Помер кандидат у президенти США
Дата публікації 21.10.2012 | 
У США у віці 90 років помер колишній сенатор і кандидат у президенти США від Демократичної партії Джордж Макґаверн.
«Кожен американський солдат і кожен американський в‘язень повернеться з джунглів і печер В‘єтнаму додому».
Він боровся за президентську посаду у 1972 році, але програв тоді популярному республіканцю Ричарду Ніксону. Військовий льотчик у часи Другої Світової Війни, у розпал холодної війни Макґаверн балотувався на жорсткій антивоєнній платформі. Він виступав за припинення перегонів озброєнь з Радянським Союзом та негайне завершення війни у В‘єтнамі. У1972-му році у час своєї передвиборчої кампанії він говорив так:
«Протягом перших 90 днів після моєї інавгурації, кожен американський солдат і кожен американський в‘язень повернеться з джунглів і печер В‘єтнаму додому в Америку, там де вони повинні бути».
Після програшу на виборах Макґаверн повернувся на роботу в Сенат. Він став активним послідовником ліберальних ідей і присвятив решту свого життя боротьбі з бідністю та голодом у США і на планеті.
Українці вірять, що опозиція об’єдналась не надто пізно – результати опитування
Дата публікації 21.10.2012 |
75 відсотків з тих, хто проголосував на нашому веб сайті вважають, що узгодження кандидатів дозволить опозиції перемогти на виборах
Минулого тижня Об’єднана Опозиція та Удар зняли з виборів деяких своїх кандидатів на користь один одного. Але повністю узгодити між собою кандидатів їм не вдалося, як і домовитись про майбутню коаліцію.
Експерти вважають що узгодження кандидатів стало б одним з найбільш ефективних кроків для перемоги на виборах. Але чи з згодні з такою думкою виборці? Про це Голос Америки у рубриці Тема Тижня запитав наших глядачів
Чи вважаєте ви, що узгодження кандидатів дозволить опозиції перемогти на виборах?
- 75 відсотків з тих, хто проголосував на нашому веб сайті відповіли ТАК
– 21 відсоток респондентів з цим не погодилися.
– і 4 відсотки вибрали варіант Не Знаю.
Протягом тижня, тема узгодження кандидатів від опозиції стала предметом дискусій на нашому вебсайті та на сторінці Час-Тайму у мережі Фейсбук. Процитую декілька коментарів наших глядачів:
“Об’єдання необхідне, щоб знищити режим Янковича”, – вважає Анастасія Міллер.
“Ще до виборів не можуть домовитися без скандалів, а що ж буде після виборів?”, – запитує користувач Ксюша
“Через пропорційну складову виборчої системи – кожна політична партія змушена воювати за себе, намагаючись виконати завдання мінімум – подолати виборчий бар’єр”, – каже Святослав Мухін.
Чи вважаєте Ви, що узгодження кандидатів допоможе опозиції перемогти на виборах?
Беріть участь у голосуванні та діліться з нами своїми міркуваннями. Також запрошуємо до дискусії на сторінці «Голосу Америки» у мережі Facebook. Результати опитування та найцікавіші коментарі будуть оголошені у недільному випуску програми Час-Time.
Павло Ходорковський: мій батько не проситиме Путіна про помилування
Дата публікації 19.10.2012 | 
Михайло Ходорковський не має наміру звертатися до Володимира Путіна з проханням про помилування. Про це сказав в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» син опального олігарха Павло Ходорковський, коментуючи недавню заяву президента Росії про готовність розглянути таке прохання, якщо воно буде отримано, «доброзичливо, без кровожерливих настроїв».
«Я не думаю, що навіть якщо мій батько попросить про помилування – а він уже давно не розглядає цей варіант – це прохання буде задоволено, – додав Павло Ходорковський. – Я думаю, що це просто спроба дотиснути опонента, і я впевнений, що вона не увінчається успіхом».
Павло Ходорковський, який заснував у Нью-Йорку Інститут сучасної Росії, дав інтерв’ю «Голосу Америки» після свого виступу в Нью-Йоркському університеті. Цей виступ став початком запланованої серії публічних дискусій з його участю в американських вузах, включаючи Університет Мічигану, Університет Джорджа Вашингтона в американській столиці, Університет Джона Гопкінса, Прінстонський, Стенфордський і інші університети.
«З моменту винесення (другого – М. Г.) вироку моєму батькові пройшло вже майже 2 роки. Ніяких новинних приводів у зв’язку з цією справою сьогодні немає. Я дуже боюся, що про мого батька забудуть. Моє завдання – зробити так, щоб про мого батька не забули. Завдяки тому, що я живу в США, у мене є доступ до коледжів, університетів та інших організацій, які цікавиться Росією і міжнародною політикою США», – пояснив Павло Ходорковський.
У розпал передвиборної кампанії в США Павло Ходорковський не приховує, що в контексті американсько-російських відносин підтримує підхід кандидата від Республіканської партії Мітта Ромні:
«Я вважаю, що так звана «двоколійна політика» (dual track policy), проведена нинішньою адміністрацією США щодо Росії, не працює. Це хороший принцип, на якому можна засновувати відносини з деякими недемократичними режимами, але у випадку з Росією це не працює. Ця політика російським урядом сприймається як слабкість».
«Поки зовсім не видно якогось позитивного впливу цієї політики на ситуацію з правами людини в Росії. Позитивний вплив на дипломатичні відносини між двома країнами є, а впливу на соціальну сферу в Росії – ніякого», – додав Павло Ходорковський.
Співрозмовник «Голосу Америки» особливо виділив роль сенатора Джона Маккейна, який підтримує «законопроект Магнітського» і в той же час «розуміє, що Росія необхідна Заходу, як рівноцінний партнер»:
«Як ви знаєте, «законопроект Магнітського» підтримує і дуже багато представників Демократичної партії США, але, на жаль, люди, які зараз сидять в адміністрації президента США, займають зовсім іншу позицію. Вони заточені на політику «перезавантаження» і отримання максимального результату по конкретних дипломатичних проблемах, які стоять перед США, і ні на що більше».
Особистий конфлікт державного значення
У своєму виступі на юридичному факультеті Нью-Йоркського університету Павло Ходорковський заявив, що його батько поплатився за те, що відмовився прийняти запропонований Володимиром Путіним «соціальний контракт» – «стабільність в обмін на ерозію громадянських прав». Зокрема, Михайло Ходорковський відмовився виконати вимогу Путіна про припинення фінансування опозиції, включаючи Комуністичну партію.
На думку Павла Ходорковського, «показовий процес» над його батьком створив у Росії важливі юридичні прецеденти, що дозволили бюрократам та державним чиновникам в подальшому здійснювати «рейдерські захоплення» приватних компаній. «Справа Ходорковського», вважає син найвідомішого в’язня Росії, також поклала початок згортанню громадянських прав і свобод і призвело до таких подій, як загибель юриста фонду Ермітаж Сергія Магнітського.
Відзначивши далекосяжні наслідки справи свого батька, Павло Ходорковський зупинився також на особистому аспекті конфлікту між ним і Путіним. Заява російського президента про готовність розглянути прохання про помилування він назвав «черговою спробою Путіна перемогти в триваючому його особистому конфлікті з моїм батьком, схиливши свого опонента до якоїсь видимої слабкості».
«Остання заява Путіна про проханні про помилування у справі мого батька – це чергова спроба скласти з себе особисту відповідальність перед вже сформованим суспільством запитом на зміни. Для того, щоб відпустити мого батька на свободу та частково виконати вимогу протестуючих про звільнення політв’язнів, не потрібно прохання про помилування», – вважає він.
Відповідаючи на запитання «Голосу Америки» про конфлікт між двома сильними вольовими людьми, кожен з яких не хоче «втратити обличчя» в контексті державної політики, Павло Ходорковський відзначив, що «державний чиновник не може втратити обличчя, якщо він діє у відповідності з законом» . «Мій батько може боятися втратити обличчя, якщо він буде розглядати варіант з проханням про помилування – хоча я впевнений, що це вже пройдений етап і цього не відбудеться – тому що він приватна особа. Для вищого чиновника, представника держави боязнь втратити обличчя не може бути одним з чинників прийняття раціонального рішення», – сказав син Михайла Ходорковського.
На думку Павла Ходорковського, існує «банальний» зв’язок між «конфліктом двох чоловіків» і конфліктом між державою і суспільством. «У справі мого батька особистісний конфлікт полягає в усвідомленні того, що його звільнення може призвести до політичної загибелі Путіна. Іншими словами, це може стати стимулом для опозиційного руху і вилитися в якийсь неконтрольований протест. На сьогоднішній день уряд намагається контролювати протест, і я б сказав, що в деякому розумінні вони домагаються успіху. Той факт, що за прийняттям низки законів не послідувало більш сильної реакції суспільства, свідчить про те, що у системи ще є певний запас міцності», – заявив він.
«Конфлікт між суспільством і державою полягає в тому, що суспільство розуміє, що держава перешкоджає розвитку країни, а держава розуміє, що способів вийти з цієї ситуації, як ви кажете, «зберігши обличчя», фактично немає. Чиновники, які представляють державу, не можуть піти на який-небудь договір або погодитися на перехідний період, тому що всі їх особисті інтереси зав’язані саме на збереження влади. Путін думає, що звільнення однієї людини означає падіння з Олімпу іншого, і тому поступки суспільству і здійснення тих реформ, на які вже сформований суспільний запит, означають загибель цієї держави», –заявив Павло Ходорковський кореспонденту «Голосу Америки», пояснивши, що в основі цього конфлікту лежить корупція, рівень якої в російській економіці досягає 80%.
«Кремлівський в’язень»
У своєму виступі Павло Ходорковський заявив навіть, що Путін не може піти, тому що «є кремлівським в’язнем». За його словами, оточення Путіна побоюється, що Михайло Ходорковський, опинившись на волі, «заново спробує відіграти в арбітражних судах справи, відкриті в рамках атаки на ЮКОС, і спробувати повернути компанію». «Однак, на сьогоднішній день це практично неможливо. А по-друге, мій батько вже давно передав акції компанії ЮКОС, які йому належали, іншим партнерам, і вони зараз займаються отриманням компенсації від російського уряду в абсолютно інших судах, за межами Росії. Тому цей страх не обгрунтований», – продовжив син опального олігарха.
Син ув`язненого впевнений, що Путін як і раніше побоюється його батька, якого не вдалося зломити тривалим тюремним строком, ще й тому, що, опинившись на волі, той може об’єднати і очолити роз’єднану російську опозицію. За словами Павла Ходорковського, таких планів у його батька на сьогодні немає, однак «певні дії моральних лідерів суспільства» часто призводять до «непередбачених для них самих наслідків». «Вацлав Гавел не вірив, що він стане президентом (Чеської республіки – М. Г.), і у нього не було таких планів. Але історія повернулася інакше. Точно також, зараз мій батько не вірить у те, що він коли-небудь може стати політичним лідером. Виходячи з цих міркувань, він бачить свою ефективність і здатність позитивно вплинути на розвиток своєї країни через той же рід діяльності, якою займався заснований ним фонд «Відкрита Росія». Але, знову ж таки, історія може обернутися зовсім по-іншому, і знання цієї історії підживлює страх Путіна», – нагадав Павло Ходорковський.
У той же час, на думку Павла Ходорковського, в Кремлі існує два табори – «силовики» на чолі з Сергієм Івановим і Сєчиним, імовірно зіграв ключову роль в «справі ЮКОСа», і «ліберали», сгруппировавшиеся навколо Дмитра Медведєва, Ігоря Шувалова і Аркадія Дворковича. І якщо «силовики» заточені на «стару економічну модель», засновану на видобутку й експорті нафти і корисних копалин, то ділові інтереси «лібералів» пов’язані з інноваційною моделлю економіки, доступом до міжнародних ринків, залученням західних інвестицій і встановленням верховенства закону. Син Михайла Ходорковського вважає, що табір «лібералів» «об’єктивно» зацікавлений у звільнення його батька.
Ходорковський «переріс імідж олігарха»
Під час дискусії, яка зав’язалася після виступу Павла Ходорковського, дискусії професор юриспруденції Нью-Йоркського університету Стівен Голмс назвав «сумнівною з моральної точки зору» проведену при Борисі Єльцині приватизацію і зазначив, що спочатку Володимиру Путіну була відведена роль захисника її результатів і російського олігархічного капіталізму. Всупереч поширеній на Заході думці, професор Голмс вважає, що «при Єльцині було не так вже багато демократії», а «вільна преса» насправді була не стільки вільною, скільки інструментом боротьби між різними олігархічними кланами. При цьому, зазначив він, «еліта, яка нікому не підкоряється, в більшості своїй, дійсно, збереглася» при Путіні.
Павло Ходорковський визнав, що «те, що у нас було в 1990-ті роки, не було демократією, але це була хороша відправна точка на шляху до неї». «Те, що у нас є сьогодні – не авторитаризм, але хороша відправна точка на шляху до нього», – додав він.
Син Михайла Ходорковського також визнав, що багато росіян ненавиділи і продовжують ненавидіти «олігархів». Але при цьому, навіть незважаючи на те, що протестний рух в Росії в останні місяці істотно «полівішав», Павло Ходорковський пов’язує можливість звільнення свого батька саме зі зростанням цього руху.
«Я вважаю, що мій батько вже і морально, і фактично переріс той імідж олігарха, який у нього був на момент його арешту в 2003 році. Результати опитувань показують, що більшість населення в Росії вже не розглядає його, як олігарха, якого справедливо посадили за те, що він обікрав російську державу. Більше 63% вважають, що він був засуджений незаконно і його потрібно негайно звільнити без всяких прохань про помилування. Лише близько 14-15% вважають, що він отримав заслужений строк, і з нашим правосуддям все гаразд», – сказав він.
За словами Павла Ходорковського, «Путін в певній мірі правий», коли говорить, що не знає, з ким із представників опозиції він міг би сісти за стіл переговорів. «Жодна з фігур, задіяних в політичному житті сьогодні, не представляє на сто відсотків опозиційно налаштовану частину суспільства, – визнав він. – З іншого боку, неможливо розраховувати на появу лідера в країні, в якій 12 років фактично діяла заборона на політичну діяльність».
Павло Ходорковський пов’язує певні надії з виборами в Координаційну раду опозиції, в організації яких в США бере участь очолюваний ним Інститут сучасної Росії:
«Я не впевнений, що це буде на сто відсотків позитивний досвід, але я впевнений, що цей досвід є необхідним для формування системи справедливих альтернативних виборів».
Російський Алтай відчинив двері для туристів
Дата публікації 19.10.2012 |
Російська республіка Алтай вже вважається своєрідним «російським Тибетом». Ізольований високими горами регіон, що межує на своїх кордонах із Китаєм і Монголією, нещодавно відкрив свої двері для туристів. Минулого року єдиний в республіці аеропорт модернізували, а у червні літаки почали напряму привозити сюди туристів з Москви. Вони приїжджають скуштувати молока коней і полюбуватися красою цього кра, кришталево чистими ріками, які течуть із золотих алтайських гір.
«Туризм у нас тільки розвивається, і це досить непогано. Адже місцеві жителі почали виготовляти різноманітні. Це приваблює туристів і допомагає нам заробити гроші».
Ґаліна Топтіґіна відкрила культурний центр: «Завдяки відновленому аеропорту сюди прибуває чимало людей з різних куточків. І завдяки їм ми непогано заробляємо. Ми мусимо зайнятися розвитком туризму, пропонувати різноманітні послуги і товари».
Ольга Сафанова три роки сиділа без роботи, аж поки не вирішила взяти курс навчання екологічному туризму при Всесвітньому фонді дикої природи. Сьогодні вона продає вовняні капелюхи та шарфи:
«Туризм у нас тільки розвивається, і це досить непогано. Адже місцеві жителі почали виготовляти різноманітні сувеніри, пов’язані з нашими традиціями, звичаями. Це приваблює туристів і допомагає нам заробити гроші».
Щоправда, не всі туристи з мегаполісів мають таку ж повагу до величі дикої природи Алтаю, яку відчувають місцеві жителі. Тим часом, зі збільшенням кількості відвідувачів виникає дилема: як поєднати багатовікову красу місцевого краю із раптовим напливом туристів. Ігор Калмиков каже, що найперше місцеві громади повинні зрозуміти просту річ – їх завтрашній заробіток безпосередньо залежатиме від того, наскільки комфортним для туристів буде навколишнє середовище:
«Ми намагаємося підготувати місцевих гідів. Стараємося дати їм можливість продавати сувеніри у місцях, де є найбільше скупчення туристів. Бо одна річ, коли вони продають тут. І зовсім інша – коли вони стоять на пожвавленому роздоріжжі».
А з огляду на високий рівень безробіття, туризм у далекому Алтайському краї може дати його підростаючому поколінню нові робочі місця.
Найважливіше завдання Януковича 22 жовтня – не вступити до Митного союзу – експерт
Дата публікації 19.10.2012 | 
Пріоритетними темами для московських переговорів Президентів Росії та України і урядовці, і незалежні експерти вважають наступні: газ, співпраця у рамках зони вільної торгівлі СНД, прикордонне співробітництво та розмежування кордону у Керченській протоці, спільне відзначення 200-річчя Тараса Шевченка у 2014 році. Міністри закордонних справ Лавров і Грищенко у заявах для преси також назвали саме цю проблематику ключовою, і не лише на переговорах 22 жовтня.
На жаль, міністри не назвали деталей, наприклад, газової складової переговорів, при тому, що вона турбує і політиків, і пересічних українців та росіян. Щодо цього Сергій Лавров «перевів стрілки» на енергетиків.
Темою енергетичної співпраці займаються профільні міністерства (енергетики) під контролем керівників урядів
«Ми вже визначили з паном Грищенком, що темою енергетичної співпраці займаються профільні міністерства (енергетики) під контролем керівників урядів, – заявив Лавров. – Переговори по проблемах енергетики проходять на професійному рівні, у цій сфері є багато спільних доробок. Відтак, нам варто залишити цю сферу на розгляд та розв’язання тих, хто нею займається».
Костянтин Грищенко, відповідаючи на запитання про розмежування держкордону у Керченській протоці, також говорив загальними фразами.
Ми дуже істотно просунулися в напрямку пошуку взаємоприйнятого рішення
«Ми дуже істотно просунулися в напрямку пошуку взаємоприйнятого рішення… Зараз необхідно уточнити певні моменти, які вимагають уже трохи розширити коло тих, хто повинен на експертному рівні визначитися в сфері своєї компетенції», – сказав Грищенко.
Сергій Лавров повідомив, що цю проблему президенти Путін та Янукович у Москві. Не виключено, що лідери держав доручать відповідним відомствам активізувати роботу над питаннями кордону та прикордоння, визнав російський міністр.
Слова… переговори… а де результати?!
Незалежні експерти вважають, що на конкретні рішення не варто й чекати.
Так, професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань вважає, що, за умов «кулуарного» ухвалення важливих рішень у Кремлі варто очікувати не рішень, а несподіванок. А найважливіше завдання Президента Януковича 22 жовтня – не вступити до Митного союзу, каже експерт.
Найбільше Росія зараз тисне, щоб Україна вступила до Митного союзу
«Для України, для Януковича конче потрібна знижка на газ. Росія за це прагне отримати (від Києва) принципові поступки, у тому числі по лінії розмежування кордону у Керченській протоці, але найбільше Росія зараз тисне, щоб Україна вступила до Митного союзу, – сказав Гарань для Радіо Свобода. – Очевидно, Янукович не хоче приєднуватись до Митного союзу. Він буде намагатись обмежитись якимись символічними заходами».
Серед таких заходів – відзначення 200-річного ювілею Тараса Шевченка, проведення пропонованих Росією форумів слов’янської культури тощо, вважає експерт.
Голова представництва Інституту СНД у Києві Володимир Корнилов переконаний, що Президенти Путін та Янукович особливу увагу приділять найбільш актуальним для двох держав проблемам: енергетиці та гуманітарній сфері. При цьому гуманітарна складова українсько-російської співпраці відіграє все більшу роль, каже Корнилов.
Відзначати спільно ювілей Шевченка запропонувала Росія
«На вищому рівні, на рівні міністрів закордонних справ, на самітах у рамках СНД постійно постають гуманітарні питання. Ухвалено чимало міждержавних та міжнародних договорів, особливо про відзначення історичних дат або вшанування осіб, які вплинули на історію не лише України, а й Росії. До речі, відзначати спільно ювілей Шевченка запропонувала Росія», – зазначив Корнилов у розмові з Радіо Свобода.
Тож чи буде Україна і Росія спільно відзначати ювілей Шевченка, малювати карти з новою лінією проходження морської ділянки держкордону, підписувати нові газові угоди? Дізнаємося про це після зустрічі президентів України і Росії 22 жовтня.
"Свобода" не виключає можливості вуличної боротьби за чесні вибори
Дата публікації 19.10.2012 |
Лідери партій, які входять до Об’єднаної опозиції та Всеукраїнське об’єднання “Свобода” домовилися про створення коаліції в наступному складі парламенту. Договір підписали керманичі політичних сил, які декларують намір усунути від влади Партію регіонів.
Опозиція звернулася до лідера партії УДАР Віталія Кличка з пропозицією приєднатися до угоди. Однак той запопонував партнерам сформувати коаліцію демократичних сил у парламенті нового скликання одразу після виборів до Ради.
Один із лідерів партії “Свобода” Ігор Мірошніченко в інтерв’ю Голосу Америки висловив занепокоєння такими діями УДАРу. Цим інтерв’ю ми продовжуємо серію передвиборчих бесід з представниками провідних політичних сил України.
Г.А.: Президент Янукович каже, що зацікавлений у чесних виборах. Чи Ви відчуваєте цю зацікавленість влади у проведенні прозорої кампанії?
І.М.: У влади є одна зацікавленість – виграти ці вибори. Оскільки шансів виграти в чесній боротьбі у влади немає жодних – а я можу це сказати як людина, яка об’їхала дві третини України, у тому числі весь Схід України, де настрої виборців також дуже негативні по відношенню до влади – можу сказати, що Партія регіонів готує масові фальшування. Це для них єдиний шанс зберегти провладну більшість у парламенті і, можливо, реалізувати той сценарій, який сьогодні Янукович виношує: формування конституційної більшості та перенесення виборів президента України в парламент.
Що свідчить про наміри фальшувати вибори? Це, зокрема, формування окружних виборчих комісій, коли певні політичні сили, зокрема й Всеукраїнське об’єднання «Свобода», були усунені від формування ОВК шляхом проведення жеребкування. Одне жеребкування на 225 округів виключило шанси потрапляння наших представників в ОВК; натомість туди потрапили представники технічних партій, таких, які не висували списків і які в кращому разі сподобилися висунути одного-двох мажоритарників по всіх округах в Україні. Тим не менше, вони формували окружні виборчі комісії. І через ці партії саме партія влади завела своїх представників в окружні виборчі комісії. І скажіть, будь ласка, що, як не намір сфальшувати вибори, можуть означати оті маніпуляції і ось такі маневри, які проводила Партія регіонів?
Те ж саме стосується й формування дільничних виборчих комісій, коли жеребкування проводилося 225 разів по округах, а не по кожній дільниці. Знову на значній частині дільниць, і особливо там, де є загроза крадіжки голосів, ВО «Свобода» було усунене від формування ДВК. Як приклад можу навести 159-ий виборчий округ на Сумщині з центром у місті Глухів. Там було проведено жеребкування, і за його результатами кандидат від партії влади Андрій Деркач, а також Партія регіонів не отримали представництва у дільничних виборчих комісіях. Усі були шоковані; і дуже швидко ті, хто проводив жеребкування, знайшли вихід: пояснили, що це було «технічне жеребкування». Зараз у нас, мовляв, буде ще одне проводитися. На будь-які протести, судові позови ніхто не реагував. У підсумку провели ще одне жеребкування. І, як не важко спрогнозувати, «Свободу» знову було усунено від формування ДВК. Подібне свавілля у плані формування дільничних виборчих комісій відбувалося по всій Україні.
Г.А.: Але якщо порівняти цю кампанію з попередньою – скажімо, місцевими виборами 2010-го року, –вона брудніша чи все-таки прозоріша?
І.М.: Я думаю, що кожна кампанія брудна по-своєму. Але способи фальшування виборів, їх кількість збільшується. І на цих виборах до парламенту 2012-го року ми можемо стати свідками безпрецедентних зловживань і безпрецедентного свавілля. Коли протоколи будуть просто переписуватися до догоду Партії регіонів, і цифри, які будуть у підсумкових протоколах, не матимуть нічого спільного з реальними.
Річ у тім, що, всупереч прогнозам соціологів, які сьогодні з каналів, які належать олігархам, говорять про підтримку Партії регіонів нібито третиною виборців в Україні, насправді рейтинг Партії регіонів не перевищує 12-15%. І сфальшувати вибори, щоб сформувати більшість у парламенті, тільки шляхом «каруселей», «мертвих душ» чи вкидання бюлетенів, тобто з допомогою тих способів, які використовувала Партія регіонів раніше, – неможливо. Треба робити значно брутальніші фальсифікації. І вони, на наш погляд, можуть стосуватися саме переписування протоколів, особливо уточнених протоколів, на рівні окружних виборчих комісій і на рівні ДВК.
Г.А.: Соціологи кажуть, що ви балансуєте на межі проходження в парламент. Якщо раптом з’ясується, що «Свобода» набрала менше 5% – чи ви визнаєте цей результат?
І.М.: У «Свободи» специфічні стосунки з соціологією. На всіх виборах, у яких ВО «Свобода» останнім часом, упродовж уже 6-7 років, бере участь, нам соціологи завжди дають менше, ніж ми набираємо. Причому суттєво менше, іноді у два-три рази. З одного боку, це свідчить про те, що виборці залякані і не завжди готові говорити соціологам про свій вибір на користь українських націоналістів. З іншого боку, ми мусимо констатувати, що сьогодні соціологія дуже тісно змушена співпрацювати з владою. Всі соціологічні фірми, перш ніж оприлюднювати результати своїх досліджень на каналах, які належать владі, олігархам, відвідують кабінети СБУ і отримують інструкції, які «правильні» рейтинги треба оприлюднювати. «Правильні» рейтинги від Януковича і його режиму – це ті, що свідчать про беззаперечну підтримку партії влади та її сателітів комуністів. І це рейтинги, які занижують реальну підтримку українських націоналістів.
«Свобода» є вулична політична сила. Ми не боїмося вуличної боротьби, якщо на те буде потреба. Але разом з тим, ми жодної акції і жодної перемоги на вулиці не здобудемо без громадянського суспільства”.
Партія регіонів довгий час говорила про те, що ми балансуємо на межі проходження. І соціологи впродовж кількох місяців констатували той факт, що «Свобода» має близько 5%. Все це робилося з однією простою метою – посіяти сумніви у виборців у тому, що «Свобода» може пройти до парламенту. Але міф про непрохідність «Свобода» уже давно розбила. Ця технологія не спрацювала. І тепер соціологи були змушені заявити – оскільки вже зараз нових соціологічних опитувань оприлюднювати ніхто не буде, можемо сказати про останнє соціологічне дослідження, зокрема досить авторитетної компанії КМІС, згідно з яким «Свободу» підтримує 7,8% виборців. Інші компанії також дають значно більше, ніж 5% – 6%, 6,4%, 7%. Це та межа, яка дає нам впевненість у тому, що «Свобода» обов’язково буде в парламенті. Окрім того, вона додає впевненості нашим виборцям. І я впевнений, що наш результат на виборах буде дуже неприємним для влади і всіх тих, хто не хотів би бачити нашої політичної сили в парламенті. Я не допускаю можливості того, що «Свобода» не потрапить до парламенту. Адже, з одного боку, ми маємо гарну соціологію, а з другого, на всіх виборах – повторюся – ми завжди набирали значно більше.
Сьогодні українці не готові сприймати результат, який засвідчить перемогу Партії регіонів. Тому що підтримки Партії регіонів немає навіть у їхніх базових областях – на Донеччині, Луганщині, Харківщині. Я об’їхав усі ці області, причому спілкувався не тільки з нашими виборцями на зустрічах, а просто з перехожими на вулицях. І людей, які сьогодні готові підтримати режим Януковича, дуже складно знайти. Головно відверто заявляють, що вони підтримають Партію регіонів, бюджетники, вчителі – люди, які залежні від цієї влади, які залякані, які змушені вступати в Партію регіонів. Але це далеко не отара овець, якою можна запросто управляти. І я думаю, що на виборчих дільницях вони проголосують зовсім не так, як змушені зараз декларувати. Я впевнений, що своїми виборчими бюлетенями дуже багато виборців просто розстріляє цю владу, проголосувавши за опозицію – за «Свободу» і за «Батьківщину».
Г.А.: Якщо влада оголосить не той результат виборів, на який ви очікуєте – ви будете виводити людей на вулиці?
І.М.: «Свобода» є вулична політична сила. Ми не боїмося вуличної боротьби, якщо на те буде потреба. Але разом з тим, ми жодної акції і жодної перемоги на вулиці не здобудемо без громадянського суспільства. Ми завжди можемо бути в авангарді громадянського суспільства. І в мене є відчуття, що влада не просто побоюється громадянського суспільства, а вона очікує того сценарію, який може прискорити закінчення режиму Януковича. Я думаю, що у Януковича є простий шанс закінчити гідно: це провести чесні вибори. Чи вірю я в чесні вибори – віриться слабко. Але я думаю, що здоровий глузд має перемогти, бо силове протистояння, якщо воно буде, воно не буде на користь влади.
Г.А.: Чому вам не вдалося домовитися з партією УДАР Віталія Кличка про єдиного кандидата від опозиції на мажоритарних округах, в той час як вдалося домовитися з «Батькіщиною»? Чи не краще було «Свободі» зняти своїх кандидатів на двох округах у Києві, де балотуються також кандидати від УДАРу – адже в результаті може виграти кандидат від влади?
І.М.: У рамках Комітету опору диктатурі ще понад рік тому ми почали вести переговори для того, щоб узгоджувати кандидатів по виборчих округах. Аби був єдиний кандидат, на якого орієнтується опозиційний виборець, і ми не займалися взаємопоборенням і взаємокритикою, а воювали все ж таки з цим режимом та його висуванцями. Це було питання номер один. Ми досягли такої домовленості з партією «Батьківщина» та іншими політичними силами, які об‘єдналися під цим брендом.
“Весь рейтинг цих кандидатів(УДАРу ред.) базується на особистій репутації Кличка. Як боксера. Не як політика”.
Що стосується партії УДАР Віталія Кличка – вони самі вийшли з цих переговорів. Вони вирішили іти самостійно. Дуже часто вони підігрують владі. І вчинки їхніх депутатів у Київській міській раді, у Київській обласній раді, де партія УДАР має потужні фракції, свідчить про те, що Віталій Кличко не проти співпраці з цим режимом. І це нас трохи насторожує.
Сьогодні рейтинг УДАРУ базується на особистому рейтингу Віталія Кличка. У нього немає партійних структур; я можу як керівник обласної організації на Сумщині заявити вам це абсолютно відверто і чесно. Всі обласні організації УДАРУ базуються виключно на фінансовому ресурсі, і після виборів вони просто розпадуться. Віталій Кличко сьогодні набрав у свої списки досить багато людей, яких не зможе контролювати в парламенті, і це нас також насторожує.
Якщо ж говорити конкретно про два київських округи, де «Свобода» виставила узгоджених кандидатів, які є нашими партійцями – це Юрій Левченко, який іде в Шевченківському окрузі, і Юрій Іллєнко, який балотується в Деснянському районі – то і Левченко, і Іллєнко мають значно вищий рейтинг, ніж ті маловідомі представники УДАРУ, які сьогодні балотуються у цих округах. І в мене є тверда впевненість у тому, що у наших партійців є шанси. Незважаючи на те, що проти Іллєнка балотується олігарх, секретар Київської міськради Галина Герега, власниця великих магазинів будівельної мережі «Епіцентр», а у Юрія Левченка балотується інший завуальований представник влади, колишній глава Шевченківської райдержадміністрації Віктор Пилипишин. У «свободівців» є шанси. Це молоді політики, за якими стоять партійні структури. За ними стоїть ВО «Свобода», на репутації якого немає жодної плями через «тушкування». У нас немає людей, які зрадили наші ідеї, і за цих кандидатів ми несемо повну відповідальність.
Тому, на мою думку, щоб перемога на цих округах була гарантована, партія УДАР мала би зняти своїх кандидатів. Це об‘єктивна річ. Іллєнко та Левченко є сильнішими за маловідомих «ударівців». Ще раз наголошу: весь рейтинг цих кандидатів базується на особистій репутації Кличка. Як боксера. Не як політика.
Г.А.: Наскільки це важливо, щоб Кличко ще до виборів підписав з «Батьківщиною» і «Свободою» угоду про співпрацю в майбутньому парламенті?
І.М.: Підписання угоди – це справді важливий факт того, що, принаймні, Віталій Кличко визнає, що, прийшовши до парламенту, він об‘єднається зі «Свободою» та «Батьківщиною» в опозицію. Чи втримає він усіх депутатів, яких проведе до парламенту, у мене є сумніви. Але принаймні наміри партія УДАР мала би задекларувати таким підписанням.
Хоча – якби УДАР всерйоз хотів домовлятися і спільно боротися проти висуванців від влади, вони мали б домовлятися на початку кампанії. Тоді б наш удар – даруйте за тавтологію – по провладних кандидатах був би удвічі сильнішим.
Але зрештою, це велика перемога, що опозиції – «Свободі» та «Батьківщині» – вдалося домовитися, узгодити кандидатів по мажоритарних округах. Наші виступи – і «свободівців», і представників «Батьківщини» по всій Україні дали людям чітку інформацію про те, хто саме є опозиційним кандидатом. І я впевнений, що це має працювати.
Г.А.: «Свобода» називає себе єдиною ідеологічною партією в Україні. Але чи не здається вам, що ваша ідеологія дещо несучасна? Глобалізований світ, інформаційна революція, біотехнології – а у вас червоно-чорні прапори, Бандера… Ви наче досі живете у минулому.
І.М.: По-перше, без минулого немає майбутнього. Бандера це український герой, символ української революції, символ боротьби за незалежність, яку ми здобули. Якщо ми говоримо про відновлення історичної справедливості, це надзвичайно важливо для формування міцної нації з почуттям власної гідності.
“Свобода» ніколи не говорила, що вона виступає проти когось. Ми виступаємо за своє. Ми виступаємо за нашу мову, культуру, традиції. Ми хочемо, аби кожен, хто живе на нашій Богом даній землі, поважав це”.
Якщо говорити про нашу ідеологію, то я не погоджуся з тим, що вона не є сучасною. Сьогодні тенденція міжнародної політики полягає у тому, що націоналісти перемагають на всіх виборах до місцевих парламентів у Європі. Сьогодні ми є політичною силою, яка має асоціативне членство в Альянсі націоналістичних рухів Європи. Ми співпрацюємо з усіма націоналістичними партіями, які сьогодні представлені у своїх парламентах в Австрії, у Франції, у Великій Британії, в Іспанії, в інших країнах. Сьогодні перемагають націоналісти. Подивіться інформацію про виборчі кампанії до національних парламентів. Остання інформація – в Бельгії перемогли націоналісти. Тому говорити, що націоналістична ідеологія в глобальному світі не є сучасною, я би не став. Сьогодні є відродження націоналістичних рухів, і воно пов‘язане саме з тим, що ідея глобалізації, ідея глобального суспільства, ідея мультикультуралізму зазнала краху.
І сьогодні ми стаємо свідками повільного, але все ж таки ренесансу Європи вільних націй. І цей процес буде тривати далі.
Ми не виступаємо проти когось. Ми розуміємо, що нікуди не подітися від глобального світу, але ми хочемо захистити своє. Захистити національну ідентичність, мову, культуру. Не розчинитися у мультикультуралізмі і глобалізації – це завдання будь-якої країни. Завдання Німеччини, завдання Франції, завдання України.
Наша ідеологія є переможною. Ми є партія, яка завжди відстоює одні й ті самі цінності. І я думаю, що українські виборці оцінюватимуть це з кожними виборами все більше й більше. Люди знають, чого від нас чекати. Ми є прогнозованими для українського виборця. Ми не годуємо їх пустопорожніми обіцянками.
Г.А.: Але якраз прихід націоналістів до влади в Європі у багатьох викликає неоднозначні емоції. Існують побоювання щодо ставлення націоналістів до національних меншин.
І.М.: «Свобода» ніколи не говорила, що вона виступає проти когось. Ми виступаємо за своє. Ми виступаємо за нашу мову, культуру, традиції. Ми хочемо, аби кожен, хто живе на нашій Богом даній землі, поважав це. Якщо є гість, який живе в цій країні, який шанує наші закони, нашу культуру, наші традиції, — ми ласкаво просимо цього гостя до себе. «Свобода» ніколи, ніде, ні в яких заявах чи документах не декларувала ненависть до якоїсь іншої раси чи національності. Ми лише констатуємо факт: так, Україна є моноетнічною країною, бо майже 80% є українцями. І ми вважаємо, що ми маємо відновити національну справедливість. Але ця національна справедливість, соціальна справедливість, історична справеливість, за яку ми виступаємо – вони є і в інтересах тих національних меншин, які проживають на території України. Усі побоювання щодо ставлення «Свободи» до нацменшин були розвіяні з приходом нашої партії до обласних рад у Західній Україні; так само вони будуть спростовані і з нашим приходом до парламенту.
Г.А.: Одна з головних ваших програмних цілей – люстрація влади. Як ви збираєтесь її здійснювати, якщо чимало претендентів на люстрацію є у ваших союзників по Об’єднаній опозиції, та й, не виключено, у ваших власних лавах?
І.М.: Для нас люстрація є абсолютно принциповим питанням. Очищення влади, докорінні зміни влади – це невід‘ємна і необхідна умова побудови нової держави. Люстрацію пройшли країни Східної Європи, країни Балтії, Грузія зовсім нещодавно провела люстрацію. І в мене виникає цілком природне запитання: а чому ми не можемо цього зробити? Ми можемо це зробити. Це відкриє шлях до абсолютно іншої України. України без корупціонерів, без колишніх агентів КДБ, без колишніх комуністів та комсомольських ватажків. Незалежно від того, чи є у наших союзників у лавах такі люди, незалежно від того, чи зазнає незручностей і чи потерпатиме від люстрації чиясь родина, як це, наприклад, було у Грузії – ми вважаємо, що люстрацію треба проводити.
Г.А.: Серед пунктів вашої програми реприватизація, імпічмент, скасування «Харківських угод», Податкового кодексу, мовного закону Ківалова-Колесниченка, заборона КПУ. Але всі ці пропозиції стосуються того, щоб «зламати до підвалин». А потім? Чи є у вас конструктивна програма, зокрема, в економічній сфері?
І.М.: В економічній сфері ми виступаємо, по-перше, проти ухваленого цією владою Податкового кодексу, оскільки він знищує малий та середній бізнес. Натомість у нас є абсолютно позитивні пропозиції до до цього кодексу, який може змінити умови ведення малого і середнього бізнесу, який має стати основою економіки України. Зокрема, це скорочення податків. Проста схема, якщо говорити коротко: малий бізнес – малі податки; великий бізнес – великі податки. До тих пір, поки олігархи, власники великих підприємств, які отримують надприбутки і заробляють мільярди доларів, щороку збільшуючи свої статки на кільканадцять мільярдів доларів, не почнуть платити в бюджет, ми не зможемо сформувати бюджету, який не матиме дефіциту, і побудувати соціально відповідальної країни. У бюджет повинні платити багаті; сьогодні ж у нас бюджет формується за рахунок податків з малого бізнесу.
Ми виступаємо за скасування податку на додану вартість як найбільш корумпованого і найбільш непрозорого податку, від якого сьогодні потерпають усі українці – не лише підприємці, яким не відшкодовують ПДВ, а й звичайні українці, які купують товари в магазинах і платять ці 20% ПДВ, які включені у вартість товарів.
Ми говоримо про скасування пенсійної реформи. Але натомість ми маємо понизити пенсійний вік і узгодити його із середнім віком життя українців для того, щоб українці доживали до пенсії. Ми говоримо про те, що не повинні колишні чиновники, судді, прокурори, депутати отримувати надвеликі пенсії, які іноді сягають до 100 тисяч гривень. А натомість понад 11 мільйонів українських пенсіонерів отримують однаково мало – від 800 до 1500 гривень. Мінімальна і максимальна пенсії не повинні між собою відрізнятися більше, ніж у 5 разів. Це той позитив, який стосується кожного пенсіонера, і ми обов‘язково це будемо реалізувати, ми вже домовилися із нашими союзниками по коаліції.
Безперечно, що ми скасуємо мовний закон Ківалова-Колесниченка. Він суперечить Конституції України, за якою українська мова є єдиною державною. І саме українська мова потребує захисту. Тому ми домовилися з нашими союзниками прийняти закон про захист української мови.
Ми сьогодні справді виступаємо за повернення стратегічних підприємств у державну власність. Ми виступаємо за повернення у держвласність природних монополій, так званих олігополій. Це обленерго, облгази, це те, що сьогодні держава масово передає у приватні руки, і це те, через що українці і далі будуть ще більш убогими, бо це формує комунальні платежі, тарифи на споживання газу і електроенергії. Якщо держава не буде контнролювати природних монополій – обленерго і облгази, Укртелеком, Одеський припортовий, якщо вона не поверне у державну власність природних ресурсів, якими сьогодні розпоряджаються приватні особи – ми не зможемо наповнювати бюджет і побудувати могутню, сильну Україну на засадах соціальної справедливості.
Сьогодні в Україні намагаються представити проблему дорогого російського газу як мало чи не найголовнішу проблему кожного українця. Але насправді ця проблема не стосується простих українців. Україна видобуває понад 20 мільярдів кубометрів газу, і цей газ достатній, щоб забезпечитипобутові потреби кожного українця. Імпортний газ російського видобутку потрібний сьогодні Фірташу, який тримає монополію в хімічній галузі; потрібен Ахметову, який тримає металургійну промисловість. І якщо вони сьогодні приватизують облгази чи обленерго, то вони використовують дешеву електрику і дешевий газ на своїх підприємствах, а нам, простим українцям, пропонують платити за імпортний газ. Ми цього не хочемо, і ми це обов‘язково повернемо в державну власність.
Ми зробимо те, що обіцяємо. Ми ідеологічна політична сила. Нас неможливо підкупити. Нас неможливо залякати. І нас неможливо зламати. Ми є та політична сила, яка існує в Україні 21 рік. Яка цілеспрямовано, планомірно поширювала інформацію про себе, спілкувалася з виборцями від зустрічі до зустрічі, від хати до хати. Доходячи до кожного українця, як говорив Степан Бандера, ми намагалися здобути прихильність українців. Ми її зараз здобуваємо. І я впевнений, що парламент, який ми сформуємо після виборів 28 жовтня, це лише перший щабель для того, щоб «Свобода» отримала повноту влади в цій країні. Українці побачать, як ми можемо працювати, і отримають якісно новий рівень української політики.
Г.А.: Але українці нічого нового не побачать, якщо опозиційні сили в парламенті опиняться в меншості. Що «Свобода» робитиме в такому разі? Будете дивитися, як Чечетов змахує руками, диригуючи рішеннями провладної більшості?
І.М.: Зараз українська інтелігенція, моральні авторитети нації – навіть у чомусь не погоджуючись з нашою позицією – заявляють про те, що «Свобода» має бути в парламенті. І вони говорять це не випадково. По-перше, я не допускаю, що ми не будемо в опозиційній більшості до режиму Януковича. Ми своєю присутністю в парламенті зцементуємо більшість і не дозволимо нашим союзникам плодити «тушок» та зрадників, які побіжать до режиму. Це питання номер один. З іншого боку, саме те, що «Свобода» як вулична політична сила проявила свою спроможність боротися з режимом навіть у безнадійних ситуаціях, дає підстави усім тим людям, які голосують за «Свободу», і тим моральним авторитетам, які стали на наш бік, говорити про те, що «Свобода» в парламенті знайде спосіб, як зупинити цю бандитську владу і цей режим. І рука Чечетова не здригнеться в парламенті, якщо будуть «свободівці». Бо наша рука не здригнеться змінити все на користь українців.
Указ Обами щодо нелегалів: подарунок для одних і трагедія для інших
Дата публікації 18.10.2012 |
Одним з гострих питань цьогорічної боротьби за президентське крісло у США є питання нелегальної імміграції. Президентський указ Барака Обами, згідно з яким тимчасово призупиняється депортація деяких нелегальних іммігрантів, вдихнув надію в багато з них. Але також поставив чимало родин в таку ситуацію, коли депортації підлягають лише одні її члени, а інші можуть залишитися в країні.
В подібній ситуації опинилися і друзі, як Моніка Сібрі та Йоган Гарсія. Гарсія приїхав до Сполучених Штатів у віці 15 років, Сібрі – 16-ти. Він має право залишитися в країні. Вона – ні. Згідно з указом Барака Обами, усі, хто були привезені в країну нелегально їхніми батьками у віці до 15-ти років, не підлягають депортації щонайменше протягом двох наступних років.
«Я чітко заявляю. Це – не амністія. Це не надає імунітету. Це не є шляхом до громадянства. Це – тимчасове рішення», – пояснив Барак Обама.
«Обама робить помилку, дозволяючи порушникам імміграційних законів залишитися і полегшуючи їм життя».
Це тимчасове рішення як допомагає одним, так і створює непереборні проблеми для інших. 20-річна Сібрі, яка приїхала з Еквадору, вчиться в коледжі Стейтен Айленд.
«Половина моєї родини тут і мої батьки тут. Якщо я повернуся до Еквадору, в мене нікого не буде», – переживає вона.
Гарсії – 25. Він почувається щасливчиком через те, що йому дозволили залишитися в США. Але він переживає за Сібрі та інших, що можуть бути депортовані.
«Я вважаю, що студенти, такі як вона, талановиті, мусять отримати можливість зробити щось велике для цієї країни. Вона тут здобуває освіту. Я думаю, що Сполучені Штати лише виграють, якщо вона залишиться», – каже Гарсія.
Лурдес Ромео – одна з щасливчиків: «Я така щаслива, що готова стрибати від радощів. Я можу досягти усіх тих речей, про які мріяла, але в той же час я думаю про людей, які не відповідають вимогам».
Джоанна Марзуло зі Служби імміграційного контролю та правозастосування Нью-Йорка, проти цього указу:
«Обама робить помилку, дозволяючи порушникам імміграційних законів залишитися і полегшуючи їм життя».
Отець Боб Віталіоне з Бруклінської Церкви Святого серця називає політику Обами шляхетним жестом, але вважає, що треба починати зі зімни ставлення:
«Наші нелегальні іммігранти насправді є рабами 21-го століття. Вони працюють за мінімальну і навіть меншу від мінімальної зарплату. Вони роблять найбруднішу, найбільш марудну роботу, яку в старі часи виконували раби».
На сьогодні понад ста тисяч людей в США подали документи на отримання двохрічної відстрочки. Адміністрація сподівається, що Конгрес схвалить законопроект, згідно з яким діти, що були привезені в країну своїми батьками нелегально, зможуть отримати американське громадянство. А ті, хто потрапив до США у віці 16 та більше років, будуть депортовані, можуть повернутися в країну народження добровільно або будуть і далі ховатися від імміграційної служби та жити без документів.
Єврокомісія намагається зберегти імідж на тлі підозр у лобіюванні
Дата публікації 18.10.2012 | 
Брюссель – Мальтієць, комісар Євросоюзу з питань охорони здоров’я та захисту прав споживачів Джон Даллі подав у відставку через підозри, що він лобіює інтереси тютюнового бізнесу. Як пояснюють у Європейській комісії, комісар покинув свою високу посаду для того, щоб захищати власну репутацію та не заплямовувати репутації євроустанови. Однак, Європейське бюро по боротьбі з шахрайством (OLAF) зазначає, що єврокомісар був у курсі «торгівлі впливом», але не здійснив жодних кроків, щоб цьому запобігти.
Ще у вівторок до обіду Джон Даллі був впливовим єврокомісаром, що опікувався охороною здоров’я та захистом прав споживачів об’єднаної Європи. Однак, після того, як Європейське бюро з боротьби із шахрайством надіслало до Єврокомісії звіт розслідування щодо його можливої причетності до корупційних дій мальтійського підприємця, Даллі подав у відставку.
Скарга надійшла від шведської тютюнової компанії Swedish Match, яка сигналізувала, що один мальтійський бізнесмен за кругленьку суму їй пообіцяв персонально вплинути на комісара-співвітчизника, щоб внести вигідні їй зміни до європейських законів. Підприємство, яке вирішило повідомити Європейське бюро по боротьбі з шахрайством (OLAF), займається виробництвом жувального вологого тютюну, відомого під назвою «снюс», продаж якого у Євросоюзі, за винятком Швеції, заборонений.
Комісар знав, але ніяк не протидіяв – генсекретар OLAF
Розслідування, проведене OLAF, тривало понад чотири місяці й доостанку трималося у секреті. Згідно зі звітом, хоча слідчі й не знайшли прямих доказів причетності Джона Даллі до цієї справи, однак, виявили, що єврочиновник з нею був обізнаний.
Це підтвердила речниця Європейської комісії Піа Аренкільде Гансен, яка каже, що «звіт не виявив доказів прямої участі комісара Даллі у цій справі, але робить висновок, що він був обізнаний із тим, що діялося».
«Внаслідок ознайомлення зі звітом, пан Даллі вирішив піти у відставку, з одного боку, щоб захищати свою репутацію, з іншого – щоб захистити репутацію Єврокомісії», – додає вона.
Генеральний директор Європейського бюро з боротьби з шахрайством Джованні Кесслер також зазначив, що вина єврокомісара очевидна: він знав про те, що діється, але не зробив жодних кроків, щоб цьому запобігти, й не повідомив про це відповідним органам.
Розслідування також встановило, що, власне, домовленості мальтійського підприємця зі шведською компанією не було, так само, як не було здійснено жодних грошових операцій.
Сам, нині вже колишній єврокомісар, Джон Даллі категорично відкидає будь-які звинувачення на свою адресу.
У 1999 році у відставку подала вся Єврокомісія під головуванням Жака Сентера. Причиною став корупційний скандал через французького єврокомісара Едіт Крессен. У середу в низці європейських видань повідомили, що піти у відставку Джона Даллі змусив голова Єврокомісії Жозе-Мануель Баррозу. Мовляв, для того, щоб не псувати іміджу та запобігти повторенню інциденту із відставкою всіх комісарів, як це було у 1999-му.
Британський євроскептицизм проти «федералізації Європи»
Дата публікації 18.10.2012 | 
У той час як чимало європейських політиків вважають, що розв’язання проблем єврозони можливе лише за допомогою тіснішої інтеграції ЄС, у Великобританії розмови про збільшення повноважень Брюсселя викликають гостру критику. Консерватори, які очолюють урядову коаліцію, відомі євроскептичними настроями. Словосполучення «федералізація Європи» для багатьох британських політиків стало майже як нецензурний вислів.
Хоча Британія в Євросоюзі з 1973 року, особливий статус цієї острівної держави завжди давався взнаки. Свого часу президент Франції Шарль Де-Ґолль виступав проти членства Великобританії в ЄС, стверджуючи, що британці насправді не європейці.
Наприклад, наступна заява з вуст британського політичного діяча зараз пролунати просто не могла б.
«Я щиро вірю, що нам треба йти далі й досягти значного поступу в напрямку європейської економічної та фіскальної федерації», – заявив нещодавно європейському телеканалу колишній президент Центрального банку Жан-Клод Тріше. Він – француз i відображає бачення значної частини французької еліти.
Із Лондона у відповідь на такі слова зауважують, що надмірна та поспішна фінансова інтеграція й недостатньо продумані механізми запровадження спільної грошової одиниці євро є однією з причин теперішньої європейської кризи.
«Я сказав – ні. Британія – передусім»
У Лондоні чути голоси, що треба навпаки – відлучити від монетарного союзу Грецію і, можливо, інші країни, які могли б використовувати власні окремі валюти як важелі економічного стимулювання. Зокрема, це стосується девальвації та підвищення таким чином конкурентоспроможності.
Прем’єр-міністр Дейвід Камерон навіть натякає, що Лондону напевне доведеться вести переговори про зміну умов членства Британії в ЄС.
«У грудні минулого року я був на Європейській раді у Брюсселі. Була третя година ранку. На столі лежав договір, який не відповідав інтересам Британії, – розповідав пан Камерон на партійній конференції консерваторів, – 25 людей довкола того столу казали мені підписувати. Але я зробив щось таке, чого досі жоден інший британський лідер ніколи не робив. Я сказав – ні. Британія – передусім. І я наклав вето на той договір».
Із бурхливих оплесків однопартійців прем’єра легко дійти висновку про оцінку його дій.
Лондон, звичайно ж, бачить усі переваги Євросоюзу. Більшість торговельно-економічних зв’язків тягнуться до континенту. Але багато британців щиро вірять, що саме національні уряди і парламенти повинні нести відповідальність безпосередньо перед виборцями.
Наднаціональні структури в Брюсселі, Страсбурзі чи Франкфурті наразі виглядають не такими ефективними і не такими привабливими, щоб британці були готові надавати їм ще більших повноважень.
Можливо, це означає, що Британія матиме окремі, відмінні від інших європейських країн взаємини в межах ЄС.
IFES: Україні буде не просто провести прозорі та чесні вибори
Дата публікації 18.10.2012 |
Міжнародна фундація виборчих Систем (IFES) у середу у столиці США представила результати дослідження ситуації в Україні напередодні виборів. Автори доповіді зазначили, що волевиявлення українців прходитиме в атмосфері недовіри політичних сил одна до одної та виборчої адміністрації, та зневіри українців у можливості реально вплинути на ситуацію в країні. На фоні численних повідомлень про порушення під час виборчої кампанії та нарікань на Закон про вибори, важливе значення матиме те, як виборча система спрацює 28-го жовтня та наскільки ефективно виборчі комісії та судова система зможуть реагувати на скарги.
Україні буде не просто провести прозорі та чесні вибори. Про це середу у Вашингтоні заявили представники Міжнародної фундації виборчих систем, експерти якої дослідили готовність України до виборів.
“Зважаючи на те, що в останні роки економіка України переживає спад, та існують проблеми з правосуддям – українці кажуть, що в країні немає демократії”.
За словами заступника директора Департаменту Європи та Азії IFES, Ґевіна Вайса, процес формування складу виборчих комісій примушує спостерігачів з подвійною увагою стежити за їх роботою у день виборів:
«До складу виборчих комісій увійшли представники непопулярних партій. Тепер вони склали з себе повноваження і поступились місцем представникам інших партій. Виникає питання: а навіщо певні партії, прагнули отримати більшість у складі комісій? Тож, якщо у день виборів будуть задокументовані свідчення порушень з боку виборчих комісій, їх втручання у волевиявлення виборців – це дасть підстави міжнародній спільноті для недовіри для результатів виборів».
Водночас експерт зауважив, що оснащення дільниць відеокамерами не спростить виявлення порушень в ході виборів:
«Не до кінця зрозуміло, як можна буде використовувати відеозаписи, зроблені встановленими на виборчих дільницях камерами, для оскарження у суді. Якщо я не помиляюсь, на оскарження результатів виборів відводиться два дні. Цього часу недостатньо навіть для того, щоб отримати копію відеозапису з однієї із понад сотні дільниць в окрузі».
У своїй доповіді IFES зазначає, що українці ідуть на вибори з песимістичним настроєм, не вірячи у можливість вплинути на ситуацію в країні.
Директор департаменту прикладних досліджень IFES, Ракеш Шарма говорить, що переважна більшість українців вважають, що демократія є синонімом високих соціальних стандартів. Владу ж вважають недемократичною, бо не змогла забезпечити народу достаток.
«На питання, якою має бути демократія, українці згадують верховенство права, захист прав людини і зазначають цілий перелік економічних переваг. Тож, зважаючи на те, що в останні роки економіка України переживає спад, та існують проблеми з правосуддям – українці кажуть, що в країні немає демократії», – зазначив Ракеш Шарма.
Експерти IFES зауважують, чинний Закон про вибори, незважаючи на зауваження до нього та наявність можливостей для зловживань, все ж дозволяє провести чесні вибори. Питання в тому, чи використають влада та політичні сили цей шанс.
NLight Project DC++ ©, 2008-2021. Всі права захищено.
Виконано 51 запитів за 0.401 секунди.
Виконано 51 запитів за 0.401 секунди.
