних інтересів киян, такі протести можуть відбутися».

Соціальний психолог, завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології, Вадим Васютинський у коментарі Голосу Америки сказав, що готовність киян виходити на протести та підтримувати певного кандидата залежить від того, на скільки страждають їх інтереси. У Сполучених Штатах, наприклад, напередодні президентських виборів східне узбережжя країни пережило буревій Сенді, і те, як президент Обама приймав участь у ліквідації наслідків стихії, покращило його імідж, особливо у тих штатах, які постраждали найбільше.
«Те що у нас відбулося, просто посилило роздратування проти влади. Наявність катаклізму не змінила думку киян, потрібна їх ціла серія, і дуже ефективна реакція на них влади, щоб трохи покращити імідж в очах киян», – сказав Голосу Америки Васютинський. «Реакція, яку ми бачили, вписується у те, як сприймається столична влада. Виступи та зміна преференцій можуть статися, якщо станеться раптовий та сильний стрес».

Вигідне затягування та поява третього кандидата

На початку минулого тижня Рада переклала рішення про час проведення київських виборів на Конституційний суд. Саме за ним тепер останнє слово, чи будуть вибори другого червня, і чи можна уже починати агітаційну компанію. Політологи в один голос говорять, що влада не має кандидата, у якого є шанс перемогти, а опозиції складно визначитися з єдиним представником, тому поки – обом сторонам вигідно потягти з цим питанням. Але, чим довше тягтимуть, тим більше вірогідності, що незадоволення наростатиме. Натомість, за сьогоднішніх обставин, щоб стати депутатом Київської ради – досить бути узгодженим кандидатом від опозиції, за словами Кулика, це автоматично дає щонайменше 15% голосів, яких буде досить для обрання у столичну Раду.

«Затягувати з виборами загалом вигідно як опозиції, так і владі, але чим довше тягнутимуть, тим більше будуть зростати низові ініціативи киян. Той, хто зможе поєднати їх мережею, матиме хорошу підтримку у Києві. Якщо вибори будуть у 2015 році, частина голосів від традиційних опозиційних сил може перейти до нових політичних лідерів», – сказав Кулик.

Заради відтягнення виборів до зручнішого часу, політики навіть готові іти на перекір своїм попереднім заявам. Так, прем’єр Микола Азаров, в інтерв’ю російському телеканалу Мир, сказав, що вибори усіх рівнів мають проходити одночасно. За його словами, через те, що вибори президента, парламентські та до місцевих органів влади розходяться у часі, країна не має періоду, коли живе поза будь-якими виборами.

«У нас немає періодів, коли політики думали б про країну, а не про те, як обратися куди-небудь – або в парламент, або на посаду мера, або на посаду президента», – сказав Азаров. «… ми практично позбавлені тривалого періоду, коли в суспільстві не будуть переважати виборчі, популістські підходи».

Раніше депутати довго боролися за те, щоб вибори до парламенту та до місцевих рад були розведені в часі. Голова комітету виборців України Олександр Черненко у розмові з Голосом Америки сказав, що найкраще вибори проводити, коли на законному рівні закінчуються повноваження обранця, адже так записано в Конституції.

«Коли б не були призначені вибори, ми будемо бачити багато підкупу, замовних матеріалів у ЗМІ, проклейку реклами», – сказав Черненко. «Безперечно, кандидати від опозиції будуть будувати кампанію на критиці комунальних робіт і згадають і цей сніг, і дороги», – сказав Черненко.

Особливість столичних виборів і в тому, що київський виборець – більше заполітизований, тому кандидатів безпосередньо будуть асоціювати з національними партіями до яких вони належать, вважають політологи. Як результат – це стане певним показником напередодні президентських виборів.

Коли Америка вирішує, наскільки правомірним є визначення шлюбу як союзу між чоловіком та жінкою, Україна все ще вирішує, чи карати за «пропаганду гомосексуалізму». Досі український парламент не відніс до ознак, за якими можуть дискримінувати, сексуальну орієнтацію. Тому говорити про легалізацію одностатевих шлюбів в Україні ще зарано, констатують експерти та правозахисники.

Анастасія Баранюк – лесбійка, з якою Голос Америки поспілкувався під час проекту «Жива бібліотека», де книгами виступають люди, до яких суспільство зазвичай ставиться з упередженістю. Наразі вона хоче мігрувати до США чи Іспанії. Одна з основних причин – неможливість публічно проявляти свої почуття до людини однієї статі, вийти за неї заміж, отримати всі юридичні гарантії, які отримує офіційний шлюб.

«Тут це неможливо. Напевне, треба більше таких людей, як я, щоб ми якось виступали за свої права. Певні закони потрібні. Є люди серед моїх знайомих, які живуть підпільно, зображують подруг по 12 років, мають свій бізнес. І от трапляється так, що вони хочуть розійтися, але вже мають спільний бізнес. І як це поділити? Чоловік і жінка це роблять за допомогою Сімейного кодексу. В іншому випадку немає жодної юридичної підтримки», – розповідає Анастасія Голосу Америки.

Вона сподівається, що колись питання легалізації одностатевих шлюбів все ж таки піднімуть в Україні. Сьогодні важливішим залишається питання дискримінації та визнання існування такої групи людей на державному рівні.

«Я не боюсь, бо хочу бути тим, ким я є. Але я розумію, що це складно в нашій країні», – говорить Анастасія Баранюк.

Те, що дискримінація за сексуальною ознакою в Україні існує, констатують різні міжнародні правозахисні організації. Підтверджує це і Міжнародна амністія. В інтерв’ю Голосу Америки виконавчий директор Міжнародної амністії в Україні Тетяна Мазур зазначає, що дискримінація існує навіть на найвищому рівні, у парламенті.

«Наше занепокоєння викликають гомофобні ініціативи, які з’являються час від часу в парламенті. Зокрема, особливе занепокоєння викликає останній законопроект про захист прав дітей на безпечний інформаційний простір, який забороняє пропаганду гомосексуалізму. Хоча в цьому законі зовсім не йдеться про права дітей, а навпаки, він порушує права дітей, які мають право на сексуальне виховання та отримання інформації різного типу», – говорить Тетяна Мазур.

«Однозначно ми спостерігаємо і отримуємо інформацію про випадки дискримінації за сексуальною ознакою. Це повідомлення різноманітні: від застосувань мови ворожнечі до нападів на представників ЛГБТ-спільноти», – додає вона.

Доповідь правозахисних організацій за 2012 рік свідчить, що гомофобія залишається поширеним явищем в Україні. «Причиною такого ставлення до гомосексуалів є історично-культурні чинники, у поєднанні із релігійними та політичними аспектами життя суспільства», – йдеться у тексті доповіді.

Одне з останніх досліджень Інституту Горшеніна «Студенти – образ майбутнього» свідчить, що 56% опитаних визнають одностатевий шлюб як щось неприпустиме за будь-яких обставин, на відміну від, наприклад, польської молоді, яка ставиться до таких шлюбів більш терпимо.

Кількість українців загалом, які визнають право гомосексуальних пар на офіційний шлюб, не змінилася за останні роки. Про це свідчить дослідження, зроблене на замовлення центру «Наш світ». Це п’ята частина з опитаних. Разом з тим, знижується кількість тих, кому важко відповісти, бо вони переходять до противників одностатевих шлюбів. Ті ж тенденції спостерігаються у відповідях на питання про право гомосексуалів на виховання дітей.

Одна із причин такого ставлення до ЛГБТ-спільноти (лесбійки, геї, бісексуали та трансгендери) – «провінційність» українців, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. «Ми досить замкнуте патріархальне суспільство, яке вкрай нетерпимо ставиться до всього, що від нас відрізняється». На її думку, таке ставлення можна було б змінити, якби люди частіше їздили за кордон, бачили акції на захист гомосексуалів.

Проти однакових прав і свобод для усіх українців, незалежно від сексуальної орієнтації, залишається Церква. Так, священний Синод Української православної церкви Київського Патріархату нещодавно виступив проти ініціативи розширення поняття дискримінації, де критика з боку Церкви теж може розцінюватися як дискримінація. На думку Синоду Київського патріархату, наступним кроком може стати легалізація одностатевих шлюбів, «впровадження в систему освіти пропаганди позитивного ставлення до аморального способу життя».

«Тому для Церкви є неприйнятними сучасні прагнення, шляхом встановлення певних законів, віднести до числа основних прав людини те, що є противним природі людини та визначено Богом як важкий гріх», – постановив Синод УПЦ КП.

Лондон – Британська поліція розслідує обставини раптової смерті російського олігарха Бориса Березовського, який 10 років жив в Англії, отримавши політичний притулок. У перших повідомленнях йшлося про ймовірність самогубства, але на життя пана Березовського раніше було кілька замахів. Він також відомий як відвертий опонент теперішньої влади у Кремлі.

Хоча він не відігравав важливої ролі у житті власне британського суспільства, Борис Березовський був постаттю добре знаною тим британцям, які стежать за міжнародними справами, або цікавляться незвичайним життям російських олігархів.

Березовський був дуже близький до Бориса Єльцина, і саме в часи його президентства він нажив величезні статки, а також багато ворогів. Коли наступний російський президент Путін почав зміцнювати свою владу, Березовський був змушений рятуватися втечею. 2003 року він отримав притулок у Британії і поселився поблизу Лондона.

На відміну від більшості інших російських олігархів (окрім ув’язненого Михайла Ходорковського), Березовський відверто й гучно критикував президента Путіна та звинувачував його у серйозних злочинах. 

Речник російського президента Дмитро Пєсков, коментуючи повідомлення про смерть Березовського, не робив таємниці з протистояння олігарха з Кремлем. «Точно відомо, що він не шкодував грошей на підтримку процесів усередині і поза Росією, які можна назвати спрямованими проти Росії та президента Путіна. Це очевидно», – наголосив речник російського президента.

Саме тому раптова смерть Березовського одразу ж викликала запитання.

У Березовського була депресія

Британська поліція першим ділом відрядила у помешкання олігарха фахівців з радіоактивних, хімічних та біологічних речовин, нагадавши про убивство в Лондоні іншого росіянина і колеги Бориса Березовського – Олександра Литвиненка, який 2006 року помер в муках від радіоактивної отрути. Британська поліція донині безуспішно домагається видачі з Росії підозрюваного Андрія Лугового.

Сам Березовський також зазнав низки замахів. Але окрім підозр про можливу причетність ворогів, вказують також на труднощі, від яких потерпав останнім часом Борис Березовський, зокрема втративши частину грошей в результаті розлучення, а також програвши дуже гучний і коштовний судовий процес з колишнім партнером – мільярдером Романом Абрамовичем.

Близькі до Бориса Березовського люди кажуть, що у нього був діагноз – депресія. Проте інші знайомі російського олігарха, якому виповнилося 67 років, стверджують, що він завжди був енергійним, спраглим до життя, грошей і влади, а тому не можуть собі уявити, як він міг сам накласти на себе руки.

Розслідування британської поліції лише розпочалося.

Прага – Низка аналітиків і в Україні, і в Європі висловлюються на сторінках газет про «великі шанси лідера української партії УДАР Віталія Кличка стати кандидатом на посаду президента на виборах 2015 року». Оглядачі також зауважують, що лідери Об’єднаної опозиції прагнуть «зменшити шанси Кличка на балотування в 2015 році», тому вони, не питаючи лідера УДАРу, висунули його кандидатуру на вибори мера Києва. Тим часом експерти знову аналізують можливості об’єднання української та російської вищих футбольних ліг, і йдеться, в першу чергу, про занадто привабливі фінансові пропозиції з боку ініціатора створення ліги СНД – російського «Газпрому».

Оглядач польської Rzeczpospolita Тетяна Серветник аналізує політичну дилему, яка постала перед лідером партії УДАР Віталієм Кличком. Проблема полягає в тому, що лідери Об’єднаної опозиції, не питаючи самого Віталія Кличка, висунули його кандидатуру на мера столиці України, вибори якого можуть відбутися вже цього літа. Але, як вважає експерт із Варшави, вибори мера Києва, які Кличко вже двічі програвав, «можуть або полегшити, або ж погіршити його політичні наміри на президентських виборах 2015 року». Автор матеріалу цитує аналітиків, які вважають, що шанси Кличка на балотування в 2015 році можуть бути найвищі серед нинішніх лідерів опозиції на свободі, бо навряд чи один із головних політичних супротивників нинішнього глави держави – Юлія Тимошенко – вийде на свободу до 2015 року. Однак, як зауважують деякі фахівці, нинішні лідери опозиції хочуть позбутися конкурента в особі Кличка на президентських виборах 2015 року, коли той погодиться балотуватися на мера і програє втретє, або ж застрягне у комунальних проблемах столиці. Євродепутат із Польщі Павел Залевський переконаний, що Віталій Кличко має «дуже великі шанси стати серйозним кандидатом на виборах 2015 року». Тетяна Серветник також зауважує, що «лідери української опозиції бояться зростаючої популярності Кличка, і його щораз більше знають на Заході та бачать у ньому європейські переконання та його значні шанси серед російськомовної частини електорату в Україні, який був завжди базою Партії регіонів і президента Януковича». Тут також відзначено виважену позицію Кличка в нинішньому парламенті, що теж додає йому популярності.

Російська «Независимая газета» також називає Віталія Кличка одним із найбільш популярних політиків нинішньої української опозиції, який має зростаючі шанси на виборах 2015 року. Газета також наголошує, що кожен із опозиційних лідерів – Кличко, Яценюк і Тягнибок – «готові поборотися за право називатися лідером Об’єднаної опозиції і довести, що саме його кандидатура гідна на висування кандидатом на президента від опозиції у 2015 році». Наступний етап акції опозиції «Вставай, Україно!» в регіонах і наступний тиждень у Верховній Раді, де розглядатиметься передвиборча пропозиція Кличка – закон про імпічмент президента та питання відставки уряду Азарова – можуть, як кажуть експерти, ще чіткіше визначити найбільш популярного лідера опозиції та дати відповідь на запитання – хто може стати єдиним кандидатом від трьох опозиційних сил на виборах 2015 року.

Лондонська Financial Times публікує матеріал своїх експертів з приводу реальності перспектив об’єднання вищих футбольних ліг Росії та України в одну. Особливо привабливою для багатьох російських і українських футбольних клубів стала пропозиція російського «Газпрому» про надання спонсорської підтримки у сотні мільйонів доларів новому об’єднаному футбольному чемпіонатові. Газета також зауважує, що категорично проти такого чемпіонату виступає президент ФІФА Зепп Блаттер, а УЄФА з Мішелем Платіні поки-що відмовчується, бо дістала спонсорську підтримку від «Газпрому» в сумі 5 мільярдів доларів. Деякі керівники російських клубів однозначно виступають за такий об’єднаний чемпіонат, але представники української вищої ліги значно обережніші в оцінках його перспектив. Представники Ріната Ахметова, президента донецького «Шахтаря», вважають, що тут варто ще врахувати, щоб такий чемпіонат був вигідний всьому українському футболу, а не лише кільком провідним клубам. Президент полтавської «Ворскли», мільярдер Костянтин Жеваго також вважає, що процес створення такої ліги складний і його не можна вирішувати одним кроком. Хоча є низка експертів, які бачать за цим проектом політичні складові та загрозу незалежності України, як держави.

У московській штаб-квартирі правозахисної організації «Міжнародна амністія» (Amnesty International) була проведена перевірка. З інспекцією туди з’явилися співробітники прокуратури і податкових служб, які зажадали пред’явити документи, в тому числі – і копію паспорта керівника московського філіалу Сергія Нікітіна.

Обшук також здійснено в офісі російського руху – «За права людини».

Схожі перевірки в офісах багатьох російських неурядових організаціях пройшли 21 березня. Зокрема, обшуки проведено в штаб-квартирі товариства «Меморіал» у Москві і «Громадянського контролю» в Санкт-Петербурзі. Співробітники «Меморіалу» поскаржилися на те, що журналісти телеканалу НТВ увірвалися до них в офіс з питаннями про те, чи отримують правозахисники фінансову допомогу з-за кордону. Щоб видворити телевізійників з приміщення, співробітникам НГО довелося викликати поліцію.

Минулого тижня посольство США в Москві висловило занепокоєння у зв’язку з проведеними російською Генпрокуратурою масовими перевірками неурядових громадських організацій (НГО). «З великою стурбованістю ми стежимо за повідомленнями про безпрецедентні перевірки НГО по всій Росії», – наголошувалося в повідомленні посольства в Твіттері. – Ми висловили нашу стурбованість владі РФ і попросили пояснити, які причини стоять за цими діями».

У свою чергу, «обурливими» назвав дії російської влади директор американської правозахисної організації «Дім Свободи» (Freedom House) Дейвид Креймер.

Наприкінці березня у Києві випала рекордна кількість снігу. За деякими оцінками, лише за першу добу снігопаду випало 40 мільйонів тон опадів. Виїзди з міста заблоковані.

Голова КМДА Олександр Попов, заявив у неділю, що оголошений у місті надзвичайни стан триватиме ще як мінімум тиждень, повідомляє УНІАН.

Понеділок, 25 березня, у Києві та Київській області оголошено вихідним днем.

Рубрика “Народний репортер” продовжує отримувати фото та відео з Києва від гладачів “Голосу Америки”:

(Відео: Андрій Недзельницький)

​​

(Відео : Володимир Ріпний )