В аеропорту «Шереметьєво» відбулася зустріч Едварда Сноудена з правозахисниками та російськими адвокатами, на якій, як повідомляють ЗМІ, колишній контрактник Агентства національної безпеки США висловив бажання попросити політичний притулок в Росії. Як повідомляє «РІА Новини» з посиланням на одну з учасниць зустрічі, «він (Сноуден) зробив заяву, проситиме притулку в Росії».

Раніше екс-співробітник ЦРУ вже звертався з проханням про те, щоб залишитися в Росії, але пізніше він відкликав його, дізнавшись про умови президента Росії Володимира Путіна перестати завдавати шкоди американським партнерам, повідомляє «РІА Новини».

Напередодні Сноуден розіслав лист правозахисним організаціям, представництву ООН в Москві і відомим російським адвокатам.

Текст листа опублікувала у Facebook представницяк правозахисної організації Вахта прав людини у Москві Тетяна Локшина. Вона зазначає, що прийшов він з адреси edsnowden@lavabit.com.

В ухваленій Сеймом резолюції події на Волині названо не геноцидом, а «етнічною чисткою з ознаками геноциду». Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, голосування у польському Сеймі щодо резолюції, присвяченої 70-річчю Волинської трагедії, було винятково напруженим і тривалим.

Після бурхливої дискусії депутати Сейму більшістю голосів ухвалили помірковану версію «волинської» резолюції.  Із 442 депутатів, які голосували, «за» цей текст проголосували 263 депутати, «проти» 33, а 146 депутатів «утрималися» від голосування. Сейм також не підтримав пропозиції правих сил встановити 11 липня день пам’яті поляків, убитих УПА.

За перебігом голосування стежили члени кабінету міністрів Польщі, включно з прем’єр-міністром Дональдом Туском. Майже дві години, з перервами на наради у фракціях, польські депутати сперечалися про остаточний текст цього документа. Політики правих та лівих фракцій наполягали на ухваленні резолюції зі словом «геноцид», яке начебто найточніше передає суть подій на Волині в 1943 році. Натомість найбільша парламентська правоцентристська фракція «Громадянська платформа» відстоювала версію документа з описовим терміном «етнічна чистка з ознаками геноциду».

З парламентської трибуни до депутатів звернувся польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Він закликав політиків подолати емоції й не принижувати українців словом «геноцид». Сікорський говорив, що сьогоднішнє голосування в Сеймі матиме великий вплив на майбуття польсько-українських відносин, а також на європейські перспективи молодої української держави.

«Євроінтеграція України – це справа, яка має епохальне значення для нашої держави», – сказав Сікорський. Він нагадав польським депутатам, що в минулому ворожнеча між двома сусідніми народами вже неодноразово спричиняла занепад польської державності. Крім цього, наголошував польський міністр, є зовнішні сили, які дуже зацікавлені у тому, щоб Україна не стала частиною європейської спільноти.

Польські праві й ліві сперечалися з Сікорським, говорили, що його позиція принижує поляків. Екс-міністр закордонних справ Польщі Беата Кемпа сказала: «Українці, росіяни, люди Сходу поважають тільки сильних. І якщо тут покажемо свою силу,  тоді вони нас поважатимуть, і тоді їх поважатиме Євросоюз».

Представники повстанського угруповання, які намагаються усунути від влади президента Сирії Башара аль-Асада, повідомили, що екстремісти групи, яка пов’язана з мережею аль-Кайда, що також воює в Сирії, вбили їх високопоставленого командира.

Командири Вільної сирійської армії заявили, що Камаль Гамані, член Верховної військової ради, був убитий на контрольно-пропкускному пункті у північній провінції Латакія бойовиками угруповання Ісламська держава в Іраку і Сирії.

Цього повідомлення неможливо підтвердити.

Вважається, що це угруповання пов’язане з аль-Кайдою. Інколи його бойовики боролися пліч-о-пліч з групами, які утворюють Вільну сирійську армію, що має підтримку арабських і деяких західних країн у війні проти сил президента Асада. Однак останнім часом Вільна сирійська армія намагалася відмежувати себе від ісламських екстремістів в Сирії, висловлюючи побоювання, що зовнішня допомога зброєю для сирійських повстанців може опинитися в руках екстремістів, пов’язаних з аль-Кайдою.

Великобританія не буде проводити відкритого розгляду обставин вбивства колишнього співробітника ФСБ Росії Олександра Литвиненка в Лондоні в 2006 році.

Про це в п’ятницю повідомив помічник заступника судді-коронера сер Роберт Оуен, який відповідає за розслідування справи Литвиненка. Він зазначив, що його власне розслідування було неповноцінним, оскільки він не міг зайнятися розглядом, чи стояла за вбивством Москва.

У своєму листі до британського уряду, відправленому минулого місяця, Оуен наполягав на публічному розслідуванні причетності Москви.

Однак він сказав на слуханнях у п’ятницю в лондонському суді, що лише за 45 хвилин до їх початку його повідомили про те, що уряд відповів на його запит відмовою.

Стан здоров’я 43-річного Литвиненка почав різко погіршуватися після того, як у розкішному лондонсьокму готелі він випив чай, отруєний рідкісною радіоактивною речовиною.

Помираючи, він звинуватив російського президента Володимира Путіна в тому, що саме він віддав розпорядження вбити його. Москва неодноразово відкидала ці звинувачення.

За свідченням депутата російської Держдуми Андрія Лугового, Литвиненко – крім його роботи на російську розвідку – був британським агентом, співпрацював з іспанськими спецслужбами, а також підтримував тісний зв’язок з нині покійним російським бізнесменом Борисом Березовським.

У західному районі Індонезії органи влади розшукують приблизно 100 в’язнів, які втекли під час заворушень у перенаселеній в’язниці. Під час інциденту загинуло щонайменше п’ятеро людей.

Поліція і військо вже затримали приблизно 50 в’язнів протягом ночі, включно із деякими засудженими терористами.

Представники в’язничної служби у місті Медан заявили, що заворушення були спричинені відключенням електрики, що мало вплив на постачання води.

В’язні підпалили будинок, у результаті чого втекло понад 150 людей. Серед утікачів було щонайменше 10 засуджених терористів. Повідомлено також, що кількох вартових тримали заручниками. Під час хвилі насильства загинуло троє працівників в’язниці та двоє в’язнів.

Органи влади заявили, що в районі в’язниці розгорнуто тисячі поліцейських, а пожежники борються з пожежею у в’язниці.

У Єгипті нова хвиля протестів прихильників президента Мухамеда Мурсі почалася після полуденної молитви. Тисячі людей вийшли на вулиці на знак підтримки першого демократично обраного президента, який був відсторонений від влади військовими країни.

Представник «Мусульманського братства» Ґегад аль-Гаддад заявив «Голосу Америки», що рух вважає усунення Мурсі з посади президента військовим переворотом і відмовляється від участі в перехідному уряді. За словами Гаддада, протести планується продовжувати до тих пір, поки Мурсі не повернеться у президентське крісло.

Тим часом, противники Мурсі збираються у Каїрі, де святкуватимуть з приводу масового народного повстання, яке спонукало армію усунути президента Мурсі, який зараз перебуває під військовою вартою.

У понеділок під час мітингу протесту в Каїрі недалеко від казарм Республіканської гвардії, де утримується Мурсі, загинуло понад 50 ісламістів.

«Мусульманське братство» описало інцидент як «вбивство», стверджуючи, що армія відкрила вогонь по учасниках протесту під час ранкової молитви. Армія наполягає на тому, що демонстранти намагалися штурмом взяти будівлю гвардії і також використовували вогнепальну зброю.

Колишній контрактник Агентства національної безпеки США Едвард Сноуден має намір у п’ятницю зустрітися з представниками правозахисних організацій в московському аеропорту «Шереметьєво», де він вже близько трьох тижнів перебуває в транзитній зоні.

«Можу підтвердити, що така зустріч відбудеться», – повідомила представниця аеропорту, додавши, що це буде в другій половині дня.

Сноуден, якого США розшукують за звинуваченнями в шпигунстві у зв’язку з розкриттям деталей секретної програми електронного стеження, вилетів до Москви 23 червня, але не виходив із транзитної зони, незважаючи на пропозиції політичного притулку, отримані від трьох країн.

Правозахисні організації Transparency International і Міжнародна амністія підтвердили, що отримали електронною поштою запрошення на зустріч в аеропорту. «Інтерфакс» повідомив, що Вахта прав людини та інші організації також були запрошені на зустріч.

«Так, я отримав короткий електронний лист. У ньому говориться, що він хотів би зустрітися з представниками правозахисних організацій. Інформації було не так багато. Плануємо піти», – повідомив голова російського відділення Міжнародної амністії Сергій Нікітін.

Президент Росії Володимир Путін раніше заявив, що Сноуден повинен вибрати пункт кінцевого призначення і вилетіти туди якомога швидше, але поки що неясно, як він зможе дістатися до будь-якої з трьох латиноамериканських країн, що погодились надати йому притулок. США анулювали його паспорт.

У листі, направленому представникові Вахти прав людини і розміщеному в Facebook, Сноуден заявляє, що американська влада розгорнула кампанію з метою не допустити, щоб він прийняв пропозицію про політичний притулок.

Притулок запропоновали Сноудену Венесуела, Болівія і Нікарагуа.

У листі зазнчається, що він направив правозахисним організаціям запрошення зустрітися в аеропорту «Шереметьєво», щоб обговорити «наступні кроки» в його ситуації.

Київ – Центр досліджень визвольного руху оприлюднив майже 400 документів про польсько-український конфлікт 1940-х років. Голова вченої ради Центру, історик Володимир В’ятрович каже, що Волинська трагедія – це лише частина складних і нерозв’язаних проблем українсько-польського протистояння.

– Пане В’ятрович, якими є Ваші враження від дискусії у польському Сеймі і від звернення 148 українських депутатів?

– Політичні дискусії довкола минулого є сумними. По-перше, вони абсолютно не сприяють розв’язанню цих проблем минулого, а, по-друге, вони руйнують порозуміння між українцями і поляками зараз. Таке ж сумне враження у мене склалося під час обговорення у Сеймі в кінці минулого року питання щодо акції Вісла. Ці питання викликають сильні емоції у польському суспільстві, їх намагаються використати праві радикальні політичні сили у Польщі. Зараз склалась дивна ситуація, коли крайні праві польські сили знайшли собі союзників серед радикальних прорадянських партій в Україні, таких як комуністи і частина Партії регіонів. На мою думку, такий союз довго не протримається, єдине, що їх об’єднує – це нелюбов до України.
 
– А яке бачення Волинської трагедії випливає з документів, які оприлюднив Ваш центр?

– Треба говорити не лише про Волинську трагедію, але й, взагалі, про українсько-польський конфлікт, який не обмежився ані 1943 роком, ані територією Волині. На мою думку, необхідно говорити про події 1942-1947 років, які вилилися у справжню війну між українським і польським підпіллям. У ній постраждало цивільне населення, воно було і жертвою цієї війни і її активним учасником. Ця війна була наслідком тривалого конфлікту між двома народами, який розвивався у кількох площинах: релігійній, соціальній, політичній. І активна фаза цього конфлікту припала саме на роки ІІ Світової війни. Тоді активну роль у протистоянні українців і поляків відіграли треті сили – Німеччина і Радянський Союз. На жаль, і українські повстанці, і польські підпільники чинили воєнні злочини, в першу чергу мова йде про знищення мирного населення. Через це спроби назвати ці події геноцидом є нічим іншим, як одностороннім підходом до проблеми. Таким чином, польські політики хочуть бачити лише страждання поляків, натомість не помічати жертв з українського боку.

 – Зважаючи на тон дискусій, чи можливим є спільне звернення польського та українського парламентів з приводу цієї трагічної сторінки спільної історії?

– Те, що треба було зробити у цьому напрямку, політики вже зробили. Я нагадаю, що у 2003 році президенти Польщі і України – Александр Кваснєвський і Леонід Кучма – зробили спільне звернення, а український і польський парламенти ухвалили єдиний текст заяви. Тобто, це були дуже важливі політичні кроки. Зараз, через 10 років у питанні порозуміння, навпаки, ми рухаємось назад. Радикалізувалася позиція польських політиків, відтак про спільну заяву не може бути й мови.

Київ – 11 липня у світі відзначать Міжнародний день народонаселення. Цьогорічною темою Організація Об’єднаних Націй (ООН) визначила проблему підліткової вагітності. В Україні зі 100 вагітних підлітків народжують лише 15. Найбільшою проблемою підліткової вагітності є високий рівень хвороб та смертності через нелегальні аборти, зазначають фахівці.
 
Юлія завагітніла у 15 років. Батькам вона зізналась не одразу, бо боялась. Але дитину вирішила залишити. Зараз її сину Роману 9 місяців. З батьком дитини Юлія одружилася, коли їй виповнилося 16. Щоправда, через дитину вона припинила навчання.
 
«Так вийшло, що ми зустрічалися з моїм хлопцем три роки. Коли він дізнався про дитину, то не дуже довго роздумував, одразу запропонував одружитись. Я планувала піти навчатися, після навчання побудувати власну кар’єру і лише потім мати дітей. Але так вийшло, що з’явився Рома, і всі мої плани переключилися на Рому», – розповідає дівчина.
 
Юлія не бачить нічого поганого у ранній вагітності.
 
«На мою думку, найкращий вік для народження дитини – від 17 років. У цьому віці мати ще молода, вона може з дитиною і в пісочку погратися, і інше. Мені здається, 30% дівчат народжує у віці 16-17 років. У моєму невеличкому селі Руде Володарського району Київської області у 16 років народили 8 дівчат. І навіть у 14 років був випадок», – розповідає Юлія.
 Зі 100 вагітних підлітків народжують 15 – громадська активістка
 
Історія Юлії лише одна із тисячі. Як повідомляє представництво Фонду Народонаселення ООН в Україні, у світі щороку 16 мільйонів дівчат у віці 15-19 років народжують дітей. І українські реалії не відрізняються від світових, каже Радіо Свобода заступник директора Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Тетяна Татарчук. За її інформацією, щороку в Україні дівчата віком від 15 до 18 років роблять понад 3 тисячі абортів, і більше 200 абортів – ті, кому не виповнилося і 14-ти років.
 
Тетяна Татарчук переконана, що проблема вагітності у підлітків є у всьому світі, і пов’язана вона із демократизацією статевих відносин.
 
«Вони вважають, чим раніше вони будуть мати такий досвід, тим краще для них. І переконати їх надзвичайно важко. Немає своєрідної культури виховання статевої поведінки у родині, культури виховання відносин між чоловіком і жінкою у родині. І це не є нормою на сьогоднішній день. Набагато легше було зробити демократизацію, ніж тепер повернути молодь до нормального статевого життя», – розповідає фахівець.
 
Найбільшою проблемою підліткової вагітності є високий рівень хвороб та смертності через нелегальні аборти. Із 100 вагітних підлітків народжують лише 15, 70 дівчат-підлітків переривають вагітність, а у 15-ти трапляються викидні, зазначає голова громадської ради при КМДА Марина Бурмака.
 Дітям треба розповідати про ризики
 
Для попередження підліткової вагітності потрібно інформувати дітей про усі можливі ризики та наслідки, переконаний директор Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Валерій Танцюра.
 
«Ця робота повинна вестися ще з початкової школи, батьками, через засоби масової інформації, щоб попередити ранній вступ до статевого життя. І якщо вже статеве життя є, то хоча б попередити вагітність», – переконаний Валерій Танцюра.
 
Натомість Марина Бурмака впевнена, що школа сьогодні не здатна виховувати дітей .
 
«Школа як інститут соціалізації поступово втрачає свою вагу, яка була кілька років тому. Сьогодні телебачення, за впливом на дітей, перевищує сім’ю, школу, батьків і друзів разом взятих. У нас іде безконтрольна і абсолютно безпрецедентна маніпуляція дитячою свідомістю у напрямку сексу і насильства. Ті процеси, які сьогодні відбуваються у підлітковому середовищі, – це процеси безпеки держави у цілому», – наголошує експерт.
 
Згідно з Сімейним кодексом, шлюбний вік в Україні для жінок та чоловіків – 18 років. Однак, за рішенням суду, одружитись може і особа, яка досягла 16-річного віку у випадку, наприклад, вагітності.