«Заходи зі стабілізації, які провели у 2007 році – це все. На цьому їх заморозили. Ніхто більше не відслідковував стан будівельних конструкцій. Ось же реальний факт – дах рухнув і були зафіксовані перевищення норми у 5 і 25 разів по америцію і по цезію», – стверджує Купний.
 
У 2009 році під час планового ремонту 3-го блоку Рівненської АЕС відбулася аварійна зупинка реактора. Як стверджують екологи, комісія з’ясувала, що під час ремонту керівництво замість клапана безпеки німецького виробництва встановило дешевий клапан, придбаний на одному зі столичних заводів.
 
«Державна інспекція ядерного регулювання, яка має стежити за цим, писала подання до «Енергоатому», щоб компанія і зокрема керівництво Рівненської АЕС, зробили відповідні кадрові рішення – звільнити або покарати людей, які допустили це порушення, але керівництво станції жодних висновків не зробило», – розповідає координатор енергетичної програми Національного екологічного центру України Артур Денисенко.
 На РАЕС із реактором працювали некваліфіковані робітники
 
На тій же Рівненській АЕС виявили 7 людей, які працювали безпосередньо з реактором, не маючи при цьому відповідної освіти, розповів Радіо Свобода голова ради рівненської громадської організації «Екоклуб» Андрій Мартинюк.
 
«Вони дивним чином отримали ці посади, які насправді найвідповідальніші на станції, – каже він.– Не дивлячись на всі жорсткі заходи, про які нам весь час розповідають, серед найвідповідальнішого персоналу трапляються ось такі інциденти, як на Рівненській АЕС».
 
Люди будь-якою ціною хочуть потрапити на АЕС, оскільки там найбільші зарплати у секторі. Водночас вони не мають для цього достатньої кваліфікації й «спричиняють вкрай небезпечну професійну деградацію» у цій сфері, констатує Денисенко.
 Наступна аварія на АЕС станеться через людину – режисер Аллан де Алле
 
Бельгійський режисер, автор стрічок «Чорнобиль назавжди» та «Ласкаво просимо до Фукусіми» Аллан де Алле два роки спілкувався з працівниками різних електростанцій і залишився шокованим від почутого.
 

«Ми повинні знати, про ці жахливі умови, в яких перебувають працівники станцій. – зауважує режисер. – Впродовж двох років я слухав історії цих робітників. Справді жахливі історії. Люди нещасливі на своїх роботах. Все частіші випадки суїциду. І можу вам сказати, що наступна аварія станеться саме через людей, а не саму станцію. Тому що ми не ставимо безпеку людей і умови роботи на перше місце, бо нікому не потрібно виробляти енергію, всі лише хочуть заробляти гроші».
 Надійний реактор має бути позбавлений людського фактору – експерт
 
В Україні дійсно ніхто не опікується «людським фактором на атомних електростанціях», підтвердив експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський. Цим мав би займатись Кабмін, але там умили руки, каже він. Гідної освіти фахівці ядерної енергетики також не отримують, тому що немає вузькоспеціалізованого вищого навчального закладу. Врешті-решт, самі електростанції недостатньо захищені від некваліфікованих кадрів.
 

«Реактори мають бути такими надійними і захищеними від людського фактору, щоб аварії взагалі не відбувались. А в нас такого нема», ­– зауважив Соколовський.
 
Однак, як стверджує провідний експерт з ядерної енергетики організації Greenpeace Ян Хаверкамп, низький рівень культури безпеки – проблема не тільки українська. У багатьох європейських країнах, де є АЕС, також існують проблеми в регулюванні відносин і засобах впливу на кадрові рішення. Поки що зразком безпеки, на думку експерта, є Франція. Найвищого рівня міжнародна організація очікує також від Германії, Швеції та Фінляндії.
 
Прем’єр-міністр Микола Азаров раніше відзначив, що всі українські АЕС пройшли перевірку міжнародними інспекторами і відповідають всім вимогам ядерної безпеки МАГАТЕ.
 

«Рішення щодо спорудження попереднього укриття приймалися прості, але ефективні. Однак робилося все дистанційно через високе опромінення, і проект саркофагу не розрахований на шестибальний землетрус, можливий у цій місцевості, – пояснює Грамоткін. – Що ж до нового укриття, конфайнменту, то я впевнений, що до 2015 року ми встигнемо. У мене немає іншого виходу, бо я особисто обіцяв президенту Віктору Януковичу, що ми закінчимо проект вчасно».

З цього моменту, зауважує директор атомної станції, ЧАЕС не потребуватиме такої кількості персоналу, і люди зможуть переорієнтуватися на обслуговування нового укриття, в якому поступово розбиратимуть четвертий енергоблок на частини, і потім їх захоронятимуть. На цьому етапі найважливіше зберегти робочі місця та соціальні гарантії для працівників зони відчуження, заявила міністр соціальної політики Наталя Королевська під час останньої зустрічі з колективом ЧАЕС. На її думку, це є необхідною умовою підтримання безпеки в зоні аварії.
 Чорнобиль майбутнього: більш чисті території стануть заповідником?
 
Коли саркофаг із залишками радіоактивного палива та заражених матеріалів буде ізольовано під новим конфайнментом, уряд планує розвивати цю територію в кількох напрямках, заявив керівник Державної агенції з управління зоною відчуження Володимир Холоша. Головні з них – це створення заповідних територій на менш забруднених землях. На самій ж території ЧАЕС і навколо неї передбачають розвиток інфраструктури з переробки та зберігання радіоактивних відходів.
 
Володимир Холоша зауважив, що вже є указ президента Віктора Януковича про створення Чорнобильського радіоекологічного заказника, який охоплюватиме південну частину зони відчуження, а згодом – перетвориться у міжнародний заповідник, у який увійдуть пост-чорнобильські території України та Білорусі. В заповідній частині зони згорнуть всі роботи з ліквідації наслідків аварії, однак там залишаться пожежні частини з інфраструктурою, бо лісові пожежі можуть викидати у повітря велику кількість радіонуклідів, пояснює Володимир Холоша.
 
Дещо іншу думку з цього приводу висловив міністр охорони довкілля Олег Проскуряков. Він вважає за можливе зробити зону полігоном з дослідження дикої природи без надання заповідного статусу.
 

«Щодо створення біосферного заповідника, то це дуже дискусійне питання. А от дослідження тутешньої флори і фауни безумовно слід проводити, бо ситуація досі залишається унікальною. Мабуть, варто надати зоні статус спеціального дослідницького полігону, не включаючи його до природно-заповідного фонду», – вважає міністр.

Перешкоди для розвитку зони відчуження – екологічні та фінансові?
 
Чимало екологів позитивно оцінюють ідею заповідника в Чорнобильській зоні, натомість бачать загрозу в розвитку індустрії поводження з радіоактивними відходами. Зокрема, таку думку Радіо Свобода висловив заступник директора Національного екологічного центру України Олексій Василюк.
 
«До чорнобильської зони відчуження Україна не повинна завозити чужих відходів. Свої – не мають переміщуватися територією держави. Щодо біосферного заповідника: нині Чорнобильська зона – найбільша в Європі територія, де практично немає людей, – вважає еколог. – І на багато років уперед можна бути впевненим, що господарська діяльність на більшості території зони не розвиватиметься. І що цікаво: радіація може вбити тварину, але за довгий період, довший, ніж термін її життя. Про людину ми цього сказати не можемо. Сюди можна лише приїжджати ненадовго – для досліджень та екскурсій. Тому маємо прекрасний шанс створити тут біосферний заповідник».
 
Олексій Василюк уточнює, що створення природного заповідника на зараженій території виглядає незвично, і може мати певні підводні камені, однак де-факто науковці вже давно вивчають тваринний і рослинний світ Чорнобильської зони на рівні з традиційними заповідними територіями.
 
Значна частина Чорнобильської зони не може використовуватися ніколи, через забруднення радіоактивними речовинами з довгим терміном розпаду, наголошує ліквідатор аварії на ЧАЕС, керівник проекту «Чорнобильський світ» Олександр Наумов. На думку експерта, це має бути враховано в концепції розвитку зони відчуження.
 

«Якась категорія радіоактивних елементів нині підіймається на поверхню ґрунту і становить небезпеку для людей. Цирконій має період напіврозпаду (ідеться про зменшення радіоактивності удвічі) 800 років, плутоній – 245 тисяч років. Це стосується передовсім 10-кілометрової зони довкола Чорнобильської АЕС. Тут не може йти мови про жоден заповідник. Головний напрямок розвитку зони – робити так, щоб вона стала цивілізованою, щоб не було несанкціонованого проникнення людей, і щоб була інфраструктура та заходи безпеки для організованих відвідувачів. Фахівці кажуть, що в зоні вже є території, які можуть вважаться чистими, і які можуть якось використовуватися. Але це – перспектива не найближчого часу», – вважає експерт.
 
Фахівці називають більшість проектів подальшого розвитку Чорнобильської зони малоздійсненними у найближчому майбутньому – через малий інтерес інвесторів, брак державного фінансування та незмінно кризовий стан бюджету. До прикладу, два роки тому в українському уряді озвучили проект виробництва енергії з біомаси, яка вирощуватиметься у Чорнобильській зоні, на ділянках, на яких радіоактивність опустилася до безпечного рівня. Українська влада мала намір залучити інвесторів для висадження енергетичного проса та верби та виробництва енергії з них у зоні відчуження. Однак цей проект зупинили без пояснення причин.