Джошуа Джордан має диплом доктора фізіотерапії і планує відкрити власний бізнес. Джошуа сподівається, що його престижна освіта в майбутньому допоможе приваблювати в його клініку нових пацієнтів. Але сьогодні він думає не про прибутки, а про те як віддавати борги. Він каже:

«На даний момент я винен 210 тисяч доларів. І це лише за школу фізіотерапії. Підготовча освіта вже оплачена».

Джошуа позичив у банку на свою освіту в вісім разів більше, ніж середньостатистичний американський студент. За його підрахунками, йому доведеться виплачувати борг протягом двадцяти років. Протягом навчання, він був вимушений працювати віддразу на двох роботах, аби оплачувати всі рахунку.

Останні тридцять років, оплата за освіту зростає вдвічі швидше за рівень інфляції. На сьогодні ціна навчання у приватних університетах складає у середньому понад тридцять тисяч доларів на рік.

Університети пояснюють зростання цін необхідністю платити більші зарплати професорам, а також зменшенням фінансової допомоги університетам з боку урядів штатів.

Пояснює експерт американської освітньої ради Тері Гартл:

«Країна опинилась у складній ситуації. З одного боку, ми хочемо все більше людей з якісною академічною освітою. З іншого, джерела фінансування вищої освіти вичерпуються для цілого покоління. Уряди штатів уже давно відходять від фінансування вищої освіти».

Економісти кажуть, що висока вартість вищої освіти перешкоджає талановитій молоді з малозабезпечених родин, які не можуть оплатити навчання. Таким чином економіка втрачає потенційних інженерів, науковців та інших професіоналів, вважає економіст Джордтаунського університету Ентоні Карневалі:

«Нездатність забезпечити необхідну кількість спеціалістів з вищою освітою має суттєвий вплив на економічний розвиток. За підрахунками економістів, якщо б ми встигали задовольняти потреби ринку у працівниках з вищою освітою, наш внутрішній валовий продукт був би на 500 мільярдів доларів більший щороку, люди більше витрачали б, продуктивність би зросла».

Навіть отримавши освіту, занепокоєні боргами за навчання, чимало випускників відкладають створення родини, народження дітей, не купують будинків – що  у підсумку шкодить економіці, кажуть експерти. 

Такої думки, серед іншого, Пітер Мазаріс:

«Ці люди не сприяють розвитку економіки. Вони повертаються до батьків. Не купують машини, не вкладають у нерухомість. Це має негайний ефект на економіку».

Джошуа Джордан каже, що заліз у борги на шляху до отримання докторського ступеня, оскільки його родина не мала коштів аби забезпечити його мрію:

«У нас лише я і мама. Тож без позичок, я б за ніяких обставин не збіг би отримати освіту яку хотів».

За підрахунками експертів, людина з дипломом бакалавра за життя заробляє на мільйон доларів більше, ніж людина з середньою освітою. Ця різниця значно зростає для власників дипломів магістра та докторського ступенів.

Понад 90 відсотків тих, хто взяв участь в опитуванні вважають, що Януковичу не завадило би знати свої рейтинги. Лише 8 відсотків сказали, що президент не повинен звертати уваги на рейтинги. І 2 відсотки не могли визначитися з відповіддю.

Наші глядачі також коментували дану тему на веб сторінці “Час-Тайм” та у мережі Фейсбук:

“У Януковича такого зв’язку з народом точно немає, бо він не хоче чути нікого крім своїх холуїв, які розказують йому казки. І рейтинги його цікавлять мало, бо думає він не про добробут народу, а про своє особисте збагачення будь-якою ціною“, – переконаний Сергій Руденко з Новоград-Волинського.

“Адміністрація Президента все ніяк не може зробити сторінку президента у Фейсбуці. Адже коли Янукович відкриється у такій соціальній мережі, йому богато нового доведеться дізнатись. Як він на таку реальність буде реагувати? От і бояться чиновники гніву царя-батюшки“, – кепкує Сергій Гладишев.

“Рейтинги спеціально підробляють під ті цифри, які будуть підтасовувати під час виборів. Рейтинги – це для бидла та лохів“, – пише нам глядач Мирон.

Запрошуємо до дискусії на сторінці «Голосу Америки» у мережі Facebook. Результати опитування та найцікавіші коментарі будуть оголошені у недільному випуску.

Річка Анакостія, що проходить через столицю Сполучених Штатів, одна з найбільш забруднених в країні. Цього року у заходах, скерованих на очищення річки від сміття, взяла участь навіть міністр внутрішніх справ – відомства, що займається у США землекористуванням та охороною природніх ресурсів.

Сьогодні урок для цих школярів проходить на річці. На заняття до них завітала сама міністр внутрішніх справ США Салі Джул. Вона каже:

«Чи хто з Вас будь-коли був на річці Анакостія? Ой, ви тут постійні відвідувачі. А я тут вперше. Так що ви повинні все мені показати, добре?»

Хтось з дітей катається з міністром на катері. Інші майструють мініатюрні човники… спілкуються з натуралістами… або вивчають ази рибальства.

Дядько-рибалка говорить:

«Тримай ось так, між пальцями, а іншою рукою запускай котушку».

Сьогоднішній улов діти не понесуть додому. Річка Анакостія є однією зі найбільш забруднених в Америці. Однак вони отримали цінний урок, – каже Деніс Чеснат – захисник природи і активіст очищення столичної річки:

«Це нагода для дітей побачити сміття. Я переконаний, дехто з них почне запитувати: «Чому це сміття тут?»

Щороку в Анакостію потрапляє двадцять тисяч тонн сміття. Це у додаток до токсичних стоків з вулиць та доріг, які не одразу побачиш, подорожуючи на катері.

Лі Кейн з товариства захисту річки, каже, що проблема забруднення ускладнюється із зростанням населення та промисловим розвитком:

«Мільйон людей живе на цьому крихітному вододілі, протяжністю у 456 квадратних кілометрів. Через те, що тут так багато людей, ми маємо такі наслідки».

Лі зупинив катер, щоб приєднатися до команди Деніса, яка вибирає сміття з річки.

«Вон, що ми робимо зі склом?» – питає Лі. Вон відповідає: «Зараз можна відкласти набік. Ми принесемо ще один мішок».

Захисник довкілля Деніс Чеснат дуже задоволений, що молоді люди зробили сьогодні багато корисного:

«Добре зроблена робота. Так можна заробляти на життя».

Тревон Брокс і Ентоні Сміт хоч і живуть біля річки, вони ніколи не підходили близько до води. Причина? «Тут досить поганенько», – каже Тревон. А Ентоні визнає, що він навіть не знав, що тут є парк.

Деніс не певний, що пастки допоможуть вирішити проблему забруднення. Що реально може допомогти, так це «підключення» таких дітей, як Тревон та Ентоні до чистки річки.

«Наша мета – довести річку до стану, коли в ній можна рибалити і плавати. До цього необхідно залучати людей на всіх рівнях і різного віку, від молодих до старших», – каже захисник довкілля Деніс Чеснат.

Деніс переконаний – майбутнє Анакостії буде залежати від того, чи захочуть молоді люди зайнятись її порятунком.

Три дні ділянку перед будинком Конгресу обкладали паперовими кістками, зробленими по всьому світу. Лише у Сполучених Штатах до їх створення долучилось чверть мільйона людей, значна частина яких – діти . Загалом, участь у мистецькому проекті «Один мільйон кісток» взяли люди з тридцяти країн світу.

Усе почалося з однієї кістки. А вже через кілька годин музейно-паркова зона перед Капітолієм була вкрита штучними людськими кістками. Цю символічну масову могилу створили тисячі волонтерів.

Акцію задумала Наомі Наталі, засновниця неурядової організації «Один мільйон кісток». Її місія – використати мистецькі та громадські засоби з тим, щоб привернути увагу до геноциду. Вона каже:

«Це надихає, коли бачиш стільки людей, що працюють разом. Ми всі вдягнулися в біле і кладемо кістки з тим, щоб люди звернули увагу на ті злочини, що тривають у Судані, Південному Судані, Конго, Бірмі і Сомалі. Я сподіваюсь, що люди відчувають силу, коли вони несуть ці кістки та кладуть їх на землю. Вони встановлюють особистий зв’язок».

Цей зв’язок відчула волонтерка Олела Анані:

«Лише будучи тут є символічним нагадуванням, чому я вдячна тому, що жива, і чому я мушу віддати шану тим, хто втратив своє життя. Як кажуть, – ми всі єдині».

Говорить волонтер Ерік Ндаґеба:

Один з ведучих заходу Шагін Шахіда подякував усім, що прийшли і висловили підтримку шляхетній справі.

Покладання кісток – лише одна частина триденної акції. Кістки з паперу, глини та штукатурки студенти, митці та активісти робили протягом трьох років. У багатьох містах США навіть влаштовували спеціальні заходи з виробництва кісток, як от у синагозі у Вашингтоні.

Ця приватна школа – одна з тисячі американських навчальних закладів, які брали участь в цій акції. Учень Лоґан Макдермонт каже, що проект має подвійне значення:

«Я думаю, що це дуже добре, що ми вшановуємо жертв геноциду, тому що люди в США часто не зовсім розуміють, що відбувається в інших країнах».

Школярка з Великобританії Джемма Джуніор теж робила кістки у школі.

«Я рада, що моя кістка – частина цього проекту, і що так багато людей долучилися».

Волонтер Джон До каже:

«Сьогоднішня подія є очевидним нагадуванням, що ми, люди, маємо владу і мусимо діяти негайно».

Засновниця НДО «Один мільйон кісток» Наомі Наталі високо оцінєю працю дітей над проектом:

«Люди в Капітолії мусять побачити ці кістки. Я сподіваюся, що вони зможуть вийти, побачити і почути про те, що зробили наші діти. Наші діти зробили символічну масову могилу».

Наомі Наталі сподівається, що мільйон кісток перед Капітолієм стане постійною інсталяцією, яка вшановуватиме знищене через геноцид життя.

У Національному музеї авіації і астронавтики завжди велелюдно. Це один із найпопулярніших у Вашингтоні музеїв, який щороку відвідує понад дев’ять мільйонів людей. Вхід – безкоштовний, оскільки заклад є частиною Смітсонівського інституту, а тому фінансується здебільшого Конгресом. Весною, коли федеральний уряд почав скорочувати свої витрати у зв’язку зі секвестром, музей втратив доволі велику частку свого бюджету. Не маючи вибору, керівництво вирішило економити де можна, аби тільки не торкати програм, пов’язаних з туризмом.

Говорить представниця Музею авіації і астронавтики Лінда Сейнт-Томас:

«Нам довелося економити в інших місцях, таких як технічне обслуговування тощо. Ми скоротили поїздки. Ми заморозили прийом нових кадрів. Ми пішли на всі ці кроки, щоб уникнути значного впливу на туризм».

Скорочення фінансування призвело до закриття лише трьох експозицій у 16 музеях, які входить до складу Смітсонівського інституту. Деякі були змушені урізати робочі години. Так, наприклад, Національний архів, де зберігається оригінал Декларації про Незалежність та інші важливі документи, почав зачиняти свої двері на півтори години раніше – замість 19:00 о 17:30. Найбільш відчутним наслідком бюджетних перипетій стало скасування екскурсій до Білого дому. За офіційними даними, щороку три відсотки з 18 мільйонів туристів, які відвідують Вашингтон, ходили на екскурсію у резиденцію президента.

Маркус Ворден приїхав до Вашингтона з Великобританії. Про зміни у зв’язку з секвестером він нічого не знав. Його перша думка була, що не пускають лише іноземців. Він каже:

«Екскурсія по Білому домі… Ми дуже хотіли там побувати. Але іноземців не пускають. І це було не зрозуміло».

Ідея секвестера – змусити громадськість «відчути на собі» наслідки бюджетних обмежень і почати чинити тиск на президента і Конгрес, аби вони прийняли довгострокову угоду про скорочення дефіциту.

Однак мешканець Вірджинії Дейвид Нейтансон, який приїхав до столиці з донькою, щоб відвідати музеї, вважає, що така стратегія не працює:

«Я думаю, це стало політичним знаряддям для обох партій. Водночас я не певний, що це має такі глибокі наслідки, як багато хто передрікав. Я не бачу, щоби наслідки були масштабними. Для мене це самозрозуміло».

Дейвид каже, що ані він, ані мабуть туристи поки що не відчувають ніяких наслідків секвестера. Однак експерти попереджають, що це стане відчутно згодом, коли почнеться скорочення фінансування програм допомоги безробітним, військовим сім’ям, забезпечення житлом бездомних, підготовки дітей дошкільного віку, державних захисників у судочинстві.

У Сполучених Штатах зареєстровано близько 250 мільйонів пасажирських автомобілів. Разом вони щодня споживають майже півтора мільярда літрів бензину.

У штаті Оклагома альтернативу нафтопродуктам на заправках почав складати стиснутий природний газ – CNG.

Власниця автомобіля, обладнаного спеціальною газовою установкою, Етел Клейтон, задоволена результатом:

«Це не лише економить мені купу грошей. Але газ також кращий для довкілля, і він зберігає у кращому стані двигун моєї машини».

Компанії, що займаються видобутком газу в Оклагомі допомагають встановлювати по всьому штату станції заправки стиснутим природним газом. Існують також додатки до телефонів, завдяки яким можна знайти подібні заправки і в інших штатах. Етел пояснює:

«Додатки побудують ваш маршрут так, щоб ви завжди мали можливість заправитись стиснутим газом. Так що стає простіше».

Але експерти досить скептично налаштовані стосовно майбутнього стиснутого газу для автотранспортної галузі. CNG не зможе замінити бензину без значних капіталовкладень в інфраструктуру.

Саме на це звертає увагу головний економіст Американського нафтового інституту Джон Фелмі:

«Проблема в тому, що понад 170 тисяч заправок по всій країні належать малим власникам. У них просто немає грошей. Для того, щоб забезпечити можливість заправляти машини газом, у заправку потрібно вкласти 200 тисяч доларів».

На думку Фелмі, інша форма природнього газу – зріджений газ, або LNG, є більш перспективною для автомобільної галузі, в першу чергу для вантажних перевезень. Але далекобійники також не поспішають переобладнувати свої машини. Фелмі пояснює:

«Типова вантажівка, яка їздить на зрідженому газі LNG, обійдеться її власнику на 80 тисяч доларів дорожче, ніж аналогічна з бензиновим двигуном».

Але якщо природний газ можна стискувати і зріджувати, чи можливо його перетворити у рідину, яку б можна було заливати у автомобільний бак замість звичайного бензину?
Саме над цим завданням працюють зараз декілька компаній у США.

У штаті Нью-Джерсі Прімус Грін Енерджі вже провела успішні тестування такого палива і почала будівництво першого заводу з його виробництва. Керівники компанії сподіваються що зможуть постачати рідкий газ на звичайні заправки, як альтернативу бензину. Пояснює представник компанії Прімус Ґрін Енереджі Джордж Бояджіан:

«Щоб альтернативне пальне було сприйняте ринком, потрібно, щоб воно було фінансово та економічно вигідним. Крім того, воно має бути зручним для споживача, який не хоче змінювати свою поведінку».

За словами Бояджіана, щоб використовувати їхнє пальне, не потрібно змінювати конструкцію автомобільних двигунів чи суттєво переобладнувати заправні станції. А каталізатори, які застосовуються у процесі зрідження газу, роблять пальне екологічно чистішим, оскільки в ньому майже не має бензолу та сірки.

«Уряд США встановив жорсткі стандарти якості та екологічності автомобільного пального. Рідкий газ нашого виробництва перевершує встановлені стандарти», – каже Джордж Бояджіан.

Бояджіан каже, що крім природного газу, перетворювати на рідке пальне можна і синтетичний газ, виготовлений з біопального.

Знадобляться десятиліття поки таке паливо повністю витіснить з автошляхів бензин, виготовлений з нафтопродуктів. Але, за словами експертів, людство вже почало робити кроки в цьому напрямку.

Побито попередній рекорд 1997 року, коли дим від лісових пожеж в Індонезії паралізував судноплавство та повітряне сполучення практично у всій Південно-Східній Азії. Справитись із смогом самотужки Сінгапур звісно ж не може – допоможе хіба зміна погоди, якої не варто чекати раніше вересня.

Найпопулярніші місцини Сінгапуру закутані димом вже кілька днів. Рівень забрудненості повітря у п’ятницю досяг рекордної позначки в історії країни – 401 пункт, що становить небезпеку для здоров’я.

Джерело диму – лісові пожежі на сусідньому з Сінгапуром індонезійському острові Суматра. Частина пожеж – справа рук компаній, які таким чином звільняють площі для пальмових плантацій. Через такі методи роботи в Сінгапурі нема чим дихати.

Емі Лі, яка живе в Сінгапурі, каже, якби могла – не виходила б з дому:

«Я навіть в будинку відчуваю запах диму. Ввечері, коли вийшла на двір, довелось одягнути маску. Всі люди у місті носять маски. Це зараз дуже ходовий товар. Їх буквально змітають з прилавків».

Масок не вистачає на всіх – люди прикривають ніс та рот хустками та серветками.
У місті почастішали респіраторні захворювання.А в аеропорту міста затримуються рейси.

Уряд Сінгапуру рішуче закликає Індонезію навести лад з компаніями, які почали випалювання лісів. Прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Сянь Лун заявив:

«Ми хочемо, щоб пожежі загасили, а тих, хто почав підпали незаконно, треба притягнути до відповідальності».

В Індонезії парирують – винні у підпалах сінгапурські компанії, які працюють на Суматрі. У Сінгапурі погодились і пообіцяли допомогти встановити винних. Диму від цього менше не стало. Сінгапурці переконані – відповідальність лежить на індонезійському уряді.

Мешканка Сінгапуру Емі Лі продовжує:

«Вони мали б ухвалити закони, натиснути на компанії-порушників, аби примусити місцевих змінити методи культивації земель. І зрештою саме вони мають загасити пожежі».

Через смог потерпають і індонезійці, які мешкають на Суматрі. Острів Батам, він найближчий до Сінгапуру. З вогнем тут борються 100 пожежників. У Міністерстві з надзвичайних ситуації Індонезії обіцяють відправити на гасіння пожеж 2 гелікоптери.

А ще уряд країни обіцяє відправити літаки розсіювати хімікати у хмарах – щоб штучно викликати дощ. На самій Суматрі літаку злетіти вже не просто – кілька аеропортів змушені припинити роботу.

У Джакарті також обіцяють розслідувати діяльність компаній, які підозрюють в організації пожеж та просвітити їх, як можна працювати, не завдаючи шкоди мільйонам людей та навколишньому середовищу.