Міжнародна організація “Дім свободи” закликала український уряд провести повне розслідування заяв про побиття журналістів п’ятого каналу міліцією, а також поважати право громадян на свободу слова та зібрань. Організація заявляє, що, як виглядає, рівень насилля проти журналістів в Україні зростає, що викликає занепокоєння з приводу погіршення рівня свободи слова в країні.
Цього тижня ми запитали, Чи готові ви взяти правосуддя у власні руки, якщо ваші права чи права ваших близьких будуть порушені з боку міліції?
Вісімдесят вісім відсотків тих, що взяли участь у нашому опитуванні, готові самостійно захищати власні права. П`ять відсотків не будуть цього робити, і сім відсотків не визначилися з відповіддю.
Українці також коментували тему на веб-сторінці “Час-Тайм” та у мережі Фейсбук:
“У голові кожної нормальної людини це не вкладається: я плачу податки, утримую цю армію міліціонерів, а деякі з них, хоча і не всі, ґвалтують наших жінок та мордують хлопців!” – пише Сашко з Лісабону.
“Звичайно, що готова сама захищати себе і своїх рідних, - пише Оксана з Чернівців, - а хто мене захистить? Міліція? Не смішить мене”.
Запрошуємо до дискусії на сторінці «Голосу Америки» у мережі Facebook. Результати опитування та найцікавіші коментарі будуть оголошені у недільному випуску.
Таким чином коаліція, до якої входять Ліберально-Демократична партія прем’єр-міністра Сіндзо Абе і її молодший партнер, партія «Нова Комейто», контролюватиме обидві палати парламенту.
Очікується, що ця перемога виведе парламент із політичного застою, в якому він перебуває вже шість років, і дозволить Абе з меншими перешкодами просувати його програми.
При цьому, як повідомляється, на виборах проголосувало лише 52% зареєстрованих виборців.
Після того, як місто Детройт не змогло домовитись зі своїми головними кредиторами, губернатор штату Мічиган Рік Снайдер виступив з публічною заявою:
«Місто буквально банкрут».
Антикризовий управляючий міста Кевін Орр уже подав заяву про банкрутство, де головними кредиторами зазначені загальний Пенсійний фонд та пенсійні фонди поліції і пожежників, яким Детройт заборгував два з половиною мільярди доларів.
За підрахунками Орра, бюджетний дефіцит міста цього року становитиме понад триста мільйонів доларів, а довготерміновий борг Детройта вже на сьогодні сягає майже 20 мільярдів. А цих грошей у міста просто нема. Антикризовий управляючий міста Детройт Кевін Орр сказав:
«Мене просто шокує той факт, що ми терпіли так довго такий стан речей. Ця ситуація триває вже кілька десятків років. І, м’яко кажучи, місто управлялось у трохи незвичний спосіб».
Тим часом, банкрутство – це нищівний удар по місту, яке останніми роками безрезультатно намагалось позбутися іміджу занепаду та розрухи. Каже мешканець Детройта Еверетт Коттрелл:
«Вони там думають, що Детройт – це така собі діра. Ніякої поваги до нас. І справді, тепер це діра. Великий старий Детройт не може сам про себе подбати? Як це все сумно».
Інший місцевий Ліланд Геррісон житель у фіскальних труднощах міста звинувачує владу. Він вважає, що рішення Орра подати на банкрутство є єдиним виходом із ситуації:
«У них було достатньо часу, щоб полагодити фінанси. Як говорять, якщо не здатний впоратись сам, хтось повинен зробити це за тебе. Ось вони і складають з себе відповідальність».
Дехто з мешканців побоюються, що для сплати рахунків буде ліквідоване все майно міста, в тому числі і велика колекція картин, скульптур та пам’яток історії, які зберігаються в Інституті мистецтв міста Детройт. Як то ця іконічна лялька Гауді Дуді з популярного телевізійного дитячого шоу 50-х років. Антикризовий управляючий Кевін Орр запевнив, що цього не станеться:
«Зараз ми нічого не збираємось продавати, у тому числі і Гауді Дуді».
Втім, розслаблятись не варто. Адже, доля майна міста залежить від рішення федерального судді, який розглядатиме справу муніципального банкрутства. Ім’я судді поки що не відомо.
«Ми, Рада НМПУ і Національна спілка журналістів, вимагаємо звільнити міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та провести реформу міліції. Міністр публічно давав обіцянки забезпечити безпеку журналістів, однак свого слова не дотримався. У сьогоднішньому вигляді міліція становить суспільну небезпеку», – йдеться у спільній заяві організацій.
Медіа-профспілка і Спілка журналістів також звертаються до Генеральної прокуратури з вимогою покарати міліціонерів, які побили журналістів у ніч на п’ятницю.
Внаслідок дій бійців спецзагону міліції «Беркут», під час розгону акції на майдані Незалежності травм зазнали журналісти «5-го каналу». Про це у Facebook написав один із них – Андрій Ковальов, у якого лікарі зафіксували забиття спини і голови. Постраждав також один із київських фотокорів Максим Требухов: на відео Радіо Свобода видно наслідки застосування проти нього сльозогінного газу.
Комітет оперативного реагування на інциденти за участю ЗМІ, який діє в адміністрації президента, пообіцяв розібратися, чи били журналістів під час знесення наметів на майдані в ніч на 19 липня. Роботу комітету координує прес-секретар президента Дарка Чепак.
Тим часом свою думку про перебіг подій на майдані висловили правозахисники. Розігнавши наметове містечко Врадіївської ходи, міліція вчинила кримінальні злочини, заявила Радіо Свобода керівник Центру громадянських свобод Олеся Матвійчук.
«Мої колеги проводили моніторинг нічних подій на майдані. Міліція вдалася до численних порушень законодавства. Проте, це відбувається не вперше. В контексті цих подій ми невдовзі побачимо, чого вартують слова міністра МВС Віталія Захарченка», – зауважила правозахисниця, згадавши, як днями міністр пообіцяв звільняти й карати «перевертнів у погонах» – працівників міліції, які були впіймані на злочинах.
Тим часом Київська міська державна адміністрація подала позов на депутата від УДАРу Сергія Капліна, який підтримував Врадіївську ходу. Сам Каплін припускає, що в позові йдеться про акцію протесту і встановлення наметів на майдані.
Під час урочистої церемонії в королівському палаці в неділю, монарх, якому 79 років, підписав акт зречення престолу в присутності прем’єр-міністра Еліо Ді Рупо, який в парламентській демократії має дійсну політичну владу.
В неділю вранці Альберт і Філіп взяли участь у католицькій церемонії, яка започаткувала святкування перед складенням присяги Філіпом.
Цього місяця король Альберт повідомив, що він зречеться престолу з приводу свого віку та хвороби.
Перемога Демократичної партії прем’єр-міністра Сіндзо Абе та її партнера Партії «Нова Комейто» дасть коаліції Абе контроь над обома паратами законодавчого органу. Опитування виборців на виходах з виборчих дільниць вказують, що коаліція здобуде понад 70 із 121 місця, на які відбуваються вибори у верхній палаті.
Перемога, як вважається, поможе покласти край шестирічному періоду застою в парламенті та полегшити Абе просувати свою політику.
Прем’єр-міністр Абе зробив оновлення економіки своїм найвищим пріоритетом з часу, коли вдруге зайняв посаду керівника уряду після загальних виборів у грудні.
Таку заяву він зробив у неділю після досягнутої за посередництвом США угоди про відновлення мирних переговорів між обома сторонами. Нетаньягу заявив міністрам, що процес не буде легким, але що підхід Ізраїлю до них буде щирим. Він також висловив надію, що переговори будуть вестись відповідально і практично.
Останні прямі переговори провалилися у 2010 році. Справи кордонів, безпеки, єврейських поселень та майбутнє Єрусалима належать до найважчих питань, які мають бути врегульовані.
Державний секретар США Джон Керрі заявив у п’ятницю, що деякі деталі обговорюються, але якщо все піде добре, палестинські та ізраїльські офіційні особи прибудуть до Вашингтона для попередніх розмов протягом одного-двох тижнів.
Керрі повідомив про досягнення угоди в справі відновлення переговорів після кількох зустрічей з палестинським президентом Махмудом Аббасом в ході чотириденних відвідин Йорданії.
Службовці Білого дому заявили, що президент Барак Обама мав телефонну розмову з прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу і попросив його співпрацювати з Керрі для «якнайшвидшого відновлення переговорів з палестинцями».
Тимчасом ізраїльські офіційні особи заявили в суботу, що вони звільнять «обмежену» кількість палестинських в’язнів як жест доброї волі перед відновленням переговорів, але не подали додаткових подробиць.
– Тут слід розрізняти презенти, подаруночки, сувенірчики і речі, які потім навіть в роботі згодяться, як канцелярське приладдя, від грошових методів. На жаль, не це є найбільшою проблемою – сувеніри чи маленькі винагороди, і навіть проблемою не є коробка цукерок чи пляшка коньяку, яку населення намагається подарувати чиновниові не як хабар, а як знак вдячності. Проблемою є те, що дуже часто місцева, регіональна і центральна влада організовують збирання коштів, причому ще й дають завдання своїм чиновникам збирати ці кошти, причому встановлюють неформальні такси, тарифи, встановлюють вартість вирішення того чи іншого питання. Це страшно, і з цим треба боротися, і боротися на різних рівнях, починаючи від того, щоб була нормальна зарплата працівника органу влади, закінчуючи тим, що в Україні має з’явитися правоохоронна система, яка має саме про це дбати, стежити і розшукувати. Але зараз представник правоохоронної системи, котрий займається подоланням корупції, має зарплату в 2–3 тисячі гривень. Хіба така людина може ефективно боротися з корупцією, коли перед її очима обертаються десятки тисяч доларів?
– Кумівство, родинні зв’язки і політичні вподобання на цій базі – це те, що дозволяє розвиватися принципові «не підмажеш – не поїдеш», «рука руку миє» і таке інше. Як з цим боротися?
– На мою думку, за умов теперішньої владної системи в Україні це неможливо. Коріння всіх корупційних ліній, усіх зв’язків тягнеться або до самого президента, або до його оточення, чи його «Сім’ї». Фінансові потоки централізуються і збираються на державному рівні. Це зовсім інша ситуація, ніж та, що є в Угорщині чи в інших країнах, де прем’єр-міністри закликають до реформ, здійснюють реформи у правоохоронній системі чи в корупційному законодавстві.
В Україні ситуація така, що корупцію очолює сама влада. Сама влада ніколи не подолає ту корупцію, з якої вона живе. В Україні влада, політика перетворилися на спосіб збагачення, а корупційні механізми – це лише один із напрямків, як збагачуються люди, які є при владі. Тому на даний момент без зміни політичної системи, без зміни політичної влади подолання корупції може бути або лише косметичне, або рекламне для Європейського союзу чи для Ради Європи.
– Угорська влада запропонувала чиновникам усіх рівнів відмовитися від премій і додаткових виплат, мотивуючи це економічною кризою. Чи спрацював би цей приклад в Україні, на Вашу думку?
– Звичайно, що ні. В Україні такий приклад викликав би посмішку у всіх людей, і в тих самих чиновників, оскільки ті, хто закликає до таких обмежень, собі пояси тугіше не затягують. Всі бачать, як в Україні на очах багатіє владна верхівка, тому заклики владної верхівки, подібні до угорських, в Україні б не спрацювали. В Україні, до речі, зафіксовано такий смішний випадок, коли міський голова міста Жовті Води на сесії міської ради провів преміювання самого себе за успішно проведені вибори минулого року. Правда, коли це стало відомо, то під тиском громадськості він відмовився від цієї премії. З приводу оплати чиновників між Україною, Угорщиною, Словаччиною, Чехією та іншими країнами «Вишеграду», Європейського союзу існує колосальна різниця. Зокрема, в результаті адміністративної реформи і адміністративно-територіальної і взагалі реформи державної служби ці країни взяли курс на виховання цілого класу людей – як політиків, так і просто службовців без політичного статусу, які мають гідну плату за свою роботу, і тому боротьба з корупцією в цих країнах матиме свої результати якщо не зараз, то в довгостроковій перспективі, тому що люди цінуватимуть цю роботу, будуть цінувати право представляти людей і працювати на людей, виконувати сервіс для людей. В Україні до цього ще далеко. В Україні владу розглядають як можливість дістатися, хапнути і бігти, а потім придумати спосіб, як це легалізувати.
– Якщо владі не під силу боротися з корупцією, чому її функції не перебирають на себе громадські організації?
– В Україні зароджується громадянське суспільство, і тема боротьби з корупцією є однією з провідних тем для цілої низки громадських організацій. Більше того, рік тому в Україні створився Центр протидії корупції, діють інші організації, які поставили для себе провідною метою вплив громадян на цю сферу. Вони абсолютно мають рацію, коли кажуть, що подолання корупції – це не просто необхідність, а відсутність боротьби з корупцією є загрозою національній безпеці держави.
– А як Ви бачите перспективу в боротьбі з корупцією в Україні?
– Перспектива в тому, що громадяни за ці роки, коли Україна стала незалежною, витратили багато часу й енергії на боротьбу за те, щоб Україна відбулася. Зараз дискусія 90-х – початку 2000-х років пропала. І ось тепер все більше й більше зусиль того, кого цікавить державний інтерес, кого цікавить, як зробити нормальне життя в Україні, як забезпечити добробут, як зробити якісну владу, все більше й більше людей звертає увагу на тему корупції. Тому в Україні є дуже велика надія, що все-таки почнеться боротьба з корупцією і буде подолання цієї корумпованості в усьому, оскільки багатьом стає зрозуміло, що зараз, якщо ми хочемо, щоб наша країна нормально розвивалася, – це тема номер один.