За словами Гриценка, зараз соціологічні служби на замовлення Об’єднаної опозиції та партії «УДАР» проводять соціологічні опитування в округах, де рейтинги кандидатів від обох партій майже однакові, передає інформаційне агентство «Укрінформ».
В опозиційному таборі переконані, якщо зняти менш рейтингових кандидатів та поставити представника від обох партій, який має більшу підтримку виборців – це допоможе отримати більшість у парламенті.
«Залишився тиждень, коли можна, відчуваючи свою відповідальність, все ж домовитися і підтримати найбільш сильних кандидатів. Це може, навіть, бути третій кандидат, готовий протистояти цій владі, готовий не зрадити. Я сподіваюся, що все ж відповідальності вистачить, і ми зможемо у багатьох округах залишити одного кандидата, який буде представляти усі альтернативні владі сили», – сказав Керівник центрального виборчого штабу об’єднаної опозиції «Батьківщина» Олександр Турчинов в інтерв’ю 5-му каналу.
Проте політтехлоги говорять, що такий крок може зіграти і проти кандидатів від опозиційних сил. Частина виборців, яка буде визначатися з мажоритарними кандидатами вже у день виборів, спотворює внутрішню соціологію, на яку спирають представники обох партій, коли вирішують кого з кандидатів зняти. Тому є ризик, що будуть зняті потенційно прохідні політики.
«Вони починають знімати певну кількість кандидатів, спираючись на внутрішню соціологію, немає гарантій того, що це не виявиться на користь Партії Регіонів. Найскладніше буде переконати кандидатів, які вклали багато власних коштів самовідкликатися», – сказав «Голосу Америки» директор розвитку Інституту політичних технологій PolitPR Дмитро Раімов.
У той же час, лідер партії «УДАР» Віталій Кличко вже заявив, що партія не буде відшкодовувати фінансові витрати тих кандидатів, яких попросять самовідкликатися. Тому, політологи прогнозують, що для цього будуть використовуватися політичні обіцянки та дивіденди.
«Будуть пропонувати політичні речі, просування у партійній кар’єрі. Можливо, призначення когось на посади, можливо налагодження контактів з представниками інших партій», – сказав у коментарі «Голосу Америки» політолог Сергій Таран.
Ще одна потенційна небезпека спільного списку, про яку говорять експерти – це втрата політиків. Тобто, зняття кандидата може стати ударом по його іміджу, як результат, такі політики під час наступних виборів до обласних рад 2015-го року можуть не підтримувати жодну з опозиційних партій і балотуватися, як незалежні мажоритарні кандидати, або навіть, як представники ПР.
Представники опозиційних сил переконані, що спільний список мажоритарних кандидатів не просто підвищить шанси заручитися більшою підтримкою, ніж провладні кандидати, але й продемонструвати виборцям, що зараз опозиційні сили вже змінилися і можуть іти на поступки та домовлятися.
«Таке об’єднання може привести до збільшення голосів опозиційного кандидата, так, що жодні фальсифікації не допоможуть владі. Зараз немає колосальної переваги у жодного з кандидатів, потрібно дійсно об’єднуватися та домовлятися. Я думаю, що це можливо, але якщо домовляться партії, питання буде в тому, як домовляться кандидати, які вели кампанію особисто. Їх потрібно буде умовляти», – сказав «Голосу Америки» мажоритарний кандидат від партії «УДАР» Віктор Чумак.
Небезпека об’єднаного списку також і в тому, скільки часу займе його формування, і чи встигнуть партії взагалі зняти деяких кандидатів, ухвалити рішення та донести свою позицію до виборців.
Упродовж п’яти днів Туреччина продовжує мінометні удари по території Сирії після того, як в результаті обстрілу з сирійської сторони у прикордонному селі Акчакале на південному сході країни загинули п’ятеро громадян Туреччини.
Пан Ґі Мун у понеділок заявив, що ситуація на кордоні може мати вкрай небезпечні наслідки для Лівану. Він також висловив серйозне занепокоєння тим, що сирійський уряд та опозиційні сили збільшують свій збройний арсенал. Генсек ООН ще раз закликав до пошуку політичного вирішення конфлікту, який триває з березня минулого року криза.
Тим часом упонеділок в країні продовжилось кровопрлиття. Сирійське державне інформаційне агентство САНА повідомило про те, що в Алеппо урядові сили знищили «безліч терористів». Сирійський уряд називає «терористами» повстанців, які домагаються повалення режиму сирійського президента Башара аль Ассада.
Вчені займаються дослідженнями стовбурових клітин, зокрема перепрограмуванням клітинного ядра, аби дорослі клітини на ранньому етапі формували стовбурові клітини, які можна використовувати длястворення будь-якого типу тканини.
Яманака проводить дослідження у Кіотському університеті, а Гардон в даний час працює в Інституті Гардона у Кембриджі.
Тиждень присудження Нобелівських премій зазвичай починається з оголошення переможців у галузі медицини.
У вівторок буде оголошено переможця в галузі фізики, у середу – хімії, у четвер, ймовірно, з літератури, а в п’ятницю буде названий лауреат Премії миру.
15-го жовтня буде названо переможця з економіки.
Нагородження лауреатів відбудеться в грудні у Стокгольмі.
Автоколона, на чолі з Імран Ханом, по дорозі розрослася до пів тисячі пересувних засобів. Кількох тисяч обурених демонстрантів зупинили пакистанські військові всього за кілька кілометрів від кордону з Вазиристаном. Уряд Пакистану обмежує в’їзд до провінції, де триває боротьба з Талібаном та іншими екстремістами.
Не зумівши пробратися до Вазиристану, Хан розвернув свій караван до найближчого містечка, де і організував мітинг за участю близько десяти тисяч людей. Політик піддав гострій критиці уряд Пакистану за співпрацю з Вашингтоном у боротьбі з ісламськими екстремістами. На його погляд, саме співпраця з американцями є причиною спротиву, який чинить Талібан на пакистанський території:
«Ми хочемо донести Америці, що чим більше ви наносите ударів, тим більше людей вас ненавидять», – заявив Хан під час спонтанного мітингу у містечку Танк.
Застосування американцями безпілотних літаків давно стало причиною дипломатичних сварок між Вашингтоном та Ісламабадом. Пакистан звинувачує Сполучені Штати у порушенні його державного суверенітету. Американці наполягають, що це ефективна зброя у боротьбі з екстремізмом.
«У Кремлі напевно знають замовників вбивства, оскільки все йде зверху. Але ми ніколи не дізнаємося», – переконана учасниця мітингу Галина.
Чимало критиків влади звертають увагу на те, що Політковську вбили сьомого жовтня, у день народження Володимира Путіна, критиком якого і була журналістка. Однак, опоненти називають це співпадіння провокацією проти Путіна.
За останньою офіційною версією слідства, у вбивстві жінки взяла участь група, зібрана чеченським кримінальним авторитетом Лом-Алі Гайтукаєвим. На весні 2011 року було затримано Рустама Махмудова за підозрою у безпосередньому виконанні замовлення. У серпні того ж року правоохоронці арештували Дмитра Павлюченкова, працівника московської міліції на час вбивства.
Павлюченкова звинувачують у координації злочину та у наданні пістолета, яким було вбито журналістку. У зв’язку з сумною річницею, державний департамент США оприлюднив спеціальну заяву:
«Зі смертю Політковської росіяни втратили голос, який сміливо повідомляв правду. Правосуддя не станеться поки не буде знайдено і притягнуто до відповідальності усіх причетних до її вбивства», – наголошується в заяві.
Державний департамент США обіцяє і надалі привертати увагу до цієї справи, як також до вбивства громадянина США, шеф-редактора російського видання журналу «Форбс» Пола Хлєбнікова, застреленого у Москві вісім років тому:
«Журналісти, які виступають проти порушень та працюють на захист фундаментальних прав їх співвітчизників, повинні бути захищеними», – підсумовує Державний Департамент Сполучених Штатів.
Нагадаємо, Анна Політковська була убита 7 жовтня о четвертій годині дня у під’їзді власного будинку.
Медики у Сполучених Штатах занепокоєні спалахом смертельно-небезпечної форми менінгіту. Урядове розслідування виявило, що вірус, який вражає оболонку спинного і головного мозку людини і може спричинити смерть – занесли пацієнтам у лікарнях.
За даними експертів, неякісні ліки могли отримати кілька тисяч пацієнтів у 75-ти медичних центрах, що отримали партію заражених медичних препаратів. Пацієнтів цих клінік закликають негайно звернутися до лікарів при перших симптомах захворювання, які включають сильні головні болі, нудоту та високу температуру.
Джерело зараження – приватна компанія у штаті Массачусетс, яка займається змішуванням медичних компонентів на замовлення лікарень. Такі лабораторії майже не регулюються державою, каже професор Вандербільдського університету Вільям Шафнер:
«Подібні випадки з зараженням ліків у лабораторіях, де змішують медичні препарати, ставалися і раніше. Подібні лабораторії не перевіряються регулярно урядовцями».
Зараз у США діють 7 з половиною тисяч таких приватних лабораторій. Вони виготовляють широкий спектр препаратів – від антибіотиків до стероїдів та анестетиків.
Група молодих жінок, активісток руху «FEMEN» сьогодні переводить подих… готуючись у своєму новому офісі до подальших битв. Серед них Інна Шевченко, яка свого часу очолила акцію зі знесення поклінного хреста у Києва. Нині вона мешкає у Франції, і каже, що як у Парижі, так і у Києві, жінок об’єднує спільна мета:
«Ми боремося за одні і ті ж речі, у нас одні і ті ж причини. Ми боремося проти патріархату, усіх його видів – церкви, релігії, секс-індустрії і диктаторства».
Прибувши до Франції, Шевченко негайно почала працювати над відкриттям першого міжнародного офісу «FEMEN» – української феміністської групи, протести топлес якої рідко ігнорують медіа. Інна говорить, що це буде тренувальний табір, де готуватимуть справжніх жінок-воїнів:
«Ми бігаємо, бо нам треба бігти прямо до нашого ворога. Ми стрибаємо – бо наші протести часто проходять у складних місцях, як то на даху автомобіля чи будинків».
Крім захисту своїх прав у боротьбі проти дискримінації, активісти «FEMEN» протестують проти політичних лідерів, скорочення соціальної допомоги. Наприклад у Парижі вони зняли свої футболки на знак протесту проти сексуальних домагань жінок-мусульманок, згідно з законами шаріату. Активістка Лубна Меліан брала участь в акції під назвою: «краще оголеною ніж у паранджі», яка проходила тут кілька місяців тому.
«Ми хотіли підтримати жінок в арабських країнах, де проходять революції. А особливо єгипетського блогера, яка виставила свої оголені фото».
В північному районі Парижа екзотики не бракує. Тут знайшли притулок перші покоління африканців та арабів, наркоторговців і робітничий клас. Власник місцевого театру Герв Брюль виділив активісткам «FEMEN» частину приміщення, де вони і облаштували свій тренувальний табір.
«Коли ці жінки вийшли оголеними на демонстрацію, їх зустріли добре, навіть фантастично. Тут навіть була одна африканка, яка вигукувала «Браво! Продовжуйте це робити!», – розповідає Герв Брюль.
Рух «FEMEN» також планує відкрити свої тренувальні табори в Бразилії. За словами Інни Шевченко, фемінізм повинен вступити в нову еру, бути більш провокативним. У цьому районі Парижа, яка виглядає, вони вже почали наступ.
«Головне, щоб викладачі усвідомлювали навчальні потреби студентів, знали, що їм буде корисно для роботи, коли вони закінчать університет», – розповіла Голосу Америки Тріпсес.
Дженні Тріпсес стипендіатка програми наукових обмінів імені Фулбрайта. У рідному університеті Бредлі штат Іллінойс вона навчає студентів магістерської програми з педагогіки. Утім, останній рік слухачами курсу Тріпсес були не американські, а українські студенти Вінницького Педагогічного університету.
«Американських студентів не потрібно мотивувати – вони вже мотивовані. На магістерську програму ідуть ті, хто вже працював років п’ять і вирішив продовжити навчання, щоб стати директором», – говорить Тріпсес. «Українські студенти-магістри набагато молодші».
Проте, головними відмінностями між американським підходом до викладання та українським, є використання нових технологій для викладання. Наприклад, через спеціальну комп’ютерну програму студенти багатьох американських університетів можуть заздалегідь отримати та опрацювати інформацію про те, що буде обговорюватися на парі. Тому від них очікується не просто ознайомлення з певними розділами підручника, а підготовка запитань про те, що незрозуміло або про що потрібно дізнатися більше. У той же час, викладач намагається зробити курс цікавим та практичним, щоб студенти розуміли, як вони зможуть використати ці знання на роботі.
«Освіта у вищій школі також повинна передбачати, що студенти уміють критично мислити», – говорить Тріпсес. «Важливо, щоб вони уміли фокусуватися на потребах світу, бути жителями у більш глобальній перспективі, уміли співпрацювати з людьми з інших країн та культур, зберігаючи гордість за власну».
Порівнюючи свій досвід викладання в українському та американському університетах, Тріпсес зауважує не досить ефективне планування навчання, а також відсутність чітко прописаних правил роботи та покарань за плагіат.
У той же час, попри усі відмінності американської та української системи освіти – університети Сполучених Штатів шукають собі потенційних студентів в Україні. У першу чергу, мова іде про технічні спеціальності. Представники деяких провідних американських ВНЗ приїздять до Києва, щоб презентувати свої стипендіальні програми з Інтернет-технологій та інженерії і заохотити українських студентів подавати документи для навчання закордоном.
«Нам дуже потрібні спеціалісти у галузі комп’ютерних технологій, кібербезпеки та біомедицини. Наш університет має багато стипендіальних програм для студентів, які цікавляться сферами захисту навколишнього середовища, альтернативними джерелами енергії та сталого розвитку», – розповідає на презентації університету Джорджа Вашингтона у Києві Бретані Райт.
Слухачів лекції найбільше цікавлять можливості фінансування навчання та стипендії для життя у Сполучених Штатах, що писати в резюме та на що зробили акцент у мотиваційному листі до приймальної комісії університету.
«Насправді, що заважає українським студентам вступати в американські університети – це тести на знання англійської мови та підготовка всього пакету документів, який потрібно надсилати до американського університету», – розповідає «Голосу Америки» представник відділу міжнародних зв’язків Національного авіаційного університету Костянтин Кобилянський.
З власного спостереження Костянтин говорить, що найбільш активно на навчання закордоном подаються студенти економічних факультетів та комп’ютерних наук.
Лише приблизно 6 мільйонів американців належать до цієї церкви, що з’явилась у 20-х роках XIX сторіччя. Свого часу мормонів переслідували, і досі навколо них існує ореол містичності. Релігійним центром мормонів стало місто Солт-Лейк Сіті у штаті Юта, яке прикрашає величезний храм церкви святих останніх днів. Однак, духовне життя мормонів не обмежується відвіданими храмів.
Чимало релігійної роботи триває в середині родин. Наприклад, в родині Ларсенів під час традиційного родинного місяця вивчають книгу мормонів. Як розповідає Тамі Ларсен, сім’я для мормонів – святе:
«Ми віримо, що будемо сім’єю завжди, не лише до смерті».
Щонеділі Ларсени ходять до церкви, при якій діє недільна школа, яку відвідують не лише діти, а й дорослі. Мормони не палять, не вживають алкоголь, каву та навіть чай. Їх пастори не отримують гроші за роботу.
Церква та кампанія Ромні прагнуть представити мормонську віру, як таку, що пропагує та розвиває сімейні цінності. Однак, критики, для прикладу Том Кімбол, сам мормон, кажуть, що у реальному житті все набагато складніше.
«Нас спонукають мати великі родини, на що у нас нема коштів. І ми повинні виглядати щасливими, гарно вдягатися, мати ідеальне подвір’я. І, коли всього цього у нас немає, а у більшості немає, у людей починається депресія», – каже Кімбол.
Том говорить, що лідери церкви намагаються спрямувати у позитивне русло увагу, яку привернула до їх віри участь Ромні у виборчій кампанії президента. Для самих мормонів, це величезне досягнення.
«Ми пройшли довгий шлях перед тим, як член Церкви святих останніх днів став кандидатом на посаду президента від республіканців. Це історична подія для нашої віри», – каже Майк Віндер, мер містечка Вест-Валей Сіті.
Віндер пишається ще й тому, що Ромні його, хоч дуже далекий, але родич.
Один зі стереотипів в американському суспільстві, який існує про мормонів, це те, що вони досі практикують багатоженство. І справді, існують окремі віруючи, які дотримуються вчення свого пророка-засновника Джозефа Сміта, який спонукав мати кілька дружин. Однак, принаймні офіційно, Церква святих останніх днів відхрещується від багатоженців.
Щоправда, це не зупиняє відвідувачів цього музею, що демонструє життя мормонів у середині 19 сторіччя, розпитувати мормонів саме про цей аспект історії та сьогодення мормонів.
«Вони питають скільки у мене матерів. Я відповідаю, що у мене лише одна мама і один батько», – ділиться мормонка Дженіфер Лідс.
Однак, такі люди як Роб Сівулка не переконані. Християнин- євангеліст впевнений, що релігія мормонів помилкова. Одруженій на колишній прихожанці Церкви святих останніх днів, Роб не залишає надії переконати мормонів, що їх віра не витримує іспиту Біблією.
«Мене непокоїть доля моїх християнських братів і сестер, яких заманюють до цієї, як на мій погляд, cекти», – каже Роб.
Хоча Роб і не визнає віри мормонів, він, з невеликими застереженнями, підтримує кандидатуру Мітта Ромні на посаду президента.
«Так, я довіряю йому до певної міри, щоправда, не коли мова йде про мої внутрішні справи», – говорить він.
Для більшості американців мормонська віра залишається чимось майже містичним. Багато з них вирішують, чи готові довірити керувати державою людині, що вірить у щось мало для них зрозуміле. Але для самих мормонів, не залежно від результатів виборів, участь Мітта Ромні у змаганнях за президентське крісло, безумовно є нагодою вивести свою віру на якісно новий рівень сприйняття суспільством.