Сьогодні у Студії Вашингтон. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Чарльз Браун провів телефонну розмову з українським головкомом Олександром Сирським. Серед іншого, вони обговорили ситуацію на полі бою і подальші зусилля з підтримки України. Чи отримав запевнення, що США продовжить підтримку України до перемоги: інтерв’ю із міністром закордонних справ Естонії.

Підписуйтеся на Голос Америки Українською у Facebook, Instagram, Threads, YouTube, X, Telegram, WhatsApp та Viber – читайте тільки перевірені новини про США та Україну!

В ефірі Час-Time. Пентагон більше не вважає надання Україні далекобійних ракет ATACMS ризикованим кроком. У телефонній розмові Сирський обговорив ситуації на полі бою із Чарльзом Брауном. Посолка США Бріджит Брінк після обстрілів РФ: Україна невідкладно потребує допомоги Сполучених Штатів. У день річниці арешту в Росії американського журналіста Евана Гершковича Джо Байден заявив, що Росія заплатить ціну за неправомірний арешт американських громадян. Чи отримав запевнення, що США продовжить підтримку України до перемоги: інтерв’ю із міністром закордонних справ Естонії. Історія про те, як все більше жінок вступають до лав ЗСУ, а дівчата вирішують навчатись військовим дисциплінам. Як владі України слід адресувати проблеми ветеранів і ветеранок? – інтерв’ю із Катериною Приймак. Українці у Колорадо організували благодійний великодній ярмарок.

США вимагають від американських компаній припинити доставлення компонентів і технологій понад 600 іноземним компаніям через побоювання, що ці компоненти можуть бути перенаправлені до Росії для використання у виробництві зброї для російської війни в Україну, заявив у четвер, 28 березня, Метью Аксельрод, помічник міністра з контролю за експортом Міністерства торгівлі США.

У листах ми звернулися до американських компаній з проханням добровільно припинити постачання цим сторонам через високий ризик передачі [цих компонентів] до Росії

Як повідомляє Reuters, Аксельрод заявив, що Бюро промисловості та безпеки Міністерства торгівлі останніми тижнями надіслало листи зі згаданими списками щонайменше 20 американським компаніям, компоненти яких було знайдено у безпілотниках та ракетах, які постачалися Росії, зазначає.
“Протягом останніх кількох тижнів ми надіслали понад 20 американським компаніям листи, кожен з яких містить список з понад 600 іноземних сторін”, — зазначив Аксельрод на щорічній конференції з контролю за експортом у Вашингтоні, цитує Reuters.
“У листах ми звернулися до американських компаній з проханням добровільно припинити постачання цим сторонам через високий ризик передачі [цих компонентів] до Росії”, – сказав урядовець.
Аксельрод додав, що високопосадовці з Міністерства торгівлі, Державного департаменту та Міністерства фінансів також зверталися безпосередньо до вищого керівництва американських компаній, щоб обговорити подальші кроки, які вони можуть вжити, щоб запобігти потраплянню їхньої продукції в Росію.
Вжиті заходи стали останнім з кроків, до яких вдалися США з метою завадити постачанню й використанню американських технологій для виготовлення зброї, яку Росію використовує у війні проти України.
З лютого 2022 року США та ще понад 30 інших країн запровадили низку санкцій, спрямованих на зниження здатності Росії вести війну шляхом обмеження доступу до західних технологій. Попри це, в російській зброї в Україні, продовжують знаходити американські компоненти.
Як повідомляє The Wall Street Journal (WSJ), у 2022 році Бюро промисловості та безпеки внесло зміни у процедури розгляду випадків порушень експортного контролю.
Зокрема, Бюро створило програму, яка заохочує компанії самостійно повідомляти про можливі порушення, завдяки якій, за словами Аксельрода, кількість компаній, які добровільно надали інформацію, збільшилася на 80% у попередньому фінансовому році.
Дотепер Бюро розглянуло понад 700 звітів про підозрілі транзакції, повідомив Аксельрод на конференції 28 березня, й вжило заходів щодо понад 100 з цих звітів.
“Це новий потік доказів, яких Міністерство торгівлі раніше не отримувало, і я думаю, що в довгостроковій перспективі це змінить правила гри”, — зазначив Джонатан Полінг, колишній федеральний прокурор і партнер юридичної фірми Akin Gump Strauss Hauer & Feld, який співпрацює з компаніями щодо дотримання правил експортного контролю США, цитує WSJ.

Депутати Європарламенту вимагають провести розслідування з приводу повідомлень про розкриття мережі російського впливу на європейських політиків напередодні червневих парламентських виборів, повідомляє часопис Politico у п’ятницю.
Президентка ліберальної групи Renew Валері Аєр закликала в листі до президентки Європарламенту Роберти Мецоли провести “термінові дебати” у парламенті.
“Якщо чинні члени Європарламенту або кандидати на майбутніх європейських виборах брали гроші від російського уряду чи їхніх довірених осіб, або були корумповані ними, вони повинні бути викриті”, – написала Аєр у листі.
Також із закликом провести розслідування можливого підкупу євродепутатів до керівниці Європарламенту звернувся депутат від партії “зелених” з Нідерландів Бас Ейкгоут.
У коментарі для Politico заступниця прессекретаря Європейського парламенту Дельфін Колард сказала, що парламент зараз “вивчає висновки” розслідування, яке оприлюднила чеська влада.
Чеська контррозвідка: розкрито мережу антиукраїнської дезінформації та підкупу
За даними чеської контррозвідки (BIS), що були оприлюднені 27-го березня, двоє українських бізнесменів, які мали вплив на інформаційне поле в Україні і тісно пов’язані з Росією, були основними гравцями в мережі впливу, яка базується в центрі Праги й керує проросійським новинним сайтом, що публікував антиєвропейські та антиукраїнські статті.
“Метою цієї групи впливу була діяльність проти територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України на території Європейського Союзу”, – цитує BIS слова прем’єр-міністра Чехії Петра Фіали.
За словами чеської влади, у звіті на 300-х сторінках докладно описано діяльність мережі, на чолі якої стояли звинувачений у державній зраді проросійський олігарх і політик Віктор Медведчук та колишній генеральний продюсер каналу “112 Україна” Артем Марчевський.
Їх обох та зареєстровану в Чехії медіакомпанію Voice of Europe (“Голос Європи”), через яку поширювали антиукраїнські історії та оплачували неназваних європейських політиків, було внесено у чеський санкційний список. Це означає, що їхні рахунки у цій країні були заморожені.
Як повідомило чеське видання Denik N, про Медведчука відомо, що він був переданий до Росії та позбавлений українського громадянства, а Марчевський, другий імовірний учасник мережі впливу, приїхав до Чехії з першою хвилею біженців з України ще навесні 2022 року і жив неподалік чеської столиці.
“Загроза нашій демократії, нашим вільним виборам, нашій свободі слова”
Низка європейських політиків висловили занепокоєння результатами розслідування чеських спецслужб.
Прем’єр-міністр Бельгії Александр Де Кроо під час дебатів у парламенті 29 березня заявив, що Росія платила деяким депутатам Європарламенту за просування російської пропаганди, і це вимагає розслідування всередині країни.
Також прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте сказав, що повідомлення про політичну корупцію серед європейських політиків “викликає тривогу”. За його словами, справою також займаються нідерландські спецслужби.
“Це показує, наскільки високий ризик іноземного втручання, – сказав Рютте перед засіданням уряду у четвер. – Це загроза нашій демократії, нашим вільним виборам, нашій свободі слова, всьому”.
Чеські ЗМІ з посиланням на джерела в розвідці повідомили, що політики з Німеччини, Франції, Польщі, Бельгії, Нідерландів та Угорщини отримували гроші від Voice of Europe, щоб вплинути на майбутні вибори до Європарламенту.
Німецька газета Der Spiegel повідомила, що гроші передавалися готівкою під час таємних зустрічей у Празі або через біржі криптовалют.
Мережа здійснювала вплив двома шляхами: дезінформацією та підкупом політиків

Вони починали із соцмереж і там мали багато послідовників, лише на Facebook у них було 352 тисячі фоловерів. Це насправді величезна кількість

Як пояснює в коментарі “Голосу Америки” український дослідник європейських праворадикальних рухів Антон Шеховцов, портал Voice of Europe був помітним і впливовим серед ресурсів, що мали антимігрантське спрямування.
“Це був англомовний сайт, який люди Медведчука запустили у жовтні 2017 року з антимігрантським порядком денним. Але протягом останніх двох років вони перейшли й на антиукраїнську тематику. Вони починали із соцмереж і там мали багато послідовників, лише на Facebook у них було 352 тисяч фоловерів. Це насправді величезна кількість”, – каже Шеховцов.
Сайт “Голос Європи”, який має 182 тисяч підписників у мережі Х, не відгукнувся на прохання численних ЗМІ про коментар.
Друга частина діяльності сайту була пов’язана з “підтримкою” праворадикальних політиків, яким платити за коментарі для сайту, каже Шеховцов.
Зокрема, чеські політики, які давали інтерв’ю сайту, обурюються діями влади. Одні кажуть, що уряд діє “гестапівськими методами”. Інші кажуть, що “не перевіряли” сайт, який діяв на території країни легально і “не був під жодними санкціями”.
За словами колишнього міністра закордонних справ Чехії Сиріла Свободи, який одним з останніх давав коментар Voice of Europe, жодних грошей йому ніхто не пропонував.
Серед коментаторів сайту були й німецькі політики з праворадикальної партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD). Часопис Der Spiegel називає також європейського депутата від німецької партії AfD Максиміліана Кра та Петра Бистроня, німецького політика чеського походження, який є другим номером у списку кандидатів на вибори до Європарламенту.
Обидва приязно висловлювалися щодо авторитарних режимів, зокрема, білоруського та російського. 2021 року обидва політики зустрічалися з Медведчуком у Києві, коли той перебував під домашнім арештом.

Давати гроші за коментарі чи інтерв’ю, це був напівлегальний спосіб “підгодовувати” антиєвропейських проросійських політиків

Як вважає Шеховцов, якщо правоохоронним органам цих країн вдасться довести факт того, що політики діяли в інтересах Росії за гроші, це буде значним ударом по позиціях крайньоправих. Навіть сам факт того, що мережу російського впливу було розкрито, вже б’є по їхній репутації, вважає аналітик.”Давати гроші за коментарі чи інтерв’ю – це був напівлегальний спосіб “підгодовувати” антиєвропейських проросійських політиків. Враховуючи популярність цього ресурсу, я думаю, це досить серйозний крок з боку чеських спецслужб. Особливо, якщо в них є список людей, яким давалися гроші”, – каже Шеховцов.
Як повідомляє агентство Reuters, польські спецслужби також заявили, що Польща як центр військових постачань з Заходу в Україну, стала основною мішенню для російських шпигунів. Варшава звинувачує Москву та Мінськ у спробах дестабілізувати ситуацію.
Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW) повідомило 29 березня, що провело обшуки в рамках спільного розслідування з іншими європейськими службами безпеки щодо ймовірного російського шпигунства.

За даними громадських активістів, наразі у силах оборони України служать 45 тисяч жінок, 5 тисяч з них – на передовій. Проте, за словами Катерини Приймак, ветеранки, парамедикині та однієї з лідерок громадської організації “Жіночий ветеранський рух” їх було би набагато більше, якби були створенні умови для їхнього навчання та підготовки. І запит на це серед жінок є.
У той же час Приймак переконана: саме ставлення влади до ветеранів і ветеранок є одним з чинників, який впливає на мобілізаційний потенціал та бажання українців долучитися до Сил безпеки та оборони України.
Приймак представляє жіночу ветеранську спільноту та захищає її інтереси на різних майданчиках як в Україні, так і за кордоном. Нещодавно активістка взяла участь у щорічному засіданні Комісїї ООН зі становища жінок, яке відбулося у штаб-квартирі організації у Нью-Йорку. Про провалену мобілізацію, жінок на війні, а також відсутність бажання влади вирішувати проблеми ветеранів Приймак розповіла в інтервʼю Ірині Соломко.

Катерина Приймак потрапила на війну в 21 рік. Восени 2014-го вона як парамедикиня приєдналася до добровольчого українського корпусу Правого сектору. Пройшла через найзапекліші бої біля Донецького аеропорту

Ірина Соломко, кореспондентка Голосу Америки: Ви долучилися до захисту України ще у 2014-му, потім ще кілька разів поверталися на фронт. Якщо порівнювати можливості для жінок-військових, які були у 2014-му році з тим, що вони мають зараз, наскільки війна їх змінила?
Катерина Приймак, ветеранка, одна з лідерок “Жіночого ветеранського руху”: Це складне питання. Бо все одно ми не можемо говорити про якусь традицію. У нас часто все залежить від особистого фактору: хто служить, з ким служить. І в цьому, власне, є проблема, бо немає алгоритмів і механізмів, як це має бути у випадку, якщо твої права порушують.

Ми бачимо, що зросла кількість жінок в армії. Бо всі є громадянками і хочуть захищати свою країну

Натомість ми бачимо, що зросла кількість жінок в армії. І це теж доволі природньо, бо всі є громадянками і хочуть захищати свою країну. Але і кількість чоловіків зросла. Тобто відсоток жінок суттєво не збільшився.
І активність бойових дій зросла теж дуже сильно, що, можливо, зупиняє чоловіків від інтегрування жінок у військо. З 45 тисяч жінок, які служать, лише пʼять тисяч знаходяться на передовій.
Загалом в армії десь 60 тисяч жінок, але це разом з жінками, які залучені на цивільні посади. Близько ста тисяч жінок наразі нараховують разом з Національною гвардією і підрозділами поліції, які залучені безпосередньо до бойових дій. Ми можемо порівнювати зі статистикою, яку збрали з 2014-го по 2021-й рік. Тоді нараховували десь 19 тисяч учасниць бойових дій.
Я бачила останню статистику вже від 2022-го про 13,000 учасниць бойових дій. Але проблема у тому, що у нас немає доступу до офіційних цифр. Всі розуміють приблизно, яка чисельність армії загалом, але у нас немає нормального реєстру учасників бойових дій.
Це те, що ми робили з Міністерством у справах ветеранів, але з моменту повномасштабного вторгнення всі реєстри закрили. І це дуже все ускладнює. Адже, щоб планувати політики, які будуть спрямовані на проблеми пов’язані з ветеранами, потрібно мати дані. І це величезна прогалина.
І.С.: Зараз багато розмов ведеться про новий законопроєкт про мобілізацію і в цьому контексті обговорювали і мобілізацію жінок. Як ви до цього ставитеся? Він би міг допомогти тим жінкам, хто хотів би служити. Чи вони вже і так долучилися до ЗСУ?

Ти можеш просто, будучи на своєму рівні середнього бюрократа, розвернути жінку, маючи на це повноваження

К.П.: Не всі, хто хотів піти служити, пішли. Одна з причин – це те, як ТЦК сприймає жінок, які туди приходять. І ти можеш просто, будучи на своєму рівні середнього бюрократа, розвернути жінку, маючи на це повноваження.
Зараз є напрямок рекрутингу, який намагається це змінити. І є хвиля мобілізації, з усією цією маячнею, яка вислизає назовні. Тому я – за професійний рекрутинг. Але ми зараз у ситуації, коли важко орієнтуватися на якість. Адже, зменшивши кількість, ти просто робиш дірки в обороні.
Щодо жінок, то суспільство може скільки завгодно кричати на Фейсбуці, що треба мобілізувати жінок, але у нас немає системи, яка нормально інтегрує новачків в армію. І це стосується і чоловіків, і жінок. Просто, ніби чоловіки мають служити, і ніхто про це не говорить. Проблема в тому, що хороші випадки і погані випадки незалежні від інституцій і процедур. Вони залежні від доброї волі цих людей.

Ця система не витримає, якщо ми раптом почнемо мобілізувати жінок. Тому питання в тому, щоб для тих жінок, які хочуть, створювалися умови, щоб вони могли навчатися

Фундаментально нам потрібні права людини як цінність в кожній інституції. І це і про те, чи знаходиться людина у безпеці відносно своїх, і як її залучають в структуру, як навчають, чи не ризикують нею як гарматним м’ясом? І це все про права людини.
Тому, повертаючись до питання щодо демобілізації жінок. Ви собі не можете уявити цей момент, коли, як в оповіданні “Служниці”, все змінюється, і мобілізують жінок… А яких жінок? Тих, які ще не народили ще, чи тих, які вже народили. Материнство – це велика сфера відповідальності жінок. І у нас абсолютно відсутнє розділення цих обов’язків між батьками і матерями.
Ми зараз розуміємо, що і ця система не витримає, якщо ми раптом почнемо мобілізувати жінок. Тому питання в тому, щоб для тих жінок, які хочуть, створювалися умови, щоб вони могли навчатися.
І.С.: Що саме ви маєте на увазі, де саме? Вступати у військові виші?
К.П.: Навчатися військовій професії. Адже тут ми бачимо купу проблем, які так чи інакше не пов’язані з жінками, але жінки – це гарний маркер того, що відбувається. Це і освітня система, і кар’єрне зростання. Це все ще треба відпрацьовувати.

Потрібно гідне ставлення до солдата, в цілому система заохочень та покарань

Тому одна річ – суспільство, яке дуже любить військових та їх підтримує. Інша – як це все відбувається на інституційному рівні. Потрібно гідне ставлення до солдата, в цілому система заохочень та покарань. Це все має бути відпрацьоване.
Щодо жінок їм має бути зручно і комфортно служити, щоб вони могли максимально ефективно використовувати свій потенціал. Для цього має бути віра в професіоналізм і відсутність булінгу, який досі є. До речі, його найменше на передовій, де всі вже в бою перевірені. Але, щоб дійти до бою, потрібно подолати купу кабінетної маячні.
І.С.: Наразі поширена думка, що війна допомогла українській армії перейти на стандарти НАТО, ви з цим погоджуєтеся?

В армії ще вистачає щурів з радянських часів. До високих чинів треба передивлятися під лупою: хто вони та що вони

К.П.: Ні. Звичайно, війна переродила нашу армію, просто її до цього не було. Потреба у сильній армії була, бо треба зміцнювати себе з усіх боків, але армія руйнувалася до 2014-го. І добровольчі рухи, і війна пожвавили розвиток. І до 2022-го армія була і в розвитку, і в стагнації. Але багато чого треба зробити.
Я вважаю, що в армії ще вистачає щурів з радянських часів. До високих чинів треба передивлятися під лупою: хто вони та що вони. І треба додавати більше цінностей та професіоналізму.
У нас просто все, що хороше – це надбудова над огидною бюрократією, яка дуже ускладнює і прийняття рішень, і життя людей. І навіть її цифровізація – це часто велике перебільшення.
До того ж є ця радянська традиція – мовчати про проблеми. І якщо ми доросле суспільство, так не має бути. Ми маємо говорити про проблеми, обговорювати їх та розуміти, куди нам іти та як планувати політики.
Бо у нас є велика проблема і в цьому напрямку. Від поганого радянського та пострадянського законодавства в нас ідуть проєкти, які реалізовують міністерства. А посередині відсутність чітких політик, які спрямовані на подолання проблем. Я говорю про сферу ветеранів, де ми бачимо колапс, кризу та неготовність держави до того щоб ці політики впроваджувати. Це триває вже 10 років.

Я говорю про сферу ветеранів, де ми бачимо колапс, кризу та неготовність держави до того щоб ці політики впроваджувати. Це триває вже 10 років

І.С.: А з чим це повʼязано: відсутністю коштів, політичної волі?
К.П.: Міністерство неправильно усвідомлює свою функцію. Воно має сприяти розробці політик і процедур. І коли у кожного міністерства і так є програми для ветеранів, міністерство у справах ветеранів чомусь вирішило, що вони мають надавати послуги. Це була позиція попереднього керівництва.
Вони не мають надавати послуги, вони мають комунікувати, сприяти та досліджувати. І ми – і громадянське суспільство, і державні органи – обʼєднано зараз працюємо над цим.
Ми запропонували рамку ветеранських політик і обговорюємо її на найвищих рівнях. До нас дослухаються. Просто ніхто не знає, як працювати з ветеранами або немає компетенції як розробляти державні політики. Зараз ми намагаємося об’єднати це все, але це довгостроково.
Питання в кризі багатьох сфер. Наприклад, медична система – вона у колапсі. Бо велика кількість поранених. І немає інклюзивного простору, щоб інтегрувати ветеранів, які отримали інвалідність, назад у суспільство. Немає нормальних систем, які будуть навчати їх. Немає нормального дослідження ринку.

Приймак каже, що у 2014-2015 роках була позиційна війна. Не можна знецінювати ті бойові дії, але і не можна їх порівнювати з повномасштабним вторгненням

І.С.: Якщо говорити про політики та нововведення. Зараз у генштабі з’явилася позиція гендерної радниці. Це реальний інструмент чи формальність?
К.П.: Зараз немає штатної такої посади. Тобто тебе призначають гендерним радником, навішують на тебе купу незрозумілих речей. Ти вже ненавидиш цей гендер, як і більшість людей в армії. І ще й гроші за це не отримуєш. Якщо би ще жінок брали на гендерних радників частіше, можливо було би краще.
І.С.: Тобто зараз на ці позиції призначають чоловіків?
К.П.: Чоловіків багато. І жінки є. Оксана Григор’єва – радниця у “сухопутці”, яка єдина, здається, в штаті. Але цього недостатньо. Можна щось у ручному режимі з нею вирішити: подзвонити, вона втрутиться, але так не має бути.
Зараз петицію подали, щоб ухвалили нарешті механізми протидії сексуальному насильству і домаганням. Домагання – перший крок до насильства. Жінці це дуже важко довести. Вона часто не може подати скаргу, бо якщо це про командування, скарга піде на стіл тому самому командуванню. А гарячі лінії не працюють.

Коли нам телефонує дівчина і говорить, що напився якийсь майор і до неї лізе, якими можуть бути наші рекомендації? “Забарикадуйся та чекай поки він протверезіє”

Коли нам телефонує дівчина і говорить, що напився якийсь майор і до неї лізе, якими можуть бути наші рекомендації: “Забарикадуйся та чекай поки він протверезіє”.
Найбільш важлива наша сфера, і взагалі сектор безпеки та оборони – це як будуть ветерани жити в тому числі. Бо в контексті мобілізаційного потенціалу, люди дивляться, як живуть ветерани, як вони інтегровані в суспільство. І чи схочеш ти такої долі собі, захищаючи країну, якщо щось піде не так. І звичайно, треба розуміти, ось цей провал мобілізації – від черг величезних до ситуації зараз – між ним лежить велика прірва тиші, яку ми всі зберігали і не говорили про проблеми.
І.С.: Якщо повернутися до законопроєкту про мобілізацію, як ви його оцінюєте? І чи провал мобілізації – це факт?
К.П.: Тут також треба розуміти: де російська ІПСО щодо пригод ТЦК, а де це реальні факти. Але виринає іноді така інформація, яка говорить про те, що ситуація не дуже хороша. Ще й втрати великі.
Якщо ми говоримо про кількість загиблих, яку офіційно називають, до неї є питання. Адже ми не знаємо кількість людей, які зникли безвісті, ми не знаємо кількість людей, які отримали поранення і мають інвалідність. Мені би хотілося їх мати. Законопроєкт про мобілізацію та заклики до людей повертатися з-за кордону говорять про те, що не вистачає людей.
Професійна прозора армія і хороше управління та лідерство – це те, що може виправити питання. Але багато з цих дій – довгострокові. Нам потрібно тверезо дивитися на речі, діяти відповідно до них та об’єднуватися, а не сваритися.
Треба також зміцнювати інституції, бо не повинна адвокація відбуватися через працівників Офісу президента. Це все має йти прозорим шляхом.
І коли ми говоримо про, наприклад законодавство для ветеранів, нам говорять про те, що ми будемо дублювати закон про ветеранів. Бо зараз пільги для ветеранів прописані у законі про чорнобильців, хоча, це окремі політики. І ми будемо пропонувати новий альтернативний законопроєкт.

У нас навіть у Сирського був підробний турнікет на броніку

При цьому ми бачимо як система соціальної опіки просто не здатна вижити. Бо є 5 мільярдів боргу, величезна кількість пільговиків, тільки на транспорті їх 12 мільйонів. Очевидно, що треба шукати варіанти, як це справді має працювати.
І.С.: Хто має впроваджувати ці політики?
К.П. Міністр оборони, але для цього немає бути супротиву у генштабі. А в генштабі сильна “совкова” система, яка хоче зберегти для себе вигідний статус-кво.

В генштабі сильна “совкова” система, яка хоче зберегти для себе вигідний статус-кво

Так само як і медична система, наприклад в армії. Я, як бойовий медик, можу це сказати, що має бути якісне забезпечення. А у нас навіть у Сирського був підробний турнікет на броніку.
Має бути навчання кадрів. Але я знаю бригади, де керівництво перешкоджає навчанню. Воно каже, що турнікета і бандажа достатньо. Йому відповідають, що потрібен повний курс. У відповідь чують – немає часу. Але час завжди є навчитися.
Це потім, коли в тебе життя забере війна та таке недолуге командування, яке не хоче тебе навчати, тоді не буде часу. І коли ти входиш з ними в дискусії, чуєш відповідь, мовляв, ми вистояли в 2022-му, ми вистояли в 2014-му, значить все добре.
Що ми маємо: забезпечення – провалено, навчання – частково провалено. І ці прекрасні люди, які служать у збройних силах не заслужили цього всього. Тому треба адвокатувати їхні права, не розчаровуватися, а перти далі. Бо ці люди – це найкраще, що є в армії. І не можна дозволяти системі їх вбивати.
Ще одна проблема – це логістика евакуації. Це ж наші мрії про те, як працює американська армія, де тебе без двох ніг і без двох рук забирає вертушка. А у нас по 11 поранених у машину, яка списана давним-давно з британської армії та куплена волонтерами, навалюють один на одного.
На бійці, у якого поламана нога, лежить інший, і всі це терплять просто, щоби виїхати, а потім їхати 40 хвилин по бездоріжжю під обстрілами… Але всі мовчки їдуть, зчепивши зуби, хоча всім боляче… І ця вся евакуація робить із середніх важких… Про які вертольоти можна мріяти? Немає системи. Скільки грошей іде просто в нікуди. І це потрібно змінювати, оптимізувати цю систему.
Але фундаментальна цінність – це механізм захисту прав людини, щоб іншим не кортіло їх порушувати. Треба зробити декілька гучних справ, покарати, щоб був запобіжник для інших.

Приймак переконана, що люди – це найкраще, що є в армії. “І не можна дозволяти системі їх вбивати”, – додає вона

І.С.: Якщо повернутися до жінок в армії та побутових речей, досі жінки жаліються на відсутність форми та бронежилетів.
К.П.: Зараз вже прийняли жіночі літні костюми. Це сталося завдяки адвокації, а також, я не знаю, може, тому що для тендерів ця галузь стала цікавішою, адже кількість жінок все-таки збільшилася.
Зимовий комплект протестований. Але тут проблема не стільки у формі тіла, скільки у розмірах. Бо найменший чоловік може бути більший за найменшу жінку, яка зараз може служити. Посади в армії є різні. І це все хитрощі сексистів, що жінкам там немає місця. Є купа місця і для жінок, і для чоловіків, але треба ці місця розчищати.
Тому щодо зимової форми питання – в розмірі. Так, це проблема, але мені не подобається, коли усі проблеми довкола жінок в армії зводять до дівчачих лахів.
І.С.: Бо одяг – це також про права людини.

Коли я бачу, як організації витрачають на жіночу форму вже по 300 млн, то думаю, скільки того одягу може бути

К.П.: Так, але коли я бачу, як організації витрачають на жіночу форму вже по 300 мільйонів, то думаю, скільки того одягу може бути? У нас є благодійний фонд, який допомагає жінкам. І ми допомагаємо їм машинами та дронами, а не формою.
В українців просто виснажений ресурс, тому ми не збираємо на жіночу форму, а звертаємося до бізнесів, які займаються подібними темами, щоб вони підтримували виробництво жіночої форми. Також багато міжнародних організацій не готові підтримувати дрони, але готові допомагати зі створенням одягу.
Але щодо білизни, наприклад, це символічний був момент. Бо тобі видають дві пари трусів на рік, і ти будеш носити інші, але те, що тобі видають чоловічі говорить про те, як тебе готові прийняти в армії і чи вважають тебе кадровим потенціалом.
І.С.: Чи могли би ви трішки все ж таки розказати, яка зараз ситуація на фронті, враховуючи нестачу снарядів та решту проблем. І якщо порівнювати, фронт 2014-2015рр та 2022-2023рр?

Ніхто більше, ніж ветерани хоче зупинити цю війну. Але ми маємо розуміти: в нас немає вибору. Ми краще помремо, ніж будемо окуповані Росією

К.П.: У 2014-2015 – це була позиційна війна. Не можна знецінювати ті бойові дії, але не можна порівнювати. Це небо і земля. Зараз це авіа нальоти кожні 15 хвилин. Росіяни постійно використовують проти нас керовані та фосфорні авіабомби. Україні дуже потрібна зброя. Тобто реформи – реформами, але нам у першу чергу потрібна зброя. Бо без неї ти цю вогневу перевагу не переб’єш.
Ніхто більше, ніж ветерани хоче зупинити цю війну. Але ми маємо розуміти: в нас немає вибору. Ми краще помремо, ніж будемо окуповані Росією.
І.С.: Ще один напрямок вашої роботи – військовополонені. Що вам вдається зробити у цьому напрямку, адже наразі ситуація більше виглядає, як глухий кут.
К.П.: Наша задача – всіх, кожного українця – говорити про полонених. Питання жінок дуже складне, бо багато жінок-медиків не є комбатантами, і вони незаконно утримуються. Багато взагалі цивільних жінок є, які не мають отримуватися. І жахливі умови перебування… Ми досі не можемо знайти дівчину з нашої команди. Ми не знаємо достеменно чи вона в полоні, чи ні, і шукаємо її.
Наша задача – бути максимально гучними щодо цього. Але велика проблема війни в тому, що люди починають порівнювати горе. І це – нонсенс. Ми всі маємо разом переживати ці жахи та не знецінювати травму один одного.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) у четвер, 28 березня, оприлюднило черговий звіт щодо ситуації з ядерною безпекою в Україні, зокрема, на Запорізькій АЕС, яку захопили росіяни. У документі мовиться, що війна в Україні “продовжує загрожувати ядерній безпеці” країни.
“Вже понад два роки ядерна безпека та захист в Україні перебувають під постійною загрозою. Ми як і раніше сповнені рішучості робити все можливе, щоб мінімізувати ризик ядерної аварії, яка може завдати шкоди людям і навколишньому середовищу, не лише в Україні”, – заявив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі.

“Поки що нам вдалося стабілізувати ситуацію, але, як ми знову переконалися минулого тижня, ядерна безпека та захист в Україні залишаються надзвичайно вразливими. Ми не можемо дозволити собі послабити пильність у будь-який момент”, – додав він.
Що стосується ЗАЕС, яка є найбільшою в Європі атомною електростанцією, експерти МАГАТЕ повідомили про щоденні вибухи, які було чутно на різних відстанях від станції протягом останнього тижня. Деякі з них, ймовірно, від артилерійського вогню, інші – від стрілецької зброї. Також спрацював сигнал повітряної тривоги, що на декілька годин відклало запланований візит команди МАГАТЕ на сховище сухого відпрацьованого палива.
Попри труднощі, команда МАГАТЕ продовжувала здійснювати регулярні обходи станції минулого тижня, й загалом “під час огляду, проведеного минулого тижня, команда МАГАТЕ не помітила жодних проблем, пов’язаних з ядерною безпекою”.
Водночас у звіті зазначено, що “ЗАЕС досі не забезпечила своєчасний та належний доступ для експертів МАГАТЕ до всіх зон, важливих для ядерної безпеки та захисту, включаючи деякі частини турбінних залів, ізоляційні ворота водойми-охолоджувача ЗАЕС та відкритий розподільний пункт 330 кВ. на сусідній Запорізькій ТЕС”.
У МАГАТЕ також повідомили, що їм відомо про повідомлення у соцмережах щодо присутності військ і техніки в одному з турбінних залів ЗАЕС.
“Про наявність таких автомобілів у турбінних залах ЗАЕС гендиректор повідомляв у попередніх оновленнях”, – зазначено у звіті організації.
Як повідомляв Голос Америки, оглядачі на Заході закликають запровадити санкції проти російського “Росатома” за те, що російські енергетики допомагають тероризувати українських працівників ЗАЕС.
“Росатом” допомагає війську, і це надзвичайно, що проти них ще нема санкцій, бо вони дозволяли війську зберігати боєприпаси на території ЗАЕС, також є задокументовані повідомлення, що вони сприяють терористичному режиму і перетворили Запорізьку електростанцію на камеру терору для українських працівників станції”, – каже британська експертка Аура Сабадус в коментарі Голосу Америки.
Про затримання, допити, побиття і вбивства, з якими зіткнулись працівники окупованої Росією ЗАЕС з початку російського вторгнення, написав і журнал Atlantic.Так, заарештованого у кінці зміни працівника, “звинуватили у спілкуванні з українською владою, а слідчі били його та намагалися змусити дати неправдиві показання”, йдеться в статті.
Інші співробітники ЗАЕС розповіли, що в камерах, призначених для 4-6 осіб, утримували до 20 ув’язнених без будь-якої їжі, за винятком того, що могли передати родичі.
У звіті за 28 березня МАГАТЕ також згадало про втрату зовнішнього електроживлення науково-дослідного комплексу Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ), в якому до повномасштабного вторгнення Росії в Україну відбувалося виробництво радіоізотопів для медичного та промислового застосування. Зараз заклад працює на аварійних дизель-генераторах, однак експерти МАГАТЕ повідомили, що всі рівні радіації на місці залишаються в нормі.
У звіті згадано, що у листопаді 2022 року експертна місія МАГАТЕ виявила, що об’єкт був серйозно пошкоджений внаслідок обстрілу, але без будь-яких ознак радіологічного викиду.
“Через характер цього об’єкта, який було закрито з початку збройного конфлікту, наразі ми не очікуємо ситуації, яка може мати будь-які наслідки для громадської безпеки. Але зрозуміло, що залишати ядерну установку без зовнішнього живлення не є нормальним явищем, і це ще раз демонструє ризики цієї війни для ядерної безпеки. Ми будемо продовжувати стежити за ситуацією на об’єкті”, – цитує звіт генерального директора Рафаеля Гроссі.
МАГАТЕ також повідомило про дотримання ядерної безпеки на Хмельницькій, Рівненській та Південно-Українській АЕС, а також на Чорнобильському майданчику, попри “численні авіаційні нальоти за останній тиждень”.
У звіті також йдеться про те, що МАГАТЕ продовжило доставлення обладнання для підтримки ядерної безпеки, зокрема, портативного рентгенівського апарату для Рівненської АЕС, закупленого за кошти британського уряду.
“Це була 42-га поставка обладнання в Україну з початку конфлікту, загальна сума допомоги становить понад 9 мільйонів євро”, – зазначено у звіті.

Союзники НАТО мають бути більш готовими до протистояння потенційним загрозам від Росії, як і загрозам від терористичних організацій в усьому світі – заявив голова військового комітету НАТО Роб Бауер на церемонії у Латвії, яка відзначає 20 років в альянсі.

Збирати безпілотники у себе вдома неодноразово закликала українська влада. Блогер з Києва об’єднав групу з кількох десятків ентузіастів, яку розробляють і виготовляють більш складні літакоподібні апарати, здатні літати на відстань до 700 кілометрів. Як вони це роблять, і скільки це коштує – у відео.

Російський президент Владімір Путін заявив, що Росія має намір знищувати західні винищувачі F-16, які надійдуть на озброєння до Повітряних сил ЗСУ.
Очільник Кремля вважає, що ці літаки “ситуацію на полі бою не змінять”. Він також додав, що Москва “не має агресивних намірів” щодо держав НАТО, але “звичайно, якщо їх [ці літаки] застосовуватимуть з аеродромів третіх країн, вони для нас стають легітимною ціллю”.
Колишній радник глави МВС України Антон Геращенко, реагуючи на погрози Путіна, написав у Твітері: “Попри це, Україну відохочують від атак по законних військових цілях на території Росії, щоб захистити себе”.
Напередодні міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що за графіком західні винищувачі F-16 мають з’явитися у небі України в середині літа.
Данія, яка проводить навчання українських пілотів на F-16, повідомляла, що передасть Україні 19 таких літаків у другому кварталі 2024 року. А нещодавно стало відомо, що Данія має намір продати 24 винищувачі F-16 Аргентині. Деякі оглядачі висловили обурення з цього приводу.
Німецький журналіст Юліан Рьопке твітує: “Поки росіяни рухаються на захід, Данія віддає 19 своїх F-16 Україні, а інші 24 [літаки] продає Аргентині. Чому? Бо ніхто при владі – ні в США, ні в ЄС – не хоче, щоб Україна виграла цю війну і перемогла Росію. Захід риє собі могилу. Вітаю”.
Німецький депутат Норберт Рьоттген пише в мережі Х: “Петру Павлу (чеському президенту) вдалося самотужки закупити та зібрати кошти на 800 тисяч і більше снарядів для України. Як це можливо, що решта лідерів не можуть скоординувати дії та купити ці 24 F-16 у Данії? Це не жарт. Європейська безпека під загрозою”.
Водночас деякі користувачі соцмережі висловили припущення, що таким чином США як виробник F-16 схвалили перепродаж літаків з Данії до Аргентини, аби таким чином уникнути того, щоб Аргентина купувала інші винищувачі у Китаю.
Як пише Aerotime, Буенос-Айрес, крім F-16, розглядав також варіант придбання Су-24, які раніше належали Росії, або китайсько-пакистанські JF-17 Thunders.
У статті використано матеріали Reuters