З червня 2022 захищав рідну Донеччину. 1 жовтня Андрій підірвався на міні білі Лиману, йому ампутували ліву стопу. Зараз він проходить реабілітацію у Львові.

Візит президента Росії Володимира Путіна до Маріуполя численні користувачі соцмереж в Україні та оглядачі за кордоном порівняли із візитом лідера нацистської Німеччини Адольфа Гітлера у 1941 році.
Лише два дні тому Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, що звинувачують його у воєнному злочині примусової депортації дітей з України до РФ. А лише три дні тому Україна відзначила роковини авіаудару росіян по будівлі Маріупольського драматичного театру, де ховалися сотні людей.
“Як і личить злодіям, Путін під покровом ночі відвідав український Маріуполь. По-перше, це безпечніше. Крім того, темрява дозволяє йому висвітлити те, що він хоче показати, і сховати місто, яке його армія повністю зруйнована, а мешканців вціліло небагато, подалі від сторонніх очей”, – йдеться у заяві Міноборони України у Twitter.
“Міжнародний злочинець Путін відвідав окупований Маріуполь. Дивився на “відбудову міста”…. у ночі. Напевно, щоб при світлі дня не бачити розстріляного міста, вбитого його “визволенням”. Адже у темноті не видно, скільки чорних розстріляних будинків стоїть, а де замість висоток залишилася груда каміння, – йдеться у Telegram-каналі Маріупольської міської ради. – Маріуполь – це рокова помилка кривавого диктатора. Він показав справжнє обличчя “руського миру”, який є російським терором та звірством. Від нього у Маріуполі загинуло понад 22 тисячі мирних, кількість жертв може бути значно вищою”.
“Злочинця завжди тягне на місце злочину. Поки країни цивілізованого світу заявляють про арешт «режисера війни» (Путіна В. В.) у разі перетину кордону, організатор убивств тисяч маріупольських родин приїхав милуватися руїнами міста і братніми могилами. Цинізм і відсутність каяття”, – написав у Twitter радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко опублікував у Twitter фото Адольфа Гітлера під час відвідування штабу групи армій “Південь” у Маріуполі у грудні 1941 року і дописав: “Інший диктатор також одного разу відвідав Маріуполь. Ми знаємо, чим закінчилася його історія… «Багато істориків і сучасників стверджують, що саме тут Гітлер вперше зрозумів, що війна програна» – WarHistoryOnline”.
“Два фото: «Путін» на Радбезі та «Путін» у Маріуполі. Своїх чиновників він боїться більше, ніж маріупольців?”, – додав Геращенко.
“Путін відвідує Маріуполь, місце одного з найжахливіших воєнних злочинів російської армії – бомбардування театру, наповненого дітьми, на якому було чітко написано слово «діти», написане російською мовою, щоб бомбардувальники не зробили того, що вони зробили тоді”, – пише Кеннет Рот, колишній виконавчий директор Human Rights Watch.
Керівник московського бюро Financial Times Макс Седдон описує у Twitter одне з відео, опублікованих російськими пропагандистськими медіа: “Тут Путін, очевидно, їздить Маріуполем напівінкогніто, оскільки Марат Хуснуллін, високопосадовець, відповідальний за будівництво та реконструкцію, розповідає йому про зусилля Росії відновити те, що зруйнувала її армія”.

Він додав: “Зверніть увагу, як для цього нібито спонтанного візиту до Маріуполя глибокої ночі люди, які живуть у цій квартирі, накрили для Путіна цілий стіл їжі, ніби він Санта-Клаус і просто з’являється без попередження”.
“Чому вночі? Тому що вдень навіть бетоні курники Путіна та “потемкинские деревни” Шойгу виглядають так. Тут репортажів про “удобно, красиво” не вийде. Тому – вночі. Коли справжньої краси від російського окупаційного дизайну ховає темрява”, – пише радника міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.
“Путін відвідує окупований, зруйнований Маріуполь. Вночі, в темряві, їде порожніми вулицями. Місцева жінка в одному з небагатьох відбудованих житлових будинків показана, щоб подякувати йому за «перемогу». Не зовсім схоже на впевнене управління”, – пише головний кореспондент із закордонних справ The Wall Street Journal Ярослав Трофімов.
“Ролик російського державного телебачення про візит Путіна до Маріуполя, де «місцеві жителі» дякують йому за приїзд. Коли він проїжджає, у Москві розчищають цілі вулиці, але російське державне телебачення хоче, щоб росіяни повірили, що цей вилив вдячності є спонтанним”, – пише інший кореспондент The Wall Street Journal Метью Луксмур.
При цьому чимало користувачів соцмереж висловили сумнів, що відео зняте саме у Маріуполі.
Але український телеведучий Андрій Бєдняков, уродженець Маріуполя, у коментарях до свого допису в Instagram висловив переконання у автентичності місці і героїв зйомки. “Багато пишуть, що люди ці «перевдягнені» [актори]. Я навіть не думаю, що це перевдягнені. У нас в місті були прихильники рузького світу. І слухаючи що несуть ці люди, я розумію, що в мене до них величезна злість. Саме до цих тих, хто чекає і кличе. Саме через них ми не можемо приїхати до себе на малу батьківщину. Саме через них загинули десятки тисяч людей. Саме через них зруйновано наше місто”.

Візит президента Росії Володимира Путіна до Маріуполя численні користувачі соцмереж в Україні та оглядачі за кордоном порівняли із візитом лідера нацистської Німеччини Адольфа Гітлера у 1941 році.
Лише два дні тому Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, що звинувачують його у воєнному злочині примусової депортації дітей з України до РФ. А лише три дні тому Україна відзначила роковини авіаудару росіян по будівлі Маріупольського драматичного театру, де ховалися сотні людей.
“Як і личить злодіям, Путін під покровом ночі відвідав український Маріуполь. По-перше, це безпечніше. Крім того, темрява дозволяє йому висвітлити те, що він хоче показати, і сховати місто, яке його армія повністю зруйнована, а мешканців вціліло небагато, подалі від сторонніх очей”, – йдеться у заяві Міноборони України у Twitter.
“Міжнародний злочинець Путін відвідав окупований Маріуполь. Дивився на “відбудову міста”…. у ночі. Напевно, щоб при світлі дня не бачити розстріляного міста, вбитого його “визволенням”. Адже у темноті не видно, скільки чорних розстріляних будинків стоїть, а де замість висоток залишилася груда каміння, – йдеться у Telegram-каналі Маріупольської міської ради. – Маріуполь – це рокова помилка кривавого диктатора. Він показав справжнє обличчя “руського миру”, який є російським терором та звірством. Від нього у Маріуполі загинуло понад 22 тисячі мирних, кількість жертв може бути значно вищою”.
“Злочинця завжди тягне на місце злочину. Поки країни цивілізованого світу заявляють про арешт «режисера війни» (Путіна В. В.) у разі перетину кордону, організатор убивств тисяч маріупольських родин приїхав милуватися руїнами міста і братніми могилами. Цинізм і відсутність каяття”, – написав у Twitter радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко опублікував у Twitter фото Адольфа Гітлера під час відвідування штабу групи армій “Південь” у Маріуполі у грудні 1941 року і дописав: “Інший диктатор також одного разу відвідав Маріуполь. Ми знаємо, чим закінчилася його історія… «Багато істориків і сучасників стверджують, що саме тут Гітлер вперше зрозумів, що війна програна» – WarHistoryOnline”.
“Два фото: «Путін» на Радбезі та «Путін» у Маріуполі. Своїх чиновників він боїться більше, ніж маріупольців?”, – додав Геращенко.
“Путін відвідує Маріуполь, місце одного з найжахливіших воєнних злочинів російської армії – бомбардування театру, наповненого дітьми, на якому було чітко написано слово «діти», написане російською мовою, щоб бомбардувальники не зробили того, що вони зробили тоді”, – пише Кеннет Рот, колишній виконавчий директор Human Rights Watch.
Керівник московського бюро Financial Times Макс Седдон описує у Twitter одне з відео, опублікованих російськими пропагандистськими медіа: “Тут Путін, очевидно, їздить Маріуполем напівінкогніто, оскільки Марат Хуснуллін, високопосадовець, відповідальний за будівництво та реконструкцію, розповідає йому про зусилля Росії відновити те, що зруйнувала її армія”.

Він додав: “Зверніть увагу, як для цього нібито спонтанного візиту до Маріуполя глибокої ночі люди, які живуть у цій квартирі, накрили для Путіна цілий стіл їжі, ніби він Санта-Клаус і просто з’являється без попередження”.
“Чому вночі? Тому що вдень навіть бетоні курники Путіна та “потемкинские деревни” Шойгу виглядають так. Тут репортажів про “удобно, красиво” не вийде. Тому – вночі. Коли справжньої краси від російського окупаційного дизайну ховає темрява”, – пише радника міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.
“Путін відвідує окупований, зруйнований Маріуполь. Вночі, в темряві, їде порожніми вулицями. Місцева жінка в одному з небагатьох відбудованих житлових будинків показана, щоб подякувати йому за «перемогу». Не зовсім схоже на впевнене управління”, – пише головний кореспондент із закордонних справ The Wall Street Journal Ярослав Трофімов.
“Ролик російського державного телебачення про візит Путіна до Маріуполя, де «місцеві жителі» дякують йому за приїзд. Коли він проїжджає, у Москві розчищають цілі вулиці, але російське державне телебачення хоче, щоб росіяни повірили, що цей вилив вдячності є спонтанним”, – пише інший кореспондент The Wall Street Journal Метью Луксмур.
При цьому чимало користувачів соцмереж висловили сумнів, що відео зняте саме у Маріуполі.
Але український телеведучий Андрій Бєдняков, уродженець Маріуполя, у коментарях до свого допису в Instagram висловив переконання у автентичності місці і героїв зйомки. “Багато пишуть, що люди ці «перевдягнені» [актори]. Я навіть не думаю, що це перевдягнені. У нас в місті були прихильники рузького світу. І слухаючи що несуть ці люди, я розумію, що в мене до них величезна злість. Саме до цих тих, хто чекає і кличе. Саме через них ми не можемо приїхати до себе на малу батьківщину. Саме через них загинули десятки тисяч людей. Саме через них зруйновано наше місто”.

Візит президента Росії Володимира Путіна до Маріуполя численні користувачі соцмереж в Україні та оглядачі за кордоном порівняли із візитом лідера нацистської Німеччини Адольфа Гітлера у 1941 році.
Лише два дні тому Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, що звинувачують його у воєнному злочині примусової депортації дітей з України до РФ. А лише три дні тому Україна відзначила роковини авіаудару росіян по будівлі Маріупольського драматичного театру, де ховалися сотні людей.
“Як і личить злодіям, Путін під покровом ночі відвідав український Маріуполь. По-перше, це безпечніше. Крім того, темрява дозволяє йому висвітлити те, що він хоче показати, і сховати місто, яке його армія повністю зруйнована, а мешканців вціліло небагато, подалі від сторонніх очей”, – йдеться у заяві Міноборони України у Twitter.
“Міжнародний злочинець Путін відвідав окупований Маріуполь. Дивився на “відбудову міста”…. у ночі. Напевно, щоб при світлі дня не бачити розстріляного міста, вбитого його “визволенням”. Адже у темноті не видно, скільки чорних розстріляних будинків стоїть, а де замість висоток залишилася груда каміння, – йдеться у Telegram-каналі Маріупольської міської ради. – Маріуполь – це рокова помилка кривавого диктатора. Він показав справжнє обличчя “руського миру”, який є російським терором та звірством. Від нього у Маріуполі загинуло понад 22 тисячі мирних, кількість жертв може бути значно вищою”.
“Злочинця завжди тягне на місце злочину. Поки країни цивілізованого світу заявляють про арешт «режисера війни» (Путіна В. В.) у разі перетину кордону, організатор убивств тисяч маріупольських родин приїхав милуватися руїнами міста і братніми могилами. Цинізм і відсутність каяття”, – написав у Twitter радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк.

Радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко опублікував у Twitter фото Адольфа Гітлера під час відвідування штабу групи армій “Південь” у Маріуполі у грудні 1941 року і дописав: “Інший диктатор також одного разу відвідав Маріуполь. Ми знаємо, чим закінчилася його історія… «Багато істориків і сучасників стверджують, що саме тут Гітлер вперше зрозумів, що війна програна» – WarHistoryOnline”.
“Два фото: «Путін» на Радбезі та «Путін» у Маріуполі. Своїх чиновників він боїться більше, ніж маріупольців?”, – додав Геращенко.
“Путін відвідує Маріуполь, місце одного з найжахливіших воєнних злочинів російської армії – бомбардування театру, наповненого дітьми, на якому було чітко написано слово «діти», написане російською мовою, щоб бомбардувальники не зробили того, що вони зробили тоді”, – пише Кеннет Рот, колишній виконавчий директор Human Rights Watch.
Керівник московського бюро Financial Times Макс Седдон описує у Twitter одне з відео, опублікованих російськими пропагандистськими медіа: “Тут Путін, очевидно, їздить Маріуполем напівінкогніто, оскільки Марат Хуснуллін, високопосадовець, відповідальний за будівництво та реконструкцію, розповідає йому про зусилля Росії відновити те, що зруйнувала її армія”.

Він додав: “Зверніть увагу, як для цього нібито спонтанного візиту до Маріуполя глибокої ночі люди, які живуть у цій квартирі, накрили для Путіна цілий стіл їжі, ніби він Санта-Клаус і просто з’являється без попередження”.
“Чому вночі? Тому що вдень навіть бетоні курники Путіна та “потемкинские деревни” Шойгу виглядають так. Тут репортажів про “удобно, красиво” не вийде. Тому – вночі. Коли справжньої краси від російського окупаційного дизайну ховає темрява”, – пише радника міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.
“Путін відвідує окупований, зруйнований Маріуполь. Вночі, в темряві, їде порожніми вулицями. Місцева жінка в одному з небагатьох відбудованих житлових будинків показана, щоб подякувати йому за «перемогу». Не зовсім схоже на впевнене управління”, – пише головний кореспондент із закордонних справ The Wall Street Journal Ярослав Трофімов.
“Ролик російського державного телебачення про візит Путіна до Маріуполя, де «місцеві жителі» дякують йому за приїзд. Коли він проїжджає, у Москві розчищають цілі вулиці, але російське державне телебачення хоче, щоб росіяни повірили, що цей вилив вдячності є спонтанним”, – пише інший кореспондент The Wall Street Journal Метью Луксмур.
При цьому чимало користувачів соцмереж висловили сумнів, що відео зняте саме у Маріуполі.
Але український телеведучий Андрій Бєдняков, уродженець Маріуполя, у коментарях до свого допису в Instagram висловив переконання у автентичності місці і героїв зйомки. “Багато пишуть, що люди ці «перевдягнені» [актори]. Я навіть не думаю, що це перевдягнені. У нас в місті були прихильники рузького світу. І слухаючи що несуть ці люди, я розумію, що в мене до них величезна злість. Саме до цих тих, хто чекає і кличе. Саме через них ми не можемо приїхати до себе на малу батьківщину. Саме через них загинули десятки тисяч людей. Саме через них зруйновано наше місто”.

У Нью-Йорку відбулася прем’єра джаз мюзиклу “Радіо 477″. Текст постановки написав Сергій Жадан, який прилетів у Нью-Йорк заради вистави. Мюзикл створила американська режисерка українського походження Вірляна Ткач разом зі своєю театральною групою Яра Арт груп.
Для Вірляни Ткач «Радіо 477» це не перший проект, пов’язаний з українськими митцями та письменниками «Розстріляного відродження». Працюючи з архівами у Харкові, Вірляна випадково натрапила на невідому партитуру. Інтуїція підказувала їй, що унікальна знахідка – це ноти до джаз мюзиклу «Алло на хвилі 477!». У 1920-х на хвилі 477 метрів виходили передачі харківського радіо, які і лягли в основу вистави. Музику у стилі джаз до неї написав Юлій Мейтус, один з небагатьох митців «Березилі», які врятувався від розстрілів.

Це не перший проект американської режисерки українського походження Вірляни Ткач, пов’язаний з митцями “Розстріляного Відродження”

За словами Ткач, навіть композитор думав, що партитуру втрачено, адже через переслідування комуністів та страх за своє життя, він спалив свої композиції того часу. «Але це була не його копія. Це була копія диригента. Проте вона була непідписана, ми також не мали тексту, тому не можна було порівняти. Я зачала ходити та питати музикантів, чи може бути це є той джаз мюзикл», – розповідає режисерка.
Усі сумніви щодо того, чи справді знахідка є партитурою втраченого мюзиклу «Березолі» розвіяв легендарний нью-йорський музикант Ентоні Колман. Він одразу зрозумів, що знайдені ноти – це джаз 1920-х років. «Вірляна мені сказала, що показала це джазовим музикантам в Україні, і вони сказали, що це не джаз. Але вони не розуміли що, джаз у 20-х роках – це була комбінація афроамериканських шоу, які подорожували світом. Деяка музика нагадувала джаз сьогодні, а деяка була більше, як музика для шоу, як музика Бродвею. Джаз тоді — це будь-яка неєвропейська танцювальна музика», – пояснює композитор.
Так розпочалася спільна робота над новою виставою. Колман, натхненний знахідкою, почав писати музику до нової вистави. Вірляна – працювати над постановкою. Ентоні та Вірляна для цього восени 2021-го приїхали у Харків. Написати текст нового мюзиклу запропонували Сергію Жадану, з яким Вірляна вже мала низку спільних проектів.

Сергій Жадан написав текст вистави. Творча група вирішила, що новий мюзикл буде, про те, як сучасні актори знайшли та пробують відновити старий.

Жадан каже, що йому цікавий спосіб мислення режисерки, її творча метода та те, як вона підходить до відбору матеріалу. «Вона намагається суміщати мало сумісні на перший погляд речі – це щоразу несподівано та контраверсійно, але завжди закінчується чимось цікавим та неочікуваним», – додає він.
Творча група вирішила, що новий мюзикл буде про те, як сучасні актори знайшли та пробують відновити старий. За словами Жадана, йому особисто працювати над проектом було цікаво у тому числі і тому, що це пов’язано з Харковом, а також іменами митців, акторів та письменниками 1920-30 років, які все життя для нього були важливими.
Зізнається, йому би хотілося, щоб ця вистава була реалізована в Харкові, де творці і почали працювати над нею. «Але на превеликий жаль, цього не сталося, добре, що вона йде у Нью-Йорку. Добре, що приходять і українці, і американці, щоб послухати оповідь про Харків 20-30 років, співставити та провести ці історичні паралелі між великими репресіями 30-х років та спробами сьогоднішньої Росії знищити українську культуру. І цей проект окрім власне мистецького інтересу, має ще й політичну актуальність», – переконаний митець.

“Вітаю, ви слухаєте Радіо 477. Останні новини. Сьогодні мер нашого чудового міста заявив, що він братиме участь у перевиборах. Серйозна заява як на покійника. Опитування показують, що громадська позиція розділилася, 50% підтримують позицію мерії щодо реінкарнації”

Наскрізною лінією вистави, як і майже сто років тому, є радіо та новини про життя Харкова. Робота над текстом вистави закінчилася вже під час повномасштабної війни. Тому останній акт мюзиклу повністю присвячений Харкову під час війни. У кінці вистави Жадан також читає свої вірші.

Петро Ніновський – один з акторів-українців залучених у виставі

В цілому у виставі бере участь семеро акторів, троє з них – українці. Петро Ніновський – один з них. Зараз він навчається в одному з найкращих американських мистецьких вишів – школі Джуліард. Петро, каже, що для нього цей мюзикл про те, як продовжувати жити, творити, шукати за умов того, що є машина, яка пробує позбавляти людей їхнього права вибору.
Леся Верба ще одна акторка. Вона – мисткиня та співачка з Одеси. Верба переконана, що вистава матиме шалений успіх. «Це потрібно зараз. Потрібно казати про речі, які болять, і співати, і розповідати історію України і історію українського авангарду, який насправді був дуже потужним. Презентувати його зараз», – додає вона.

Американський історик Тімоті Снайдер товаришує з Сергієм Жаданом і приїхав підтримати українського письменника на прем’єрі

Відомий американський історик Тімоті Снайдер, який товаришує з Сергієм Жаданом, також був присутній на прем’єрі вистави. Він каже: мюзикл про надію, у той момент, коли певні сили намагаються забрати у людей майбутнє.
«Коли я його дивився, думав про те, що об’єднує 2020-ті та 1920-ті роки. Схожість у тому, що кожного разу, коли українці дозволяли собі думати про майбутнє, це майбутнє у них забирали. Але так не повинно бути. І надія, яка є у п’єсі, пов’язана зі здатністю запам’ятовувати, а також зі здатністю думати, що цього разу ми це подолаємо», – каже історик.
Євген Гудзь, вокаліст та засновник Гоголь Борделло також був присутній на виставі. Каже: зараз, як ніколи, важливо розповідати про історію України та унікальність її культури. «Про український авангард, Курбаса, Малевича. Дуже важливо, щоб світу було розуміло, що Україна – її вектор – він західний. Я це з дитинства відчував, тому для мене джаз в Україні, так, звичайно… авангардна Україна – так, звичайно», – каже він.

Усі вистави джаз мюзиклу ідуть з аншлагами

Згідно з планами Вірляни Ткач, мюзикл поки буде йти виключно у Нью-Йорку, остання запланована вистава відбудеться в експериментальному театрі Ла МаМа 19 березня. Гастролювати США або Європою Ткач не планує. Але мріє після перемоги все ж таки поставити цю виставу у Харкові.

Сьогодні в Студії Вашингтон. Суд в Гаазі звинувачує Путіна у воєнному злочині примусової депортації дітей з окупованих територій України до Російської Федерації. Чи вплине це на можливість створення трибуналу з розсліідування злочину агресії, що намагається просунути Україна?

«Екскаватори прямо ями риють, щоб навіть ґрунт, просочений кров’ю наших людей, щоб навіть це вивезти», – розповідає президент «Маріупольського телебачення» Микола Осиченко про спроби росіян замаскувати злочин у драмтеатрі, та про життя Маріуполя після окупації.

Він, однак, наголосив: українці чудово знають, як керувати і обслуговувати винищувачі Міг-29, тому вони стануть гарним доповнення до авіапарку українських ВПС.

Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Владіміра Путіна і уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за звинуваченнями у депортації дітей з України до Росії, що є воєнним злочином. Що це означатиме для російського президента?

Посол Ізраїлю в Україні не підтвердив, але й не спростував, інформацію про те, що Ізраїль надав згоду на експорт до України систем протидії дронам.